Постанова

від 06.03.2024 по справі 910/19369/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р. Справа№ 910/19369/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Серпутько Я.С,

від відповідача: Пиріг О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Караченцева А.Ю.

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2022

за скаргою Фізичної особи-підприємця Гончара Віктора Миколайовича

на дії Старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Менчиць Наталії Євгеніївни

у справі № 910/19369/15 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" В.І. Славінський,

до Фізичної особи-підприємця Гончара Віктора Миколайовича

про стягнення 527 257,76 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

07.10.2022 Фізична особа-підприємець Гончар В.М. (далі - ФОП Гончар В.М.) звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця (далі - скарга), у якій просив:

- витребувати у Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Подільський ВДВС у м. Києві) матеріали виконавчого провадження (ВП) НОМЕР_2;

- зупинити стягнення на підставі судового наказу від 26.10.2015 №910/19369/15, виданого Господарським судом міста Києва, до завершення розгляду скарги;

- визнати протиправними дії державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві Менчиць Наталії Євгенівни (далі - державний виконавець, Менчиць Н.Є.) щодо прийняття до виконання судового наказу від 26.10.2015 №910/19369/15;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Менчиць Н.Є. у виконавчому провадженні (ВП) НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2016;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Менчиць Н.Є. у виконавчому провадженні (ВП) НОМЕР_2 про арешт майна боржника від 20.09.2022.

В обґрунтування скарги ФОП Гончар В.М. зазначає, що на підставі наказу №910/19369/15 від 26.10.2015 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, а відповідно до постанови державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві від 20.09.2022 накладено арешт на майно боржника.

ФОП Гончар В.М. зазначає, що про існування виконавчого провадження НОМЕР_2 йому стало відомо 05.10.2022 після отримання постанови про арешт майна звичайним листом. Скаржник пояснює, що виконавче провадження було відкрито у Подільському ВДВС у м. Києві, однак у нього відсутнє майно в цьому районі м. Києва, а місцем проживання є: м. Київ, пр-т Романа Шухевича, 6, кв.76, що знаходиться у Дніпровському районі м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі №910/19369/15 суд прийняв скаргу ФОП Гончара В.М. до провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні; зобов`язав державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві до початку судового засідання надати належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 скаргу ФОП Гончара В. М. на дії державного виконавця Менчиць Н.Є. задоволено. Визнано протиправними дії державного виконавця Менчиць Н.Є. щодо прийняття до виконання судового наказу №910/19369/15 від 26.10.2015. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Менчиць Н.Є. у виконавчому провадженні (ВП) НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2016. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Менчиць Н.Є. у виконавчому провадженні (ВП) НОМЕР_2 про арешт майна боржника від 20.09.2022.

Суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу №910/19369/15 від 26.10.2015 вчинено з порушенням п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) на ліквідацію АТ «Златобанк» А.Караченцев (далі - АТ «Златобанк») подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні скарги ФОП Гончара В.М. на дії державного виконавця Менчиць Н.Є. у ВП НОМЕР_2 щодо виконання судового наказу №910/19369/16 від 26.10.2015 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги АТ «Златобанк» зазначає, що виконавче провадження було відкрито на законно за місцем знаходження майна боржника, а тому підстави для задоволення скарги ФОП Гончара В.М. на дії державного виконавця Менчиць Н.Є. були відсутні.

Позиції учасників справи.

08.02.2023 ФОП Гончар В.М. у заяві про розгляд справи без участі зазначив, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а оскаржувану ухвалу - законною; просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ «Златобанк».

01.09.2023 АТ «Златобанк» надало пояснення у справі, у якому з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 надало додаткові пояснення та заперечення проти скарги ФОП Гончара В.М. на дії державного виконавця у ВП НОМЕР_2. У поданому поясненні АТ «Златобанк» звернуло увагу суду на те, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2016 винесена державним виконавцем Жорноклей Олегом Андрійовичем (далі - Жорноклей О.А.), а тому висновок суду про протиправність дій державного виконавця Менчиць Н.Є. при винесенні цієї постанови є хибним. А оскільки не доведено незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження, то відсутні і підстави для визнання незаконною постанови про накладення арешту.

ФОП Гончар В.М. надав додаткові пояснення, у яких зазначив, що під час підготовки скарги на дії державного виконавця у рамках цього провадження було допущено декілька описок, зокрема: у п. п. 4 і 5 прохальної частини скарги ФІО старшого державного Подільского ВДВС у м. Києві вказано як «Менчицької Наталії Євгенівни», натомість вірно мало бути вказано «Жорноклей Олег Андрійович».

ФОП Гончар В.М. просив вважати прохальну частину поданої ним скарги викладеною у такій редакції:

1. Прийняти дану скаргу до розгляду.

2. Витребувати у Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) матеріали виконавчого провадження (ВП) НОМЕР_2.

3. Зупинити стягнення на підставі судового наказу №910/19369/15 від 26.10.2015, виданого Господарським судом міста Києва, до завершення розгляду скарги.

4. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Жорноклея О.А. щодо прийняття до виконання судового наказу № 910/19369/15 від 26.10.2015.

5. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Жорноклея О.А. у виконавчому провадженні (ВП) НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2016.

6. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Менчицької Н.Є. у виконавчому провадженні (ВП) НОМЕР_2 про арешт майна боржника від 20.09.2022.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2023 справа №910/19369/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 прийнято апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №910/19369/15 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.08.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2023 справа №910/19369/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Ходаківська І.П., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Тищенко А.І.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 прийнято апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Караченцева А.Ю. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №910/19369/15 до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 повідомлено Старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Менчиць Н.Є., що наступне судове засідання у справі відбудеться 04.09.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 справа №910/19369/15 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Ходаківської І.П.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Караченцева А.Ю. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №910/19369/15 до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 повідомлено державного виконавця Менчиць Н.Є., що наступне судове засідання у справі відбудеться 13.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 повідомлено державного виконавця Менчиць Н.Є., що наступне судове засідання у справі відбудеться 11.10.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 зупинено апеляційне провадження у справі №910/19369/15 за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Караченцева А.Ю. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 до набрання законної сили судовим рішенням щодо виправлення описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №910/19369/15. Матеріали справи №910/19369/15 направлено до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у задоволенні заяви ФОП Гончара В.М. про виправлення описки, допущеної в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №910/19369/15, відмовлено.

07.12.2023 матеріали справи №910/19369/15 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 поновлено апеляційне провадження у справі №910/19369/15. Розгляд справи призначено на 15.01.2024.

19.12.2023 до апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку від Верховного Суду надійшла копія ухвали від 18.12.2023 про витребування з Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/19369/15.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Караченцева А.Ю. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №910/19369/15 до розгляду Верховним Судом касаційної скарги ПАТ «Златобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Караченцева А.Ю. на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 про зупинення апеляційного провадження у справі №910/19369/15.

Постановою Верховного Суду від 17.01.2024 касаційну скаргу ПАТ «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Караченцева А.Ю. задоволено. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 у справі №910/19369/15 скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

01.02.2024 матеріали справи №910/19369/15 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 поновлено апеляційне провадження у справі №910/19369/15. Розгляд справи призначено на 26.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкладено судове засідання на 06.03.2024.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що матеріали виконавчого провадження НОМЕР_2 надійшли до суду першої інстанції після постановлення оскаржуваної ухвали.

За змістом положень ст. ст. 7, 13, 74, 80, 269 ГПК України єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у т.ч. апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Водночас прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених критеріїв при вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів зумовлює порушення положень ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі №909/965/16.

За наведених підстав колегія суддів не приймає як доказ матеріали виконавчого провадження НОМЕР_2.

Крім того, виходячи з положень ст. 269 ГПК України, колегія суддів не приймає уточнені вимоги скарги, наведені ФОП Гончаром В.М. у додаткових поясненнях, оскільки такі вимоги не були заявлені та не розглядались у суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/19369/15 за позовом ПАТ «Златобанк», від імені якого діє уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ «Златобанк» Славінський В. І., до ФОП Гончара В.М. про стягнення 527 257,76 грн заборгованості, яка складається з 500 000,00 грн заборгованості за кредитом, 21 034,24 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 1 223,52 грн пені, а також 5 000,00 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 у справі № 910/19369/15 позов АТ «Златобанк» задоволено повністю.

07.10.2022 ФОП Гончар В.М. звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Менчиць Н.Є.

Вимоги та обґрунтування скарги наведені вище за текстом цієї постанови.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі № 910/19369/15 суд прийняв скаргу ФОП Гончара В. М. до провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні 10.11.2022; зобов`язав державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві до початку судового засідання надати належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 (оскаржувана ухвала) скаргу ФОП Гончара В. М. на дії державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві задоволено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 апеляційну скаргу Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Златобанк» Караченцева А.Ю. задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №910/19369/15 скасовано. Відмовлено у задоволенні скарги ФОП Гончара В.М. на дії державного виконавця Менчиць Н.Є. Стягнуто з ФОП Гончара В.М. на користь АТ «Златобанк» 2 481,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Доручено Господарському суду міста Києва видати наказ.

18.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ФОП Гончара В. М. про виправлення описки, допущеної в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.11.2022. Відповідна заява аргументована тим, що в другому та третьому пунктах резолютивної частини спірної ухвали помилково вказано державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) «Менчиць Наталії Євгенівни» замість правильного «Жорноклей Олега Андрійовича», який відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2016 розглядав заяву стягувача про примусове виконання наказу №910/19369/15, виданого 26.10.2015. У зв`язку з чим зазначена описка унеможливлює належне виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у задоволенні заяви ФОП Гончара В.М. про виправлення описки, допущеної в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №910/19369/15, відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05.07.2023 касаційну скаргу ФОП Гончара В.М. задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 скасовано, справу №910/19369/15 передано до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Верховний Суд зазначив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 у справі №910/19369/15 суд прийняв скаргу ФОП Гончара В.М. до провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні 10.11.2022; зобов`язав державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві до початку судового засідання надати належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2.

Проте Подільський ВДВС у м. Києві в судове засідання представника не направив, а надіслав на адресу місцевого суду 09.11.2022 завірену копію виконавчого провадження НОМЕР_2, яка надійшла до місцевого суду 16.11.2022, тобто після постановлення місцевим господарським судом ухвали про задоволення скарги ФОП Гончара В.М. При цьому суд першої інстанції в ухвалі від 10.11.2022 зауважив, що державний виконавець не виконав вимогу суду щодо надання матеріалів виконавчого провадження.

Разом із тим, матеріали виконавчого провадження НОМЕР_2, які не були подані до суду першої інстанції, були покладені в основу оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду, і суд апеляційної інстанції розглянув справу з урахуванням доказів, які були подані з порушенням строку, передбаченого ч. 8 ст. 80 ГПК України, без встановлення й оцінки обов`язкових за ч. 3 ст. 269 ГПК України передумов, що є порушенням вимог ст. ст. 7, 13, 74, 80, 269 ГПК України.

Водночас касаційна інстанція зауважила, що до скарги ФОП Гончара В.М. не було додано постанову державного виконавця Подільського ВДВС про відкриття виконавчого провадження, проте суд першої інстанції дійшов висновків щодо протиправності дій державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві та незаконності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження без з`ясування на підставі належних та допустимих доказів вчинення протиправних дій саме старшим державним виконавцем Подільського ВДВС Менчиць Н.Є. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом, оскільки суд касаційної інстанції не має права самостійно встановлювати обставини справи відповідно до меж розгляду, встановлених ч. 2 ст. 300 ГПК України, та обмежений доводами і вимогами касаційної скарги згідно з ч. 4 ст. 300 ГПК України.

Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 339 ГПК України сторонам виконавчого провадження надано право звернутися до суду зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги у разі якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за умови, що право заявника при цьому не було порушено. У разі ж якщо мало місце порушення прав заявника відсутні підстави постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частини 1, 5 ст. 74 Зкону України «Про виконавче провадження» також передбачають, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виконання рішення, винесеного будь-яким судом, повинне розглядатися як невід`ємна частина «справедливого судового розгляду» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (Hornsby v. Greece, §40; Burdov v. Russia, §34, Burdov v. Russia (N 2) (Application N 33509/04), §65). Затримка у виконанні рішення може бути виправданою, виходячи зі змісту фактичних обставин справи. Але вона не може бути настільки надмірною, аби призвести до порушення суті права, гарантованого ст. 6 §1 (Immobiliare Saffi v. Italy [ВП] (Application N 22774/93), § 74).

Також ЄСПЛ зауважує, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (справа «Чіжов проти України», заява №6962/02, рішення від 17.05.2005, п. 40).

У Рішенні від 15.05.2019 №2-р (II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що, беручи до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, Суд вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону (тут і далі - в редакції, чинній на момент ухвалення постанови державного виконавця Подільського ВДВС від 22.08.2016 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №910/19369/15 від 26.10.2015) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Місце виконання рішення визначено ст. 24 Закону, відповідно до ч. 1 якої виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Отже, з урахуванням наведених положень Закону державний виконавець проводить виконавчі дії за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна, а підставою для повернення виконавчого документа стягувачу є його пред`явлення не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Скаржник у поданій скарзі просить визнати протиправними дії державного виконавця Подільського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Менчиць Н.Є. щодо прийняття до виконання судового наказу від 26.10.2015 №910/19369/15 та визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця у виконавчому провадженні (ВП) НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2016.

В обґрунтування цих вимог ФОП Гончар В.М. посилається на те, що виконавче провадження було відкрито у Подільському ВДВС у м. Києві, однак у нього (боржника) відсутнє майно в цьому районі, а місцем проживання є: м. Київ, пр. Р. Шухевича, 6, кв. 76, що знаходиться у Дніпровському районі м. Києва.

Згідно зі ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 73 та ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

При цьому закріплений ст. 7, 13 цього Кодексу принцип рівності сторін у судовому процесі, у розумінні "справедливого балансу" між сторонами, вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно іншої сторони (рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 у справі «DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS»).

Для забезпечення цих принципів процесуальних закон передбачає вчинення сторонами та іншими учасниками господарського судочинства такої процесуальної дії як надання доказів у справі, що в силу положень ст. 74 ГПК України є обов`язком сторони, а саме довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

У межах застосування принципу змагальності при здійсненні судочинства у господарських судах положення ч. 4 ст. 13 ГПК України передбачають, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Колегія суддів, з урахуванням встановлених ст. 269 ГПК України меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції та вказівок Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у цій справі, не досліджує надані державним виконавцем матеріали виконавчого провадження як такі, що не були предметом дослідження суду першої інстанції та долучені до матеріалів справи після прийняття оскаржуваної постанови.

Водночас апеляційний суд бере до уваги таке.

Заявник, звертаючись у жовтні 2022 року з вимогами в т.ч. визнати протиправними дії державного виконавця Менчиць Н.Є. з прийняття до виконання судового наказу від 26.10.2015 №910/19369/15 та про скасування постанови від 22.08.2016 (про відкриття виконавчого провадження) у виконавчому провадженні (ВП) НОМЕР_2, подав скаргу після спливу значного часу з моменту відкриття виконавчого провадження, посилаючись на те, що він (ФОП Гончар В.М.) дізнався про порушення його прав після отримання 05.10.2022 звичайного листа від державного виконавця Менчиць Н.Є. з постановою від 20.09.2022 про арешт майна боржника.

Скарга направлена поштою до суду 07.10.2022 (т. 1, а. с. 101, 102).

Згідно зі ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

ФОП Гончар В.М. звернувся з клопотання, викладеним у мотивувальній частині скарги, про поновлення такого строку на оскарження постанови від 22.08.2016 (т. 1, а. с. 89).

Місцевий господарський суд, призначаючи скаргу до розгляду ухвалою від 28.10.2022, не вирішував питання про поновлення строку на оскарження.

Водночас за відсутності на час вчинення цієї процесуальної дії доказів пропущення скаржником відповідного строку з урахуванням правил ст. 341 ГПК України Господарський суд м. Києва цілком правомірно прийняв скаргу до провадження.

Апелянт належними, допустимими і достатніми доказами правомірності таких дій суду не спростував.

Разом з тим ФОП Гончар В.М. до поданої ним скарги постанову державного виконавця Подільського ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2016 не надав (що підтверджується в т.ч. переліком додатків до цієї скарги).

Частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження, передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Наведені та інші згадані вище норми як ГПК України, так і Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що до суду можуть бути оскаржені дії конкретного виконавця, який веде певне виконавче провадження (ч. с. 1, 5 ст. 74 Закону). Тобто, оскаржуючи дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно боржника, скаржник має чітко визначити і вказати орган виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, його посаду, прізвище та іншу відому інформацію про державного виконавця, дії якого оскаржуються.

Для полегшення отримання такої інформації держава створила певні додаткові інструменти, крім прямого звернення сторони виконавчого провадження безпосередньо до органу виконавчої служби.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за №1126/29256, затверджене положення «Про автоматизовану систему виконавчого провадження», відповідно до п. 2 якого доступ до інформації Системи сторонам виконавчого провадження забезпечується з використанням:

1) засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри через: вебпортал Міністерства юстиції України; Єдиний державний вебпортал електронних послуг в порядку, визначеному договором, укладеним між держателем Системи та держателем Єдиного державного вебпорталу електронних послуг;

2) ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що сторонам виконавчого провадження надається ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження, за допомогою якого сторона через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України у будь-який час може отримати відповідну інформацію про рух виконавчого провадження.

Однак відповідач, оскаржуючи дії саме державного виконавця Менчиць Н.Є., маючи потенційну законну можливість як отримати такий доступ, так і безпосередньо звернутись до органу виконавчої служби, не вчинив жодної дії для з`ясування всіх обставин виконавчого провадження як до подання скарги, так і після її подання та до дати її розгляду судом по суті (для можливого уточнення фактичних обставин та вимог скарги), лише подавши суду клопотання про витребування матеріалів такого провадження.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції, витребувавши матеріали виконавчого провадження НОМЕР_2 ухвалою від 28.10.2022, яку було направлено в т.ч. відділу ДВС 01.11.2022, у судовому засіданні 10.11.2022 прийняв рішення за результатами розгляду скарги без матеріалів цього провадження. Такі дії суду є самі по собі суперечливими, оскільки витребувавши матеріали виконавчого провадження, за відсутності як самого виконавчого провадження, так і доказів отримання органом ДВС ухвали про його витребування, суд прийняв рішення, яке за таких обставин є передчасним.

Будучи обмеженим у доказовій базі щодо заявлених вимог скарги (за скаргою ФОП Гончара В.М. на дії державного виконавця в частині вимог, що стосуються відкриття виконавчого провадження), апеляційний суд під час нового розгляду справи враховує як обставини, які існували станом на час розгляду скарги місцевим судом, так і ті, що мали місце під час апеляційного провадження (оскільки ігнорувати їх неможливо, в т.ч. звернення ФОП Гончара В.М. до місцевого суду із заявою про виправлення описки щодо прізвища та ініціалів державного виконавця, який ухвалив постанову про відкриття виконавчого провадження).

Так, під час апеляційного провадження судом було беззаперечно встановлено, що постанову від 22.08.2016 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 прийняв старший державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Жорноклей Олег Андрійович.

За наведених підстав колегія суддів дійшла висновку, що оскільки ФОП Гончар В.М. не надав жодних доказів щодо вчинення державним виконавцем Менчиць Н.Є. дій щодо прийняття до виконання судового наказу та відкриття постановою від 22.08.2016 виконавчого провадження (ВП) НОМЕР_2, а тому не довів у встановленому законом порядку протиправності таких дій саме державного виконавця Менчиць Н.Є., а також наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Менчиць Н.Є. у виконавчому провадженні (ВП) НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження від 22.08.2016.

У зв`язку з цим відповідні вимоги скарги ФОП Гончара В.М. задоволенню не підлягають.

Щодо вимог скарги ФОП Гончара В.М. визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Менчиць Н.Є. у виконавчому провадженні (ВП) НОМЕР_2 про арешт майна боржника від 20.09.2022, колегія суддів зазначає таке.

Мотивувальна частина постанови від 20.09.2022 державного виконавця Менчиць Н.Є, наданої ФОП Гончаром В.М. зі скаргою, свідчить, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником зареєстрована земельна ділянка площею 2,447 ГА, яка знаходиться за адресою: Черкаська обл., Маньківський район, с. Кищенці.

Керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець Менчиць Н.Є. постановила накласти арешт на вказане нерухоме майно.

Згідно зі ст. 56 Закону (в редакції, станом на дату прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Наведене свідчить, що державний виконавець діяв в межах наданих Законом повноважень, виконавче провадження триває, постанова державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва від 20.09.2022 про арешт майна боржника є законною, а тому підстави для її скасування відсутні.

Колегія суддів відзначає, що за текстом поданої скарги ФОП Гончар В.М. не наводить інших підстав для скасування постанови старшого державного виконавця Менчиць Н.Є., ніж порушення, допущені при відкритті виконавчого провадження. Однак, як зазначено вище за текстом цієї постанови, ФОП Гончар В.М. не довів наявності таких порушень з боку старшого державного виконавця Менчиць Н.Є.

Щодо посилань ФОП Гончара В.М. у скарзі на те, що у постанові про накладення арешту зазначено невірну дату його народження, колегія суддів зазначає, що така помилка не є підставою для скасування постанови в цілому і згідно зі ст. 74 Закону начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду у цій справі має бути скасована з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ФОП Гончара В.М. на дії державного виконавця.

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються ФОП Гончара В.М.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" Караченцева А.Ю. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №910/19369/15 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 у справі №910/19369/15 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Гончара Віктора Миколайовича на дії старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Менчиць Наталії Євгеніївни відмовити.

4. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на Фізичну особу-підприємця Гончара Віктора Миколайовича.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гончара Віктора Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52, код 35894495) 2 481,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Справу №910/19369/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, , за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.03.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова