Ухвала

від 19.03.2024 по справі 303/12000/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/12000/23

4с/303/25/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Мирошниченка Ю.М.

при секретарі Лукач К.М.,

розглянувши скаргу АТ «Сенс Банк» на рішення та бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),

ВСТАНОВИВ:

Скаржник просить скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Халус Є.М. (далі державний виконавець) від 17.08.2022 р. про закінчення провадження з виконання судового рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором та визнати протиправною бездіяльність начальника цього відділу щодо розгляду аналогічної скарги стягувача.

Представник скаржника до суду не з`явився, просив розглянути скаргу за його відсутності.

Державний виконавець та начальник відділу ДВС подали письмові пояснення, згідно з якими вважають скаргу безпідставно, а оскаржувану постанову законною та обґрунтованою.

ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Аналогічні строки оскарження установлені частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII і частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Отже, строк звернення до суду зі скаргою на рішенням, дією або бездіяльність державного виконавця обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи свобод.

Тому для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли скаржник дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав чи свобод. При цьому необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, спрямовані на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Скаржнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав чи свобод. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його усуненням до суду протягом 10 днів від дати порушення його прав чи свобод.

Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав.

В означеному аспекті «день, коли особа дізналася про порушення свого права» - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Поняття «повинна була дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Тож, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Також порівняльний аналіз словоформ «дізналася» і «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.

З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця та відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 18.11.2020 р. (справа № 466/948/19), від 03.11.2021 р. (справа № 2608/20647/12) та в багатьох інших рішеннях.

У справі, яка розглядається, встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 13.02.2014 року у справі № 303/8328/13-ц, 2/303/210/14 стягнуто солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором № 305/183-Ж-07 від 28.12.2007 року у розмірі 7268,60 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 21.10.2013 року становить 58097,94 гривень та судові витрат по справі в розмірі 580,97 гривень.

18.04.2016 р. державним виконавцем відкрито провадження з виконання зазначеного рішення.

09.09.2016 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника.

19.11.2018 року ТОВ «Флекстронікс» повернуто постанову від 09.09.2016 року за № 50827238 на суму 58678,91 гривень у зв`язку із повним погашенням заборгованості. На підставі наведено державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

04.09.2019 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, оскільки ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 02.07.2019 року у справі № 303/302919 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження.

11.02.2021 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Залишок боргу станом на 01.02.2021 року складав 81040,44 гривень.

За даними АСВП у період з 01.03.2021 року по 11.07.2022 року із заробітної плати боржника на депозитний рахунок відділу стягнуто 81040,44 гривень.

17.08.2022 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

За твердженням скаржника, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 17.08.2022 р. була виявлена його представником 08.09.2023 р. в результаті ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 50827238.

08.09.2023 року стягувач подав начальнику відділу ДВС скаргу на постанову прозакінчення виконавчогопровадження від 17.08.2022 року, на яку, за твердженням скаржника, відповідь не отримав.

Начальник відділу ДВС надав відповідь на скаргу стягувача від 27.09.2023 року №40182 та витяг з журналу вихідної кореспонденції за період 28.09.2023 по 28.09.2023 року, згідно з яким вона були відправлена скаржнику 28.09.2023 року.

Згідно зі штемпельним відбитком на конверті розглядувану скаргу здано на пошту 04.12.2023 р. поза межами передбаченого законом строку на оскарження рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Строк звернення до суду є процесуальним строком, правовим наслідком пропуску якого відповідно до вимог статей126,449ЦПК України є залишення скарги без розгляду і заборона вирішувати скаргу по суті. Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19, 03 листопада 2021 року у справі № 2608/20647/12 та багатьох інших.

Водночас частиною другою статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Проте суд не має права вирішувати це питання з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 18.11.2020 р. (справа № 466/948/19) виснував, що якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

У скарзі, що розглядається, питання щодо дотримання строку для подання скарги не порушується, клопотання про його поновлення не ставиться. І попри наявний у судовій практиці підхід, за яким неправомірна бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, на яку з-поміж іншого покликається скаржник у цій справі, може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу, суд вважає за необхідне залишити скаргу без розгляду в цілому, оскільки, по-перше, часткове залишення скарги без розгляду не передбачене нормамипроцесуального законодавства, а по-друге, таке рішення є доцільним з огляду на взаємопов`язаність вимог скаржника та принцип процесуальної економії, дотримання якого дозволить запобігти повторному дослідженню тих самих доказів, фактів та обставин, що загалом сприятиме повному та всебічному розгляду справи в розумні строки.

Попереднє оскарження постанови про закриття виконавчого провадження начальнику відділу ДВС, на яке також поширюються правила статті 449ЦПК України,зазначеного неспростовує,бо самепо собістрок поданняскарги досуду непродовжує.До тогож такеоскарження тежвідбулося позамежами встановленогозаконом строку,причини пропускуякого маютьбути наведеніу відповідномуклопотанні тадоведені належними,допустимими тадостовірними доказами.Бездоказове твердженняпро те,що скаржникдізнався проіснування оскаржуваноїпостанови лише08.09.2023р.не дозволяєсуду зробитиоднозначний висновокпро те,що строкподання скаргидо судув цьомувипадку булодотримано івін невимагає поновлення.

На підставі викладеного суд, керуючись статтями 126, 448, 449 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу представника скаржника АТ «Сенс Банк» на рішення та бездіяльність посадових осіб державної виконавчоїслужби умісті МукачевіМукачівського районуЗакарпатської областіПівденно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Юрій Мирошниченко