Ухвала

від 19.03.2024 по справі 320/18732/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/18732/23

УХВАЛА

19 березня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Бєлової Л.В. та суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В., перевіривши клопотання Головного управління ДПС у Київській області про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ АКАНТА» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 КАС України.

Апелянту надано строк 7 днів з моменту отримання копії вищезазначеної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду: оригіналу документу (квитанції) про сплату судового збору.

За правилами частини 5 статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

11 березня 2024 року о 23:09 год відповідач отримав копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Відтак, датою вручення копії ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року апелянту є 12 березня 2024 року.

Відповідно до частини шостої статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 19 березня 2024 року.

15 березня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Київській області про продовження строку усунення недоліків, також по тексту клопотання апелянт вказує про можливість відстрочення сплати судового збору.

В обгрунтування клопотання відповідач вказує про відсутність коштів та просить врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, згідно з якою юридична особа не позбавлена права звернутись з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Перевіривши клопотання Головного управління ДПС у Київській області про відстрочення сплати судового збору, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, приписи статті 8 Закону України «Про судовий збір» не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення. Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» та/або КАС України не внесено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, положення пунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від їх майнового стану. Проте положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичних осіб за наявності майнового критерію, але тільки у справах предметом позову яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Однак, предметом оскарження в даній справі є рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, що виключає можливість застосування правової позиції, на яку посилається апелянт.

У контексті наведеного судом враховується, що Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

З урахуванням наведеного клопотання Головного управління ДПС у Київській області про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

У поданому апелянтом клопотанні, окрім посилання на воєнний стан, введений на всій території України, відсутність фінансування та неможливість проведення платежів щодо сплати судового збору, контролюючий орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати судового збору.

Апеляційний суд вважає, що у скаржника було достатньо часу для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвала Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 160/8779/21, від 03 червня 2022 року у справі № 200/1869/21-а та інших.

З урахуванням наведеного клопотання Головного управління ДПС у Київській області про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень КАС України є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою. Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

Верховний Суд в ухвалі від 05 липня 2021 року у справі № 320/10912/20 підкреслив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов`язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

У поданому апелянтом клопотанні, окрім посилання на відсутність фінансування та неможливість проведення органом казначейської служби платежів щодо сплати судового збору, контролюючий орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати судового збору у встановлений в ухвалі суду строк. Тобто, відсутні належні обґрунтування підстав для продовження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.

Апеляційний суд вважає, що у скаржника було достатньо часу для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату, а тому вищенаведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Неможливість сплати судового збору за подання апеляційної скарги не є наслідком введення воєнного стану в Україні та призупинення Державною податковою службою України документальних, камеральних та фактичних перевірок, а обставини пов`язані з тривалою внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, а також обставини щодо фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України, відсутність коштів, які призначені для цієї мети, блокування рахунків та здійснення безспірного стягнення коштів з рахунків боржника не можуть вважатися достатніми для відстрочення сплати судового збору, оскільки це є лише недоліками в організації внутрішньої діяльності та представництва інтересів суб`єкта владних повноважень, в судах.

Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 20 травня 2022 у справі № 160/10376/21.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що Головне управління ДПС у Київській області не надало доказів звернення до органів Казначейства із платіжним дорученням про сплату судового збору в цій справі, проведення платежу за яким потребувало б додаткового часу з огляду на необхідність дотримання обмежень, встановлених Порядком № 590.

Отже, клопотання Головного управління ДПС у Київській області про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги та про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвала Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 160/8779/21, від 03 червня 2022 року у справі № 200/1869/21-а та інших.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, пунктом 1 частини четвертої якої визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з частиною сьомою статті 298 КАС України, копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 169, 255, 298 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про відстрочення сплати судового збору- відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про продовження строку усунення недоліків - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МФ АКАНТА» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням положень статті 329 КАС України.

Суддя-доповідач Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна