Постанова

від 14.03.2024 по справі 906/365/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року Справа № 906/365/17 (906/320/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Коляда В.І. (арбітражний керуючий),

від відповідача: Романишин М .І. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростишівської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 14.11.2023 (суддя Макаревич В.А., повний текст складено 20.11.2023) у справі № 906/365/17 (906/320/23)

за позовом ліквідатора Комунального підприємства "Теплосервіс" Коляди Володимира Ілліча

до Коростишівської міської ради

про покладення на власника Комунального підприємства "Теплосервіс" - Коростишівську міську раду субсидіарної відповідальності

(в межах справи № 906/365/17 про банкрутство КП "Теплосервіс")

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/365/17 про визнання банкрутом Комунального підприємства "Теплосервіс".

Постановою суду від 10.10.2017 Комунальне підприємство "Теплосервіс" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою суду від 18.06.2019 ліквідатором КП "Теплосервіс" призначено арбітражного керуючого Коляду В.І.

03.03.2023 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява ліквідатора КП "Теплосервіс" Коляди В.І. про покладення субсидіарної відповідальності на власника Комунального підприємства "Теплосервіс" - Коростишівську міську раду та стягнення з Коростишівської міської ради на користь Комунального підприємства "Теплосервіс" грошових коштів у розмірі 7 368 018,59 грн.

Підставою звернення позивача до суду стала бездіяльність Коростишівської міської ради щодо вжиття своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.11.2023 у справі № 906/365/17 (906/320/23) позов задоволено та стягнуто з Коростишівської міської ради на користь Комунального підприємства "Теплосервіс" 7 368 018, 59 грн. У задоволенні клопотання б/н від 28.09.2023 Коростишівської міської ради про застосування строку позовної давності відмовлено.

Судове рішення мотивоване встановленими та доведеними у справах № 906/365/17 та № 906/365/17 (906/1219/20) обставинами банкрутства КП "Теплосервіс".

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви. Також просить долучити до матеріалів справи нові письмові докази (згідно переліку).

Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ до дій відповідача. Вважає висновки суду першої інстанції про наявність протиправних дій засновника КП "Теплосервіс" Коростишівської міської ради у доведенні до неплатоспроможності боржника такими, що не відповідають дійсності.

Водночас, просить суд апеляційної інстанції додати до матеріалів справи та дослідити нові докази, які не були подані та не досліджувались судом першої інстанції, в тому числі, через тактику ведення судового процесу зі сторони відповідача, яка спрямовувалась на закриття справи, у зв`язку із закінченням строку позовної давності, тобто з підстав процесуально - правового характеру. Зокрема, для з`ясування об`єктивної істини по справі, на думку скаржника, підлягають дослідженню: рішення виконкому відповідача № 124 від 19.05.2010, рішенням виконавчого комітету відповідача № 124 від 18.05.2011, рішення виконкому відповідача № 122 від 16.05.2012; рішення відповідача № 360 від 18.05.2012; рішення відповідача № 646 від 29.08.2013; рішення відповідача № 318 від 15.03.2012, рішення відповідача № 473 від 22.11.2012, рішення відповідача № 590 від 29.05.2013, рішення відповідача № 842 від 20.09.2014, рішення відповідача № 881 від 16.12.2014; рішення відповідача № 559 від 04.05.2013.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Коростишівської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.11.2023 у справі № 906/365/17 (906/320/23); апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.

Від ліквідатора КП "Теплосервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта та вказує, що місцевим господарським судом досліджено всі докази, подані сторонами у процесі розгляду позовної заяви та надано їм вірну оцінку, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 14.11.2023 у справі № 906/365/17 (906/320/23) - без змін.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та просить апеляційну скаргу задоволити.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою.

Розглянувши клопотання апелянта про долучення нових доказів до матеріалів справи судова колегія зазначає, що статею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, зокрема: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зі змісту клопотання відповідача не вбачається належним чином обґрунтованих пояснень з приводу неможливості подання таких доказів під час розгляду справи судом першої інстанції. Мотивація апелянта стосовно того, що докази останнім не подавались з огляду на застосування тактики ведення процесу, спрямованої на застосування спливу позовної давності, судова колегія не відносить до виняткових випадків, які об`єктивно перешкоджали поданню доказів та не залежали від волі учасника. Відповідно колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, а тому додаткові докази судом не приймаються.

Розглянувши матеріали справи № 906/365/17 (906/320/23), проаналізувавши наявні докази та доводи учасників справи, а також перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

За приписами частини сьомої статті 77 ГК України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.

Частиною першою статті 619 ЦК України встановлено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Згідно із частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство ліквідатору надано право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені в порядку субсидіарної відповідальності суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Положеннями частини другої статті 61 КУзПБ передбачено аналогічне частині п`ятій статті 41 Закону про банкрутство правове регулювання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом таких складових елементів господарського правопорушення: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватися на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурі банкрутства.

Як зазначається у правовому висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, визначене ч. 2 ст. 61 КУзПБ (ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони). При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство (ст. 1, ч. 3 ст. 10, ст. 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, спрямованих на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Під діями (бездіяльністю) контролюючих компанію-боржника осіб, що призвели до неможливості погашення вимог кредиторів, слід розуміти такі дії (бездіяльність), які стали реальною причиною банкрутства боржника, тобто ті, без яких об`єктивне банкрутство не настало б. Суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) контролюючих осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними діями (бездіяльністю) і фактичним банкрутством.

Суду належить дослідити сукупність угод і інших операцій, здійснених під впливом контролюючих осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію об`єктивного банкрутства.

Контролюючі особи можуть бути притягнені до субсидіарної відповідальності у тому випадку, коли після настання об`єктивного банкрутства вони вчинили дії (бездіяльність), істотно погіршивши фінансовий стан боржника. У таких випадках контролюючі особи, які створили умови для подальшого значного зростання різниці між вартістю активів боржника та розміром його зобов`язань, підлягають притягненню до субсидіарної відповідальності в повному обсязі, оскільки фактично саме через їх дії (бездіяльність) остаточно втрачена можливість здійснення стосовно боржника санаційних заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності і, як наслідок, втрачено можливість реального погашення всіх боргових зобов`язань у майбутньому.

У провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа № 906/365/17 про визнання банкрутом Комунального підприємства "Теплосервіс".

Постановою Господарського суду Житомирської області від 10.10.2017 у справі № 906/365/17 боржника Комунальне підприємство "Теплосервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Яворського В.М.

Ухвалою від 06.05.2019 суд усунув від виконання обов`язків ліквідатора КП "Теплосервіс" Яворського В.М.

Ухвалою суду від 18.06.2019 ліквідатором КП "Теплосервіс" призначено арбітражного керуючого Коляду В.І.

Встановлено, що в межах справи про банкрутство № 906/365/17 ліквідатор 06.10.2020 звертався до Господарського суду Житомирської області із заявою від 28.09.2020 у справі № 906/365/17(906/1219/20) про покладення субсидіарної відповідальності на Коростишівську міську раду з проханням стягнути з Коростишівської міської ради на користь Комунального підприємства "Теплосервіс" грошові кошти в розмірі 7 670 275, 96 грн.

Судом першої інстанції в ході розгляду даної справи було оглянуто матеріали справи № 906/365/17 про визнання банкрутом Комунального підприємства "Теплосервіс" та матеріали справи № 906/365/17 (906/1219/20). При цьому судом з`ясовано наступне.

Згідно матеріалів справи № 906/365/17 відповідно до Рішення Коростишівської міської ради від 24.06.2004 створено Коростишівське міське комунальне підприємство "Теплосервіс" та затверджено його статут.

Згідно п. 1.1. уточненого Статуту Комунального підприємства "Теплосервіс", Комунальне підприємство "Теплосервіс", що надалі іменується "Підприємство", є комунальним унітарним підприємством, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади Коростишівської міської ради, згідно законодавства України, що надає послуги населенню, організаціям бюджетної сфери та іншим споживачам з теплопостачання, гарячого водопостачання, ремонту і обслуговування котельного обладнання, будівельних конструкцій, споруд теплових мереж та інших послуг.

Засновником і власником підприємства є територіальна громада Коростишівська міська рада, яка є власником майна підприємства (основних фондів) (п. 1.2 Статуту).

Управління підприємством здійснюється на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу.

Вищим органом управління являється Коростишівська міська рада (п.п.3.1, 3.2 Статуту).

Згідно п.4.1 Статуту, майно підприємства становить оборотні кошти, основні засоби, а також інші цінності, вартість яких визначається в самостійному балансі підприємства.

Розмір статутного фонду підприємства становить 1 485 807,45 грн.

Відповідно до п. 4.2 Статуту, майно підприємства належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь - які дії, що не суперечать статуту підприємства.

Згідно п. 4.4 Статуту джерелами формування майна підприємства є: матеріальні та грошові внески Засновника; доходи, одержані від господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення та дотації з бюджету; придбання майна іншого підприємства; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

При цьому позивач при зверненні 06.10.2020 до суду у справі № 906/365/17 (906/1219/20) з позовною заявою обґрунтовував свої вимоги тим, що у 2017 році ліквідатором у справі № 906/365/17 про банкрутство Комунального підприємства "Теплосервіс" Коростишівської міської ради проведено інвентаризацію майна банкрута та складено акт інвентаризації станом на 15.09.2017 року, згідно якого залишкова вартість майна боржника становила 539 261,33 грн. Ліквідатором при зверненні із заявою до суду зазначено суму вимог до Коростишіської міської ради у розмірі 7 670 275,96 грн, визначивши її на підставі проведеної у 2017 році інвентаризації майна банкрута та відповідно до акту інвентаризації станом на 15.09.2017 року, згідно якого залишкова вартість майна боржника становила 539 261,33 грн; кредиторська заборгованість згідно реєстру вимог кредиторів становить 8 209 537,29 грн; різниця: 8 209 537,29 грн - 539 261,33 грн = 7 670 275,96 грн.

Після звернення 06.10.2020 до суду з позовною заявою ліквідатором не було завершено формування ліквідаційної маси КП "Теплосервіс" та позивач продовжував реалізовувати майно боржника, а саме: - димарна труба, вул. Київська, 103 - продано 08.10.2020 за 2317,50 грн через електронний аукціон "PROZORRO" № UA-PS-2020-09-11-000015-2 від 08.10.2020; - димарна труба, вул. Миру, 3 - продано 08.10.2020 за 7500,00 грн через електронний аукціон "PROZORRO" № UA-PS-09-11-000014-2 від 08.10.2020; - адмінбудівля вул. Миру, 3 - продано 12.04.2021 за 522 000,00 грн через електронний аукціон "PROZORRO" № UA-PS-04-02-000112-1 від 12.04.2021; - технологічне обладнання КП "Теплосервіс" - продано 21.12.2021 за 467,46 грн через електронний аукціон "PROZORRO" № UA-PS-12-13000042-1 від 21.12.2021; - офісне обладнання КП "Теплосервіс" - продано 10.01.2022 за 249,6 грн через електронний аукціон "PROZORRO" № UA-PS-12-29000034 від 10.01.2022; - димарна труба по вул. Володимирській - продано 08.10.2022 за 85669,85 грн через електронний аукціон "PROZORRO". Вживалися інші заходи для наповнення ліквідаційної маси.

Згідно рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/365/17(906/1219/20) від 08.02.2022 за позовом ліквідатора КП "Теплосервіс" про покладення субсидіарної відповідальності на Коростишівську міську раду та стягнення з останньої на користь КП "Теплосервіс" грошових коштів в розмірі 7 670 275, 96 грн (набрало законної сили 14.03.2022) у задоволенні позову було відмовлено з тієї підстави, що ліквідатором остаточно не було сформовано ліквідаційну масу, не реалізовано майно банкрута з направленням коштів на погашення вимог кредиторів та не визначено підсумкову суму реалізованих активів, на підставі якої можна встановити розмір субсидіарної відповідальності, який має бути визначено на момент подачі позову про притягнення до субсидіарної відповідальності.

Водночас, вказаним рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.02.2022 у справі № 906/365/17(906/1219/20) судом встановлено наступне.

Міська рада, прийнявши рішення № 383 від 15.09.2004 та Перелік основних засобів, що передані згідно рішення Коростишівської міської ради № 383 від 15.09.2004 на баланс КП "Теплосервіс" (додаток до рішення виконкому міської ради від 15.09.2004 № 383), здійснила зміну правового режиму майнових активів, зокрема, переданого майна. Тобто, фактично передала відповідне майно Комунальному підприємству "Теплосервіс" на праві повного господарського відання.

Зазначені обставини були встановлені судом згідно постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 у справі № 906/365/17, яка набрала чинності та не потребують доведення.

Відтак, матеріалами справи № 906/365/17 про банкрутство КП "Теплосервіс" підтверджується належність КП "Теплосервіс" права господарського відання на майно, яке було передано йому при створенні у 2004 році та увійшло в статутний фонд розміром 1 485 807,45 грн.

Відповідно до рішення Коростишівської міської ради від 18.05.2011 № 124 Коростишівська міська рада дала дозвіл на відключення від центрального опалення споживачів, які залишились (надавши дозвіл на відключення усіх житлових будинків міста (т.2 а.с. 55 - 57), а відповідно до рішення Коростишівської міської ради від 06.11.2014 № 864 Коростишівська міська рада прийняла безоплатно з балансу КП "Теплосервіс" у міську власність котельні згідно переліку - основних засобів, що позбавило останнє можливості здійснення господарської діяльності. (т.1 а.с. 23-24). Крім того, згідно п.1.3 зазначеного рішення попереджено усіх споживачів центрального опалення, які залишились, про необхідність встановлення індивідуального опалення, так як в наступному опалювальному сезоні котельні центрального опалення працювати не будуть, розірвати угоди на поставку усім споживачам.

Слід зазначити, що до суду не надано доказів (листів, звернень тощо), що КП "Теплосервіс" самостійно звернулось до Коростишівської міської ради з проханням прийняти відповідне майно.

Вищезазначене нерухоме майно входило у склад статутного фонду КП "Теплосервіс", обліковувалось на його балансі та належало підприємству на праві повного господарського відання, однак, було вилучено Коростишівською міською радою.

В подальшому Коростишівська міська рада не визначила для КП "Теплосервіс" інші способи та засоби отримання прибутку або джерела погашення заборгованості перед кредиторами, що призвело до припинення діяльності по наданню послуг з теплопостачання, гарячого водопостачання від централізованих котелень м. Коростишів, через які подавали теплоносії та гарячу воду для населення та підприємств та організацій бюджетної сфери у м. Коростишів, а відтак до позбавлення підприємства можливості здійснювати свою статутну діяльність.

Постановою господарського суду від 10.10.2017 боржника Комунальне підприємство "Теплосервіс" визнано банкрутом, встановлена нездатність боржника відновити свою господарську діяльність, у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності, відсутністю матеріальної бази та трудових ресурсів для підприємництва. Господарським судом введена ліквідаційна процедура.

Відповідно до аналізу фінансово господарського стану боржника, проведеного розпорядником майна Яворським В.М., ознак фіктивного банкрутства, дій з доведення до банкрутства та дій з приховування банкрутства не встановлено; коефіцієнт покриття на початок 2014 року становив 0,20, а на 01.07.2017 - 0,16, що є менше нормативного значення (1,0), у зв`язку з чим фінансовий стан КП "Теплосервіс" характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності; було встановлено що для задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе застосування ліквідаційної процедури.

Разом з тим, ліквідатором Колядою В.І. до матеріалів даної справи подано звіт з проведення аналізу фінансово - господарської діяльності неплатоспроможного КП "Теплосервіс" (т.2 а.с. 137-141).

Відповідно до наданого звіту з проведення аналізу фінансово - господарської діяльності неплатоспроможного КП "Теплосервіс" коефіцієнт покриття за період з 2006 по 2016 років значно понизився з 0,87 до 0,16 при нормативному 1, а це свідчить про те, що фінансовий стан погіршився та характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. Розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та його зобов`язань) зі знаком "-", тобто негативний, станом на 31.12.2016 склав (-) 5150 тис. грн - 846 грн = - 4304 тис. грн.

При цьому основна причина цього є невідповідність фактичної вартості теплової енергії та тарифами на опалення, затвердженими Коростишівською міською радою.

З пояснень ліквідатора, розпорядником майна Яворським В.М. не було отримано та враховано всі необхідні документи та матеріали для проведення аналізу фінансового стану боржника, зокрема, не враховано матеріали акту позапланової ревізії окремих питань фінансової - господарської діяльності в Комунальному підприємстві "Теплосервіс" за 2011-2014 роки Житомирської міжрайонної державної фінансової інспекції від 13.03.2015, на який посилаються і позивач і відповідач як на важливий доказ у даній справі.

Одночасно, згідно наявних у матеріалах справи доказів: заявою директора КП "Теплосервіс" Кравченка І.В. до органів прокуратури, реєстром перевірок КП "Теплосервіс" за 2011 - 2014 роки, наказом від 23.12.2013 №35-А директора КП "Теплосервіс" Кравченка І.В. про закриття котельні, наказом від 20.01.2014 №12-А директора КП "Теплосервіс" Кравченка І.В. про обхід працівниками підприємства боржників за теплопостачання, довідкою КП "Теплосервіс" від 05.03.2015, письмовими поясненнями директора КП "Теплосервіс" Кравченка І.В. від 13.03.2015 (т.2 а.с. 129 - 136) спростовано заперечення представника Коростишівської міської ради щодо невиконання директором КП "Теплосервіс" Кравченком І.В. своїх обов`язків.

Будь - яких інших доказів, які б спростовували зазначене, відповідач не надав, а матеріали справи не містять.

У підприємства відсутні ознаки неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели його до фінансової неспроможності (т.3 а.с. 221-223 у справі № 906/365/17).

Аналіз господарської діяльності КП "Теплосервіс", проведений ліквідатором Колядою В.І., свідчить, що до банкрутства останнього призвели саме неефективні управлінські рішення засновника - Коростишівської міської ради.

Відтак, встановлено та доказами у справі доведено наявність протиправних дій засновника КП "Теплосервіс" Коростишівської міської ради, направлених на позбавлення переданого йому у господарське відання майна та виведення активів боржника, необхідного для здійснення статутної діяльності.

Встановлено, що дії Коростишівської міської ради у сукупності викликали стійку неплатоспроможність боржника, привели до збитків КП "Теплосервіс" як наслідок таких дій (та бездіяльності).

Зазначені обставини були встановлені Господарським судом Житомирської області у справі № 906/365/17 та № 906/365/17(906/1219/20) (яке не було оскаржене та набрало законної сили), а тому не потребують доведення відповідно до ст. 75 ГПК України.

Також, виходячи з буквального аналізу ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а саме, що на контролюючих осіб боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями саме у разі недостатності майна боржника, слід дійти висновку, що ліквідатор має право подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності не раніше, ніж після завершення реалізації всіх активів боржника та розрахунків з кредиторами за умови недостатності їх повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (постанова Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13).

Нез`ясування обставин можливості покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в разі недостатності його майна є нездійснення ліквідатором усієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).

Якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за виникнення заборгованості боржника, доки вони не доведуть протилежного (Постанова Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 923/590/18).

Велика Палата Верховного Суду, врахувавши висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства: пункт 62 рішення у справі "Єршова проти Російської Федерації" - ЄСПЛ, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, у постанові від 04.092018 у справі № 5023/4388/12 виснувала, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

Субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями створеного ним комунального підприємства, яке є боржником і здійснює господарську діяльність без мети одержання прибутку на основі матеріальної бази, яка не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси у разі його банкрутства, є можливістю захистити у такий спосіб інтереси можливих кредиторів такого боржника (постанова Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 927/1124/16).

Відтак, встановивши попередніми судовими рішеннями вину засновника КП "Теплосервіс" Коростишівської міської ради у доведенні до банкрутства боржника, суд правомірно дійшов висновку про наявність підстав для покладення на засновника КП "Теплосервіс" - Коростишівську міську раду субсидіарної відповідальності, оскільки винні дії відповідача спрямовані на виведення майнових активів, позбавлення боржника засобів отримання прибутку та джерела погашення заборгованості перед кредиторами боржника, що об`єктивно стало причиною неплатоспроможності боржника, що в подальшому унеможливило формування відповідного розміру ліквідаційної маси банкрута і відповідно задоволення вимог кредиторів. Протилежного відповідачем не доведено.

Також при розгляді питання щодо застосування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства господарський суд має з`ясувати питання позовної давності, якщо є заява про це до прийняття рішення у справі щодо особи, яка притягається до відповідальності.

Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до частин другої та третьої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність. Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14).

Прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить, що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії.

Строки позовної давності повинні відраховуватися саме після завершення всіх дій арбітражного керуючого направлених на пошук майна боржника (постанова Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15).

При цьому відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом наведених норм, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у спорі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу. Тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 22.08.2019 у справі № 910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17, від 30.03.2020 у справі № 14/325"б").

Відповідач, посилаючись на те, що прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить, що ліквідатор довідався або міг довідатись про наявність ознак доведення до банкрутства, вказував, що саме з цієї дати починається перебіг позовної давності за вимогами ліквідаторів про покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності.

Водночас, звертаючись до суду з даною позовною заявою у справі № 906/365/17 (906/320/23) ліквідатором було зазначено, що у справі про банкрутство КП "Теплосервіс" ним остаточно сформовано ліквідаційну масу, реалізовано майно банкрута з направленням коштів на погашення вимог кредиторів та визначено підсумкову суму реалізованих активів - 1 012 124,00 грн, на підставі якої встановлено розмір субсидіарної відповідальності з огляду на бездіяльність Коростишівської міської ради щодо вжиття своєчасних заходів для запобігання банкрутству - різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, яка становить 7 368 018,59 грн (8 380 142,59 грн - 1 012 124,00 грн ).

За таких обставин суд правомірно дійшов висновку про наявність поважних причин звернення ліквідатора до суду лише 03.03.2023 з повторним позовом про покладення на власника Комунального підприємства "Теплосервіс" - Коростишівську міську раду субсидіарної відповідальності в межах справи № 906/365/17.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду є реалізацією позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена позивачем у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної і суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц та від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17).

Оскільки вперше - 06.10.2020 ліквідатор звернувся до Господарського суду Житомирської області із заявою від 28.09.2020 про покладення субсидіарної відповідальності на Коростишівську міську раду з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної і суб`єктної юрисдикції за відсутності порушень вимог закону, порушення яких перешкоджало б відкриттю провадження у справі. При цьому, рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.02.2022 у справі № 906/365/17 (906/1219/20) у задоволенні позову було відмовлено саме з підстави передчасного звернення ліквідатора із зазначеними вимогами.

Проаналізувавши обставини справи, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції та вважає правомірним висновок про переривання перебігу позовної давності у зв`язку із поданням 06.10.2020 позову у справі № 906/365/17 (906/1219/20). Після переривання перебіг позовної давності почався заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 14.11.2023 у справі № 906/365/17 (906/320/23) відповідає матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Коростишівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 14 листопада 2023 року у справі № 906/365/17 (906/320/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 906/365/17 (906/320/23) повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "19" березня 2024 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.