Постанова

від 12.03.2024 по справі 380/9068/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9068/23 пров. № А/857/25562/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівЗапотічного І.І., Качмара Я.В.,

за участю секретаряЗінчук Ю.Р.,

представника апелянта Кельбас Р.А.,

представника позивача Куксов В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (ухвалене головуючим суддею Хома О.П. о 14 год. 00 хв. у м. Львові, повне судове рішення складено 01 грудня 2023 року) у справі № 380/9068/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молокозавод «Самбірський» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.04.2023 №6778/13-01-07-05, №6782/13-01-07-05, №6783/13-01-07-05.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що висновки податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та контрагентами безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються первинними документами.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 13.04.2023 №6778/13-01-07-05. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 13.04.2023 №6782/13-01-07-05. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 13.04.2023 №6783/13-01-07-05.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Молокозавод «Самбірський» зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 00424415.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.08.1997 №200603102 ТзОВ «Молокозавод «Самбірський» є платником податку на додану вартість.

Між позивачем ТзОВ «Молокозавод «Самбірський» (покупець) та постачальниками (ТзОВ «Торгова марка «Еталон», ТзОВ «Оптово-торгівельна компанія «Референс» та ТзОВ «Мелітопільська Черешня - Трейдінг») були укладені договори поставки №220, №221 від 02.05.2022 та №223 від 01.09.2022.

Згідно до пункту 1.2 всіх трьох вказаних договорів предметом поставки є казеїн технічний кислотний.

Визначений предметом договорів товар ТзОВ «Торгова марка «Еталон», ТзОВ «Оптово-торгівельна компанія «Референс» та ТзОВ «Мелітопільська Черешня - Трейдінг» згідно до умов укладених договорів реалізували позивачу.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Торгова марка «Еталон» долучено такі документи:

договір поставки від 02.05.2022 № 221, предметом якого є казеїн технічний;

специфікацію № 1 від 02.05.2022 до даного Договору, в якій вказано найменування, асортимент, обсяг (кількість), ціна, рік випуску, країна-виробник, технічні та інші вимоги до товару;

видаткові накладні зі специфікаціями на постачання казеїну технічного:

№ ТМ2208-04 від 22.08.2022 в кількості 10700 кг на загальну суму 3745000,00 грн, в т.ч. ПДВ 624166,67 грн (специфікація № 2 від 22.08.2022 до даної накладної);

№ ТМ2609-02 від 26.09.2022 в кількості 8500 кг на загальну суму 2974830,00 грн, в т.ч. ПДВ 495805,00 грн (специфікація № 3 від 26.09.2022);

рахунки на оплату:

№ ТМ2208-01 від 22.08.2022 на загальну суму 3745000,00 грн, в т.ч. ПДВ 624166,67 грн.;

№ ТМ2609-02 від 26.09.2022 на загальну суму 2974830,00 грн, в т.ч. ПДВ 495805,00 грн.;

товарно-транспортні накладні на доставку казеїну:

№ ТМ2208-01 від 22.08.2022 в кількості 10700 кг;

№ ТМ2609-02 від 26.09.2022 в кількості 8500 кг;

додаткову угоду № 1 від 15.06.2022 до договору поставки № 221 від 02.05.2022;

платіжні доручення на оплату: № 1580 від 13.09.2022 на суму 3745000,00 грн; № 1761 від 04.10.2022 на суму 600000,00 грн; № 1841 від 14.10.2022 на суму 300000,00 грн; № 1921 від 21.10.2022 на суму 300000,00 грн; № 1926 від 25.10.2022 на суму 300000,00 грн; № 2270 від 02.12.2022 на суму 600000,00 грн; № 2295 від 06.12.2022 на суму 300000,00 грн; № 2363 від 13.12.2022 на суму 574830,00 грн.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Оптово-торгівельна компанія «Референс» долучено такі документи:

договір поставки від 02.05.2022 № 220, предметом якого є казеїн технічний;

специфікацію № 1 від 02.05.2022 до даного Договору, в якій вказано найменування, асортимент, обсяг (кількість), ціна, рік випуску, країна-виробник, технічні та інші вимоги до товару;

видаткові накладні зі специфікаціями на постачання казеїну технічного:

№ РЕ2208-01 від 22.08.2022 в кількості 10500 кг на загальну суму 3675000,00 грн, в т.ч. ПДВ 612500,00 грн (специфікація № 3 від 22.08.2022 до даної накладної);

№ РЕ2609-06 від 26.09.2022 в кількості 8500 кг на загальну суму 2974830,00 грн, в т.ч. ПДВ 495805,00 грн. (специфікація № 4 від 26.09.2022);

рахунки на оплату:

№ РЕ2208-01 від 22.08.2022 на загальну суму 3675000,00 грн;

№ РЕ2609-06 від 26.09.2022 на загальну суму 2974830,00 грн;

товарно-транспортні накладні на доставку казеїну:

№ РЕ2208-01 від 22.08.2022 в кількості 10500 кг;

№ РЕ2609-05 від 26.09.2022 в кількості 8500 кг;

додаткову угоду № 1 від 15.06.2022 до договору поставки № 220 від 02.05.2022;

платіжні доручення на оплату: № 1505 від 02.09.2022 на суму 6000000,00 грн; № 1552 від 09.09.2022 на суму 600000,00 грн; № 1568 від 13.09.2022 на суму 2475000,00 грн; № 2021 від 01.11.2022 на суму 300000,00 грн; № 2071 від 08.11.2022 на суму 300000,00 грн; № 2119 від 15.11.2022 на суму 300000,00 грн; № 2196 від 22.11.2022 на суму 300000,00 грн; № 2227 від 29.11.2022 на суму 300000,00 грн; № 2269 від 02.12.2022 на суму 1474830,00 грн;

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Мелітопольська Черешня - Трейдінг» долучено такі документи:

договір поставки від 01.09.2022 № 223, предметом якого є казеїн технічний;

специфікацію №1 від 01.09.2022 до даного Договору в якій вказано найменування, асортимент, обсяг (кількість), ціна, рік випуску, країна-виробник, технічні та інші вимоги до товару;

видаткові накладні зі специфікаціями на постачання казеїну технічного:

№ 6 від 05.09.2022 в кількості 21900 кг на загальну суму 7663248,00 грн, в т.ч. ПДВ 1277208.0 грн. (специфікація № 1 від 01.09.2022 до даної накладної);

№ 40 від 17.10.2022 в кількості 17400 кг на загальну суму 6088608,00 грн, в т.ч. ПДВ 1014768.0грн. (специфікація № 2 від 17.10.2022);

рахунки на оплату:

№ 1 від 05.09.2022на загальну суму 7663248,00 грн, в т.ч. ПДВ 1277208,00 грн.;

№ 6 від 17.10.2022на загальну суму 6088608,00 грн, в т.ч. ПДВ 1014768,00 грн.;

товарно-транспортні накладні на доставку казеїну:

№ МЧ0509-01 від 05.09.2022в кількості 21900 кг;

№ МЧ1710-01 від 17.10.2022в кількості 17400 кг;

платіжні доручення на оплату: № 1677 від 23.09.2022 на суму 3000000,00 грн; № 1678 від 23.09.2022 на суму 4663248,00 грн; № 2383 від 14.12.2022 на суму 600000,00 грн; №2397 від 16.12.2022 на суму 600000,00 грн; № 2422 від 20.12.2022 на суму 600000,00 грн; № 2481 від 28.12.2022 на суму 300000,00 грн; № 2383 від 14.12.2022 на суму 600000,00 грн; № 11 від 04.01.2023 на суму 300000,00 грн; № 46 від 10.01.2023 на суму 300000,00 грн; № 129 від 20.01.2023 на суму 1200000,00 грн; № 142 від 24.01.2023 на суму 600000,00 грн; № 268 від 08.02.2023 на суму 540000,00 грн; № 401 від 01.03.2023 на суму 338840 грн.

Головне управління ДПС у Львівській області з 23.02.2023 по 15.03.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Молокозавод «Самбірський» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами позапланової перевірки 21.03.2023 складено акт №5340/13-01-07- 05/00424415, відповідно до висновків якого встановлено:

порушення платником податків п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за серпень 2022 в сумі 757 650,00 грн;

завищення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2022 на загальну суму - 1 741 222,00 грн;

завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2022 у сумі - 1 006 613,00 грн.

На підставі висновків акту позапланової перевірки №5340/13-01-07- 05/00424415 Головного управління ДПС у Львівській області 13.04.2023 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 6778/13-01-07-05, яким визначено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями в розмірі 757 650,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 189412 грн 50 к;

№ 6782/13-01-07-05, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 1 741 222,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 435305 грн 50 к;

№ 6783/13-01-07-05, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1 006 613,00 грн.

Позивач, вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З положень цієї норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.

Як визначено у п. 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача із згаданими вище контрагентами.

Разом з цим, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивачем надано контролюючому органу усі наявні в нього первинні документи, для підтвердження здійснення ним господарської діяльності з контрагентами зокрема це договори та специфікації до них, видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні на доставку козеїну, платіжні доручення.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами.

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів встановила, що факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вказаним вище контрагентом підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися, у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів.

Доводи відповідача про порушення вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності у ланцюгу постачання судом до уваги не беруться з огляду на таке.

Непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Таку правову позицію неодноразово викладав Верховний Суд у своїх постановах від 02.04.2019 у справі № 826/6245/18; від 20.08.2020 у справі № 380/10381/20.

Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції, що судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Крім цього, колегія суддів вважає, доречним застосувати правову позицію наведену в постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 813/955/14 в якій зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.

Щодо тверджень відповідача про невідповідність вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» видаткових накладних в частині зазначення прізвища, ім`я та по батькові відповідальних посадових осіб, а також реквізитів довіреностей.

Відповідно до положень ч. 2 статті 9 цього Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити зокрема: назву підприємства, від імені якого складено документ; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних, судом встановлено, що такі підписані двома сторонами, зокрема контрагентами позивача, судом підтверджено наявність печатки кожного товариства. Окрім того, в кожній накладній зазначено прізвище ім`я та по батькові відповідальної за здійснення господарської операції особи і правильність її оформлення.

Тому такі доводи судом спростованні.

Щодо твердження відповідача про наявність розбіжностей між адресою пункту навантаження товару та адресою реєстрації контрагентів, суд зазначає, що це жодним чином не суперечить положенням чинного законодавства та звичаєвій практиці виконання зобов`язань між суб`єктами господарювання та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Наявність розбіжностей між адресою пункту навантаження товару та адресою реєстрації контрагентів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій, проведених з контрагентом, натомість, факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Видаткова накладна є первинним документом, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій, тобто засвідчує факт отримання/передачі товарів.

Видаткова накладна надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість, ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання, відомості про постачальника та одержувача товарів, також вказується місце складання такої накладної.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.08.2019 у справі №804/8955/14.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

А тому, відсутність певної деталізації в первинних документах не є підставою для визнання господарської операції нереальною.

Відтак враховуючи, що в ході розгляду даної справи позивач довів, що подані первинні бухгалтерські документи є достатніми для підтвердження господарських операцій та підтверджують фактичне виконання договорів то колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 380/9068/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. І. Запотічний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 19 березня 2024 року