Ухвала

від 19.03.2024 по справі 914/179/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.03.2024 Справа № 914/179/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

до відповідача Фермерського господарства "Демків"

про стягнення безпідставно отриманого страхового відшкодування в розмірі 64902,75 грн

за участю представників:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до відповідача Фермерського господарства "Демків" про стягнення безпідставно отриманого страхового відшкодування в розмірі 64902,75 грн.

Ухвалою суду від 24.01.2024 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.02.2024.

Через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх.№ 4489/24 від 15.02.2024) про закриття провадження у справі та стягнення з Фермерського господарства «Демків» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» понесених судових витрат: судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн, а також заява (вх.№ 4786/24 від 19.02.2024) про розгляд справи без участі представника позивача.

Позивач, якому ухвалою суду від 13.02.2024 надано можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в підсистемі відеоконференцзв`язку не авторизувався, явку представника в підготовче засідання 19.03.2024 не забезпечив.

Відповідач явку представника в підготовче засідання 19.03.2024 не забезпечив.

Розглянувши заяву позивача (вх.№ 4489/24 від 15.02.2024) про закриття провадження у справі та стягнення з Фермерського господарства «Демків» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» понесених судових витрат, суд зазначає таке.

Предметом спору у даній справі є стягнення з Фермерського господарства «Демків» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» безпідставно отриманого страхового відшкодування в розмірі 64902,75 грн.

Як вбачається із долученої позивачем до заяви про закриття провадження у справі платіжної інструкції № 1122 від 08.02.2024, відповідачем сплачені грошові кошти, що є предметом спору у даній справі. Призначення платежу згідно платіжної інструкції: оплата Претензія № 3493/03 від 07.11.2023.

В матеріалах справи міститься претензія № 3493/03 від 07.11.2023 з вимогою до відповідача повернути позивачу безпідставно отримане страхове відшкодування у сумі 64902,75 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідач добровільно сплатив заявлену позивачем до стягнення суму грошових коштів після відкриття провадження у справі, провадження у справі слід закрити у зв?язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 162225280 від 17.01.2024.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, визначено статтею 130 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи викладене та те, що в поданій заяві позивач зазначив, що він не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, відповідно до приписів частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн слід покласти на відповідача.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення 7500,00 грн витрат на професійну правничу.

Для підтвердження розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до позовної заяви долучено:

- копію договору № 1/05 про надання правової допомоги від 21.05.2019;

- копію додаткової угоди № 4 від 21.05.2023 до договору № 1/05 про надання правової допомоги від 21.05.2019;

- копію акту про надання правової допомоги № 223 від 16.01.2024;

- копію платіжної інструкції № 162225291 від 17.01.2024.

Крім того, в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги від 01.09.2020, виданий адвокатським бюро «Юхименко та партнери» адвокату Юхименко Сергію Юрійовичу та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Юхименко Сергія Юрійовича.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2019 між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно страхова компанія» (клієнт) та Адвокатським бюро «Юхименко та партнери» (Адвокатським бюро) укладено договір № 1/05 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. предметом якого є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту, спрямованої на забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення або невизнання.

Згідно змісту пункту 1.2. договору, адвокатське бюро надає клієнту послуги з представництва його інтересів у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Клієнт зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг за договором (підпункт 2.2.9 пункту 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, для визначення розміру гонорару за надання правової допомоги сторонами складаються акти про надання правової допомоги.

Пунктом 3.5. договору визначено, що акти про надання правової допомоги повинні бути розглянуті, підписані, завірені печаткою (за наявності) та повернуті клієнтом адвокатському бюро протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту їх вручення. За наявності зауважень щодо обсягу наданої правової допомоги та/або суми гонорару, зазначеної адвокатським бюро в акті, клієнт повинен повернути акт з умотивованим запереченням.

Згідно п. 3.6 договору, гонорар сплачується у безготівковій формі на поточний рахунок адвокатського бюро, реквізити якого зазначені в розділі «Реквізити сторін» договору, протягом 3-х днів з моменту підписання відповідного Акту про надання правової допомоги.

Договір набуває чинності з дати його підписання та діє протягом 12 наступних календарних місяців. Строк дії договору може бути продовжено за домовленістю сторін (пункт 3.9 договору).

21.05.2023 між позивачем та адвокатським бюро «Юхименко та Партнери» укладено додаткову угоду № 4 від 21.05.2023 до договору № 1/05 про надання правової допомоги від 21.05.2019, якою продовжено строк дії договору про надання правової допомоги № 1/05 від 21.05.2019 на наступні 12 календарних місяців.

Судом встановлено, що відповідно до умов пункту 3.3 договору про надання правової допомоги № 1/05 від 21.05.2019 сторони склали та підписали акт про надання правової допомоги № 233 від 16.01.2024, згідно якого адвокатське бюро надало, а позивач прийняв правничі послуги у вигляді підготовки та складання позовної заяви до Фермерського господарства «Демків» про повернення безпідставно виплаченого страхового відшкодування до договору добровільного страхування наземного транспорту № 078№024/021/000089 від 29.12.2021. Загальна вартість за актом складає 7500,00 грн.

Згідно вказаного акту загальна кількість часу, витраченого на надання правових послуг складає 5 годин 30 хвилин, що складається:

- збір та правовий аналіз наявних доказів по справі (вартість однієї години -1000,00 грн., кількість витрачених годин 1 год) 1000 грн.

- опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини між позивачем та відповідачем. Формування та узгодження правової позиції з клієнтом, вибір стратегії (вартість однієї години - 1000,00 грн., кількість витрачених годин 0,5 год) 500 грн.

- написання, підготовка позовної заяви (вартість однієї години - 1500,00 грн., кількість витрачених годин 4 год) 6000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2024 позивачем здійснено оплату послуг адвоката у розмірі 7500,00 грн згідно акту про надання правової допомоги № 223 від 16.01.2024 до договору № 1/05 від 21.05.2019, що підтверджується платіжною інструкцією № 162225291 на суму 7500, 00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі №915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Слід зазначити, що відповідач клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивача не подавав, хоч був ознайомлений з розрахунком витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відтак, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. При цьому суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність, обґрунтованість, фактичність та неминучість.

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі N 550/936/18, від 04.06.2019 у справі N 9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі N 908/299/18.

Відповідно до положень частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи та зміст позовної заяви, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, враховуючи обсяг наданих представником позивача послуг та виконаних робіт, оцінивши необхідність, обґрунтованість та неминучість таких витрат, також оцінивши дії відповідача внаслідок яких виник спір, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн є достатньо обгрунтованими, і зокрема співмірними із ціною позову, а відтак відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України ці витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву позивача (вх.№ 4489/24 від 15.02.2024) про закриття провадження у справі та стягнення з Фермерського господарства «Демків» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» понесених судових витрат.

2. Закрити провадження у справі № 914/179/24.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Демків» (81780, Львівська обл., Стрийський район, селище міського типу Журавно, вул. Лесі Українки, будинок 1, ідентифікаційний код 22352159) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40, ідентифікаційний код 20602681) судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено 20.03.2024.

Суддя Петрашко М.М.