Ухвала

від 18.03.2024 по справі 910/9742/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.03.2024Справа № 910/9742/22Суддя Господарського суду міста Києва Андреїшина І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей Івана Михайловича

у справі № 910/9742/22

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" (03182, м. Київ, вул. Миру, 19, код ЄДРПОУ 37589371)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 )

про солідарне стягнення 12 856 109,58 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

Приватний виконавець: Мойсей І. М.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/150-2/1667 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/01-00-3-0/322 від 09.12.2014 у розмірі 12 856 109,58 грн, з яких 12 000000,00 грн основного боргу та 856 109,58 грн відсотків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/9742/22 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 12 000 000 грн 00 коп. та заборгованість за відсотками у розмірі 481 315грн 06 коп; у решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/9742/22 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/9742/22 змінено в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрат по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп., виключивши з резолютивної частини рішення абзац 5.

21.02.2024 через відділ діловодства суду надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення про відстрочку виконання рішення, в якому останній просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі №910/9742/22 на дванадцять місяців з дня ухвалення такого судового рішення про відстрочення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 призначено розгляд заяви на 04.03.2024.

01.03.2024 через систему "Електронний суд" позивачем подані письмові пояснення, в яких останній, серед іншого, просить суд відмовити заявнику у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у задоволені заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення у справі №910/9742/22 відмовлено.

04.03.2024 року через загальний відділ діловодства суду відповідачем-2 подано скаргу на дії приватного виконавця та клопотання про зупинення передачі майна на реалізацію, в якій останній просить суд:

- зупинити передачу майна ОСОБА_1 на реалізацію, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, заг. площею 355,3 кв.м., житл. площею 212,6 кв.м. та земельна ділянка, К/Н 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_2 , призначеного оголошення про проведення якого було опубліковано 09.02.2024 12:20, дата проведення аукціону: 11.03.2024 09:00 у виконавчому провадженні НОМЕР_2;

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей Івана Михайловича стосовно подання заявки про проведення аукціону з продажу майна ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, заг. площею 355,3 кв.м., житл. площею 212,6 кв.м. та земельної ділянки, К/Н 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_2 , призначеного оголошення про проведення якого було опубліковано 09.02.2024 12:20, дата проведення аукціону: 11.03.2024 09:00 у виконавчому провадженні НОМЕР_2;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей Івана Михайловича відкликати заявку про проведення аукціону та здійснити інші необхідні заходи щодо скасування проведення аукціону з продажу майна ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, заг. площею 355,3 кв.м., житл. площею 212,6 кв.м. та земельна ділянка, К/Н 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_2 , призначеного оголошення про проведення якого було опубліковано 09.02.2024 12:20, дата проведення аукціону: 11.03.2024 09:00 у виконавчому провадженні НОМЕР_2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей Івана Михайловича призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.03.2024; у задоволенні клопотання про зупинення передачі майна ОСОБА_1 на реалізацію, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, заг. площею 355,3 кв.м., житл. площею 212,6 кв.м. та земельна ділянка, К/Н 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_2 , призначеного оголошення про проведення якого було опубліковано 09.02.2024 12:20, дата проведення аукціону: 11.03.2024 09:00 у виконавчому провадженні НОМЕР_2 - відмовлено.

05.03.2024 на електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вжиття заходів забезпечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення залишено без розгляду.

11.03.2024 на електронну адресу суду від відповідача 2 (скаржника) надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності.

У засіданні суду 11.03.2024 представник позивача (стягувача) заявив усне клопотання про відкладення розгляду скарги для ознайомлення та надання пояснень по суті даної скарги.

Суд протокольною ухвалою задовольнив дане клопотання.

Представники відповідачів та приватний виконавець у засідання суду 11.03.2024 не з`явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

12.03.2024 на електронну адресу суду від позивача (стягувача) надійшла заява про участь у судовому засіданні 18.03.2024 о 09:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронної системи відеоконференцзв`язку "EASYCON".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 заяву представника Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні по справі № 910/9742/22 в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.

18.03.2024 через відділ діловодства суду приватним виконавцем подані копії матеріалів виконавчого провадження.

Також 18.03.2024 через відділ діловодства суду стягувачем подані письмові пояснення на скаргу.

Розглянувши в судовому засіданні 18.03.2024 скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей Івана Михайловича у справі № 910/9742/22, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що 21.02.2024 останнім було отримано повідомлення приватного виконавця Мойсей Івана Михайловича про оцінку майна №605-72479789/23 від 05.02.2024, яким направлено до відома копію висновку про вартість належного мені майна житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, заг. площею 355,3 кв.м., житл. площею 212,6 кв.м. (ринкова вартість станом на 22.01.2024 - 10 263 899,00 грн) та земельна ділянка, К/Н 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_2 (ринкова вартість станом на 22.01.2024 - 1 844 910,00 грн) загальною ринковою вартістю зазначеного майна на 22.01.2024 у розмірі 12 108 809,00 грн без ПДВ. При цьому вказана оцінка відбулась без доступу до приміщень вказаного житлового будинку, що в тому числі підтверджується фотокопіями, доданого до опублікованого оголошення з проведення аукціону щодо продажу цього майна, а із самим звітом про оцінку майна скаржник не ознайомився.

Так, скаржник стверджує, що експертна оцінка нерухомого майна без доступу оцінювача до об`єкта оцінки була проведена з порушенням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту №2 з урахуванням вимог Національного стандарту №1, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема, його внутрішнього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна і, відповідно, це може призвести до реалізації нерухомого майна за заниженою ціною.

При цьому скаржник зазначає, що відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості №201-20231229-0007133979 від 29.12.2023 (сформовано в Кабінеті користувача єдиної бази даних звітів про оцінку за посиланням https://evaluation.spfu.gov.ua/) оціночна вартість об`єкта оцінки (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 разом з земельною ділянкою 3221286401:01:046:0073) становить 15 557 829,34 грн, і вказана вартість, на переконання скаржника, є мінімально можливою при встановленні початкової вартості торгів, і це без врахування інших особливостей нерухомого майна, що підвищують його вартість.

Таким чином, судом встановлено, що скарга мотивована тим, що ціна, зазначена у висновку про вартість житлового будинку та земельної ділянки, не відповідає дійсній ринковій вартості зазначеного рухомого майна та є заниженою.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно (ч.ч. 5, 6 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження", для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Частиною 5 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем.

При винесенні постанови про залучення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання виконавець повинен керуватися п. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень та ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, дії щодо оцінки майна та результати рецензування такої оцінки, здійснені в ході примусового виконання рішення господарського суду, підлягають оскарженню до суду в порядку ст. 339 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до ст. 12 цього Закону.

За змістом ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", встановлено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування (ч.ч. 1, 4 ст. 9 вказаного вище закону).

Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Отже, скаржник, у разі незгоди з проведеною оцінкою, не був позбавлений можливості замовити рецензування звіту, проведеного в межах виконавчого провадження.

При цьому, заявником на виконання приписів ст. 74 ГПК України не надано достатніх доказів того, що саме не здійснення особистого огляду майна оцінювачем вплинуло на викладені у звіті висновки та наявність негативного впливу цього факту на результати оцінки.

Твердження скаржника про те, що оціночна вартість об`єкта оцінки становить 15 557 829,34 грн, і вказана вартість, на переконання скаржника, є мінімально можливою при встановленні початкової вартості торгів, і це без врахування інших особливостей нерухомого майна, що підвищують його вартість, суд визнає безпідставним, оскільки дане твердження не обґрунтоване належними та допустимими доказами, зокрема, скаржник не надав суду альтернативний звіт про оцінку, не послався на відповідні ринкові ціни, не замовив рецензію звіту, тощо.

Щодо доводів божника в частині порушення порядку ознайомлення боржника з результатами оцінки арештованого майна та передачі його на реалізацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Судом встановлено, що приватним виконавцем у відповідності до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» в день отримання від суб`єкта оціночної діяльності звіту про оцінку, а саме 05.02.2024, повідомлено боржника про визначену вартість описаного та арештованого майна боржника шляхом надіслання на його адресу, зазначену у виконавчому документі, повідомлення від 05.02.24 № 605-72479789/23 про оцінку майна цінним поштовим відправленням № 0503694293397 з описом вкладення.

Згідно з приписами ч. 5 ст. ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається ознайомленим з результатами визначення вартості арештованого майна саме 05.02.24, оскільки саме цього числа на його адресу, зазначену у виконавчому документі, приватним виконавцем надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень за формою 103А від 05.02.24, описом вкладення до цінного поштового відправлення № 0503694293397, накладної АТ «Укрпошта» № 0503694293397, фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 05.02.24.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, встановлено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Відповідно до абз. 6 п. 1 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, встановлено, що датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною).

Згідно з заявкою 08.02.2024 № 614-72479789/23 на реалізацію арештованого майна ВП НОМЕР_2, яку підготовлено на третій робочий день після ознайомлення боржника з оцінкою, передано на реалізацію державного підприємства «СЕТАМ» описане та арештоване майно боржника згідно з постановою приватного виконавця від 28.11.2023.

Згідно з повідомленням про електронний аукціон за лотом 545395 з реалізації вказаного майна за посиланням в мережі Інтернет https://setam.net.ua/auction/542274 встановлено, що датою публікації оголошення є 09.02.2024, тобто, датою передачі майна на реалізацію є 09.02.2024.

Таким чином, приватним виконавцем з додержанням встановлених чинним законодавством строків і порядку проведено опис та арешт майна боржника (28.11.2023), призначено суб`єкта оціночної діяльності (11.12.2023 та 19.01.2024), отримано звіт суб`єкта оціночної діяльності про результати визначення вартості чи оцінки майна (05.02.2024), повідомлено боржника про результати визначення вартості чи оцінки майна (05.02.2024), складено заявку на реалізацію арештованого майна (08.02.2024), передано на реалізацію арештоване майно (09.02.2024).

Більше того, судом встановлено, що матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 містять численну кількість вимог приватного виконавця про забезпечення доступу приватному виконавцю та суб`єкту оціночної діяльності до об`єкта оцінки з метою огляду іпотечного майна - житлового будинку та земельної ділянки. Зазначене свідчить про те, що протягом тривалого періоду часу (починаючи з 04.07.2023 року) боржник не виконує рішення суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Законом України "Про виконавче провадження" регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Частиною 1 ст. 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження").

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.01.2020 у справі №910/7221/17, виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" виконавця.

Суд відзначає, що приватний виконавець, отримавши накази Господарського суду міста Києва №910/9742/22 від 28.07.2023 діяв на підставі та в межах своїх повноважень.

З огляду на викладене, оскільки приватний виконавець виконавчого округу Київської області Мойсей Іван Михайлович діяв відповідно до Закону в межах повноважень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 230, 233-235, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей Івана Михайловича у справі № 910/9742/22 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали 20.03.2024

Суддя І.О. Андреїшина