Постанова

від 19.03.2024 по справі 910/2314/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Справа№ 910/2314/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

позивача 1 - не з`явилися;

позивача 2 - не з`явилися;

відповідача - Данилов К.О.;

третьої особи - не з`явилися;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Антимонопольного комітету України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2024

у справі №910/2314/23 (суддя - Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор"

до Антимонопольного комітету України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання недійсним рішення в частині

ВСТАНОВИВ:

14.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Артсіті" звернулося з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними п. п. 1, 2, 4, 5 рішення Антимонопольного комітету України №252-р від 10.11.2022 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 16.07.2023).

15.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Артмотор" звернулося з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними п. п. 1, 3, 4, 6 рішення Антимонопольного комітету України №252-р від 10.11.2022 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 22.06.2023).

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України №252-р від 10.11.2022, яким на позивачів накладено штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 відкрито провадження у справі №910/2314/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті", вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 відкрито провадження справі №910/2379/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор", вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 23.05.2023 у справі №910/2379/23 об`єднано в одне провадження справи №№910/2379/23 та 910/2314/23 і присвоєно об`єднаній справі №910/2314/23.

18.12.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор" надійшло клопотання про призначення у справі судової лінгвістичної (авторознавчої) експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 (повний текст складений 25.01.2024) задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор", призначено у справі №910/2314/23 судову лінгвістичну (авторознавчу) експертизу та зупинено провадження у справі до надання висновків судової експертизи.

На вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:

1) Чи є відмінності в документах Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті", що надані на дослідження. Якщо так, які саме.

2) Чи є збіги в документах Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті", що надані на дослідження. Якщо так, які саме.

3) Якщо в документах Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" наявні збіги, чи є вони наслідком того, що автори документів використовували шаблони, зразки та інші незалежні джерела.

4) Чи походять тексти документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" з єдиного першоджерела (текстового файлу)?

Постановляючи дану ухвалу та керуючись при цьому нормами ст. ст. 99, 100, 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд першої інстанції виходив з того, що для встановлення важливих для правильного вирішення даного спору фактичних обставин справи, які входять до предмета доказування, а саме встановлення обставин спільної підготовки позивачів до участі у торгах 1, 2, що виражаються в допущенні однакової помилки в документах та схожості їх оформлення, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Антимонопольний комітет України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

За доводами скаржника, позивач-2 не вжив жодних заходів для самостійного отримання експертного висновку, а тому суд безпідставно задовольнив його клопотання про призначення судової експертизи.

Разом з тим скаржник відмічає, що питання поставлені на вирішення експертного дослідження є питаннями права, відтак мають встановлюватися судом на стадії оцінки доказів в їх сукупності та не можуть ставитись на вирішення експертизи.

Таким чином, на переконання відповідача, призначення судової експертизи в межах даної справи є недоречним та спрямоване на затягування судового процесу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 апеляційну скаргу у справі №910/2314/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/2314/23, справу призначено до розгляду на 19.03.2024 та встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів на апеляційну скаргу.

04.03.2023 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач-2 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги вказуючи на те, що необхідність визначення наявності/відсутності збігів в документах позивача-1 та позивача-2 поданих ними для участі в торгах слідує з предмету позовних заяв, а також у зв`язку з недотриманням відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення п. 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо необхідності покладення в основу рішення про наявність або відсутність узгоджених дій суб`єктів господарювання висновків компетентних експертів. В підтвердження своєї позиції возивач-2 покликається на постанову Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №910/14429/21.

В межах встановлених судом процесуальних строків позивачем-1 та третьою особою не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

18.03.2024 до суду апеляційної інстанції від позивача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначено, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" адвокат Мокроусов Ю. не має можливості взяти участь у судовому засіданні 19.03.2024, у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні у справі №761/4811/24 в Шевченківському районному суді міста Києва.

Також 19.03.2024 клопотання про відкладення розгляду справи надійшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор", в обґрунтування якого зазначено, що представник позивача-2 адвокат Репетя В.О. не має можливості взяти участь у судовому засіданні, у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні у справі №621/3107/20, що розглядається в Зміївському районному суді Харківської області.

В судове засідання 19.03.2024 з`явився представник відповідача, натомість інші представники сторін не з`явилися.

Заслухавши думку представника відповідача з приводу заявлених позивачами клопотань, дослідивши клопотання позивачів про відкладення розгляду справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 ГПК України).

Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.

З клопотань позивачів слідує, що підставою для відкладення розгляду справи є участь їх представників в розгляді інших судових справ.

Поряд з цим колегія суддів відмічає, що згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артсіті" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Артмотор" не позбавлене права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника або здійснювати самопредставництво.

При цьому позивачами не доведено неможливості здійснення такої заміни представника або здійснення самопредставництва особи, яку вони представляють, а також факту неможливості розгляду справи без участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор".

До того ж, колегія суддів зауважує, що представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор" у даній справі здійснює Адвокатське об`єднання «АртКейс» (згідно договору від 13.02.2023 (а.с. 150-152, т. 1). Так, при розгляді справи судом першої інстанції інтереси позивача-2 представляли адвокати, які входять до складу вказаного адвокатського об`єднання, зокрема, Репетя В.О. та Боледзюк В.М. Отже, в разі зайнятості адвоката Репеті В.О. 19.03.2024 в іншому судовому засіданні інтереси позивача в Північному апеляційному господарському суді міг представляти інший адвокат Адвокатського об`єднання «АртКейс».

При розгляді клопотань позивачів про відкладення розгляду справи судом також враховано їх поведінку щодо участі у судових засіданнях при розгляді даної справи в суді першої інстанції (представники позивачів неодноразово подавали клопотання про відкладення розгляду справи), з огляду на обов`язок сторони добросовісного користування процесуальними правами.

За наведеного, причини неявки представників позивачів в судове засідання 19.03.2024 не визнаються судом поважними, тоді як наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Окрім того, суд враховує, що за приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань господарського судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 за відсутності представників позивачів та третьої особи.

Представник скаржника в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні клопотання позивача-2 про призначення судової експертизи.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 ГПК України).

При цьому слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Стаття 99 ГПК України передбачає, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Пунктами 1, 2 статті 98 ГПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, при призначенні судової експертизи обов`язковим є визначення предмета доказування та з`ясування дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмету доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є визнання недійсними п. п. 1, 2, 3, 4, 5, 6 рішення Антимонопольного комітету України №252-р від 10.11.2022 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", з підстав його незаконності та необґрунтованості, оскільки відповідачем не доведено вчинення позивачами антиконкурентих узгоджених дій, що є підставою для визнання такого рішення АМК недійсним в частині.

В якості підстав для призначення експертизи позивач-2 вказує, що обставини, які будуть встановлені в висновку експерта, визначать наявність (відсутність) факту спільної підготовки позивачами документів для участі в торгах та обмін інформацією, що є необхідним для правильного вирішення питання про необґрунтованість та безпідставність висновків відповідача викладених у рішенні №252-р від 10.11.2022.

На противагу обґрунтувань позивача-2, викладених у клопотанні про призначення судової експертизи, колегія суддів зауважує наступне.

Так, зі змісту рішення Антимонопольного комітету вбачається, що прийняттю оскаржуваного рішення передувало проведення розслідування, дослідження та аналіз доказів, на підставі чого відповідач встановив в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор" порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні відповідачем було встановлено сукупність обставин, які свідчать про узгодження поведінки позивачів, а саме:

- їх взаємозв`язок через фізичних осіб - засновників;

- надання фінансової допомоги один одному, а також надання фінансової допомоги одним із відповідачів у справі комітету третій особі, пов`язаній з іншим відповідачем у справі комітету;

- наявність господарських відносин;

- одночасне перебуванням одних і тих же фізичних осіб у трудових відносинах;

- забезпечення виконання зобов`язань один одного;

- забезпечення виконання зобов`язань порукою низки пов`язаних підприємств, а також заставою та іпотекою одного і того ж майна;

- комунікація під час участі в торгах;

- виконання одним із відповідачів у справі комітету зобов`язань за укладеними господарськими договорами іншим відповідачем у справі;

- здійснення господарської діяльності одним із відповідачів у справі комітету за адресою іншого;

- спільна підготовка до участі в торгах, а саме допущення однакової помилки в документах, схожість в оформленні документів.

За приписами ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Господарського кодексу України, що кореспондується з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі (ч. 1 ст. 35 вказаного Закону).

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Поряд з цим питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є компетенцією виключно комітету. Комітет самостійно визначає джерела, спосіб одержання та обсяг відомостей, які є необхідними для повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Отже, до повноважень органів АМК віднесено здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об`єктивної його сторони. А на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених ст. 59 Закону, - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог.

При цьому колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.01.2020 у справі №910/6507/19, згідно з яким кожна зі справ за участю органів Антимонопольного комітету України є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

Північний апеляційний господарський суд акцентує, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Тобто господарським судам під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку ч. 2 ст. 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

Таким чином враховуючи приписи процесуального закону, зокрема ст. ст. 74, 76, 79, 86 ГПК України, які покладають на кожну сторону спору обов`язок по доведенню своїх вимог та заперечень, та в сукупності з наявними матеріалами справи, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що оцінка наявних у справі доказів, які містять відомості, які позивач-2 просить поставити на вирішення експертизи - здійснюється під час розгляду справи по суті з урахуванням усіх обставин справи в сукупності та перевіркою їх належними та допустимими доказами. З огляду на що, колегія суддів вважає, що дослідження встановленого комітетом у рішенні факту схожості в оформленні документів позивачів, що вказує на їх спільну підготовку до участі в торгах не є доцільним, оскільки при визначенні характерних ознак антиконкурентних узгоджених дій, докази зібрані та наведені у матеріалах справи комітету мають досліджуватись судом комплексно як цілісна обставина, тобто виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.

Наведеним також спростовуються твердження позивача-2 про необхідність призначення у справі судової експертизи, у зв`язку з недотриманням відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення п. 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки перевірка дотримання/недотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України здійснюється судом під час розгляду справи по суті, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог.

До того ж, слід зауважити, що позивач-2 звертаючись до суду з клопотанням про призначення експертизи не довів, що обставини наведені в спірному рішенні АМК про спільну підготовку позивачами документів для участі в торгах не можуть бути доведені іншими засобами доказування крім проведення експертизи, та не можуть бути встановлені судом самостійно. Поряд з цим у поданому клопотанні позивач-2 зазначає, що певні збіги у документах, що були підготовлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Артсіті" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артмотор" можуть бути пояснені використанням однакових формулювань із тендерної документації, Закону України «Про публічні закупівлі», а також використанням однакових шаблонів і зразків, які містяться у відкритому доступі.

А тому, на переконання колегії суддів, питання, які були поставлені Господарським судом міста Києва на вирішення лінгвістичної (авторознавчої) експертизи (в редакції зазначеній вище) не потребують спеціальних знань, оскільки суд може одержати ці відомості самостійно перевіривши вимоги тендерної пропозиції, порівнявши їх з шаблонами, які використовувалися під час створення документу та оцінивши оформлення документів (щодо схожості/тотожності/однаковості тексту) на загальних підставах в порядку, визначеному чинним законодавством. Відтак є вірними твердженнями скаржника стосовно того, що питання поставлені на вирішення експертного дослідження не можуть ставитись на вирішення експертизи.

В той же час суд апеляційної інстанції критично сприймає доводи скаржника про безпідставність задоволення клопотання про призначення судової експертизи, у зв`язку з невжиттям позивачем-2 жодних заходів для самостійного отримання експертного висновку, оскільки з положень ст. ст. 99-101 ГПК України слідує, що подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, є його правом, а не його обов`язком. Відсутність такого висновку не перешкоджає зверненню учасника справи з клопотанням про призначення судової експертизи у справі в порядку ч. 1 ст. 99 ГПК України.

Зважаючи на встановлене та враховуючи наведені норми права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в оскаржуваній ухвалі Господарського суду міста Києва не зазначено і не обґрунтовано (з посиланням на законодавство), з яких мотивів у справі потрібно було призначити лінгвістичну (авторознавчу) експертизу, чим конкретно викликана необхідність у ній та чому суд самостійно не може оцінити спірні довідки без проведення експертизи; не здійснено жодної оцінки доводів відповідача стосовно відсутності необхідності у призначенні по справі судової експертизи з огляду на предмет спору, що не узгоджується із закріпленим у ст. 2 ГПК України принципом рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відтак, місцевий господарський суд, не врахувавши всіх обставин справи в їх сукупності, не надавши оцінку наявним в матеріалах справи висновкам, не дотримавшись вимог про сукупність умов, за яких судом може бути призначена експертиза у справі, дійшов хибного висновку стосовно призначення у справі лінгвістичної (авторознавчої) експертизи.

До того ж, необґрунтоване призначення у справі №910/2314/23 лінгвістичної (авторознавчої) експертизи має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, що суперечитиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до ч. 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", "Дульський проти України", "Фридлендер проти Франції").

З огляду на таке, Суд звернув увагу, що очевидне безпідставне призначення судової експертизи є порушенням наведених приписів, що має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, у тому числі права на розгляд справи судом встановленим законом, у розумний строк, тому у такому випадку перегляд цієї ухвали, з урахуванням взаємозв`язку правомірності зупинення провадження як наслідку призначення у справі судової експертизи, ґрунтується на засадах верховенства права.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено як основні засади (принципи) господарського судочинства, в числі інших, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (пункт 2 і 10 зазначеної частини).

Наведеного судом першої інстанцій враховано не було, тому, необґрунтовано призначивши у розгляді даної справи лінгвістичну (авторознавчу) експертизу та, як наслідок, зупинивши провадження у цій справі, суд порушив право сторін на розгляд справи упродовж розумного строку.

Враховуючи наведені обставини, Північний апеляційний господарський суд не погоджується з аргументами Товариства з обмеженою відповідальністю "Артмотор", викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Щодо посилань позивача-2 у відзиві на апеляційну скаргу на постанову Верховного Суду у справі №910/14429/21, слід відмітити, що з аналізу змісту постанови Верховного Суду у справі №910/14429/21 та з урахуванням встановлених обставин даної справи та мотивів, з яких виходив суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку, що хоча і судове рішення у справі №910/14429/21 ухвалене за схожого правового регулювання, схожого предмета спору і змісту позовних вимог, але вказана справа істотно відмінна від справи, що переглядається за встановленими судами обставинами справи, фактично-доказовою базою, обставинами щодо заявлення та розгляду клопотання про призначення експертизи у справі, що, у свою чергу, свідчить про неподібність правовідносин у зазначеній справі та в даній справі, що переглядається.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене в постанові, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту права, обставини, що первісно входять до предмету доказування в межах даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Антимонопольного комітету України є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв`язку з чим ухвала Господарського міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/2314/23 підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч. 3 ст. 271 ГПК України, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/2314/23 скасувати.

3. Матеріали справи №910/2314/23 повернути до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 20.03.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко