Рішення

від 20.03.2024 по справі 225/2489/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дзержинський міський суд Донецької області

Справа №225/2489/23

Провадження №2/225/77/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

адреса приміщення суду: вул. Дружби, 4, м. Торецьк, 85200

Дзержинський міський суд Донецької області у складі: головуючого - судді Геря О.Г., за участі секретаря судового засідання Савченко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торецьквугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили каліцтво або інше ушкодження здоров`я,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом,в якомупросить стягнутиз Державногопідприємства «Торецьквугілля»моральну шкоду,отриману внаслідокпрофесійного захворюваннята каліцтва,спричиненого умовамивиробництва,у розмірі40000,00грн.Обґрунтовуючи позовнівимоги,позивач зазначає,що звідповідачем ДП«Торецьквугілля» (ВП«шахта «Центральна»)він перебуваву трудовихвідносинах з06.05.1996по 04.09.1996учнем гірничогоробітника зремонту гірничихвибоїв,з 16.12.2002по 08.10.2003в якостіпрохідника підземного5р.,з 23.05.2005по 05.07.2020в якостіпрохідника підземного5р.,з 25.02.2013в якостіпрохідника 5р.підземного зповним робочимднем напідземній роботі.10.07.2017був звільненийза власнимбажанням ст.38КЗпП України(наказ№ 103від 10.07.2017).28.12.2007перебуваючи нароботі наВП «шахтаим.Ф.Е.Дзержинського» ДП«Дзержинськвугілля» отримавтрудове каліцтво,страховий випадокбув зареєстрованийшахтою актомпро нещаснийвипадок,пов`язанийз виробництвом(формаН-1)№ 20від 01.01.2008,факт отриманнякаліцтва -відкритий осколковийперелом нігтьовоїфаланги першогопальця лівоїстопи,розслідуваний актомрозслідування нещасноговипадку формиН-5від 01.01.2008. 31.07.2009 перебуваючи на роботі на шахті ВП «Шахта Центральна» ДП «Торецьквугілля» отримав трудове каліцтво, страховий випадок був зареєстрований шахтою актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) № 1 від 03.08.2009, факт отримання каліцтва - забій правого гомілковостопного суглоба, розслідуваний актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 03.08.2009. За час роботи на ВП «шахта «Центральна» він одержав профзахворювання - пневмоконіоз ЛН II ст. за змішаним типом. Факт отримання зазначених захворювань підтверджений медичним висновком Клінікою професійних захворювань «Інститутом медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» № 2268 від 28.09.2018. У зв`язку з отриманими профзахворюваннями та каліцтвом фізичний стан позивача погіршився (періодичнийбіль впоперековому відділіхребта,задуха припомірному фізичномунавантаженні,підвищення АТ,пітливість,загальна слабкість).Тільки за2021-2023роках він декількаразів пройшовкурс лікуванняв міськоїта обласноїлікувальних установах. Наведене стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права шляхом відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили каліцтво або інше ушкодження здоров`я, у розмірі 40 000 грн.

Позивач до судового засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. У письмовому відзиві на позов від 28.12.2023 року №13-130 відповідач позовні вимоги не визнав. В задоволенні позову просить відмовити з тих підстав, що позивачем не обґрунтовано визначення моральної шкоди у 40 000,00 гривень, та не наведено у позові будь-яких розрахунків на підтвердження такої суми.

Дослідивши наявні у справі матеріали, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, судом встановлені такі обставини.

З ДП «Торецьквугілля» (ВП «шахта «Центральна») позивач перебував у трудових відносинах з 06.05.1996 по 04.09.1996 учнем гірничого робітника з ремонту гірничих вибоїв, з 16.12.2002 по 08.10.2003 в якості прохідника підземного 5р., з 23.05.2005 по 05.07.2020 в якості прохідника підземного 5р., з 25.02.2013 в якості прохідника 5р. підземного з повним робочим днем на підземній роботі. 10.07.2017 був звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ № 103 від 10.07.2017).

28.12.2007 перебуваючи на роботі на ВП «шахта им. Ф.Е. Дзержинського» ДП «Дзержинськвугілля» отримав трудове каліцтво, страховий випадок був зареєстрований шахтою актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) № 20 від 01.01.2008, факт отримання каліцтва - відкритий осколковий перелом нігтьової фаланги першого пальця лівої стопи, розслідуваний актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 01.01.2008.

31.07.2009 перебуваючи на роботі на шахті ВП «Шахта Центральна» ДП «Торецьквугілля» отримав трудове каліцтво, страховий випадок був зареєстрований шахтою актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) № 1 від 03.08.2009, факт отримання каліцтва - забій правого гомілковостопного суглоба, розслідуваний актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 03.08.2009.

За час роботи на ВП «шахта «Центральна» він одержав профзахворювання - пневмоконіоз ЛН II ст. за змішаним типом. Факт отримання зазначених захворювань підтверджений медичним висновком Клінікою професійних захворювань «Інститутом медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України» № 2268 від 28.09.2018.

Відповідно до довідки серії 12 ААА № 090988 від 01.12.2020 ОЦ МСЕК м. Краматорськ позивачу встановлено 40% втрати працездатності за сукупністю довічно. Відповідно до довідки Обласної медико-соціальної профпаталогічної комісії, згідно витягу з акту огляду МСЕК він визнаний інвалідом 3-ї групи по профзахворюванню.

Актом розслідування хронічного професійного захворювання № б/н від 11.09.2017 встановлено, що причиною та обставинами профзахворювання є робота протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів: пилу фиброгенної дії, концентрація якого складала до 86,4 мг/м3 при ГДК 4мг/м3.

При вирішенні цього спору, суд виходив з такого.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.237-1 КЗпП України, згідно з якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В свою чергу, в рішенні Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року зазначено, що ст.1167ЦКУкраїни та ст.237-1КЗпПУкраїни застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України. Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано довідку МСЕК серії 12 ААА № 090988 від 01.12.2020, згідно з якою йому встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% безстроково та третя група інвалідності.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.153КЗпПУкраїни на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ст.ст.6, 13ЗаконуУкраїни«Проохоронупраці» безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Враховуючи зазначені вище положення Конституції України та КЗпП України, підприємство мало створити позивачу, як і іншим працівникам, належні небезпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань або іншого пошкодження здоров`я були неможливими.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1цьогоКодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 303/5205/18.

Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду дійти висновку про те, що каліцтво та ушкодження здоров`я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та в моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Необхідно зазначити при цьому, що моральну шкоду неможливо відшкодувати в повному обсязі, адже відсутні точні критерії майнового виразу душевного болю, спокою. Отже, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням та матиме суто умовний вираз.

Тобто, при визначенні розміру моральної шкоди суди повинні керуватися вимогами розумності та справедливості, на чому наголошує Верховний Суд в постановах від 14.02.2018 року у справі № 686/10520/15-ц, від 08.05.2018 року у справі № 638/9035/16-ц, від 14.11.2018 року у справі № 487/2120/16.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що визначення розміру моральної шкоди позивачем 40 000,00 грн. є необґрунтованим та виходить за рамки будь-яких методик розрахунку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки діючим законодавством не передбачено будь-яких методик розрахунку при визначенні розміру моральної шкоди. Розмір визначається у кожному конкретному випадку окремо.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

Таким чином, з урахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, враховуючи тривалий час роботи позивача на підприємстві, отримання професійного захворювання, спричиненого умовами виробництва, значну втрату позивачем працездатності (40%), керуючись принципом розумності та справедливості, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача 40000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За п.2 ч.1 ст.5ЗаконуУкраїни«Просудовийзбір» позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.

Згідно з чч.1, 6 ст.141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп.1 п.1 ч.2 ст.4ЗаконуУкраїни«Просудовийзбір» (у редакції, чинній на час подання позову до суду першої інстанції), за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, за умов не звільнення позивача від сплати судового збору за законом, сплаті підлягало би 1073 грн. 60 коп.

Таким чином, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору за законом, зважаючи на результат вирішення спору, стягненню з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 206, 263, 264 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Торецьквугілля» (місцезнаходження: Донецька область, Бахмутський район, м. Торецьк, вул. Дружби, 19, код ЄДРПОУ 33839013) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, що спричинили каліцтво або інше ушкодження здоров`я - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (код ЄДРПОУ 33839013) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 грошову компенсацію на відшкодування моральної шкоди, отриманої у зв`язку з ушкодженням здоров`я, в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (код ЄДРПОУ 33839013) в дохід держави судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду з урахуванням вимог пп.15.5 пп.15 п.1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

С у д д я: О.Г. Геря