Рішення

від 15.03.2024 по справі 219/9366/20

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/9366/20

Провадження № 2-о/229/20/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді - Худіної О.О.,

при секретарі - Ситник С.О.,

присяжного - Дель О.І.,

присяжного - ОСОБА_1 ,

представника заявника - ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи - Коломієць О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань матеріали окремого провадження за заявою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Соледарської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат Гуревич М.Г. звернувся до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною. Заява мотивована наступним:

ОСОБА_3 зазначає, що його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає на вроджений гіпотиреоз тяжкої форми та є інвалідом першої Б групи з дитинства безстроково, має розумову відсталість помірного ступеню, перебуває на диспансерному обліку у психіатра. Вказане підтверджується довідкою завідуючого психоневрологічним відділенням від 27.12.2017 року, довідкою КЗОЗ «ЦПМСД Соледарської міської ради», медичним висновком № 565 від 14.04.2014 року, консультативним висновком № 589 від 30.01.2013 року, консультативним висновком № 2017 від 08.01.2013 року, довідкою міжрайонної психіатричної медико соціальної експертної комісії від 16.05.2016 року.

Виходячи з наявних обставин, що підтверджується медичними документами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має бути визнаним недієздатним. На даний час ОСОБА_4 фактично проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , яка всіляко уникає процедури визнання ОСОБА_4 недієздатним, що впливає на належну реалізацію його прав та обов`язків.

На підставі викладеного, заявник ОСОБА_3 просить суд визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним (т. 1 а.с. 1-2).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2020 року справу окремого провадження про визнання особи недієздатною передано у провадження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Худіної О.О.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2020 року по справі відкрито провадження, призначено судове засідання.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2020 року судове засідання відкладено за клопотанням ОСОБА_4 .

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2020 року судове засідання відкладено за клопотанням представника ОСОБА_4 .

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2020 року судове засідання відкладено за клопотанням представника ОСОБА_4 .

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2020 року у справі витребувано докази.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 лютого 2021 року по справі було призначено судово психіатричну експертизу.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2021 року провадження у справі було відновлення у зв`язку із поверненням справи до суду без проведення експертизи (т. 1 а.с.111).

14.05.2021 року судове засідання було відкладено.

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав заяву, суду пояснив, що з сином він не мешкає разом з 1 річного віку. До трьох років він брав його періодично погостювати. З того часу він бачить свого сина, коли гуляє. Особисто з ним не спілкується біля 20 років. Зі слів інших громадян знає, що його син не може керувати своїми діями, він є розумово відсталий.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 адвокат Гуревич М.Г. суду вказав, що ОСОБА_4 страждає на психіатричне захворювання, а саме вроджений гіпотиреоз тяжкої форми. У зв`язку з цим психіатричним захворюванням, йому було присвоєно інвалідність першої групи та така інвалідність у нього була встановлена з дитинства, і наразі вона існує на довгостроковій основі. Також він має розумову відсталість, у зв`язку з чим перебуває на диспансерному обліку у психіатра. Вказане підтверджується наявними матеріалами справи, документами медичного характеру, документами медико експертної справи по встановленню інвалідності, іншими консультативними висновками. На підставі положень ЦК України, заявник робить висновок, що особа яка має таке захворювання, такий стан здоров`я має бути визнана недієздатною з метою належного захисту своїх прав. На даний час ОСОБА_6 фактично проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , однак у добровільному порядку остання уникає процедури визнання ОСОБА_7 недієздатним. Заявник самостійно звертався до лікарської установи щоб провести психіатричний огляд, нащо лікар психіатр надав відповідь, що ініціатива про визнання особи недієздатною від матері не надходило, і вона вважає, що нема такої необхідності, і таке рішення може бути прийняте судом на підставі проведеної експертизи. Незважаючи на той факт, що виникають обставини щодо неможливості самостійно себе забезпечувати, повною мірою розуміти значення своїх дій та вчинків, тим не менш ОСОБА_7 підписує юридично значущі документи, укладає договори, отримує певні довідки, які надаються надалі до установ (самостійно чи через свого адвоката ініціює судові провадження). В даному випадку питання про дієздатність чи недієздатність слід вирішити у судовому порядку, щоб однозначно з`ясувати, чи особа здатна своїми діями створювати юридично значимі наслідки, чи може він самостійно себе обслуговувати, чи не потребує він допомоги, або навпаки є особою, що потребує певного захисту, у зв`язку з чим виникає іншій наслідок, що він не може внаслідок стану здоров`я вчиняти юридично значимі дії і тим більше розуміти їх зміст. Представник заінтересованої особи, знаючи, що її клієнт є психічно хворим, інвалідом психіатричного захворювання уклала з ним цивільно правовий договір, від його імені виступає в суді, що на думку представника заявника свідчить про користування безпорадним станом заінтересованої особи. У заявника є всі підстави вважати, що у подальшому від імені заінтересованої особи також будуть вчинятися ті чи інші дії, але якщо він є особою, яка не розуміє своїх дій, будуть порушуватися його права, а якщо він є повністю дієздатним і розуміє все що відбувається, то порушення його прав не буде. Це є предметом заяви.

Заінтересована особа ОСОБА_4 до суду не з`явився, справа розглядалася за участі його представника.

Відповідно до ППВСУ № 3 від 28.03.1972 року « Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» зазначено, що громадянин, щодо якого розглядається справа, викликається в судове засідання, якщо це можливо за станом його здоров`я. Неявка громадянина в судове засідання не позбавляє суд права розглянути справу в його відсутності при додержанні вимог, передбачених ст. 172 ЦПК.

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 адвокат Коломієць О.В. суду вказала, що ОСОБА_4 , зацікавлена особа по справі, категорично заперечує і просить суд відмовити у задоволені заяви ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною з наступних підстав. Вважають, що заявник подав вищезазначену заяву до суду з вимогою, яка заявлена ним недобросовісно та без достатньої для цього підстави, заявник діяв в незаконний спосіб, не з благими намірами, порушивши цим норми матеріального цивільного права та зловживає своїми процесуальними правами. Згідно з положенням ст.39 ЦК України, існує тільки одна підстава для визнання особи недієздатною - хронічний, стійкий психічний розлад внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У поданої до суду заяві ОСОБА_3 немає вищевказаних належно аргументованих підстав та фактичних даних, зазначених у законі. Так, у заяві заявник вказує діагноз зацікавленої особи ОСОБА_4 - «вроджений гіпотиреоз тяжкої форми та є інвалідом Б групи з дитинства безстроково, має розумову відсталість помірного ступеню, перебуває на диспансерному обліку у психіатра». Гіпотиреоз - це хвороба щитовидної залози, яка не виробляє достатньо гормонів. Кіфоз - це викривлення хребта та плоскостопі; Дизартрія - плоха вимова речі; Розумова відсталість - неповний розумовий розвиток, відставання мови, моторики, понижені навички розвитку. Всі ці вказані у заяві діагнози не є психіатричними. Ці діагнози не доводять наявність стійкого, хронічного, психічного захворювання у ОСОБА_4 . Доказів на підтвердження діагнозів у зацікавленої особи заявник ОСОБА_3 суду не надав зовсім ніяких. Батько - ОСОБА_3 до свого сина ОСОБА_4 не звертався ні разу, ніяким чином, починаючи з того часу, як сину виповнився рік життя, це з 1999 року. Згідно до Заяви батько бажає лишити свого сина повністю цивільної дієздатності у суспільстві і залишає його сам на сам без будь-якої допомоги зі сторони. Він не вимагає у своїй заяві призначити його або когось іншого опікуном чи піклувальником сина. Рішенням Артемівського міськрайсуду Донецької області від 15 вересня 2020р. позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 «Про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина» були задоволені частково і 17.02.2021р. Рішення набуло чинності. Заявою про визнання сина недієздатним ОСОБА_3 має на меті корисний умисел. Представник заінтересованої особи вважає, що при наявності психічної хвороби, але при відсутності доказів повної недієздатності особи розуміти свої дії або керувати ними, суд повинен відмовити у визнанні недієздатності ОСОБА_4 та відмовити у задоволені Заяви ОСОБА_3 «Про визнання фізичної особи недієздатною».

Представник Управління праці та соціального захисту населення Соледарської міської ради до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутність (т.1 а.с.160).

У судовому засіданні у якості свідка було опитано ОСОБА_5 , яка суду пояснила, що заявник є її колишній чоловік та батько заінтересованої особи ОСОБА_8 , який є її сином. Заявник хоче визнати сина недієздатним, хоча нічого про нього не знає, яку школу він відвідував, яких лікарів. Син особлива дитина. Йому тяжко ходити, фізично слабкий, а ось розумово читати, писати, малювати, розмовляти він може. Син спілкується з сусідами, має друзів, регулярно їздить до Києва до її батьків та відвідує лікарів дефектологів логопедів. Крім того, її син самостійно може ходити до магазину та робити покупки, самостійно одягається, гріє собі їжу, може доглянути за сестрою 6 років, грає у футбол, декілька раз самостійно їздив потягом до м. Києва. Захворювання встановлені сину пов`язані із хворобою щитовидної залози. ЇЇ син добрий хлопець, не агресивний, не є небезпечним ані для себе, ані для оточуючих. Вони постійно проходять реабілітаційні лікувальні курси, розвивають моторику. Що стосується не прибуття її сина для проведення експертизи, вона пояснила, що у цей час він проходив періодичний реабілітаційний курс лікування.

У судовому засіданні у якості свідка було опитано лікаря психіатра ОСОБА_9 , який суду пояснив, що він не є лікуючим ОСОБА_8 , але може надати наступні пояснення. ОСОБА_6 перебуває на обліку в лікарні, йому була встановлена група інвалідності. Любе захворювання має свої наслідки. При різних видах розумової відсталості, людина може бути обмежена у різному. При цьому може бути необмежена в елементарному, може розуміти, читати, писати, ходити в магазин, тобто людина адаптована в міру своїх можливостей. У даному випадку ОСОБА_10 адаптований до життя, вміє писати та читати, ходити у гості та магазин. Лікарю це відомо з особистих пояснень ОСОБА_10 , коли останній відвідував його прийоми. Якщо б мати не займалася з дитиною, тоді може він і був би недієздатний.

У зв`язку з клопотаннями учасників, не явкою сторін у судове засідання, розгляд справи відкладався 15.09.2021 року, 25.10.2021 року, 17.11.2021 року, 13.12.2021 року.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.06.2023 року справу окремого провадження передано судді Дружківського міського суду Донецької області Худіної О.О. (т. 1 а.с.184).

До матеріалів справи додані письмові пояснення лікаря психіатра КНП БЛІЛ «м. Бахмут» Бородіна Юрія Дмитровича від 14.08.2023 року (т.1 а.с.206-207), згідно з якими, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкав зі своєю матір`ю у АДРЕСА_1 , перебував на обліку у лікаря психіатра психіатричного поліклінічного відділення КНП БЛІЛ «м. Бахмут» з повнолітнього віку. До цього був на обліку у Бахмутського дитячого психіатра. Згідно рішення МСЕК від 16.05.2016 року, є інвалідом 1-ї «Б» групи. Лікаря психіатра, згідно рекомендацій лікаря, відвідував у супроводі матері вчасно, лікувальні рекомендації виконував у повному обсязі. Отримував грошову допомогу, згідно постанови КМУ № 1192 від 02.08.2000 року. Згідно цієї постанови потребує постійний догляд родичів, або інших осіб. Матері неодноразово надавались поради звернутись до опікунської ради за місцем проживання, щодо початку процесу оформлення недієздатності пацієнта. Недієздатність затверджується рішенням суду за висновком судової психіатричної експертної комісії (СПЕ). СПЕ може брати до уваги, наразі необхідності, підтверджені хвороби лікуючим психіатром, висновками опікунської ради. До СПЕ направлення дає суд, по заяві потенційного опікуна. Матері пацієнта неодноразово надавались поради щодо звернення до суду з допомогою юриста, щоб правильно почати процедуру визначення недієздатності пацієнта. Мати категорично відмовлялась, тому що в родині були якісь непорозуміння. Батько пацієнта, зі слів матері, залишив родину, але платив аліменти. Якимось чином, з її слів, він бажав звільнитись від сплати аліментів, тому неодноразово натякав на визнання пацієнта недієздатним. Він звертався до головного лікаря КНП БЛІЛ «м. Бахмут» згідно цього питання. Головний лікар доручив дати відповідь завідуючому психіатричним поліклінічним відділенням Істоміну Григорію Павловичу. Завідуючий ознайомився з медичною документацією пацієнта, поспілкувався з матір`ю пацієнта, та надав відповідь заявнику. У додаткових письмових поясненнях ОСОБА_11 повідомив суд, що мати відмовляється від процедури позбавлення дієздатності пацієнта, пояснює що вона спроможна за ним доглядати без цієї процедури, що він її слухає, та веде себе пристойно. Останній огляд пацієнта лікуючим лікарем психіатром відбувся 16 січня 2020 року, при оформленні допомоги по інвалідності. З визначеного періоду, він, як лікуючий лікар психіатр пацієнта не бачив, не спілкувався ні по телефону, ні онлайн. Також не може повідомити де він проживає та з ким. З цієї причини, на даний час, він не може визначити його психічний стан. (т.1 а.с.219-231).

У судовому засіданні були досліджені оригінали медичної карти амбулаторного хворого № 1017 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , акт огляду медико соціальною експертною комісією № 979 від 16.05.2016 року, якими підтверджується наявність встановленої групи інвалідності 1- Б, проходження лікування та реабілітаційних заходів.

Згідно паспортних даних ОСОБА_12 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Соледар Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 3).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 народився у м. Соледар Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі батьки вказано: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 4 зворот, 67,70).

Згідно паспортних даних ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 4 зворот, а.с. 67-68).

Відповідно довідки до акту огляду медико соціально-експертною комісією від 16.05.2016 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було встановлено 1-Б групу інвалідності з дитинства до 18 років, безстроково, потребує постійного стороннього догляду на нагляду (т.1 а.с.5,69,71).

Згідно довідки про склад сім`ї з місця проживання № 803/01-52 від 26.12.2017 року ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1 разом із матір`ю ОСОБА_5 та сестрою ОСОБА_13 (т. 1 а.с.6).

Вказана інформація підтверджується відповіддю Соледарської міської ради, відділом з реєстрації місця проживання фізичних осіб від 26.01.2021 року, згідно якої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.76).

Відповідно до довідки від 27.12.2017 року наданої зав. психоневрологічним відділенням Істоміним Г.П. ОСОБА_4 , 1998 року народження перебуває на диспансерному обліку у лікаря психіатра з діагнозом помірна розумова відсталість без поведінкових порушень з 2016 року (т.1 а.с.6).

Консультативними висновками 2017 від 08.01.2013 року, 589 від 30.01.2013 року наданих МОЗ України Національною дитячою спеціалізованою лікарнею «ОХМАТДИТ», довідкою КЗОЗ «Центр первинної медико санітарної допомоги», підтверджено наявність вродженого гіпотиреозу тяжкої форми та розумової відсталості помірного ступеню (т.1 а.с.7, 9).

Згідно із корінцем медичного висновку 565 від 14.04.2014 року опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є його мати ОСОБА_5 (т.1 а.с.8).

24.12.2019 року ОСОБА_3 звертався із заявою до завідувача психо неврологічним відділенням КНП «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут» про направлення до суду заяви про проведення психіатричного огляду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в примусовому порядку (т. 1 а.с.10).

22.01.2020 року на адресу ОСОБА_3 надійшла відповідь від лікаря психіатра Бородіна Ю.Д., згідно якої адміністрацією КНП «БЛІЛ м. Бахмут» розглянуто звернення з приводу позбавлення дієздатності сина ОСОБА_4 , 1998 року народження, що проживає з матір`ю. На даний час мати хворого утримується від процедури позбавлення його дієздатності, на підставі відсутності гострої необхідності позбавлення дієздатності вищевказаного пацієнта. Також заявнику роз`яснено, що рішення щодо позбавлення дієздатності виносить суд після оцінки психічного стану судово психіатричною експертизою (т. 1 а.с.11).

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши усі докази по справі у їх сукупності, прийшов до наступних висновків:

Відповідно до статті 30 Цивільного кодексу України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.Особа є дієздатною до моменту встановлення її недієздатності в судовому порядку.

Єдиною підставою визнання особи недієздатною є наявність хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (стаття 39 Цивільного кодексу України).

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (ст. 298 Цивільного процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини визначив вимоги, яких необхідно дотримуватися під час розгляду такої категорії справ, вказавши, що сама сутність того, в чому слід переконати компетентні державні органи - наявність психічного розладу, що вимагає об`єктивної медичної експертизи (пункт 39 рішення у справі "Вінтерверп проти Нідерландів" від 24 жовтня 1979 року).

Європейський суд з прав людини також вказав, що ця процедура повинна мати судовий характер. (пункт 40 рішення у справі "Горшков проти України" від 8 листопада 2005 року).

Суд вважає, що судово- психіатрична експертиза не була проведена з об`єктивних причин. Клопотань щодо примусового направлення ОСОБА_4 для проведення експертизи від учасників процесу до суду не надходило.

Питання щодо визнання ОСОБА_4 обмежено дієздатним, також у суді не ставилося.

Що стосується, суті заявлених вимог, суд вважає необхідним звернути увагу необхідність дотримання прав осіб з інвалідністю.

Конвенція про права осіб з інвалідністю міжнародний договірООНпро права людини, спрямований на захист прав та гідності людей зобмеженими можливостями. Сторони Конвенції зобов`язані сприяти, захищати та забезпечувати повне здійсненнясвоїх правлюдьми з обмеженими можливостями та забезпечити повнуїх рівність перед законом.

Стаття 8 Конвенції наголошує на підвищенні рівня обізнаності щодо сприяння повазі до прав та гідності інвалідів супроти дискримінації.

Конвенція підкреслює, що люди з обмеженими можливостями повинні мати можливість самостійно жити та повноцінно брати участь у всіх аспектах життя.

Стаття 12 Конвенції підтверджує рівність перед законом та рівнуправоздатністьосіб з обмеженими можливостями нарівні з іншими людьми, а стаття 13 - підтверджує ефективний доступ доправосуддядля осіб з інвалідністю.

У статті 17 зазначено, що кожна людина з обмеженими можливостями має право на повагу до своєї фізичної та психічноїцілісностінарівні з іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Жоден доказ не має наперед встановленої сили для суду; суди мають оцінювати докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку.

У своїй заяві ОСОБА_3 ставить питання про визнання свого сина недієздатним у зв`язку з неможливістю останнього усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Однак, оцінюючи, дослідженні безпосередньо під час судового розгляду даної справи, докази (покази учасників, свідків, лікарів, письмові докази), з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язок, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених ОСОБА_3 вимог щодо визнання недієздатним його сина ОСОБА_4 .

Так, у процесі судового розгляду достеменно було встановлено, що хоча ОСОБА_4 і є особою з інвалідністю, але ці вади більш відносяться до фізичного стану здоров`я ОСОБА_10 . Останній є соціально адаптований, постійно проходить реабілітаційні курси з фізичного та психологічного розвитку, не страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, та на переконання суду, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи вищевикладене, дотримуючись Керівних принципів Конвенції про права осіб з інвалідністю, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви у зв`язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.

Керуючись ст.259 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені заяви ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Соледарської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений та підписаний 20 березня 2024 року.

Головуючий судді Худіна О.О.

Присяжні Дель О.І.

Чумаріна Ю.В.