Постанова

від 19.03.2024 по справі 600/399/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/399/23-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

19 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ ПОЛІМЕР ГРУП" до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картку відмови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької митниці в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2022/000876;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA40800/2022/000048/2 від 09.09.2022.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Полімер Груп" зареєстроване як юридична особа 04.11.2020 та взяте на облік податковим органом як платник податків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Полімер Груп" здійснює наступні видів діяльності: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (основний); 22.23. виробництво будівельних виробів із пластмас; 22.29 виробництво інших виробів із пластмас; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами (Т. 1 а.с. 121-124).

08.09.2022 позивач подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України електронну митну декларацію № UA408020/2022/037854, з метою проведення митного оформлення товарів: з метою проведення митного оформлення товарів: полівінілхлорид не змішаний з іншими речовинами: полівінілхлорид суспензійний марка PVC ANWIL- S67-20000 кг константа фікентчера К 66,5 використовується для виготовлення труб, профілів, трубок, листів та плівки, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товарів складає 23300,00 доларів США за курсом валюти 36,5686 грн (Т. 2 а.с. 29-30).

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, посадовою особою митного органу складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2022/000876 від 08.09.2022 (Т. 2 а.с. 20).

Неподання документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

За результатами розгляду митної декларації, Чернівецькою митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA408000/2022/000048/2 від 09.09.2022, яким фактично скоригована заявлена декларантом митна вартість ввезеного товару на суму 29600,00 доларів США (Т. 1 а.с. 34).

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 1 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 та 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями ч. 2 та 3 ст. 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

За приписами ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 09.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З матеріалів справи видно, що 08.09.2022 позивач подав до Чернівецької митниці Держмитслужби України електронну митну декларацію № UA408020/2022/037854, з метою проведення митного оформлення товарів: з метою проведення митного оформлення товарів: полівінілхлорид не змішаний з іншими речовинами: полівінілхлорид суспензійний марка PVC ANWIL- S67-20000 кг константа фікентчера К 66,5 використовується для виготовлення труб, профілів, трубок, листів та плівки, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товарів складає 23300,00 доларів США за курсом валюти 36,5686 грн (Т. 2 а.с. 29-30).

На виконання вимог, передбачених ст. 53 МК України, разом з вказаною декларацією декларантом було надано до митного органу такі документи:

- сертифікат якості 22ALPVC/A/12501 від 10.03.2022;

- пакувальний лист PL-IHR-22-268-3 від 26.08.2022;

- рахунок-фактура (інвойс) CI-IHR-22-268-3 від 26.08.2022;

- автотранспортна накладна HAG220000265 від 29.08.2022;

- супровідний документ Т1 22LR3431002458748 від 26.08.2022;

- сертифікат про проходження товару V0822970 від 29.08.2022;

- банківський платіжний документ 44 від 24.08.2022;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 443 від 31.08.2022;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару 443 від 31.08.2022;

- документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини біржові котировки №35 від 01.09.2022;

- некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість ARV2022000000496 від 26.08.2022;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів SPG/01 від 18.11.2021;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 5 від 23.08.2022;

- договір про надання послуг митного брокера 1 від 30.12.2020;

- договір (контракт) про перевезення 3 від 25.08.2022;

- договір (контракт) про перевезення T-00001407 від 29.07.2022;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA408020/2022/037854 від 08.09.2022.

Надання вказаних документів до митного органу підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2022/000876 від 08.09.2022 (Т. 2 а. с. 20).

Наведені обставини підтверджуються відповідачем у відзиві на позов.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи, які підтверджують митну вартість, містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до п. 4.2. зовнішньоекономічного контракту від 18.11.2021 року № SPG/01 передбачено, що формування партії товару здійснюється на підставі письмової заявки, наявність заявки покупця у якій повинно бути зазначено кількість, асортимент, номенклатура, умови поставки, терміни відвантаження та поставки товару, а також інші суттєві умови поставки товару. У випадку згод із заявкою продавець виставляє проформу-інвойс. До митного оформлення ні заявки, ні проформи-інвойсу декларантом не надано;

2) згідно п. 4.3. зовнішньоекономічного контракту від 18.11.2021 року №SPG/01 передбачено надання копії експортної декларації, як не надано до митного оформлення;

3) згідно п. 9.1. зовнішньоекономічного контракту від 18.11.2021 року №SPG/01 покупець вправі за власний рахунок застрахувати товар, що постачається за цим контарктом. Відомостей щодо страхування безпосереднього вантажу або спростування факту страхування декларантом не надано;

4) згідно відомостей зазначених у графі 16 CMR від 29.08.2022 № HAG220000264 перевізником товару є Vitriak Oleksii. Договір на транспортування товару від 29.08.2022 № Т-00001407 укладено ТОВ ТЕК Транслогістік. У рахунку від 31.08.2022 року №443 зазначено експедиційні витрати по митній території України числове значення яких не можливо перевірити та які не додано до митної вартості товару;

5) подана до митного оформлення декларація від 18.08.2022 року №22343100ІМ00176215 не є декларацією країни відправлення. так як специфікація про постачання товару укладена 23.08.2022 року та країною відправлення є Туреччина;

6) згідно відомостей, зазначених у специфікації від 23.08.2022 № 5 ціна зафіксована з дати підписання цієї специфікації. Посилаючись на п.п. 3.3. Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу. виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС від 11.09.2015 року №689, за відсутності даних про щоденні біржові котирування для аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовується інформація про середні значення біржових котирувань за календарний місяць, в якому здійснювалось відвантаження товару. Відомості біржових організацій за встановлені періоди декларантом не надано.

У зв`язку з цим, відповідачем з посиланням на ч. ч. 2-3 ст. 53 МК України, п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини станом на 01.03.2022 та серпень 2022 року (для підтвердження даних щодо виробника товару, умов поставок, асортименту та ціни);

- копію митної декларації країни відправлення.

Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товару.

За результатом розгляду митної декларації та поданих декларантом документів, Чернівецькою митницею винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA40800/2022/000048/2 від 09.09.2022 та Картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2022/000876 від 08.09.2022.

Із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів видно, що всі додатково надані документи, які не взяті до уваги оскільки, на думу відповідача, не спростовують зазначені у вказаному рішенні розбіжності.

Дослідженням рішення про коригування митної вартості товарів встановлено, окрім наведених вище обставин, що заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення спірної вартості товарів. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до ст. ст. 62, 63 МК України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості резервний.

За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару: МД №UA209170/2022/066503 від 30.08.2022 Полімери вінілхлориду у первинних формах: полівінілхлорид PVC S-67 ANWIL у вигляді однорідного порошку білого кольору, не змішаний з іншими речовинами (пігментів, барвників, наповнювачів, пластифікаторів не виявлено), отриманий суспензійним способом. Фізико-хімічні характеристики: константа Фікентчера-67, очевидна об`ємна щільність 0,585+-0,035 г/мл, масова частка вологи та летких речовин 0,3%. Торговельна марка ANWIL. Країна виробництва PL. Виробник немає даних, рівень митної вартості 1,48$. Висновок: подання нової митної декларації за ціною товарів, зазначених в Рішенні про коригування митної вартості.

За змістом ст. 55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про корегування митної вартості товарів, що відповідно до п. 4.2. зовнішньоекономічного контракту від 18.11.2021 №SPG/01 передбачено, що формування партії товару здійснюється на підставі письмової заявки наявність заявки покупця у якій повинно бути зазначено кількість, асортимент, номенклатура, умови поставки, термін відвантаження та поставки товару, а також інші суттєві умови поставки товару. У випадку згоди із заявкою продавець виставляє проформу-інвойс. До митного оформлення ні заявки, ні проформи-інвойсу декларантом не надано.

Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): в МД №UA408020/2022/037995 від 08.09.2022 вказано, що вартість ввезеного позивачем товару складає 23300,00 доларів США.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 18.11.2021 між Компанією HUZUR PLASTIK MAD ITH SAN VE TIC LTD STI, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Скай Полімер Груп, як покупцем, укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товару №SPG/01 (далі - Контракт, Договір) (Т. 1 а. с. 47-50).

Відповідно до пункту 1.1. Контракту предметом даного Контракту є численні поставки товару відповідно до інвойсів, які є невід`ємною частиною даного Контракту.

Згідно пунктів 2.1.-2.2. Контракту марка та ціна товару (найменування та ціна за одиницю) погоджуються сторонами по кожній окремій партії та вказуються в інвойсах.

Загальна ціна цього контракту складається з сум інвойсів, виставлених до даного контракту .

Пунктом 3.1 Контракту передбачено, що умови оплати погоджуються між сторонами на кожну окрему партію та вказуються в інвойсах.

Відповідно до інвойсу №CI-IHR-22-268-3 від 26.08.2022 продавцем виставлено рахунок на оплату за товар PVC ANWIL S-67 на загальну суму 23300 доларів США (Т. 1 а. с. 40).

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №UA408020/2022/037854 вартості товару полівінілхлорид не змішаний з іншими речовинами: полівінілхлорид суспензійний марка PVC ANWIL S-67-20000 кг., константа Фікентчера К-66, 5 використовується для виготовлення труб, профілів, трубок, листів та плівки, саме згідно остаточної вартості конкретного постачання вказаної в інвойсі 23300,00 доларів США.

Відносно посилань відповідача в оскаржуваному рішенні про ненадання декларантом ні заявки, ні проформи-інвойсу до митного оформлення, то такі не знаходять свого підтвердження матеріалами справи, оскільки згідно МД №UA408020/2022/037854 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2022/000876 декларантом було надано інвойс №CI-IHR-22-268-2 від 26.08.2022, який містить кількість, асортимент, номенклатуру, умови поставки.

До того ж згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України, саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Стосовно розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про корегування митної вартості товарів, що згідно п. 4.3 зовнішньоекономічного контракту від 18.11.2021 № SPG/01 передбачено надання копії експортної декларації, яка не надана до митного оформлення, то такі доводи суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що згідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивачем до митного оформлення надавалася супровідний документ Т1 (копія транзитної декларації ) 22LR3431002458748 від 26.08.2022, яка для декларанта є декларацією країни-відправника (тобто експортною декларацією).

Разом з тим, сукупність всієї іншої поданої декларантом документації дає всі підстави визначити вартість товару та перевірити правильність її визначення декларантом.

Стосовно відсутності відомостей про страхування вантажу або спростування факту страхування, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про корегування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Пунктом 9.1. контракту від 18.11.2021 № SPG/01 встановлено, що Покупець вправі за свій рахунок застрахувати товар, що постачається за контрактом.

Тобто, зі змісту вказаного пункту вбачається, що страхування товару є правом Покупця, а не обов`язком.

Разом з тим, згідно довідки про транспортні витрати №443 від 31.08.2022, наданої позивачем разом з поданням митної декларації до митного оформлення, вбачається, що страхування вантажу не проводилося (Т. 1 а.с. 45).

Суд зауважує, що з поданих митному органу для митного оформлення документів, останній володів достатньою інформацією про те, що страхування вантажу позивачем не здійснювалося.

Стосовно розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про корегування митної вартості товарів, що згідно відомостей, зазначених у графі 16 CMR від 29.08.2022 № HAG220000261 перевізником товару є Vitriak Oleksii. Договір на транспортування товару від 29.07.2022 № Т-00001407 укладено ТОВ ТЕК Транслогістік. У рахунку від 31.08.2022 № 443 зазначено експедиційні витрати по митній території України числове значення яких не можливо перевірити та які не додано до митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до заявки транспортного експедирування №3 від 25.08.2022, ТОВ ТЕК Транслогістік (Виконавець) за даною заявкою зобов`язується доставити ввірений йому відправником вантаж до місця призначення і видати його уповноваженій особі, а ТОВ Скай Полімер Груп (Замовник) зобов`язується оплатити за перевезення домовлену суму.

Згідно даної заявки вартість послуг складає 165000 грн.

В графі Відомості про перевізника зазначено ФОП ОСОБА_1 (а.с. 52).

На виконання вказаної заявки ТОВ ТЕК Транслогістік виставлено рахунок-фактуру №443 від 31.08.2022 на суму 165000 грн, яка включає в себе транспортно-експедиційні послуги по маршруту: м. Стамбул (Туреччина) м/п Порубне-Сірет (140000,00 грн) та Транспортно-експедиційні послуги по маршруту: м/п Порубне-Сірет м. Київ (Україна) (25000,00 грн) (а.с. 45).

29.07.2022 між ТОВ ТЕК Транслогістік (Експедитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір перевезення №Т-00001407 (Т. 1 а. с. 53-54).

Пунктом 1.1 Договору перевезення №Т-00001407 передбачено, що на підставі договору укладеного між Експедитором та Замовником, Експедитор діє від свого імені та за рахунок коштів Замовника, залучаючи третю сторону Виконавця, для доставки вантажів автомобілями в міжнародному сполученні. Виконавець доставляє заявлені Експедитором вантажі, а Експедитор оплачує послуги Виконавця з коштів Замовника на узгоджених нижче умовах.

Таким чином, транспортно-експедиторська компанія, до якої звернувся позивач, надала послуги саме з організації перевезення товару, шляхом доручення іншій компанії-перевізнику ОСОБА_2 . При цьому у вартість наданих послуг з організації перевезення включаються і витрати з перевезення такого товару.

Суд зауважує, що витрати на перевезення товару, які зазначені в рахунку на оплату, обґрунтовано виставлені саме транспортно-експедиторською компанією ТОВ ТЕК Транслогістік, а не залученим цією компанією перевізником ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає помилковими твердження митного органу про неможливість перевірити числове значення експедиційних витрат.

Стосовно розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про корегування митної вартості товарів, що подана до митного оформлення декларація від 18.08.2022 № 22343100IM00176215 не є декларацією країни відправлення, так як специфікація про постачання товару укладена 23.08.2022 та країною відправлення є Туреччина, суд погоджується із доводами позивача, що транзитна декларація 22LR3431002458748 від 26.08.2022 від HUZUR PLASTIK KIM MAD ITH IHR SAN VE TIC LTD STI для декларанта є декларацією країнивідправника (Т. 1 а.с. 57-58).

При цьому, Декларація про яку зазначено в рішенні, а саме від 18.08.2022 № 22343100IM00176215 була надана до митному органу на підтвердження того, що HUZUR PLASTIK KIM MAD ITH IHR SAN VE TIC LTD STI купив у ANWIL S.A. товар, частину якого у подальшому було продано декларанту, на підтвердження чого декларант надав повний пакет документів відповідно до положень Митного кодексу України (Т. 1 а.с. 59).

Стосовно розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про корегування митної вартості товарів, що згідно відомостей, зазначених у специфікації від 23.08.2022 № 5 ціна зафіксована з дати підписання цієї специфікації. Посилаючись на п.п. 3.3 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС від 11.09.2015 № 689, за відсутності даних про щоденні біржові котирування для аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовується інформація про середні значення біржових котирувань за календарний місяць, в якому здійснювалось відвантаження товару. Відомості біржових організацій за встановлені періоди декларантом не надано.

Суд зауважує, що оскаржуване рішення містить посилання на наказ ДФС від 11.09.2015 №689, який втратив чинність згідно наказу ДМС України від 01.07.2021 № 476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, тобто на момент прийняття оскаржуваного рішення чинним був наказ ДМС України від 01.07.2021 №476.

Так, згідно п. п. 3.1 п.3 наказу ДМС України від 01.07.2021 № 476 посадова особа митного органу, яка здійснює аналіз, виявлення та оцінку ризиків, повинна враховувати особливості формування вартості товарів, які реалізуються в порядку біржової торгівлі.

Під час здійснення аналізу, виявлення та оцінки ризиків товарів, які є об`єктом біржової торгівлі, ціну договору щодо товару, який імпортується (вартість операції), без урахування витрат на доставку, комісійних витрат, премії або знижки за фактичну якість товару і премії продавцю необхідно порівнювати зі значенням біржових котирувань за період 10 днів, що передує даті складання рахунка-фактури (інвойсу) або додатка (специфікації) до зовнішньоекономічного договору (контракту).

Під час здійснення аналізу, виявлення та оцінки ризиків на підставі сировинних складових ураховуються дані про вміст та вартість сировини, що використовується для виготовлення цього товару.

За відсутності даних про щоденні біржові котирування для аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовується інформація про середні значення біржових котирувань за календарний місяць, в якому здійснювалось відвантаження товару.

Зважаючи на зауваження митного органу в частині не надання митному органу відомостей біржових організацій, декларантом додатково було надано митному органу інформацію біржових організацій про вартість аналогічного товару, зокрема за серпень 2022 року.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє аргументи митного органу в частині не надання інформації біржових організацій про середні значення біржових котирувань, оскільки декларант, на вимогу митного органу, надав документи біржових організації, зокрема за серпень 2022 року, що підтверджуються матеріалами справи (Т. 1 а.с. 62 - 100).

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Наведене свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваних у цій справі рішень.

На таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД вартості товару полівінілхлорид не змішаний з іншими речовинами: полівінілхлорид суспензійний марка PVC ANWIL- S67-20000 кг константа фікентчера К 66,5 використовується для виготовлення труб, профілів, трубок, листів та плівки, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товарів складає 23300,00 доларів США.

