Рішення

від 05.03.2024 по справі 907/975/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/975/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Нагібіна І.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Акціонерного товариства «Кристалбанк», м. Київ

про стягнення суми 304 447,96 грн.

За участю представників:

від позивача - Данканич Андрій Еміліянович, витяг з ЄДРЮОФОПГФ

від відповідача - не з`явився

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 304 447,96 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 1,8766 га по вул. Миколи Огарьова, 15 в м. Ужгороді (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) в період з 01.01.2023 по 07.08.2023 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/975/23 визначено головуючого суддю Ремецькі О.Ф., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2023 р.

Ухвалою суду від 07.11.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

15.11.2023 через систему «Електронний суд» до суду подано клопотання представника Акціонерного товариства «Кристалбанк» (надійшло 15.11.2023 р. вх. №02.3.1-02/8142/23) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 16.11.2023 задоволено клопотання АТ «Кристалбанк» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Розгляд справи прийнято здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 11.12.2023.

28.11.2023 року до суду надійшов письмовий відзив на позов.

Ухвалою суду від 11.12.2023 р. судове засідання відкладено по суті на 31.01.2024 р.

Ухвалою суду від 31.01.2024 р. розгляд справи по суті відкладено на 05.03.2024 р.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Пояснив, що 22.12.2022 року комісією з обстеження умов використання земельної ділянки, обстежено земельну ділянку по вул. Миколи Огарьова, 15, площею 18766 кв.м. та встановлено, що вхід на територію підприємства огороджено металевим та бетонним парканом. По периметру всієї земельної ділянки розташовано будівлі котрі згідно Державного реєстру належать АТ "Кристалбанк". 31.08.2023 року на адресу Ужгородської міської ради надійшов лист АТ "Кристaлбанк" від 23.08.2023 року № 839, в котрому представник відповідача повідомив про відчуження всіх будівель і споруд, які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:65:001:0053.

За доводами Позивача, Відповідачем - АТ "Кристалбанк" з моменту набуття права власності на нерухоме майно (06.06.2017 року) по 07.08.2023 року використовувалась земельна ділянка комунальної форми власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості - без належної на те правової підстави.

Вказує на те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

У зв`язку з чим як стверджує позивач, у відповідача виник обов`язок зі сплати суми 304 447,96 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за період з 01.01.2023 по 07.08.2023 р.

Відповідач - Акціонерне товариство «Кристалбанк», м. Київ щодо задоволення позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що з листування Банку та Ужгородської міської ради, яке триває з листопада 2017 року, вбачається, АТ «КРИСТАЛБАНК» ніколи не заперечував свого наміру щодо набуття права користування земелькою ділянкою, що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, 15, але таке набуття права користування має відбуватись виключно в рамках чинного законодавства України. У листі Ужгородської міської ради від 29.01.2018 року № 5241/03-20 «Про земельні відносини» Банку було запропоновано ініціювати клопотання про належне оформлення права користування землею до Ужгородської міської ради. У відповідь на вищевказаного листа, Банком було надіслано на адресу Ужгородської міської ради (як зазначено в листі від 29.01.2018р.) Заяву про надання в оренду земельної ділянки без складання технічної документації із землеустрою від 16.02.2018 року №16.02.2018/26-вих. з усіма необхідними та вказаними Ужгородською міською радою документами. 15.01.2020 року Банком знову подано до ЦНАП Ужгородської міської ради відповідні документи. Проте, прийняте Ужгородською міською радою проміжне рішення від 04.06.2020 року № 1992 (отримане Банком у 17.09.2020р.) стосується надання згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в нaтурi (на місцевості). Банком у 2021 році було замовлено складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, рішення міської ради щодо затвердження якої було прийнято лише 03.02.2022року (через запровадження 24.02.2022 року военного стану - отримано Банком лише 31. 08.2022р.). При цьому, як вбачається з листа Ужгородської міської ради від 01.05.2023 №1617/О3-14, органом місцевого самоврядування зазначено, що ним не приймалося рішення про передачу Банку земельної ділянки в оренду, а передумовою для укладення договору оренди прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення, у зв`язку з чим запропоновано Банку ініціювати перед міською радою чергове клопотання про внесення змін в раніше прийняте рішення та/або надання в оренду земельної ділянки без складання технічної документації з землеустрою.

Підсумовуючи відповідач, зазначає, що АТ «КРИСТАЛБАНК», як суб`єкт вищевказаних відносин, діяв (діє) сумлінно з дотриманням усіх законодавчих норм та процедур, а тому відповідно до законодавства єдиною підставою сплати будь-яких коштів за оренду землі Банком може бути лише відповідний договір оренди, зареєстрований відповідно до законодавства

При цьому, відповідач акцентує увагу, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про фактичне користування Банком земельною ділянки, але є докази, які свідчать про порушення Позивачем принципу належного врядування, оскільки питання за заявами банку не вирішувалось по суті органом місцевого самоврядування відповідно до прописаних процедур та правил.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.03.2024 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2013 року, на підставі пункту 1.3. рішення Ужгородської міської ради № 1053, Товариству з обмеженою відповідальністю «МП Транс» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,8766 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на вул. Миколи Огарьова, 15 в м. Ужгороді та надано її в оренду строком на 10 років, тобто до 20.09.2023 року.

Договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) площею 1,8766 га на вул. Огарьова, 15 у м. Ужгород між Ужгородською міською радою та ТОВ «МП Транс» не було укладено.

6 червня 2017 року АТ «Кристалбанк» на підставі свідоцтва (серія та номер: 851), виданого 06.06.2017 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк К.К., набув право власності на будівлі та споруди, загальною площею 4126,1 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Огарьова, буд. 15, а саме: адмінбудинок (літ. АА) площею 651,9 кв.м.; басейн (літ. Б) площею 50,2 кв.м.; побутові приміщення (літ. В, Н) площею 396,9 кв.м.; гараж (літ. Г) площею 250,1 кв.м.; цех (літ. Д) площею 427,4 кв.м.; теплопункт (літ. Е) площею 17,0 кв.м.; столярний цех (літ. Ж ) площею 215,5 кв.м.; склади (літ. 3, Л) площею 480,8 кв.м.; прохідна (літ. М ) площею 12,5 кв.м.; ремонтні майстерні (літ. О) площею 1391,9 кв.м.; бензозаправка (літ. П) площею 6,1 кв.м.; цех (літ. Р) площею 225,8 кв.м.; споруда Ш; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 204320121101.

Право власності АТ «Кристалбанк» підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 88900713 від 06.06.2017р., номер запису про право власності 20770924.

Вказане майно належало ТОВ «МП ТРАНС» (код З8415178), як майновому поручителю (іпотекодавцю) та виступало забезпеченням за кредитним договором № КЛ/13/11 від 06.11.2013 року, укладеним з ТОВ «МП ГРУП 2000» (код 36132332).

Вказані обставини встановлені в постанові Західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі №907/807/19 та відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними для суду в даній справі.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав підтверджується знаходження належного відповідачу на підставі свідоцтва (серія та номер: 851), виданого 06.06.2017 нерухомого майна на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 та належність означеної земельної ділянки на прав власності Територіальній громаді міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради.

Земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 зареєстрована Державному земельному кадастрі 05.11.2013, про що свідчить наданий суду витяг з ДЗК №НВ-2100297222013 від 05.11.2013.

Відповідно до протоколу засідання комісії з перевірки умов використання земельних ділянок комунальної власності (на підставі проведеного обстеження території) від 22.12.2022 вбачається, що в процесі огляду території земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 встановлено, що вхід на територію підприємства огороджено металевим та бетонним парканом. По периметру всієї земельної ділянки розташовано комплекс будівель та споруд, у зв`язку з чим, встановлено, що АТ «Кристалбанк» з грудня 2019 по грудень 2022 року використовує земельну ділянку комунальної власності кадастровий номер 2110100000:65:001:0053 під наявними об`єктами нерухомого майна без достатньої правової підстави.

Позивач стверджує, що відповідач з 06.06.2017 року і до грудня 2022 року використовує земельну ділянку комунальної форми власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості - без належної на те правової підстави.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, нормативно грошова оцінка станом на 08.09.2023 р. становила 16 853 369,28 грн.

Як встановлено судовими рішеннями у справі №907/807/19, рішенням XXVII сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 19.02.2015 р. №1651, затверджено розміри орендної плати за землю на території міської ради. Вказаним рішенням встановлено плату за оренду земель несільськогосподарського призначення для заняття промисловістю в розмірі 3% від грошової оцінки землі.

Розмір безпідставно збережених коштів позивачем розраховано як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.

Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів за фактичне користування Акціонерним товариством «Кристалбанк» земельною ділянкою площею 1,8766 га, кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, у вигляді орендної плати за землю за період з 01.01.2023 по 07.08.2023 включно, загальна сума безпідставно збережених коштів складає 304 447,96 грн.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08.08.2023 року між АТ "Кристалбанк" та ТОВ "Уж торг плюс" укладено договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, що перебували у власності відповідача на підставі свідоцтва №851, виданого 06.06.2017 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк К.К.

АТ "Кристалбанк" з моменту набуття права власності на нерухоме майно (06.06.2017 року) по 07.08.2023 року використовував земельну ділянку комунальної форми власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприемств переробної машинобудівної та іншої промисловості - без належної на те правової підстави.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України, далі ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі»).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, далі ПК України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.

З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Визначення земельної ділянки наведено в ч.1 ст 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно із частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України встановлено формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріалами справи встановлено що, спірна земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 2110100000:65:001:0053.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власників об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, якій присвоєно кадастровий номер, тож вона вважається сформованою.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 з огляду на положення законодавства та численні правові висновки Верховного Суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплатити за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) площею 1,8766 га, у спірний період користування, зокрема укладення договорів оренди з Ужгородською міською радою та державної реєстрації такого права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

У п. 65 постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

У матеріалах справи наявний витяг про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 зазначено, що з огляду на положення Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Наявні в матеріалах справи докази не спростовують нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Відтак, суд виходить з того, що дані витяги є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України та правомірно покладені позивачем в основу розрахунку розміру орендної плати, яку відповідач як фактичний користувач земельної ділянки повинен був заплатити за користування нею.

З огляду на категорію та функціональне використання спірних земельних ділянок суд визнав правомірним застосування при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати ставки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:65:001:0053, нормативно грошова оцінка станом на 08.09.2023 р. становила 16 853 369,28 грн.

Загалом, за спірний період (з 01.01.2023 по 07.08.2023) відповідач мав сплатити позивачу 304 447,96 грн. плати за користування земельною ділянкою.

Проведені позивачем розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати містять всі необхідні складові для такого розрахунку (період нарахування, нормативну грошову оцінку, ставку орендної плати та її річний розмір), тож є обґрунтованими та підставними.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

Судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачами володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельними ділянками безоплатно відсутні. Відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м.Ужгород. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м.Ужгород в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідачів, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 304 447,96 грн. за використання земельної ділянки площею 1,8766 га по вул. Миколи Огарьова, 15 в м. Ужгороді (кадастровий номер 2110100000:65:001:0053) в період з 01.01.2023 по 07.08.2023 року, суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Не можуть вважатися підставними посилання відповідача на положення ст. 613 ЦК України щодо прострочення кредитора (позивача) з наведених вище та оцінених судом мотивів неукладення з відповідачем договору оренди земельної ділянки, позаяк відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України, яка є спеціальною до спірних правовідносин, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Крім цього, правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельними ділянками безоплатно відсутні, як відсутні і правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, за змістом ст. 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України, здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Ужгородської міської ради, м. Ужгород до відповідача Акціонерного товариства «Кристалбанк», м. Київ про стягнення суми 304 447,96 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК», (04053, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будинок 2, код ЄДРПОУ 39544699) на користь Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3 код ЄДРПОУ 33868924) суму 304 447,96 грн. (триста чотири тисячі чотириста сорок сім гривень 96 коп.) безпідставно збережених коштів.

3.Стягнути з акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК», (04053, місто Київ, вулиця Кудрявський узвіз, будинок 2, код ЄДРПОУ 39544699) на користь Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3 код ЄДРПОУ 33868924) суму 4 566,72 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят шість гривень 72 коп.) - на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 18.03.2024

Суддя О. Ф. Ремецькі