Постанова

від 15.03.2024 по справі 344/8800/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/8800/23

Провадження № 33/4808/66/24

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Соботника В.Й.

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2023 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючу на момент події в РУП ГУНП в Івано-Франківській області,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.,-

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинила керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, за наступних обставин.

Так, 10.05.2023 о 00 год 06 хв в м.Івано-Франківську, по вул.Залізнична, 15, водій ОСОБА_1 керувала т.з. марки «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога, що підтверджується довідкою-висновком №335 від 10.05.2023 року.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що оскаржувана постанова судді не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки постановлена за результатами неповного дослідження доказів та їх невірної оцінки, без врахування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Посилається на те, що як видно з медичного огляду ОСОБА_1 від 10.05.2023 року №335 для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі медичним працівником закладу був використаний спеціальний технічний засіб алкотестер «Драгер»-6510». Номер приладу в акті №335 є нечитабельним, оскільки лікарем винесено виправлення в номері спеціального технічного засобу- алкотестера «Драгер» і таким чином він не може бути ідентифікований.

Зазначає, що номер алкотестера,зазначеного в п.18 Акту медичного огляду від 10.05.2023 року №335, не співпадає з номером алкотестера, копія свідоцтва якого про повірку надана їй медичним закладом. Ця обставина наводить на сумніви щодо тотожності цих алкотестерів та про повірку алкотестера, яким 10.05.2023 року користувалися працівники медичного закладу при проведенні огляду.

Вказує на те, що згідно листа КНП «Прикарпатський наркологічний центр ІВано-Франківської обласної ради» від 26.05.2023 №802, результат дослідження біоматеріалу сечі, відібраного в неї 10.05.2023року о 01 год.02 хв. визнано неінформативним у зв`язку з порушенням порядку відбору і опечатування біоматеріалу.

Звертає увагу на те, що того ж дня 10.05.2023 року вона звернулася до клініко-діагностичної лабораторії КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради», при токсикологічному дослідженні біоматеріалу сечі етанол не виявлено. Результат токсикологічного дослідження від 15.05.2023 року від 15.05.2023 року 2023 року №1081: при токсикологічному дослідженні біоматеріалу крові етанол не виявлено.

Зазначає,як вказано в акті медичного огляду від 10.05.2023 року №335(п.24) результат лабораторних тестів: у сечі етанолу не виявлено.

Як вказано в п.2.5 Акту медичного огляду від 10.05.2023 року №335 завідувачкою відділення амбулаторних послуг лікарем-наркологом ОСОБА_2 «передано на клініко-експертну оцінку документів токсикологічного дослідження біоматеріалів» 15.05.2023 року.

Вважає, посилання судді в оскаржуваній постанові на лист КНП « ПНЦ ІФОР» від 30.05.2023 року № 912, що завідувачкою відділення амбулаторних послуг лікарем наркологом ОСОБА_2 винесений заключний діагноз: розлади психіки і поведінка внаслідок вживання алкоголю. Гостра алкогольна інтоксикація, не відповідає дійсним обставинам справи.

Зазначає, що 09.05.2023 року після певної конфліктної ситуації з її хлопцем, який проживає по АДРЕСА_2 , перенервувала. Хлопець не відповідав на її дзвінки,тому вона вирішила поїхати до нього додому, оскільки переживала за нього. Перед виїздом з дому, оскільки на вулиці було прохолодно, а вона кашляла, то вжила спрей для горла, як пізніше виявилося на спиртовій основі. На її думку ця обставина могла спричинити запах алкоголю з рота та хибно вплинути на результат алкотестера в закладі охорони здоров`я.

Звертає увагу також, що вона 5 разів на вимогу медичного працівника продувала алкотестер, в якому був встановлений мундштук без його заміни.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник адвокат Соботник В.Й. та ОСОБА_1 повністю підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду і закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомлена про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)

Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах захисник адвокат Соботник В.Й. та ОСОБА_1 посилаються на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та призначив справедливе та законне стягнення, яке відповідає особі правопорушниці та характеру вчиненого правопорушення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №420423 від 10.05.2023, 10.05.2023 о 00 год 06 хв в м.Івано-Франківськ, по вул.Залізнична, 15, водій ОСОБА_1 керувала т.з. марки «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога, що підтверджується довідкою-висновком №335 від 10.05.2023 року. (а.с.1).

