Постанова

від 13.03.2024 по справі 320/14842/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14842/23 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Мамаєва Д.Ю., представника відповідача Толочка Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРОСІО» до Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи.

27.04.2023 до Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «КУРОСІО» (надалі - ТОВ «КУРОСІО») до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2022 №0345320701 та №0345330701, які винесено на підставі акту перевірки №35372/Ж5/26-15-07-01-02/38812331 від 07.11.2022.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача є необґрунтованими та протиправними, оскільки спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані позивачем.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та підтвердженість їх належними, достатніми та допустимими доказами, а відповідач як суб`єкт владних повноважень не підтвердив висновків перевірки відповідними доказами.

Відповідач, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права.

Апелянт вважає, що податковий орган діяв в межах повноважень, перевірка проведена з дотриманням законодавства, і позивач під час перевірки не надав необхідних документів, через що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено про обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КУРОСІО» (далі - позивач/товариство) (код ЄДРПОУ 38812331) є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві. Директором товариства є Яценко Сергій Олексійович.

На підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 19.09.2022 №3911-п призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КУРОСІО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий, березень, квітень, травень 2022 року сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий від 17.03.2022 №9042605408, за березень від 07.04.2022 №9045304596, за квітень від 19.05.2022 №9053318892, за травень від 14.06.2022 №9079488669 та вручення листа про проведення інвентаризації на складах платника від 04.10.2022 №57654/26-15-07-01-02, було здійснено виїзд за податковою адресою платника, а саме: м. Київ, вул. Михайла Грушевського 28/2, н/п 43. На момент виходу за вказаною податковою адресою ТОВ «КУРОСІО» посадові (службові) особи або законі (уповноважені) представники були відсутні. Даний факт зафіксовано актом про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 05.10.2022 №4720/ж6/26-15-07-01-02, який на виконання п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України був відправлений разом з листом від 06.10.2022 №58032/6/26-15-07-01-02 на податкову адресу товариства поштою з повідомленням про вручення.

В подальшому, Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.10.2022 №4280-п, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами і доповненнями (далі - Кодекс), призначена позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «КУРОСІО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий, березень, квітень, травень 2022 року сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий від 17.03.2022 №9042605408, за березень від 07.04.2022 №9045304596, за квітень від 19.05.2022 №9053318892, за травень від 14.06.2022 №9079488669.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ (100% від загальної суми податкового кредиту) є: придбання товарів (шпон струганий, шпон зрощений різних порід дерев та сорту, фанера гнучка, МДФ, ДСП плита, щит меблевий) у вітчизняних виробників та імпортованого з Литви, Естонії, Нідерландів, Італії, Німеччини. Згідно з даними оборотно- сальдової відомості по рахунку №28 «Товари на складі» станом на 31.05.2022 дебетове сальдо складає 8 603 297,43 гривень.

Податковим органом засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення направлено запит від 24.10.2022 №13729/1/26-15-07-01-02 щодо забезпечення надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) з податку на додану вартість та Додатку 2 до Декларацій (Довідка про суму від`ємного значення звітного податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду та вплинули на формування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з ПДВ); суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ).

Лист про проведення інвентаризації на складах платника від 04.10.2022 №57654/26-15-07-01-02 зареєстровано відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві «Про проведення перевірки ТОВ «КУРОСІ» виданого на підставі пл.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем був складений Акт від 07.11.2022 №35372/26-15-07-01-02/38812331, в якому зазначено про виявлені порушення норм Податкового кодексу України, а саме:

- п.185.1 ст.185, п.189.1 ст. 189, пп.«г» п.198.5 ст.198 Кодексу, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за травень 2022 року на загальну суму 1 720 660 гривень;

- п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, встановлено відсутність реєстрації ТОВ «КУРОСІО» податкових накладних (з урахуванням вимог пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

За результатами висновків уповноважених осіб податкового органу Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято:

- податкове-повідомлення рішення від 30.11.2022 №0345320701, яке винесено на підставі акту перевірки №35372/Ж5/26-15-07-01-02/38812331 від 07.11.2022;

- податкове-повідомлення рішення від 30.11.2022 №0345330701, яке винесено підставі акту перевірки №35372/Ж5/26-15-07-01-02/38812331 від 07.11.2022.

Не погоджуючись з висновками службових осіб Головного управління ДПС в м. Києві, 21.02.2023 позивачем подано скаргу на Акт документальної позапланової невиїзної перевірки №35372/ж5/26-15-07-01-02/38812331 від 07.11.2021 (2022) та на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.11.2022 №0345320701.

13.04.2023 Державною податковою службою України за результатами розгляду вказаної вище скарги, прийнято рішення про залишення податкового повідомлення-рішення від 30.11.2022 №0345320701 без змін, а скаргу без задоволення.

Вказані обставини підтверджені належним, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно вимог ч.1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Статтею 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів і послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, нормами ПК України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, передбачені ст. 200 ПК України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України, якою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України принципом податкового права є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Платник податків відповідно до п.п.16.1.9 п.16.9 ст.16 ПК України зобов`язаний виконувати законні вимоги посадової особи контролюючого органу.

Відповідно до ч.6 ст.145 ГК України та ч.1 ст.10 Закону №996-XIV інвентаризацією є передбачений законом спосіб перевірки активів і зобов`язань підприємства, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка, що необхідні для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовані Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за №1365/26142 (надалі - Положення № 879).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Положення №879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Згідно з абз.6 п.7 розділу І Положення №879 проведення інвентаризації є обов`язковим на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цьому випадку інвентаризація має розпочатись у строки та в обсязі, що зазначені у належним чином оформленому документі цього органу, але не раніше дня отримання документа.

Разом з тим, форма вимоги контролюючого органу про проведення інвентаризації або ж обов`язкові вимоги до її оформлення та змісту ПК України та іншими нормативно-правовими актами не встановлені.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Висновки суду.

Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що певна позиція податкового органу має бути обґрунтованою та підтверджена певними доказами, оскільки саме відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язанний довести правомірність спірного рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності позивача є код КВЕД 16.21 Виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону; код КВЕД 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; код КВЕД 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Під час перевірки, станом на 31.05.2022, у позивача обліковувались залишки ТМЦ на суму 8603297,00 грн.

Наказом товариства з обмеженою відповідальністю «КУРОСІО» від 03.01.2022 №3-ТМЦ «Про проведення щорічної інвентаризації» наказано:

1. Перед складанням річної фінансової звітності провести суцільну інвентаризацію всіх активів і зобов`язань, включаючи основні засоби, нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності, грошові кошти, розрахунки з контрагентами. із перевіркою і документальним підтвердженням їх наявності, стану, відповідності критеріям визнання та оцінки.

2. Організацію інвентаризації і контроль за її проведенням покласти на постійно діючу інвентаризаційну комісію, затверджену цим наказом від 03.01.2022 №3-ТМЦ.

3. Інвентаризацію провести у присутності матеріально відповідальних осіб:

- Директор Яценко С. О.;

- Директор фінансовий Омельчук О. А.

4. Датою початку річної інвентаризації вважати 01.12.2022, а датою закінчення - 31.12.2022. Інвентаризацію окремих об`єктів провести у такі строки:

4.1. товарно-матеріальних цінностей на складах та готовій продукції, а також відвантажених і таких, що перебувають у дорозі, станом на 31.12.2022 - з 01.01.2023 по 10.01.2023;

4.2. товарно-матеріальних цінностей у незавершеному виробництві станом на 30.11.2022 - з 01.12.2022 по 10.12.2022;

4.3. основних засобів, незавершених ремонтів основних засобів, нематеріальних активів станом на 30.11.2022 - з 01.12.2022 по 07.12.2022;

4.4. розрахунків із покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами станом на 30.11.2022 - з 01.12.2022 по 06.12.2022;

4.5. грошових коштів у касі, на банківських рахунках, цінних паперів станом на 30.11.2022 - 30.11.2022.

5. Матеріально відповідальним особам до початку інвентаризації:

5.1. здати до бухгалтерської служби всі прибуткові та видаткові документи на відповідні активи;

5.2. активи згрупувати, розсортувати та розкласти за назвами, сортами, розмірами у порядку, який зручний для підрахунку.

6. Директору до початку річної інвентаризації організувати й проконтролювати роботу з завершення обробки документів з надходження та видачі матеріальних цінностей, здійснення відповідних записів записи в регістрах бухгалтерського обліку та визначення залишків матеріальних цінностей на день інвентаризації.

7. Директору організувати й проконтролювати складання звіряльних відомостей активів і зобов`язань, у яких мають бути відображені розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації). Строк виконання - до 08.12.2022 (включно).

8. Постійно діючій інвентаризаційній комісії після закінчення інвентаризації скласти загальний протокол за результатами річної інвентаризації та передати його разом з іншими матеріалами інвентаризації на затвердження директору. Строк виконання - до 10.12.2022 (включно).

9. Директору організувати й проконтролювати відображення результатів інвентаризації у бухгалтерському обліку та фінансової звітності на підставі затвердженого директором протоколу інвентаризаційної комісії - до 31.12.2022 (включно).

Згідно з наявних в матеріалах справи Актів контрольної перевірки інвентаризації цінностей та Інвентаризаційних описів комісією в складі: Голови - директора Яценко С.О.; членів комісії - Яценко С.О.; Омельчук О.А., було проведено інвентаризацію, за наслідками якої встановлено, що згідно з інвентаризаційними описами в наявності перебуває в загальній кількості 311 товарів, на загальну суму 8 293 506,28 грн. (т.1, а.с.87-104)

Тобто, у вказаному акті зазначено, що встановити фактичну наявність залишків товарно-матеріальних цінностей в структурних підрозділах неможливо, оскільки підприємством інвентаризація товарів проведена самостійно, без залучення представників Головного управління ДПС і у разі виявлення відсутності (нестачі) товарів вони вважаються використаними платником податків в операціях, що не є його господарською діяльністю.

Скасовуючи спірні рішення, суд першої інстанції виходив з того, що самостійне проведення позивачем інвентаризації не є порушенням, присутність представника податкового органу під час інвентаризації не є обов`язковою, і як наслідок, відповідач не довів правірність спірних рішень належними доказами.

Позивачем підтверджено про повідомлення уповноважених осіб відповідача про проведену ним на підставі наказу директора підприємства інвентаризацію ТМЦ, основних фондів та інших активів у відповідності до наказу про проведення інвентаризації.

Отже, з встановлених вище обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок, що відповідачем, в порушення п.п.83.1.6 п.83.1 ст.83 ПК України та п.1 розділу II Положення №879, у акті перевірки не було враховано результати проведеної платником інвентаризації, а також зроблений необґрунтований висновок про не підтвердження залишків товару на складі.

Таким чином, позивачем були виконані дії щодо проведення інвентаризації та надано відповідні документи, складені за результатами інвентаризації, у контролюючого органу були відсутні підстави для висновку про неможливість підтвердження фактичних залишків придбаних товарно-матеріальних цінностей та неможливість підтвердження їх використання в господарській діяльності платника.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що всі наведені апелянтом доводи не заслуговують уваги, оскільки не підтверджені належним та допустимими доказами.

Надаючи оцінку всім інши доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов`язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Отже, доводи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 18.03.2024.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРОСІО» до Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.В. Файдюк