Рішення

від 15.03.2024 по справі 914/93/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2024 Справа № 914/93/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл», м.Полтава

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест-газ-плюс», м.Львів

про: стягнення 187804,24 грн інфляційних втрат та 84287,90 грн 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором №0309-2020П про надання сервісних послуг за допомогою колтюбінгового та азотно-компресорного обладнання від 03.09.2020 за період з 15.03.2023 по 03.12.2023

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024, справу №914/93/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 15.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

16.01.2024 відповідачу доставлено до електронного кабінету ухвалу від 15.01.2024.

22.01.2024 від позивача до суду надійшов лист про направлення для огляду оригіналів документів, копії яких долучено до матеріалів справи.

02.02.2024 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому здійснено контррозрахунок сум, що підлягають до стягнення за позовними вимогами. За розрахунком відповідача ТОВ «Сервіс Ойл» слід відмовити в частині задоволення інфляційних втрат в розмірі 139211,35грн та 3% річних в розмірі 2032,19грн.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 15.03.2024. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

03.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест-Газ-Плюс" (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (далі - позивач) укладено договір №0309-2020П про надання сервісних послуг за допомогою колтюбінгового та азотно-компресорного обладнання, відповідно до пункту 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених даним договором, виконавець приймає на себе зобов`язання надати сервісні послуги за допомогою колтюбінгового та азотно-компресорного обладнання на свердловинах з виконання операцій по промивці, освоєнню та кислотної обробки свердловин та інші (далі - послуги), а замовник приймає на себе зобов`язання прийняти надані сервісні послуги і своєчасно та в повному обсязі здійснити їх оплату, на умовах, що визначаються цим договором. Послуги складаються з послідовності технологічних операцій, які виконавець виконує відповідно до затвердженого сторонами плану робіт. Надання послуг за даним договором може включати роботу колтюбінгової установки, насосної установки, азотної установки та іншого обладнання, в тому числі, роботу персоналу, що необхідний для надання послуг за даним договором та затвердженого сторонами плану робіт, який є не від`ємною частиною цього договору.

Відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленого товару не виконав.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2023 у справі №914/3186/22 задоволено позов та стягнуто з стягнуто з ТОВ «Вест - газ - плюс» на користь ТОВ «Сервіс ойл» 5 297 334,08 грн основного боргу, 537280,30 грн пені, 1 271 065,68 грн інфляційних втрат, 164 580,18 грн 3% річних та 114 426,72 грн витрат по сплаті судового збору, розстрочивши виконання рішення суду наступним чином: до 30.06.2023 включно - 650 000,00 грн; до 31.07.2023 включно - 650 000,00 грн; до 31.08.2023 включно - 650 000,00 грн; до 30.09.2023 включно - 650 000,00 грн; до 31.10.2023 включно - 650 000,00 грн; до 30.11.2023 включно - 650 000,00 грн; до 31.12.2023 включно-650 000,00 грн; до 31.01.2024 включно - 2 834 686,96 грн.

Вказане рішення суду не оскаржено та набрало законної сили 05.07.2023.

30.08.2023 на примусове виконання рішення видано наказ.

Як зазначено в позові рішення суду ТОВ «Вест - газ - плюс» виконало частинами:

-29.06.2023 в сумі 650 000,00 грн, згідно з платіжною інструкцією № 863;

-28.07.2023 в сумі 650 000,00 грн, згідно з платіжною інструкцією № 895;

-30.08.2023 в сумі 190 000,00 грн, згідно з платіжною інструкцією № 955;

-13.09.2023 в сумі 320 000,00 грн, згідно з платіжною інструкцією № 975;

-13.09.2023 в сумі 182 322,63 грн на підставі ухвали Господарського суду Полтавської області від 12.09.2023, справа № 917/120/23, на користь ТОВ «Унафорт»;

-15.09.2023 в сумі 140 000,00 грн, згідно з платіжною інструкцією № 970;

-28.09.2023 в сумі 1 258 389,51 грн на підставі ухвали господарського суду Полтавської області від 28.09.2023, справа № 917/895/22, на користь ТОВ «Джерман Тулз Інспекшен»;

-29.09.2023 в сумі 467 677,37 грн, згідно з платіжною інструкцією № 988;

-30.11.2023 в сумі 41610,49 грн, згідно з платіжною інструкцією № 1078;

-04.12.2023 в сумі 3 526 297,45 грн на підставі ухвали господарського суду Полтавської області від 21.11.2023, справа № 917/731/22, на користь ТОВ «Денімекс Юкрейн».

07.12.2023 позивач скерував відповідачу вимогу № 09/410-1 про сплату інфляційних витрат та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором № 0309-2020П від 03.09.2020, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не своєчасно та в повному обсязі сплатив борг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", встановлений судовим рішенням. Відтак, позивач подав позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 187 804,24 грн інфляційних втрат та 84 287,90 грн 3 % річних за період з 15.03.2023 по 03.12.2023.

Також позивач просив вирішити питання про стягнення з відповідача 4000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині несвоєчасної оплати 5 297 334,08 грн боргу встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2023 у справі №914/3186/22. Вказане рішення суду не оскаржено та набрало законної сили 05.07.2023.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання за договором №0309-2020П від 03.09.2020 виконав несвоєчасно та не в повному обсязі, лише після звернення позивача до суду в примусовому порядку.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (пункти 47-48, 53) зроблено висновок щодо того чи застосовна частина друга статті 625 ЦК України у випадку, коли стягнення підтвердженої у судовому рішенні заборгованості розстрочене. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання; таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом; розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання, а тому не звільняє відповідача від наслідків порушення цього зобов`язання, зокрема шляхом сплати інфляційних втрат і 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання (пункти 47-48, 53 постанови).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідач не заперечив факт недотримання строків оплати за надані послуги. Виходячи із вищенаведеного, суд звертає увагу на положення ч.2 ст. 617 ЦК України, відповідно до якої не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до положень статті 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 № 14 кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та контррозрахунок відповідача, підстави та правильність нарахування відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 84 287,90 грн 3% річних за період з 15.03.2023 по 03.12.2023 слід задоволити.

Стосовно нарахованої суми інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки. За розрахунком суду за період з 15.03.2023 по 03.12.2023 з відповідача підлягає до стягнення 111 209,44 грн. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 4000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначав про понесення витрат на оплату правової допомоги.

До матеріалів справи долучено: копію договору про надання правничої допомоги №13/22 від 17 травня 2022 року, копію додатку №1 до договору, копію ордера серії ВС №1188853 від 04.01.2024.

Згідно додатку №1 до договору за складання процесуальних документів передбачена вартість в розмірі не менше 800грн за одну сторінку документа.

Відповідно до змісту позовної заяви надано послуги складання позовної заяви (5 стор.), формування її, надсилання учасникам та до суду. Розрахунок суми витрат наданих послуг професійної правничої допомоги складає 4000,00грн.

До позову долучено акт прийому-передачі послуг від 04.01.2024, згідно із яким адвокатське об`єднання надало послуги позивачу в сумі 4000,00грн, які включають складання позовної заяви (5 стор.), формування її, надсилання учасникам та до суду.

Відповідач не заперечив проти поданої заяви.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Перевіривши поданий розрахунок в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Разом з тим, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00грн В задоволенні решти вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Газ-Плюс" (79057, місто Львів, вулиця Антоновича, будинок 102, корпус В, ідентифікаційний код 40025000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (36000, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 9/17, ідентифікаційний код 38516938) 84287,90 грн 3% річних, 111209,44 грн інфляційних втрат, 2873,96грн витрат на професійну правничу допомогу та 2932,43грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 20.03.2024.

Суддя Ділай У.І.