Рішення

від 23.01.2024 по справі 235/8581/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 235/8581/21

Провадження № 2/204/1786/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Покровської міської ради Донецької області про визнання незаконним рішення, визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2022 року до суду надійшла позовна заява, яку позивачка уточнила та просила визнати незоконною відмову Покровської міської ради Донецької області в приватизації квартири, визнати за позивачкою та її донькою право на приватизацію квартири та зобов`язати Покровську міську раду Донецької області.

В обґрунтування вимог зазначає, що її мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була основним квартиронаймачем житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в яку вона вселилися на підставі ордеру. З 16.04.1987 року позивачка постійно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а її дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 26.11.2009 року по теперішній час. ІНФОРМАЦІЯ_3 її мати ОСОБА_3 померла. Рішенням виконкому Покровської міської ради від 15.07.2021 року №324 «Про житлові питання та пропозиції громадської комісії з житлових питань від 25.06.2021» було внесено зміни до договору найму житлового приміщення переоформлено особистий рахунок вказаної квартири з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 . Маючи намір приватизувати житло, вона звернулася до уповноваженого органу приватизації житла до виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області з відповідною заявою та необхідним пакетом документів про приватизацію квартири АДРЕСА_2 . Листом Покровської міської ради Донецької області №02-03/19532 від 21.09.2021 року позивачу відмовлено у приватизації квартири через ненадання ордеру на житло. Згідно довідки виданої ТВБВ №10004/0238 філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» №656 та №655 від 21.09.2021 року, ОСОБА_1 , 1987 року народження та ОСОБА_2 , 2007 року народження, значаться в списках про отримання житлових чеків за адресою: АДРЕСА_1 . Приватизаційний чек не отримували. Крім того, листом Покровської міської ради Донецької області №02-03/19279 від 24.11.2020 року, повідомлено позивача, про те, що корінець ордеру на житлову квартиру АДРЕСА_2 , в архівних матеріалах Покровської міської ради не зберігся. Вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства та обставина, що не зберігся ордер, не свідчить про відсутність у неї та її дочки права на приватизацію цієї квартири, оскільки вони на законних підставах є зареєстрованими в цьому житловому приміщенні і протягом тривалого часу правомірно користується ним та проживають в ньому. Посилаючись на зазначені обставини, позивачка, яка діє в інтересах її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 просить визнати рішення незаконним, визнати право на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії, а тому вона змушена звертатися за захистом своїх прав до суду.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились, раніше представник позивача адвокат Ільющенко Ю.А. надавав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Покровськоїміської радиДонецької області в судове засідання не з`явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив. Однак, ще 28.01.2022 року надавав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки законних підстав для приватизації квартири за відсутності ордену, не має.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особі має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 07.06.2021 року Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 718) (а.с. 39).

Позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 05.05.1987 року, відділом РАГСУ м. Красноармійська Донецької області, актовий запис № 400; свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 04.08.2007 року, відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області, де вказано дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_4 ») (а.с. 13, 38).

Згідно довідки, виданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Покровської міської ради Донецької області № 11250 від 17.09.2021 року, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 16.04.1987 року по 08.10.2002 року, з 06.06.2006 року по теперішній час (а.с. 6, 24).

Разом із нею, за вказаною адресою проживає та зареєстрована з народження по даний час, її неповнолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8, 23).

Рішенням Виконавчого комітету Покровської міської ради від 15.07.2021 року № 324 «Про житлові питання та пропозиції громадської комісії з житлових питань від 25.06.2021» було внесено зміни до договору найму жилого приміщення переоформлено особистий рахунок житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 (а.с. 41).

Згідно з технічним паспортом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , складеним 17.08.2021 року, загальна площа квартири становить 40,3 кв.м., житлова26,2 кв.м.(а.с. 26-27).

21.09.2021 року з метою приватизації вказаної квартири, позивачка звернулась до Покровської міської ради Донецької області, щодо передачі їй та неповнолітній доньці ОСОБА_2 у приватну власність квартиру.

Проте, листом Покровської міської ради Донецької області № _02-03/19532 від 21.09.2021 року позивачеві було повідомлено у приватизації квартири, у зв`язку з наданням неповного пакета документів, а саме: ненадання копії ордеру на житло (а.с. 20-21).

Листом Покровської міської ради Донецької області № _02-03/19279 від 24.11.2020 року повідомлено позивача, про те, що корінець ордеру на житлову квартиру АДРЕСА_2 , в архівних матеріалах Покровської міської ради не зберігся (а.с. 5).

Згідно довідки виданої ТВБВ №10004/0238 філії - Донецьке обласне управління «Ощадбанк» № 656 та № 655 від 21.09.2021 року, ОСОБА_1 , 1987 року народження та ОСОБА_2 , 2007 року народження, значаться в списках про отримання житлових чеків за адресою: АДРЕСА_1 . Приватизаційний чек не отримували (а.с. 18-19).

Статтею 9 ЖК Українипередбачено, що громадяни України мають право на приватизацію державного житлового фонду.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначеніЗаконом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно із частиною одинадцятоюстатті 8 цього Законуспори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно зістаттею 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно достатті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно пункту 5статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,передбачено, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Частиною 5ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до положень частини 1статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Пунктом 3ст.8Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» визначено, ща передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з пунктом десятимстатті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків- пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, на даний випадок з приватизації спірної квартири позивача не розповсюджується.

Згідно із ч. 4ст. 9 ЖК Україниніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з аналізу змістуЗакону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,у поєднанні з нормами статей1,6,9,61 ЖК України,ст. 29 ЦК, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбаченіст. 64 ЖК Україниправа користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

Аналогічну норму місить пункт 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженогонаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

Умовою для проведення приватизації житла є обов`язкове постійне проживання осіб у житлі, яке підлягає приватизації.

При цьому пунктами 18, 19 цього Положення визначено порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні - у довідці про склад сім`ї, що подається особою в числі інших документів до органу приватизації, зазначаються члени сім`ї наймача, які водночас і прописані, і мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

Відповідно до пункту 10 частини першоїстатті 15 Житлового кодексу України, до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За змістомстатті 58 ЖК, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Відповідно до пунктів 69, 70, 72 розділу IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженихпостановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470, ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Відповідно достатті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5статті 2 цього Закону.

Відповідно до пункту 17 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відтак, відмова у здійсненні приватизації займаної позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовується тим, що пунктом 18 Положення № 396, задля здійснення приватизації житла громадянином до органу приватизації подається: повний перелік документів, які надаються громадянами для приватизації. Одним з необхідних документів є ордер про надання житлової площі.

Враховуючи те, що у позивача оригінал ордеру на квартиру не зберігся, на сьогоднішній день у нього виникли перешкоди у реалізації свого права на приватизацію житла.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Відповідно достатті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно статті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

Відповідно достатті 6 Конституції України,органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цієюКонституцієюмежах і відповідно до законів України.

Згідно зістаттею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 345 ЦК Українизакріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначеніЗаконом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до п. 2ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Відповідно до п. 10ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2статті 2 цього Закону.

Враховуючи, що позивачка та її неповнолітня донька на законних підставах зареєстровані та постійно проживають у вказаній квартирі, відмова в приватизації займаного ними житла з причин відсутності ордеру на квартиру є такою, що порушує їх право на приватизацію, а тому позивачі змушені були звернутися до суду з відповідним позовом.

Крім того, відповідно достатті 65-1 ЖК України, наймачі жилих приміщень у будинках державного або громадського житлового фонду можуть придбати займані ними приміщення у власність.

Згідно зістаттею 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цьогоЗакону.

Суд встановив, що позивачі вселені у квартиру на законних підставах, незаконність їх проживання ніким не спростована та не заперечувалась, а відсутність ордеру позбавляє їх можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири та враховуючи, що у них є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, крім ордеру, який надати не має можливості по незалежним від них обставинам.

Відповідно достатті 59 ЖК України, ордер на спірну квартиру не був визнаний в судовому порядку недійсним, відповідач не спростував факту, що ордер дійсно видавався, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання здійснити приватизацію спірної квартири є доведеними законними, обґрунтованими, а відтак підлягає задоволенню.

Виходячи з положень законодавства, а саме п.18 Положення № 396 з урахуванням змісту п. 69 постанови № 470, сама по собі наявність чи відсутність ордера на житлове приміщення в пакеті документів, які подаються громадянином для приватизації житла, не може бути єдиною і остаточною причиною відмови у визнанні права громадянина на приватизацію на тій підставі, що відповідно до п. 68 постанови № 470 ордер дійсний лише протягом 30 днів з дня його видачі.

З моменту реєстрації позивачів в квартирі їх право на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі відповідачем не оскаржувалось та доказів такого оскарження суду не надано. Із позовними вимогами до суду про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням відповідач не звертався та доказів не надав, що вказана житлова квартира відноситься до квартир, які не є об`єктами приватизації на підставіст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно наданих стороною позивача доказів, ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 є наймачем житлового приміщення та зареєстровані в ньому, отже на законних підставах користується житлом.

Відповідно до пункту 10 ст. 8 у прив`язці до пункту 2ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому посилання відповідача на те, що позивач не має права на приватизацію, оскільки не надано ордеру, є безпідставним.

Таким чином, дії відповідача порушують конституційне право позивачів на приватизацію житла у встановленому законом порядку, а тому суд вважає, що відповідач незаконно відмовив позивачам в приватизації житла, чим порушив їх право на житло, яке підлягає судовому захисту.

Суд враховує правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21) Верховний Суд вважав обґрунтованими вимоги про зобов`язання державного департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири. Тобто, був обраний спосіб захистузобов`язати провести приватизацію квартири. Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду висловлені в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18). У цій справі було визнано неправомірною відмову департаменту житлового господарства міської ради у приватизації і зобов`язано департамент провести приватизацію квартири.

Тобто, судова практика передбачає такі способи захисту, які зводяться до визнання безпідставною відмови органу приватизації і зобов`язання органу приватизації здійснити приватизацію житла.

Враховуючи, що позивачі вселені до квартири на законних підставах, законність їх проживання ніхто не оспорює, а відсутність ордеру на квартиру позбавляє позивачів реалізувати право на приватизацію, у позивачів наявні всі необхідні документи для проведення приватизації, крім ордеру, який позивачі не можуть надати з незалежних причин, у зв`язку з відсутністю чіткого правового регулювання взаємовідносин органу приватизації та громадянина при втраті або неможливості отримання документів, оскільки відповідач не оспорює право позивачів на приватизацію квартири, та з огляду на те, що спір виник не з вини органу приватизації, а у зв`язку з відсутністю механізму вирішення вказаного питання у позасудовому порядку, суд вважає, що позивачі мають право у встановленому законом порядку на приватизацію житлового приміщення, в якому зареєстровані та фактично проживають, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання незаконною відмови відповідача в приватизації та зобов`язання відповідача провести дії по приватизації за відсутності ордера, підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання права на приватизацію квартири, то суд вважає що вони не підлягають задоволенню, тому що виходячи з конкретних обставин справи обраний позивачами спосіб захистувизнання права на приватизацію не буде сприяти ефективному захисту їх порушених прав, оскільки право на приватизацію квартиру позивачі мають в силу положень закону як особи, які користуються нею на умовах найму, що відповідачем не оспорюється. Останній відмовив їм в передачі права власності на квартиру шляхом її приватизації через відсутність ордеру, що визнано судом протиправним. Тому, з метою усунення цієї протиправності та ефективного поновлення порушених прав позивачів належним способом захисту буде визнання відповідних дій відповідача неправомірними та зобов`язання відповідача провести приватизацію житла, яке займають позивачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись 15, 16, 328, 345 ЦК України, ст. ст. 9, 15, 49, 58, 65-1 ЖК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_4 ),яка дієтакож вінтересах неповнолітньої ОСОБА_2 доПокровської міськоїради Донецькоїобласті (адреса:Донецька область,м.Покровськ,вул.Шибанкова,буд.11,код ЄДРПОУ04052933)про визнаннянезаконним рішення,визнання прававласності наприватизацію тазобов`язання вчинитипевні дії задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову Покровської міської ради Донецької області в приватизації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі наданих документів.

Зобов`язати Покровську міську раду Донецької області провести дії по приватизації квартири, за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,за відсутності ордера.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому повногорішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська