Рішення

від 20.03.2024 по справі 910/737/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2024Справа № 910/737/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОДУКТ ТД", м. Київ

про стягнення 103 688,84 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОДУКТ ТД" про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 65 526,50 грн, штрафу в сумі 32 763,25 грн, 3% річних в сумі 2 067,85 грн та інфляційних втрат в сумі 3 331,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором оренди нежитлового приміщення № 01-12/21-46 від 01.12.2021 в частині сплати орендних платежів, експлуатаційних послуг та спожитих комунальних послуг за період з лютого 2022 року по грудень 2022 року.

Ухвалою від 23.01.2024 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як встановлено судом станом відповідачем електронного кабінету в підсистемі електронний суд зареєстровано не було.

Частиною 10 ст.165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу місцезнаходження юридичної особи, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01015, м.Київ, вул..Лаврська, буд.14. Конверт з ухвалою суду було повернуто на адресу Господарського суду міста Києва з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Судом було враховано, що за приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГА ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОДУКТ ТД" (орендар) було укладено договір №01-12/21-46 на оренду нежитлового приміщення, згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар, для здійснення власної господарської діяльності, за плату і на певний строк приймає у користування майно.

Згідно п.1.2 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 майно, що є об`єктом оренди, згідно з умовами цього договору, є нежитлове приміщення загальною площею 44,20 кв.м., в будівлі (літера «Н»), що знаходиться за адресою; м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 і належать орендодавцю на праві власності.

У п.1.3 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 вказано, що приміщення, визначені в п.1.2. розділу 1 цього договору, надаються орендарю для здійснення його господарської діяльності та виключно у відповідності до цільового призначення використання приміщення, а саме: під склад.

Відповідно до п.2.1 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 орендар набуває приміщення у строкове, платне, поворотне користування з 01 грудня 2021р. Передача приміщень оформляється актом приймання-передачі, у якому зазначається при необхідності наявне обладнання, інвентар та інше майно, що належить Орендодавцю, та передається разом з приміщеннями. Акт приймання-передачі складається у довільній формі і підписується повноважними представниками сторін договору та скріплюється печатками сторін (за наявності). У випадку відмови від укладення акту Приймання-передачі орендарем у строк визначений вище орендодавець має право розірвати цей договір достроково та передати приміщення в користування третім особам.

Згідно п.2.4 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 повернення орендарем приміщень орендодавцю здійснюється після припинення дії цього договору та оформляється актом передачі-приймання (повернення), який складається у довільній формі і підписується повноважними представниками сторін договору. У випадку якщо орендар прострочив повернення приміщень більш ніж на 10 календарних днів, орендодавець вправі передати приміщення в користування третім особам разом із майном орендаря, що знаходиться в приміщенні, що підтверджується актом про звільнення приміщення, якщо сторони не погодили інший порядок розпорядження майном орендаря. У цьому разі, орендодавець звільняється від відповідальності за будь-яку майнову шкоду (збитки), які виникли в результаті пошкодження, зникнення, знищення тощо майна орендаря. Факт звільнення приміщення підтверджується актом про звільнення приміщення, складеним комісією у складі представників орендодавця у складі не менше 3 осіб. Вказаний акт підписується членами комісії та не потребує узгодження та підписання зі сторони орендаря або його уповноважених представників. Складання акту про звільнення приміщень є рівнозначним складанню акту передачі (повернення) Приміщень. Акт про звільнення приміщень є підставою для припинення нарахування орендної плати та інших передбачених договором платежів. Дата підписання зазначеногоо акту вважається останнім днем оренди. Копія акту про звільнення приміщень направляється Орендарю рекомендованим листом або вручається під розпис (якщо орендодавцю відомо місцезнаходження орендаря).

Пунктом 2.5 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 передбачено, що передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом дії цього договору.

Згідно п.п.3.1- 3.3 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 розмір орендної плати на момент підписання договору становить 150,00 грн. за І кв.м., в тому числі, ПДВ 20%. Загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями складає 6 630,00 грн, в тому числі ПДВ 20%.

Орендна плата нараховується з моменту укладення акту приймання-передачі. Витрати орендодавця на оплату податків за земельну ділянку, на якій розміщено об`єкт оренди, податку на нерухомість, входять до складу орендної плати і окремій оплаті орендарем не підлягають. Для уникнення непорозумінь сторони погодились, що орендар не сплачує і не компенсує орендодавцю жодних інших платежів, не передбачених цим договором. Протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання акта приймання-передачі, вказаного в п. 2.1. розділу 2 даного договору, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю орендну плату за перший календарний місяць оренди і за останній календарний місяць оренди в сумі 13 260,00 грн, в тому числі ПДВ 20%. Орендна плата сплачується орендарем щомісяця до першого числа розрахункового місяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, що вказаний у цьому договорі за виключенням сплати за перший та останній місяці оренди.

Відповідно до п.3.7 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 вартість експлуатаційних послуг складає 10,00 грн. включаючи ПДВ 20%, в місяць з одного квадратного метра орендованого приміщення. Відшкодування експлуатаційних витрат здійснюється орендарем до першого числа розрахункового місяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Експлуатаційні витрати нараховуються з моменту укладення акту приймання-передачі приміщення.

Орендар самостійно отримує від орендодавця рахунки на сплату орендної плати, комунальних послуг та експлуатаційних витрат (п.3.10 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021).

У п.4.2, п.4.7 договору вказано, що орендар зобов`язується: своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренди) плату, відшкодовувати спожиті комунальні послуги, компенсувати витрати на обслуговування та експлуатацію та пеню/штрафи у разі прострочення сплати вищевказаних платежів у цьому договорі; у разі припинення дії цього договору протягом 5-х робочих днів повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані не гіршому ніж під час передачі його в оренду, шляхом підписання акту передачі-приймання (повернення) приміщення.

Згідно п.8.2 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 орендар несе наступну відповідальність: за невнесення або несвоєчасне внесення плати за користування приміщеннями, передбачених цим договором, орендодавець має право застосувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення такого платежу; за прострочення внесення орендної плати понад 20 (двадцяти) календарних днів з орендаря додатково стягується штраф у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків від суми заборгованості по орендній платі; за прострочення відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг та компенсації експлуатаційних витрат понад 5 (п`ять) календарних днів з орендаря додатково стягується штраф у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків від суми заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг та/або компенсації експлуатаційних витрат; у випадку неповернення або несвоєчасного звільнення приміщень, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщеннями за час прострочення; у випадку використання приміщень не за цільовим призначенням, вказаним в п.1.3. розділу 1 договору, орендар сплачує штраф у розмірі 100% від суми орендної плати за місяць. Крім того, орендар повинен протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення від орендодавця ліквідувати дане порушення.

Відповідно до п.п.10.1, 10.2 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 2.1 розділу 2 цього договору, та закінчується 30 листопада 2022 року.

У п.10.6 договору вказано, що дія цього договору припиняється внаслідок: настання строку, передбаченого в п. 10.2. договору; односторонньої відмови від виконання договору орендодавцем у випадках, передбачених п. 7.3, 7.4.,7.5. розділу 7 цього договору; загибелі об`єкта оренди; достроково за погодженням сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря.

Згідно п.10.7 договору у випадку припинення дії договору, орендар протягом 5-х робочих днів з дати розірвання договору повинен звільнити приміщення і передати його по акту передачі-приймання.

Як вбачається з матеріалів справи 01.12.2021 орендодавцем передано, а орендарем прийнято за актом приймання-передачі нежитлове приміщення загальною площею 44,20 кв.м., в будівлі (літера «Н»), що знаходиться за адресою; м. Київ, вул. Дегтярівська, 21.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем орендна плата та експлуатаційні платежі не сплачувались. Після закінчення строку дії договору приміщення за актом не повернуто, заборгованість орендодавця з оплати орендних платежів та експлуатаційних платежів за період з лютого 2022 по грудень 2022 становить 65 526,50 грн. Означені обставини стали підставою для нарахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, суд виходить з такого.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вказувалось вище, згідно п.п.3.1- 3.3 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 розмір орендної плати на момент підписання договору становить 150,00 грн. за І кв.м., в тому числі, ПДВ 20%. Загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями складає 6 630,00 грн, в тому числі ПДВ 20%.

Орендна плата нараховується з моменту укладення акту приймання-передачі. Витрати орендодавця на оплату податків за земельну ділянку, на якій розміщено об`єкт оренди, податку на нерухомість, входять до складу орендної плати і окремій оплаті орендарем не підлягають. Для уникнення непорозумінь сторони погодились, що орендар не сплачує і не компенсує орендодавцю жодних інших платежів, не передбачених цим договором. Протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання акта приймання-передачі, вказаного в п. 2.1. розділу 2 даного договору, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю орендну плату за перший календарний місяць оренди і за останній календарний місяць оренди в сумі 13 260,00 грн, в тому числі ПДВ 20%. Орендна плата сплачується орендарем щомісяця до першого числа розрахункового місяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, що вказаний у цьому договорі за виключенням сплати за перший та останній місяці оренди.

Відповідно до п.3.7 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 вартість експлуатаційних послуг складає 10,00 грн. включаючи ПДВ 20%, в місяць з одного квадратного метра орендованого приміщення. Відшкодування експлуатаційних витрат здійснюється орендарем до першого числа розрахункового місяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Експлуатаційні витрати нараховуються з моменту укладення акту приймання-передачі приміщення.

Орендар самостійно отримує від орендодавця рахунки на сплату орендної плати, комунальних послуг та експлуатаційних витрат (п.3.10 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021).

Зі змісту п.2.4 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 договору вбачається, що акт про звільнення приміщень є підставою для припинення нарахування орендної плати та інших передбачених договором платежів. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди.

Відповідно до п.п.10.1, 10.2 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 2.1 розділу 2 цього договору, та закінчується 30 листопада 2022 року.

Судом було встановлено, що 01.12.2021 орендодавцем передано, а орендарем прийнято за актом приймання-передачі нежитлове приміщення загальною площею 44,20 кв.м., в будівлі (літера «Н»), що знаходиться за адресою; м. Київ, вул. Дегтярівська, 21.

Наразі, акту про звільнення приміщень матеріали справи не містять.

З огляду на наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що строк сплати орендарем на користь орендодавця орендних платежів та вартості експлуатаційних послуг за лютий-грудень 2022, настав.

Проте, судом вказувалось, що зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем орендна плата та експлуатаційні платежі не сплачувались, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 65 526,50 грн.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин, які повідомлені позивачем, доказово спростовано не було, доказів внесення орендної плати та вартості експлуатаційних послуг за період з лютого по грудень 2022 за договором №01-12/21-46 від 01.12.2021 в загальному розмірі 65 526,50 грн не надано.

Таким чином, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОДУКТ ТД" в частині стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 65 526,50 грн.

Одночасно, суд також вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 32 763,25 грн, 3% річних в сумі 2 067,85 грн та інфляційних втрат в сумі 3 331,24 грн. Означені висновки суду ґрунтуються на наступному.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.8.2 договору №01-12/21-46 від 01.12.2021 орендар несе наступну відповідальність: за невнесення або несвоєчасне внесення плати за користування приміщеннями, передбачених цим договором, орендодавець має право застосувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення такого платежу; за прострочення внесення орендної плати понад 20 (двадцяти) календарних днів з орендаря додатково стягується штраф у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків від суми заборгованості по орендній платі; за прострочення відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг та компенсації експлуатаційних витрат понад 5 (п`ять) календарних днів з орендаря додатково стягується штраф у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків від суми заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг та/або компенсації експлуатаційних витрат; у випадку неповернення або несвоєчасного звільнення приміщень, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщеннями за час прострочення; у випадку використання приміщень не за цільовим призначенням, вказаним в п.1.3. розділу 1 договору, орендар сплачує штраф у розмірі 100% від суми орендної плати за місяць. Крім того, орендар повинен протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення від орендодавця ліквідувати дане порушення.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

З огляду на порушення відповідачем строків внесення орендних платежів більш як на понад 20 (двадцяти) календарних днів та вартості експлуатаційних витрат понад 5 календарних днів з орендаря додатково стягується штраф у розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків від суми заборгованості по орендній платі та експлуатаційним витратам, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення штраф на суму 32 763,25 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, наведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат також є вірним.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОДУКТ ТД" про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 65 526,50 грн, штрафу в сумі 32 763,25 грн, 3% річних в сумі 2 067,85 грн та інфляційних втрат в сумі 3 331,24 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОДУКТ ТД" про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 65 526,50 грн, штрафу в сумі 32 763,25 грн, 3% річних в сумі 2 067,85 грн та інфляційних втрат в сумі 3 331,24 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПРОДУКТ ТД" (01015, місто Київ, вулиця Лаврська, будинок 14, ЄДРПОУ 42829000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ІНВЕСТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 8, ЄДРПОУ 41080475) заборгованість за договором оренди в сумі 65 526,50 грн, штраф в сумі 32 763,25 грн, 3% річних в сумі 2 067,85 грн, інфляційні втрати в сумі 3 331,24 грн та судовий збір в розмірі 3028 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 20.03.2024.

Суддя В.В. Князьков