Більше того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість у МД №UA209170/2022/066503 від 30.08.2022 Полімери вінілхлориду у первинних формах: полівінілхлорид PVC S-67 ANWIL у вигляді однорідного порошку білого кольору, не змішаний з іншими речовинами (пігментів, барвників, наповнювачів, пластифікаторів не виявлено), отриманий суспензійним способом. Фізико-хімічні характеристики: константа Фікентчера-67, очевидна об`ємна щільність 0,585+-0,035 г/мл, масова частка вологи та летких речовин 0,3%. Торговельна марка ANWIL. Країна виробництва PL. Виробник немає даних, рівень митної вартості 1,48$.

Суд звертає увагу, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення надавав оцінку митній декларації №UA209170/2022/066503 від 30.08.2022, яка не стосується даної справи (в даному випадку позивачем було подано іншу декларацію, яка міститься в матеріалах справи), яка згідно оскаржуваної картки відмови № UA408020/2022/000876 не надавалася ТОВ "Скай Полімер Груп" на підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Однак, відповідачем усупереч обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, у ході розгляду судом цієї справи не наведено належного обґрунтування використання саме вказаної митної декларації для визначення митної вартості ввезеного позивачем товару.

Наведене дає суду додаткові підстави для висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товару.

З огляду на викладене, та надані позивачем докази на підтвердження здійснення витрат на перевезення ввезеного товару, що не були спростовані відповідачем у відзиві, суд відхиляє доводи відповідача у зазначеній вище частині оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та вважає таку позицію митного органу не обґрунтованою.

Відтак, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Як вбачається із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів у зв`язку із виявленням наведених вище розбіжностей у документах декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезення товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) для підтвердження вартості товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), для підтвердження вартості товару; виписку з бухгалтерської документації, щодо підтвердження вартості товару та транспортування; копію митної декларації країни відправлення, щодо підтвердження вартості товару та транспортування; інформація біржових організацій про вартість товару на дати узгодження ціни за зовнішньоекономічним контрактом.

Як видно з відзиву та доданих до нього матеріалів, на виконання ч. 3 ст. 53 МК України позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару додатково було надано митному органу: платіжне доручення № 44 від 24.08.2022, заявку на купівлю іноземної валюти №40 від 24.08.2022, заявку на купівлю іноземної валюти №41 від 31.08.2022, транспортні довідки, рахунки на оплату транспортних послуг, рахунки фактури, які підтверджують митну вартість, експортні та транзитні митні декларації, біржові котировки за серпень 2022 року. За власним бажанням декларантом було надано висновок Держзовнішінформа №112/138 від 08.09.2022.

Однак відповідачем вказані документи не взяті до уваги, оскільки вони не спростовують зазначені митним органом розбіжності.

Водночас суд звертає увагу на те, що причин відхилення вказаних документів відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено.

При цьому відповідно до листа б/н та листа від 09.09.2022, позивачем надав додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару по МД (Т. 1 а.с. 62-66).

Під час розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документів є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

Більше того, відповідачем не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

З аналізу оскаржуваного рішення встановлено, що відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості без обґрунтування неможливості застосування кожного із попередніх методів.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам ст. 53 МК України.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого п`ятого методів визначення вартості товару.

При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Зі змісту оскаржуваного рішення та поданого відзиву вбачається, що шляхом обміну електронними листами відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.

З огляду на викладене, а також зважаючи на протиправність аргументів митного органу, викладених у оскаржуваному рішенні, на думку суду, працівники митного органу протиправно не застосували перший метод визначення митної вартості товару за ціною угоди та визначили митну вартість товарів за резервним методом.

Однак, жодних доказів на підтвердження реальності проведення процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідачем в ході судового розгляду не надано.

Суд звертає увагу, що формальне посилання митного органу в рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 у справі №809/506/17 та від 14.06.2022 у справі №809/257/17, яку суд враховує в силу ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, посилання митного органу на те, що у оскаржуваному рішенні між ним та декларантом відбулась процедура консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, є безпідставними, оскільки проведення такої консультації не підтверджується жодним доказом.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність критеріям, наведених у ч. 2 ст. 2 КАС суд приходить до висновку про те, що при їх прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA40800/2022/000048/2 від 09.09.2022 є протиправним, тому наявні підстави і для скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2022/000876 вiд 08.09.2022.

Решта доводів учасників справи, в тому числі зазначені відповідачем у відзиві, не спростовують висновків суду щодо протиправності винесеного відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.