Рішення

від 20.03.2024 по справі 916/5291/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р. Справа № 916/5291/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом: Міського комунального підприємства ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО (73003, м. Херсон, Острівське шосе, буд. 1; код ЄДРПОУ 31653320),

до: Управління культури Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, вул. Гімназична, 7; код ЄДРПОУ 05533356),

про стягнення 10101,28 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Міське комунальне підприємство ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Управління культури Херсонської міської ради заборгованості за фактично надані послуги з постачання теплової енергії за грудень 2022, в сумі 10101,28 грн, з яких: 10067,82 грн - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та 33,46 грн - за послуги з абонентського обслуговування за лютий та березень 2022 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023 справу № 916/5291/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою від 18.12.2023 суд відкрив провадження у справі № 916/5291/23. Прийняв справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановив здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

13 березня 2023 року до суду від Міського комунального підприємства ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО надійшла заява про долучення документів.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом відповідачу в його електронний кабінет та відповідно до довідки Господарського суду Одеської області про доставку електронного листа документ в електронному вигляді Ст. 176 ч. 2 Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене) від 18.12.2023 у справі № 916/5291/23.

Зазначена ухвала суду отримана відповідачем у справі 19.12.2023 (т. 1, а.с. 48).

Станом на 20.03.2024 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що Міське комунальне підприємство ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО (надалі позивач) є юридичною особою, яке відповідно до п. 1.3, 2.1, 2.2 Статуту, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 27.05.2020 № 2364, розміщеного на загальнодоступному ресурсі сайті позивача, створене з метою забезпечення тепловою енергією житлового фонду, комунально-побутових, соціально-культурних, виробничих та інших господарських об`єктів міста Херсона, здійснює виробництво, транспортування і постачання теплової енергії споживачам, в тому числі бюджетним установам.

МКП ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО, як й більшість аналогічних підприємств України, є суб`єктом природної монополії/суб`єктом господарювання на суміжному ринку - на ринку послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) міста Херсона у розумінні Законів України «Про природні монополії», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», оскільки провадить діяльність у сфері виробництва теплової енергії, централізованого постачання теплової енергії, а задоволення попиту на ринку теплопостачання у місті при цьому здійснюється за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (наявність у підприємств технологічної можливості вироблення пари та надання послуги трубопроводами до конкретних споживачів), а послуги, що виробляються Позивачем, не можуть бути замінені у споживанні іншими послугами, окрім, якщо споживач від`єднається від мереж теплопостачання міста у встановленому законодавством порядку.

Виконавчий комітет Херсонської міської ради (надалі відповідач) є індивідуальним споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надаються позивачем.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (надалі - Закон №2189) індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

На виконання своєї мети позивач безперебійно здійснює постачання теплової енергії до нежитлових приміщень відповідача протягом багатьох років.

Трубопроводи теплопостачання на об`єкт відповідача за адресою м. Херсон, вул. Небесної сотні, 21, під`єднані до теплових мереж позивача та об`єкту вироблення теплоносія - котельні за адресою: м. Херсон, вул. Небесної сотні, 17, й технічно постачання теплової енергії відповідачу можливо лише через котельню та трубопроводи позивача.

Позивач зазначає, що з відповідачем кожного року укладались договори про надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення власних об`єктів за адресою м. Херсон, вул. Небесної сотні, 21, останні роки договори укладались у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» шляхом застосування переговорної процедури закупівлі оскільки послуги можуть бути виконані (надані) виключно позивачем в умовах відсутності конкуренції з технічних причин (зазначені закупівлі офіційно оприлюднено у системі Prozorro за адресою https://prozorro.gov.ua/search/tender?tenderer=31653320buyer=05533356).

У зв`язку із втратою позивачем свого екземпляру договору № 413/01-2022 від 26.01.2022, було здійснено пошук відомостей через систему Prozorro, згідно якого між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю без використання електронної системи закупівель №413/01-2022 від 26.01.2022 (UA-2022-01-27-001258-c), зі строком постачання теплової енергії до 31.12.2022 (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-01-27-001258-c).

Відповідач тексти укладених за останні роки із позивачем договорів взагалі не публікує у системі Prozorro.

Відповідач здійснював фактичне споживання теплової енергії у 2022 році протягом січня, лютого, березня та грудня місяців, а позивач в свою чергу, на виконання своїх обов`язків щодо безперебійного постачання теплової енергії в опалювальний період, забезпечував вироблення та поставку теплоносія відповідачеві.

Позивач здійснював нарахування за послуги з опалення згідно показників лічильника, наданих відповідачем.

Так, за січень, лютий, березень та грудень 2022 року відповідачем фактично спожито теплової енергії на суму 123622,50 грн з ПДВ.

Також позивачем нараховувалась оплату за абонентське обслуговування.

В підтвердження надання послуг у 2022 році, які не сплачені відповідачем на суму 10101,28 грн, позивачем складено акти та виставлено відповідні рахунки на оплату (т.1, а.с. 52-54), а саме:

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1186 від 28.02.2022 про фактичне надання послуг з абонентського обслуговування за лютий 2022 року (об`єкт - вул. Небесної сотні, 21) на загальну суму 16,73 грн. з ПДВ, та рахунок №1342 від 28.02.2022;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1860 від 31.03.2022 про фактичне надання послуг з абонентського обслуговування за березень 2022 року (об`єкт - вул. Небесної сотні, 21) на загальну суму 16,73 грн з ПДВ, та рахунок № 2158 від 31.03.2022;

- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 3623 від 31.12.2022 про фактичне постачання теплової енергії за грудень 2022 року (об`єкт - вул. Небесної сотні, 21) у кількості 2,58 Гкал на загальну суму 10067,82 грн з ПДВ, та рахунок № 2680 від 31.12.2022.

Відповідачем підтверджено надання позивачем послуг з теплопостачання шляхом вчинення дій з оплати за теплоносій в сумі 44875,94 грн, 24037,90 грн та 44680,84 грн за січень, лютий, березень 2022 року відповідно, а також абонплати за січень 2022 року в сумі 16,73 грн. Вказане підтверджується платіжними дорученнями № 75 від 02.02.2022, № 228 від 28.03.22, № 102 та № 101 від 15.02.2023 (т.1, а.с. 29-32).

Зазначені акти та рахунки направлені позивачем відповідачу засобами поштового зв`язку повторно листом за вих. № 2045-03-07 від 14.09.2023 (т. 1, а.с. 33), а також акт звіряння взаємних розрахунків за договором № 413/01-2022 від 26.01.2022. Направлені відповідачеві акти останнім не підписано та не повернуто позивачу.

Листом-відповіддю за вих. №01-25/472 від 27.09.2023 (т. 1,а.с. 34) відповідач повідомив, що не має заборгованості за 2022 рік, оскільки «надані акти послуг за 2022 рік не можуть бути підписані та оплачені у зв`язку із анулюванням згідно Бюджетного кодексу невиконаних зобов`язань у зв`язку з закінченням бюджетного періоду».

Позивач зазначає, що жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Бюджетним кодексом України на 2022 та 2023 роки, не передбачено таку підставу звільнення від виконання обов`язків, як у зв`язку із анулюванням згідно Бюджетного кодексу невиконаних зобов`язань у зв`язку з закінченням бюджетного періоду.

При цьому зазначені вище обставини фактичного споживання теплоносія у березні 2022 році та надання послуг з абонентського обслуговування, їх обсяг та вартість відповідачем по суті не заперечуються.

На даний час відповідач заборгованість за фактично спожиті послуги з постачання теплової енергії у грудні 2022 року та абонентського обслуговування за лютий, березень 2022 року на загальну суму 10101,28 грн не сплатив.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання в частині повного та своєчасного розрахунку з оплати наданих позивачем послуг, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 10101,28 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Міського комунального підприємства ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Взаємовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії регулюються Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Відповідно до статті 1 Закону «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633-IV (надалі Закон №2633), тариф (ціна) на теплову енергію грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Одним із основних завдань державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання статтею 15 цього ж Закону визначено регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Господарським кодексом України, Законом «Про ціни та ціноутворення», іншими законодавчими актами встановлено, що в Україні діють вільні та регульовані ціни. Наведені норми свідчать, що вартість послуг з постачання теплової енергії відноситься до сфери регульованих цін і встановлюється уповноваженим державним органом.

Частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Статтею 632 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 2189 ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Пунктом 2 частини 3 статті 4 Закону № 2189 закріплено, що до повноважень органів місцевого самоврядування належать встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 01.11.21 № 630 затверджено тарифи на опалення для бюджетних установ, які оприлюднено на офіційному сайті Позивача (https://www.teploenergo.ks.ua/tariffs_budget), а саме:

Дата введення в діютариф без урахуванням витрат на утримання ЦТП, з ПДВтариф з урахування витрат на утримання ЦТП, з ПДВ03.11.20213902,263874,76Частинами 5, 6 статті 19 Закону № 2633 встановлено, що теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 2189 індивідуальний споживач зобов`язаний в тому числі: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Положення Закону № 2633 також свідчать про те, що правовідносини між енергопостачальною організацією та споживачем мають ґрунтуватися на договірних засадах.

Згідно частини 3 статті 24 Закону № 2633, основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі Правила).

Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).

Відповідно до пункту 13 Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 1, 14 Закону № 2189.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги (пункт 9 Правил).

Також фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги (абз.6 п.13 Правил).

Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснював фактичне споживання теплової енергії у 2022 році протягом січня, лютого, березня та грудня місяців, а позивач в свою чергу, на виконання своїх обов`язків щодо безперебійного постачання теплової енергії в опалювальний період, забезпечував вироблення та поставку теплоносія відповідачеві.

Адже тепло транспортуюча організація не мас права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі (частини 1, 5 статті 19 Закону №2633).

Відповідно до п. 38 договору споживач, у якого облік теплової енергії здійснюється за приладами обліку, щомісяця до 26 числа надає виконавцю письмовий звіт про фактичне споживання теплової енергії.

Позивач здійснював нарахування за послуги з опалення згідно показників лічильника, наданих відповідачем.

Згідно вимог ч. 7 ст. 193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище встановлено господарським судом на підставі наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1186 від 28.02.2022, № 1860 від 31.03.2022 № 3623 від 31.12.2022 та рахунків на оплату № 1342 від 28.02.2022, № 2158 від 31.03.2022 та № 2680 від 31.12.2022, відповідачем спожито теплову енергію у грудні 2,58 Гкал. та надано послуг з абонентського обслуговування за лютий-березень 2022 року на загальну суму разом з ПДВ 10101,28 грн.

Відповідачем підтверджено надання послуг з теплопостачання шляхом вчинення дій з оплати за теплоносій в сумі 44875,94 грн, 24037,90 грн та 44680,84 грн за січень, лютий, березень 2022 року відповідно, а також абонплати за січень 2022 року в сумі 16,73 грн, згідно платіжних доручень № 75 від 02.02.2022, № 228 від 28.03.22, № 102 та № 101 від 15.02.2023 (т.1, а.с. 29-32).

Зазначені акти та рахунки направлені позивачем відповідачу засобами поштового зв`язку листом за вих. № 2045-03-07 від 14.09.2023 (т. 1, а.с. 33).

В свою чергу відповідач акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунки на оплату не підписав та жодних заперечень позивачу не надав.

Більш того, жодних заперечень щодо наявності заборгованості у розмірі 10101,28 грн відповідач не надав і до суду під час розгляду даної справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 10101,28 грн є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 2684,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління культури Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, вул. Гімназична, 7; код ЄДРПОУ 05533356) на користь Міського комунального підприємства ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО (73003, м. Херсон, Острівське шосе, буд. 1; код ЄДРПОУ 31653320) 10067,82 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за грудень 2022 року та 33,46 грн заборгованості за послуги з абонентського обслуговування за лютий та березень 2022 року та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 20 березня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.