Таким чином, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України.

За змістом рішення Європейського суду по справі «Ґалстян проти Вірменії», протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред`явлений особі, яка притягається до відповідальності та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: суть адміністративного правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським взводу 1 роти 2 БУПП в Івано-Франківській області сержант поліції Лесишин Андрій Ігорович, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою.

Від підпису у вищевказаному протоколі ОСОБА_1 відмовилася.

До протоколу додаються: відео з автомобільного реєстратора, нагрудної камери 471448,направлення, висновок № 335,постанова серії ЕАС6964681,зобов`язання.

Так, відповідно до вимог ст.266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.

Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я.

В матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого водій ОСОБА_1 направлявся до КНП «ПНЦ ІФОР» у зв`язку із наявністю ознак сп`яніння:запах алкоголю з порожнини рота, поведінка,що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук.

До матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 14), з якого вбачається, що даний огляд необхідно було провести у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці .

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 335 від 10.05.2023, складеного лікарем Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» ОСОБА_3 в присутності працівника поліції о 01 год. 29 хв., ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння.( а.п. 4)

Зі змісту доводів захисника адвоката Соботник В.Й. та ОСОБА_1 вбачається, що вони не погоджуються з вищевказаним висновком лікаря медичного закладу, оскільки вважають, що він не відповідає фактичним обставинам та зроблений з порушенням встановленого законом порядку проведення огляду на стан сп`яніння.

Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечувала, що дійсно керувала транспортним засобом марки «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби та була зупинена працівниками поліції у зв`язку з тим що порушила вимоги Правил дорожнього руху, оскільки рухалась у темну пору доби без включення фар ближнього світла. Стверджувала, що вона посварилась із своїм хлопцем, який не відповідав на дзвінки, а тому хотіла приїхати до нього. Разом з тим, вважає що працівники поліції безпідставно запідозрили її у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскільки запах алкоголю з порожнини рота міг бути внаслідок застосування нею для лікування спрею для лікування горла, який був зроблений на основі спиртового розчину. Вказує, що вона не погодилась пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою спеціально-технічного засобу, оскільки не хотіла проходити такою по такий огляд в присутності своїх колег та не довіряла їм. Разом з тим, вона погодилась пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі та добровільно пройшла такий огляд, виконуючи всі вказівки лікаря. Зокрема, під час проведення огляду в медичному закладі лікар медичного закладу застосовував різні способи її обстеження, вимірював її пульс та тиск, оглядав її , пропонував пройти різні тести, результати яких свідчили, що вона не перебуває у стані сп`яніння та є тверезою. Вказує що лікар медичного закладу також застосував драгер, як спеціальний технічний засіб для з`ясування стану алкогольного сп`яніння, який вона декілька разів продувала без зміни мундштука, а тому отриманий в подальшому результат огляду не міг бути прийнятий до уваги. Крім того, вважає що на результат огляду за допомогою драгеру також вплинуло те що вона використовувала для лікування спрей для горла який був зроблений на спиртовій основі.

Перевіряючи вищевказані доводи, апеляційний суд звертає увагу на те, що висновок зроблений лікарем Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» в межах наданих повноважень, відповідає вимогам Інструкції, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився медичний огляд та часу та місця його проведення.

Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 1.4 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Апеляційний суд неодноразово звертав у своїх рішеннях увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп`яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.

Апеляційний суд вважає, що під час апеляційного розгляду не встановлені обставини, які свідчать про те, що вищевказаний медичний висновок щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння не відповідає дійсності та зроблений з порушенням вимог, які регламентують його проведення.

Вищевказані положення Інструкції не виключають проведення попередніх лабораторних досліджень біологічного середовища лікарем, який безпосередньо проводить огляд обстежуваної особи .

Зі змісту пояснень ОСОБА_1 вбачається, що лікарем медичного закладу була застосовані різні методи дослідження та заходи щодо проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, які в своїй сукупності дозволяли лікарю прийти до обґрунтованого висновку про перебування водія у стані сп`яніння.

Для перевірки доводів апеляційної скарги апеляційним судом було витребувано копію Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» 335 від 10.05.2023 року.

З даного акту обстеження вбачається, що ОСОБА_1 була оглянута лікарем ОСОБА_3 10.05.2023 року в 00 год. 59 хв., яким була застосована сукупність різних методів з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, зазначені результати зовнішнього огляду , мовна здатність, поведінка обстежуваної особи, вегетативно-судинні реакції, зазначені результати використання технічних засобів та інші дані, які давали підстави прийти до висновку про перебування особи, стосовно якої проводився огляд на стан сп`яніння, що свідчить про обґрунтованість вказаного висновку та можливість його використання в якості допустимого доказу.

Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи.

Так, під час огляду на стан сп`яніння дійсно було використано прилад алкотестер «Drager 6510», прийнятий на баланс в закладі 2008 року. При ввезенні в Україну сертифікований належним чином згідно законодавства. За результатами медичного огляду було винесено висновок про наявність у ОСОБА_1 алкогольного сп`яніння. Показник алкотестера «Drager 6510» становив 1,14% проміле. Згідно роз`яснення Українського медичного центру сертифікації від 11.12.2014 №992 першому заступнику Голови ДС України з лікарських засобів Алексєєвій О.А. щодо продовження експлуатації алкотестеру «Drager 6510», вироби медичні, які наведені у запиті, були зареєстровані в Україні у встановленому порядку і внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно Свідоцтву про державну реєстрацію №7261/2007 від 10.02.2010 року. Відповідно до Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженому Постановою КМУ від 9 листопада 2004 року №1497, ввезення на митну територію, реалізація та застосування в Україні медичних виробів дозволяється тільки після їх державної реєстрації. Таким чином, на момент продажу та введення у експлуатацію будь-який медичний виріб повинен мати чинне Свідоцтво про реєстрацію.

Апеляційний суд неодноразово наголошував, що газоаналізатори «Drager Alcotest» сертифіковані Міністерством економічного та торгового розвитку України за № UA-МІ/1-96-2014 від 01 вересні 2014 року та відповідно до свідоцтва про Державну реєстрацію № 14455/2014 внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволені для застосування на території України. Використання медичних виробів, «газоаналізатор Drager Alkotest», які були завезені та реалізовані на території України, та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії свідоцтва про державну реєстрацію є можливим за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування) та інших нормативних документів, що підтверджують вірність результатів вимірювання. Наказом Держлікслужби № 1529 від 29 грудня 2014 року затверджено перелік зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, де в пункті 43 вказано газоаналізатори «Drager Alcotest», реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Жодних обмежень щодо виду газоаналізатору за номером не передбачено. Відповідно до сертифікату затвердженого типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-96-2014 виданий 01 вересня 2014 року (серія А № 007292) виданий фірмі Drager Safety AG Co KGaA, Німеччина, на підставі позитивних результатів державних контрольних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, затверджений тип засобів вимірювальної техніки «Газоаналізатори Alkotest …, Interlock XT», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером Н788-14. Газоаналізатори Alkotest…, Interlock XT під час випуску з виробництва підлягають повірці. Міжповірочний інтервал, установлений під час затвердження типу засобів вимірювальної техніки 1 рік. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено міжповірочний інтервал вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається 1 рік. Тобто, технічні засоби, що використовуються органами національної поліції для проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння, проходять технічне обслуговування з інтервалом в 1 рік.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що лікар медичного закладу повністю обізнаний стосовно порядку застосування технічного засобу, який використовує для визначення стану сп`яніння у водія транспортного засобу та приймає рішення на підставі сукупності даних, які отримані ним в результаті проведення огляду.

Заключний результат ( а результатами тесту) не було встановлено, оскільки вирішення цього питання було передано до отримання результатів токсикологічного дослідження. ( а.п. 31,68)

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до Акту медичного огляду заключний діагноз заповнюється лікаремнаркологом вже після складання висновку та діагнозу за результатами огляду у разі проведення лабораторної діагностики з метою уточнення наявних речовин впливу( п.п.21-25)

Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння (п.20 ) складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Таким чином, висновок щодо результатів медичного огляду водія транспортного засобу складається лікарем медичного закладу безпосередньо після проведення такого огляду.

Апеляційний суд звертає увагу на те,що складання саме цього висновку лікаря медичного закладу передбачено ч.4 ст.266 КУпАП , якою встановлено, що огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний висновок лікаря медичного закладу є доказом, який оцінюється в сукупності з іншими доказами по справі, які дозволяють поза розумним сумнівом прийти до висновку про вчинення правопорушення.

Апеляційний суд вважає безпідставним посилання на висновок, який ОСОБА_1 було отримано внаслідок самостійного проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, оскільки такий огляд було проведено в порушення встановленого законом порядку без участі поліцейського та після спливу двох годин з моменту виникнення підстав для проведення такого огляду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення вирішується на підставі сукупності доказів, які містяться в матеріалах провадження.

Зокрема, зі змісту пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона повністю визнає, що після сварки зі своїм хлопцем, незважаючи на комендантську годину раптово вирішила поїхати до нього, та була зупинена працівниками поліції за те, що рухалась в темну пору доби без увімкненого ближнього світла фар і мала певні ознаки алкогольного сп`яніння у виді запаху алкоголю внаслідок застосування спрію для лікування горла.

Так, до матеріалів справи долучено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС № 6964681 від 10.05.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 порушила п.19. 1а ПДР (водій керував транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за ч.2 ст.122 КУпАП.

Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 1.4 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Відеозапис з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення, проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб.

На відеозаписах зафіксовано, що ОСОБА_1 зупинено працівниками поліції через порушення комендантської години, а також через порушення ПДР, а саме: керування транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби.

Працівники поліції запитали у ОСОБА_1 чи у неї нічого не сталося, на що остання повідомила,що посварилася з хлопцем. Поліцейський запитав у неї чи не вживала вона сьогодні алкогольні напої, так як він вбачає у неї ознаки алкогольного сп`яніння. На що ОСОБА_1 відповіла відмовою. На 03 хв 30 сек відео зафіксовано, що ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager» або в медичному закладі. На 06 хв 57 сек вбачається, що ОСОБА_1 спочатку відмовилась від проходження огляду, після чого працівником поліції роз`ясненні ознаки алкогольного сп`яніння, які наявні у водія (запах алкоголю з порожнини роту, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). В подальшому ОСОБА_1 погодилась на проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі.

Відеозаписом зафіксовано ознайомлення ОСОБА_1 , з протоколом про адміністративне правопорушення, роз`яснення прав та обов`язків, подальшого порядку розгляду справи в суді та відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від отримання копії протоколу.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ у тому разі коли недотримання обов`язку повідомити у встановленому законом порядку про обвинувачення, трапилось з вини обвинуваченого, то він не може стверджувати про порушення прав сторони захисту (Ердоган проти Туреччини, Камбел і Фелл проти Сполученого Королівства)

Сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, була забезпечена реальна можливість ознайомитися зі змістом висунутого обвинувачення з метою організації ефективного захисту своїх інтересів.

Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку ОСОБА_1 при проходженні огляду на визначення стану сп`яніння та оформленні матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 .

Вказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на неї як на правопорушницю, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відеозапис отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Так, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння.

Апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки керувала транспортним засобом та саме як водій транспортного засобу пройшла відповідний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

Апеляційний суд, перевіривши сукупність доказів по справі, вважає, що сукупність досліджених доказів поза всяким розумним сумнівом доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.

Апеляційний суд вважає, що призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону.

З огляду на наведене підстав для скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв