Постанова

від 19.03.2024 по справі 189/2101/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/769/24 Справа № 189/2101/22 Суддя у 1-й інстанції - Лукінова К.С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкритов залісудових засіданьДніпровського апеляційногосуду вмісті Дніпросправу,що виниклаз цивільнихправовідносин запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Відродження»про розірваннядоговору орендиземельної ділянкита припиненняправа орендиземлі,в якійподана апеляційнаскарга Товариствомз обмеженоювідповідальністю «Відродження»на заочнерішення Покровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 03жовтня 2023року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (далі ТОВ «Відродження») про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди землі.

Позовні вимоги заявник обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки площею 5,952 га, кадастровий номер 1224255100:02:001:0168.

10 листопада 2017 року між ним та ТОВ «Відродження» був укладений договір оренди земельної зазначеної ділянки строком до 31 грудня 2024 року. Та відповідач не виконує покладені на нього обов`язки щодо виплати орендної плати, а саме йому не сплачено орендну плату за 2020 та 2021 роки. Заборгованість по виплаті орендної плати становила 30 739,31грн.

Ураховуючи викладене, зменшивши позовні вимоги, позивач виклав вимогу про розірвання договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1224255100:02:001:0168, укладеного 10 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Відродження» та про припинення іншого речового права ТОВ «Відродження» за номером 24189364 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заочним рішенням Покровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від03жовтня 2023року позовнівимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,952 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224255100:02:001:0168, яка розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, від 10 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , та ТОВ «Відродження», зареєстрований 26 грудня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області, номер запису про інше речове право 24189364.

Припинено право оренди ТОВ «Відродження» за договором оренди земельної ділянки площею 5,952 га, кадастровий номер 1224255100:02:001:0168, укладеним 10 листопада 2017 року між ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , та ТОВ «Відродження», номер запису про інше речове право 24189364.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Відродження», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклало вимогу про скасування рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність розірвання договору оренди землі раніше встановлено договором строку, оскільки необхідним є витримати термін оренди землі, що зазначений в договорі, а саме до 30 грудня 2024 року з метою господарського відношення до землі.

Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 лютого 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 225, виданого приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Головко М.Г., позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 5,952 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224255100:02:001:0168, яка розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області (а.с.6).

10 листопада 2017 року між ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки загальною площею 5,952га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224255100:02:001:0168, та ТОВ «Відродження» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком до 31 грудня 2024 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 квітня 2021 року у реєстрі міститься запис про інше речове право на земельну ділянку площею 5,952 га, кадастровий номер 1224255100:02:001:0168, розташованої на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, вид іншого речового права право оренди земельної ділянки.

У заяві про зменшення позовних вимог зазначено, що позивачу була виплачена орендна плата за користування земельною ділянкою за період 2020-2021 роки, однак вже після подання позову до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем умови договору оренди землі належним чином не виконуються, орендна плата своєчасно не сплачується, що свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у визначений договором термін.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі ЗК України) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, як зазначалося вище, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, враховуючи зміст позовної заяви, відповідно до якої позивачем свої вимоги про розірвання договору оренди обґрунтовані посиланням на факт несплати відповідачем орендної плати за 2020 та 2021 роки, встановивши систематичне невиконання ТОВ «Відродження» умов договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим судом обґрунтовано задоволено вимоги позивача щодо розірвання договору оренди землі та припинення права оренди за вказаним договором.

Таким чином, несплата відповідачем орендної плати позивачу два роки поспіль свідчить про наявність систематичного порушення відповідачем взятих на себе за договором оренди зобов`язань щодо виплати орендної плати.

Відповідачем не надано доказів того, що затримка виплати орендної плати за 2020 та 2021 роки сталась внаслідок неврожаю з природних причин (посухи, морозів, тощо).

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 10 листопада 2017 року то з урахуванням вищенаведеної норми права слід припинити інше речове право право оренди цієї земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції незаконно задовольнив позовні вимоги та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані відповідачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Апеляційний суд наголошує на тому, що відповідач у своїй апеляційній скарзі не заперечував того факту, що ним було сплачено орендну плату позивачеві, як власнику земельної ділянки, несвоєчасно і з значним запізненням встановлених договором строків, тим самим не спростувавши встановлений судом першої інстанції факт допущення систематичного порушення умов договору оренди, зазначивши лише про надання судом переваги твердженням позивача, як і не спростувавши правових підстав для розірвання договору оренди у відповідності до положень статті 141 ЗК України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, про що свідчить усталена судова практика Верховного Суду.

Лише самі посилання відповідача на те, що необхідним є витримати термін оренди землі, що зазначений в договорі, а саме до 30 грудня 2024 року з метою господарського відношення до землі, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про необхідність розірвання договору оренди землі раніше встановлено договором строку є безвідповідальними, без надання належних доказів на підтвердження дійсної неможливості виконання умов договору оренди землі, є безпідставними.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» залишити без задоволення.

Заочне рішення Покровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від03жовтня 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 березня 2024 року.

Судді: