Постанова

від 20.03.2024 по справі 904/2013/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 року м. Дніпро Справа № 904/2013/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023р. (повне рішення складено 03.10.2023, суддя Манько Г.В.) у справі № 904/2013/23

за позовом Фізична особа-підприємець Дзюби Зінаїди Миколаївни, м. Харків

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО", м. Дніпро

про стягнення 37510 грн. 60 коп, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Дзюба Зінаїда Миколаївна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" заборгованість у розмірі 47 740 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором суборенди №10/2020 від 23.09.2020 щодо сплати орендної плати за період травень 2022 року - липень 2023 року (включно) та судові витрати у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО" на користь фізичної особи - підприємця Дзюби Зінаїди Миколаївни заборгованість з орендної плати 23 870 грн., судовий збір 1342 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що договір суборенди припинив свою дію 31.12.2022, у зв`язку з чим стягненню підлягає заборгованість за період червень грудень 2022 року.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник зазначає:

- умовами п.10.1 договору встановлено строк дії договору до 31.01.2021, тому цей договір є припиненим;

- термін дії основного договору оренди №02/2019 від 24.12.2019 встановлений до 31.12.2020, тому цей договір є припиненим;

- відповідно до ст.774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму;

- в матеріалах справи відсутні будь-які правочини щодо найму приміщення між позивачем та новим власником офісного приміщення, тому позивач не мав жодних законних і правових підстав для продовження здачі в суборенду спірного приміщення відповідачу;

- дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 23 870,00 грн за період червень 2022 року грудень 2022 року, а саме 3 410,00 грн за місяць, суд першої інстанції не звернув увагу на надане відповідачем платіжне доручення №569 від 02.10.2020, згідно з яким ТДВ СК Союз-Дніпро був сплачений при укладенні спірного договору платіж у загальному розмірі 6 820, грн, з яких 3 410,00 грн оплата за суборенду за жовтень 2020 року та 3 410,00 грн оплата за останній виїзний місяць;

- позивач у своїх розрахунках не врахував суму оплати, яка була внесена за останній виїзний місяць;

- додаткова угода від 09.12.2021 була неправомірно і безпідставно укладена сторонами після закінчення строку дії договору суборенди №10/2020 від 23.09.2020;

- згідно рахунків-фактури, які направлялись позивачем, починаючи з вересня 2022 року, позивач на свій розсуд визначив розмір орендної плати у сумі 1 023,00 грн за місяць;

- визначення розміру вартості оренди приміщення у розмірі 3 410,00 грн за місяць на підставі додатку №1 до спірного договору є неправомірним в силу того, що цей додаток втратив свою чинність у зв`язку з закінченням строку дії договору суборенди та зміни власника офісного приміщення;

- відповідач із 25.02.2022 не користується спірним офісним приміщенням та вважає, що настали форс-мажорні обставини, тобто обставини непереборної сили в результаті військової агресії Російської Федерації проти України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на те, що:

- позивачем до матеріалів справи були надані договори оренди нежитлових приміщень, укладені ФОП Дзюба З.М. безпосередньо з власниками цих нежитлових приміщень;

- позивач у своєму розрахунку врахував усі оплати відповідача, у тому числі оплату, сплачені згідно платіжного доручення №569 від 02.10.2020 у сумі 6 820,00 грн;

- у п.10.1 договору суборенди помилково встановлено строк дії договору до 31.01.2021 замість 31.12.2021;

- 31.01.2021 орендоване приміщення не було повернуто позивачу;

- протягом 2021 року відповідач здійснював оплати за оренду приміщення, сплачував експлуатаційній послуги, а також підписував акти прийому-передачі виконаних робіт;

- відповідач не передав позивачу спірне приміщення за актом прийому-передачі та станом на 22.02.2024 продовжує використовувати приміщення для зберігання свого майна;

- відповідачем не дотримано умови, визначені п.7.3 договору та на підтвердження наявності форс-мажорних обставин не надано сертифікат Торгово-промислової палати України, що унеможливлює застосування приписів ст.ст.607, 617 Цивільного кодексу України;

- в найбільш важкий для м.Харкова період активних бойових дій (березень та квітень 2022 року) за власним рішення позивача орендна плата відповідачу не нараховувалась, що можливо врахувати як зменшення розміру орендної плати відповідно до ч.4 ст.762 Цивільного кодексу України;

- посилання відповідача на повномасштабну військову агресію РФ, як на причину невиконання своїх договірних обов`язків безґрунтовне, тому що відповідач не був позбавлений можливості протягом 2022-2024 років вести свою господарську діяльність та використовувати орендоване приміщення за призначенням чи повернути його.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач зазначає:

- відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не повинен приймати додані позивачем до відзиву нові документи: додатку угоду від 01.09.2020, додаткову угоду від 30.12.2020, договір оренди №02/2021 від 13.10.2021, оскільки позивачем не наведено жодних поважних причин неподання їх до суду першої інстанції;

- умовам договору суборенди №10/2020 від 23.09.2020 передбачено, що він діє до 31.01.2021 (пункт 10.1). Доводи позивача про допущення помилки є виключно його припущенням;

- у додатковій угоді від 30.12.2021 підписантом, як від орендодавця ТОВ Транс Ріелті так і від орендаря ФОП Дзюба З.М. виступає одна особа Дзюба З.М., що безумовно свідчить про порушення ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України. Власником і керівником ТОВ Ефра Істейт також є Дзюба З.М.;

- відповідач заперечує факт використання приміщення у своїй господарській діяльності, про що повідомляв позивача відповідними листами, в яких також просив не нараховувати орендну плату;

- співробітники ТДВ СК Союз-Дніпро, які працювали в м.Харків в даному офісному приміщення не працюють з 24.02.2022, ключі від офісного приміщення повернули орендодавцю; майно, належне відповідачу, в приміщенні не має;

- умовами договору безпосередньо не визначено хто із сторін повинен складати акт приймання-передачі (повернення) приміщення, але загальна практика полягає в тому, що такий акт складає орендодавець.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/2013/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2024 апеляційну скаргу залишено без руху; скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів сплати судового збору у сумі 4 026,00 грн., належних доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу у справі у відповідності до вимог ст. 259 ГПК України.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2024 поновлено строк подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023р. у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС РІЕЛТІ" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Дзюбою Зінаїдою Миколаївною (орендар) укладено договір оренди №02/2019, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування нежитлові приміщення площею 299,0 кв.м., далі іменовані - приміщення, що "Орендується". Дані приміщення розташовані за адресою: 61052, м. Харків, вул. Маліновського, 3.

Вказані в п. 1.1. цього договору приміщення використовуються орендарем для подальшої здачі в оренду (суборенду). При здачі в оренду (суборенду) приміщень, що орендуються, додаткова письмова згода орендодавця не потрібна (п. 1.2 договору).

Цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31 грудня 2020 р. (п.9.1 договору).

23.09.2020 між Фізичною особою - підприємцем Дзюбою Зінаїдою Миколаївною (орендар) та товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" (суборендар) укладено договір суборенди №10/2020 від 23.09.2020р., за умовами п.1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове користування адміністративні приміщення площею 17,05 кв.м,, дапі іменовані - "Орендовані приміщення". Дані приміщення розташовані за адресою: 61052, м.Харків, вул.Маліновського, буд.3. Орендоване приміщення розташоване на 2-му поверсі будівлі літ."А-2" оф. №17.

Орендар зобов`язується: передати в оренду приміщений для тимчасового використання Суборендарем відповідно до предмету цього договору (п.п.1 п.2.1 договору).

Суборендар зобов`язується: використовувати Орендоване приміщення, винятково по прямому призначенню, вказаному в п.1.2. даного договору (п.п.1 п. 2.2 договору).

Суборендар зобов`язується: своєчасно вносити орендну плату відповідно до п. п. 4.1 цього договору (п.п.15 п.2.2 договору).

Відповідно до п.2.2 договору суборендар, зокрема, зобов`язується:

- відшкодувати орендареві вартість експлуатаційних витрат (компенсація за спожиті електроенергію, природний газ, послуги зв`язку і т. п.) протягом 3-х календарних днів з моменту виписки рахунку (п.п.18);

- в разі користування іншими додатковими послугами, чи у разі нарахування суборендареві штрафів, чи збитків за пошкодження майна, відшкодовувати орендареві їх вартість\суму протягом 3-х календарних днів з моменту виписки рахунку (п.п.19):

- після закінчення терміну дії договору, а також при достроковому його припиненні своєчасно передати орендареві приміщення та зняти усю рекламну продукцію та вказівки (при їх наявності) (п.п.24).

Передача орендованих приміщень відбувається згідно акта прийому-передачі. Орендовані приміщення вважаються переданими в оренду з моменту підписання акту прийому-передачі (п. 3.2 договору).

За умовами п.3.2 договору при припиненні або розірванні договору суборендар зобов`язаний в останній день терміну дії договору до 17-00 передати орендареві приміщення в стані, в якому воно було отримано (без сміття), з урахуванням нормального зносу. У випадку, якщо при повернені орендованих приміщень будуть виявлені його ушкодження, не вказані в Акті прийому-передачі, суборендар відшкодовує орендарю витрати, пов`язані з ліквідацією цих пошкоджень (вартість робіт та матеріалів).

Відповідно до п.3.4 договору здача приміщення відбувається представниками сторін по акту прийому-передачі до17-00. В момент підписання акту прийому-передачі суборендар передає орендареві ключі від орендованих приміщень. До моменту звільнення орендованого приміщення суборендар повинен повністю розрахуватись з суборендарем по всім боргам.

За вказане в п.1.1. цього договору приміщення суборендар сплачує орендареві орендну плату. Розмір і розрахунок орендної плати вказаний в протоколі узгодження величини орендної плати (додаток № 1). Оплата здійснюється за кожен місяць вперед до 5-го числа поточного місяця (п. 4.1 договору).

У п.4.2 договору сторони дійшли згоди, що в разі підвищення вартості комунальних послуг і енергоносіїв, зниження курсу національної валюти України, змінами коньюктури ринку, а також за наявності інших факторів в економіки Україні, орендар має право підвищити розмір орендної плати. В разі зміни розміру орендної плати орендар письмово повідомляє про це суборендаря не менш ніж 25 календарних днів до дати майбутньої зміни. Суборендар, відносно якого є дані про отримання повідомлення про підвищення розміру орендної плати, зобов`язаний письмово повідомити орендаря про свою згоду або незгоду на подальше використання приміщень протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення. У випадку, якщо суборендар не повідомляє письмово орендаря про прийняте рішення, вважається, що суборендар не заперечує проти підвищення розміру орендної плати в розмірі і в терміни, вказані орендарем. У випадку, якщо суборендар заперечує проти підвищення розміру орендної плати і з будь-яких причин не бажає далі використовувати приміщення з підвищеним розміром орендної плати, суборендар зобов`язаний звільнити орендовані приміщення до терміну, і якого буде введено підвищення орендної плати.

Факт виникнення (існування) форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України (п.7.3 договору).

Цей договір вступає в дію з моменту підписання, але в будь-якому випадку не раніше факту повної оплати загальної вартості послуг, і діє до 31 січня 2021 року. За погодженням сторін цей строк може бути продовжений шляхом підписання нового договору чи відповідної додаткової угоди (п. 10.1 договору).

Договір може бути розірваний до моменту закінчення його дії за згодою сторін, а також в випадках, передбачених даним договором. Одностороннє розірвання договору можливе лише в випадках, передбачених цим Договором та законодавством України (п. 10.2 договору).

Фізичною особою - підприємцем Дзюбою Зінаїдою Миколаївною та товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" складено та підписано Акт прийому-передачі приміщення від 01.10.2020р., за яким орендар передав, а суборендар прийняв адміністративні приміщення загальною площею 17,05 кв.м., розташовані за адресою: м.Харків, вул.Маліновського, буд.3, згідно з договором суборенди №10/2020 від 23.09.2020.

Фізичною особою - підприємцем Дзюбою Зінаїдою Миколаївною та товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" підписано протокол узгодження величини орендної плати від 23.09.2020р. (додаток №1 до договору суборенди №10/2020 від 23.09.2020р.), яким встановлено розмір щомісячної орендної плати за оренду адміністративних приміщень: загальна площа орендованих приміщень - 17,05 кв.м.; вартість 1кв.м. - 200,00 грн; разом 3 410,00 грн. (ПДВ не передбачений).

09.12.2021 між фізичною особою - підприємцем Дзюбою Зінаїдою Миколаївною та товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" підписано додаткову угоду до договору суборенди №10/2020 від 23.09.2020р., в якій п. 10.1 договору викладено в наступній редакції: "10.1. Цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до "31" грудня 2022 p.". Інші положення договору залишаються без змін.

Комісією у складі: фізичної особи - підприємця Дзюби З.М., Писаревського О.М., Шершньова О.Г., ОСОБА_1 складено акт обстеження приміщення від 17.04.2023р.

Зміст вказаного акту свідчить про те, що комісією проведено обстеження адміністративного приміщення (офісу) загальною площею 17,05 кв. м., розташованого за адресою: 61052, м.Харків, вул. Маліновського, буд.3, на 2-му поверсі будівлі літ. "А-2" оф.№17.

За результатом обстеження встановлено, що враховуючи відсутність документів стосовно звільнення орендованого приміщення та наявність великої кількість документів щодо господарської діяльності ТДВ "СК "Союз-Дніпро", дане приміщення продовжує використовуватись ТДВ "СК " Союз-Дніпро" для своєї господарської діяльності, а також для зберігання свого майна та документів. Станом на дату огляду приміщення не звільнено та продовжує використовуватись ТДВ "СК "Союз-Дніпро".

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано учасниками справи, що на час прийняття рішення у справі сторонами не підписано акт приймання - передачі (повернення приміщення); відповідачем на адресу позивача акт повернення приміщення не направлявся.

Листом №1/08 від 08.11.2022 фізична особа-підприємець Дзюба З.М. повідомила ТДВ "СК "Союз-Дніпро" про наявність заборгованості по орендній платі у розмірі 20 460,00 грн за травень листопад 2022 року та просила погасити вказану заборгованість у строк до 30.11.2022.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" звернулось до фізичної особи підприємця Дзюби Зінаїди Миколаївни з листом №101 від 11.11.2022р., в якому зазначило, що внаслідок військових дій товариство позбавлено можливості користуватися орендованим приміщенням, в результаті дії непереборної сили, а тому повідомляє про відсутність правових підстав для сплати орендної плати за приміщення, яке суборендарем не використовувалося з березня 2022 року, а також про розірвання договору суборенди №10/2020 від 23.09.2020р.

У відповідь на вказаний лист фізична особа-підприємець Дзюба З.М. листом №1/22 від 22.11.2022 повідомила, якщо суборендар не бажає сплачувати орендну плату та фактично не користується приміщеннями, він повинен повністю звільнити орендовані приміщення та не зберігати в них свої речі.

Листом №1/23 від 23.12.2022 фізична особа-підприємець Дзюба З.М. повідомила ТДВ "СК "Союз-Дніпро" про наявність заборгованості по орендній платі у розмірі 20 460,00 грн за травень листопад 2022 року та зазначила, що у разі продовження фактичного користування спірними приміщеннями (а саме зберігання речей), існуючий договір буде вважатися дійсним та пролонгованим, а суборендна плата буде нараховуватись до моменту повного звільнення приміщення.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Союз-Дніпро" звернулось до фізичної особи підприємця Дзюби Зінаїди Миколаївни з листом №1 від 04.01.2023р., в якому повідомило, що вважає договір суборенди № 10/2020 від 23.09.2020 р. розірваним із 24 лютого 2022 року, так як працівники ТДВ "СК "Союз-Дніпро" не мали можливості працювати в орендованому приміщенні та використовувати його за призначенням, а також зазначило, що не має можливості вивезти майно, яке перебуває у приміщенні.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.01.2021р. відбулась зміна власника адміністративних приміщень площею 17,05 кв.м, на 2-му поверсі будівлі літ."А-2" оф. №17, розташованих за адресою: 61052, м. Харків, вул.Маліновського, буд.3.

Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що скаржник не погоджується із рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 23 870,00 грн.

За приписами ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено вище, між сторонами спору було укладено договір суборенди нежитлового примішенняя, відповідно до умов якого, орендар передав у тимчасове платне володіння і користування (суборенду), а суборендар прийняв об`єкт нерухомого майна.

За приписами ч.3 ст.774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За вказане в п.1.1 договору приміщення суборендар сплачує орендареві орендну плату. Розмір і розрахунок орендної плати вказаний в протоколі узгодження величини орендної плати (додаток №1). Оплата здійснюється за кожен місяць вперед до 5-го числа поточного місяця (п.4.1 договору суборенди).

Статтею 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Згідно з п.3.2 договорі передача орендованих приміщень відбувається згідно акта прийому-передачі. Орендовані приміщення вважаються переданими в оренду з моменту підписання акту прийому-передачі.

На виконання п.3.1 договору сторонами підписано акт приймання - передачі приміщення від 01.10.2020.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що при припиненні або розірванні договору суборендар зобов`язаний в останній день терміну дії договору до 17-00 передати орендареві приміщення в стані, в якому воно було отримано (без сміття), з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до п.3.4 договору здача приміщення відбувається представниками сторін по акту прийому-передачі до 17-00. В момент підписання акті прийому-передачі суборендар передає орендареві ключі від орендованих приміщень.

У п.п.21 п.2.2 договору сторони узгодили, що суборендар зобов`язується письмово повідомити орендаря не пізніше ніж за 1 (один) місяць про майбутнє звільнення приміщень, у зв`язку із закінченням терміну дії договору, так і при достроковому звільненні.

Таким чином, сторонами визначено факт початку та припинення правовідносин за договором.

Договір може бути розірваний до моменту закінчення його дії за згодою сторін, а також у випадках, передбачених даним договором. Одностороннє розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених договором та законодавством України (п.10.2 договору).

У ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України вказано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Статтею 291 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст.781 Цивільного кодексу України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Стаття 784 Цивільного кодексу України визначає, що наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначений порядок зміни та розірвання господарських договорів

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч.2 ст.188 Господарського кодексу України).

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3 ст. 188 Господарського кодексу України).

ТДВ СК Союз-Дніпро звернулось до фізичної особи-підприємця Дзюби З.М. з листом вих.№101 від 11.11.2022, в якому повідомило орендаря про відсутність правових підстав для сплати орендної плати за приміщення, яке не використовувалось суборендарем з березня 2022 року та про розірвання договору суборенди №10/2020 від 23.09.2020 та.

У відповідь на вказане звернення, позивач листом №1/22 від 22.11.2022 не надав згоду відповідачу на розірвання договору.

Частиною 4 ст.188 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч.5 ст.188 Господарського кодексу України).

Доказів звернення до суду з позовом про розірвання договору відповідач не надав.

Отже, доводи відповідача про припинення дії договору з 01.03.2022 є необґрунтованими, суперечать діючому законодавству, що регулює правовідносини оренди та не відповідають умовам договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що договір суборенди припинив свою дію 31.12.2022, що погоджено сторонами у додатковій угоді 09.12.2021 до договору суборенди №10/2020 від 23.09.2020.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Колегія суддів враховує, спірному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання. Підписавши договір суборенли, відповідач надав свою згоду на оплату усіх зазначених у них платежів, зокрема орендної плати.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доданими до матеріалів справи актом приймання-передачі приміщення від 01.10.2020 та актом обстеження приміщення від 17.04.2023 підтверджується факт використання відповідачем спірним нежитловим приміщенням.

Доказів сплати орендної плати за період травень-грудень 2022 року відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням за період травень-грудень 2022 року, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 23 870,00 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати вбачається, що останнім враховано здійснену відповідачем авансовану сплату орендної плати за останній виїзний місяць.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо припинення дії договору суборенди №10/2020 від 23.09.2020.

Так, за приписами ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 Цивільного кодексу України).

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Враховуючи відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії, приймаючи до уваги, що наявні у справі докази свідчать про те, що відповідач продовжував користуватися спірним нежитловим приміщенням після 31.01.2021, сплачував орендну плату та інші експлуатаційні послуги за договором суборенди №10/2020 від 23.09.2020, колегія суддів доходить до висновку, що цей договір був поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах справи будь-яких правочинів щодо найму приміщення між позивачем та новим власником офісного приміщення, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця, що не тягне за собою припинення права оренди нежитлових приміщень.

Посилання скаржника на те, що позивачем, починаючи з вересня 2022 року на свій розсуд визначено розмір орендної плати у сумі 1 023,00 грн за місяць є голослівними, оскільки у протоколі узгодженні величини орендної плати від 23.09.2020 (додаток№1 до договору суборенди №10/2020 від 23.09.2020) сторони узгодили розмір щомісячної орендної плати у сумі 3 410,00 грн. Доказів внесення змін до договору в частині розміру щомісячної орендної плати відповідачем не надано.

Приймаючи до уваги недотримання відповідачем процедури припинення договірних відносин, посилання позивача щодо невикористання ним спірного нежитлового приміщення з 25.02.2022 не звільняє його від обов`язку сплачувати плату за оренду такого майна відповідно до умов договору.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на неможливість виконання ним договірних зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, пов`язаних із введенням на території України воєнного стану.

Так, статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за даною угодою, якщо це невиконання з`явилося наслідком випадку або обставин непереборної сили, що вникають після укладення цього договору і безпосередньо вплинули на його виконання.

За умовами п.7.2 договору до форс-мажорних обставин сторони відносять непередбачені ситуації, викликані діями сторони, що не є стороною даного договору (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена і неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові безлади, суспільна демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, АТО).

Факт виникнення (існування) форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатами Торгово-промислової палати України (п.7.3 договору)

Сторона, для якої виконання зобов`язання стало неможливим унаслідок дій обставин непереборної сили, повинна не пізніше 3-х календарних днів письмово попередити іншу сторону про початок, тривалість і вирогідну дату припинення дії обставин непереборної сили (п.7.4 договору).

З урахуванням наведеного на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Листом вих.№101 від 11.11.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість належним чином виконувати свої зобов`язання за договором, з посиланням на лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Колегія суддів враховує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На даний час строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

За приписами частини першої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Апеляційний господарський суд звертає увагу, саме по собі введення воєнного стану, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання за договором, не свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що лише посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, за відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Апеляційний господарський суд вважає безпідставними твердження відповідача про порушення позивачем приписів ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що у додатковій угоді від 30.12.2021 підписантом, як від орендодавця ТОВ Транс Ріелті так і від орендаря ФОП Дзюба З.М. виступає одна особа Дзюба З.М.

Так, частиною 3 ст.238 Цивільного кодексу України встановлено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

У постанові від 01.12.2021 у справі № 908/3467/19 Верховний Суд вказав, що для цілей застосування частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України словосполучення "у своїх інтересах" потрібно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

У даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів вчинення додаткової угоди від 30.12.2020 на шкоду інтересам ТОВ Транс Ріелті.

В решті рішення господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "СОЮЗ-ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023р. у справі № 904/2013/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023р. у справі № 904/2013/23 - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз