Рішення

від 20.03.2024 по справі 916/5659/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р. Справа № 916/5659/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Степанюк А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ" (65023, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 60; код ЄДРПОУ 36044629),

про стягнення 74522,37 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 21482,75 грн., пені в сумі 5325,40 грн та суми неустойки за прострочення повернення об`єкт оренди в розмірі 47714,22 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 справу № 916/5659/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення в частині сплати орендної плати та своєчасного повернення орендованого майна.

Ухвалою від 28.12.2023 суд прийняв позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/5659/22. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Цією ж ухвалою, запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз`яснити сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України. Водночас рекомендувати утримуватись від відвідування приміщення суду, роз`яснивши можливість звернення до суду із заявою про розгляд справи у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами чи із клопотанням про проведення судових засідань в режимі відеоконференції в приміщенні суду відповідно до частин 5-7 ст. 197 ГПК України. Зобов`язано відповідача повідомити суду про наявність електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд". Повідомлено учасників справи, що інформацію по справі, яка розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою://od.arbitr.gov.ua.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача та на електронну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначена ухвала суду не отримана відповідачем у справі, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти „адресат відсутній за вказаною адресою та „за закінченням терміну зберігання (т. 1, а.с. 45-46).

Станом на 20.03.2024 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2., 2.3. Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської рад, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 №137-VIIІ (надалі Положення), Департамент забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси, є органом приватизації об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради.

Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Одеської міської ради Департамент є балансоутримувачем нерухомого майна та іншого окремого індивідуально-визначеного майна.

Згідно з п/п п пункту 2.4. Положення на департамент покладено функцію здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов`язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об`єктами комунальної власності.

Матеріали справи свідчать, що 15.04.2014 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (надалі - орендодавець або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю „ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ (надалі - орендар або відповідач) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 102/6 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 86,19 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4 (далі за текстом об`єкт оренди). Експертна оцінка об`єкта оренди становить 664000 грн (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта оренди складений ТОВ Сінергія інвест.

Згідно умов п.1.3 Договору, термін дії договору оренди з 15.04.2014 до 15.07.2017.

За орендоване приміщення орендар, зобов`язався сплачувати орендну плату, в розмірі 2827,53 грн за все приміщення (без урахування податку на додану вартість). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (п. 2.2. Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами; складено у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони цього договору (п. 7.17. Договору).

15 квітня 2014 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю „ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ (орендар) було складено та підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення до договору оренди № 102/6 від 15.04.2014, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв частину нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 86,19 кв.м.

11 липня 2016 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю „ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ (орендар) було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 15.04.2014 № 102/6, згідно умов п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 58,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4..

Відповідно до умов, п. 2.2. Додаткового договору № 1, за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 11.07.2016, що становить 3516,33 грн (без урахування ПДВ та індексу інфляції), та є базовою ставкою орендної плати за місяць..

22 лютого 2017 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю „ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ (орендар) було укладено додатковий договір № 2 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 15.04.2014 № 102/6, згідно з яким внесли зміни до п. 1.3. Договору, продовживши термін дії останнього на 2 роки 11 місяців, а саме: з 22.02.2017 до 22.01.2020.

Згідно умов Додаткового договір № 2, за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 22.02.2017, що становить 3807,00 грн (без урахування ПДВ та індексу інфляції), та є базовою ставкою орендної плати за місяць..

Надалі 22.11.2019 сторони уклали нотаріально посвідчений Договір, предметом якого залишилось вказане вище нежитлове приміщення № 101, загальною площею 58,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4. Як вбачається з даного договору, відповідно до ст. 631 ЦК України орендодавець та орендар домовилися, що вказаний договір застосовується до відносин, які виникли між сторонами до його укладення, а саме з 15.04.2014.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1274.

Згідно умов п. 1.3. нотаріально посвідченого Договору встановлено термін його дії до 31.12.2050, а пунктом 2.2. встановлено, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 2458,76 грн, що розрахована станом на 01.10.2019 (без ПДВ) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

22 листопада 2019 року державним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інною Валеріївною в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право користування Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ нежитловими приміщеннями площею 58,8 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 4, на підставі Договору № 1274 від 22.11.2019.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 у справі № 916/3110/22, яке набрало законної сили 01.03.2023, позовні вимоги Департаменту було задоволено повністю, розірвано договір оренди № 102/6 у новій редакції від 22.11.2019, зареєстрований в реєстрі під № 1274, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ з нежитлового приміщення № 101, загальною площею 58,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 4.

Надалі, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем (т. 1, а.с. 31), у відповідача за період з 01.10.2022 по 28.02.2023 виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 21482,75 грн.

За несвоєчасне виконання зобов`язань, в частині внесення орендної плати, відповідачу нарахована пеня у розмірі 5325,40 грн.

Також, орендарем не було повернуто об`єкт оренди добровільно, тому його було виселено виконавчою службою. Актом державного виконавця від 10.08.2023 було виселено боржника з нежитлового приміщення № 101, загальною площею 58,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 4.

Виходячи з наведеного, відповідачу за прострочення виконання зобов`язань щодо повернення об`єкта оренди, нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення, яка за період з 01.03.2023 по 10.08.2023 складає 47714,22 грн.

Таким чином, за твердженнями позивача у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 74522,37 грн.

Станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, відповідач обов`язок по сплаті заборгованості не виконав.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 ГК України встановлено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються вимоги частини другої статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст. 284 ГК України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов`язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 2.2. Договору № 1274 від 22.11.2019 оренди за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 2458,76 грн, що розрахована станом на 01.10.2019 (без ПДВ) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, відповідач зобов`язався щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування орендованим приміщенням, з урахуванням ПДВ та щомісячного індексу інфляції, повинен був виконати своє зобов`язання, але не виконав.

Суд зазначає, що з наданих позивачем до суду доказів слідує, що відповідачем з 01.10.2022 по 28.02.2023 включно не сплачувалась орендна плата, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 21482,75 грн.

При цьому, відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів в спростування наявності цього боргу.

За таких обставин, правомірною та обґрунтованою є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.10.2022 по 28.02.2023, у розмірі 21482,75 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 5325,40 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов п. 5.2 Договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення платежу. Нарахування пені за прострочення виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок мав бути виконаний.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення здійснення орендних платежів за жовтень 2022 лютий 2023 року в загальній сумі 5325,40 грн, здійснений по кожному місяцю окремо за загальний період з 16.10.2022 по 15.08.2023, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення суми неустойки, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем після припинення договору не було повернуто позивачу орендоване майно, а лише актом державного виконавця від 10.08.2023 було виселено боржника з нежитлового приміщення № 101, загальною площею 58,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 4.

За таких обставин, позивач має підстави для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна у розмірі подвійної плати за період з 01.03.2023 по 10.08.2023.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки (т. 1, а.с. 31), зазначає таке.

Пунктом 185.1. статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Вирішуючи питання щодо правильності та правомірності розрахунку позивача, суд виходить з такого.

В силу статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, при розгляді у подібних правовідносинах справи № 916/1319/19 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 20.11.2020 було викладені висновки про таке.

Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.

Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

З огляду на зазначене, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Також суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ Про оренду державного та комунального майна, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Відповідно до частин 1, 3 статті 17 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ Про оренду державного та комунального майна, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Аналогічні положення щодо коригування орендної плати на індекс інфляції було наведено як у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1994 № 786 (яка втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630), так і у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 28.04. 2021 № 630.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача неустойки, встановив, що його здійснено з безпідставним врахуванням сум ПДВ.

Судом було здійснено власний розрахунок неустойки за неповернення відповідачем майна, після припинення дії договору, за визначеним позивачем періодом, який суд вважає вірним, із застосуванням подвійної орендної плати у розмірі визначеному п. 2.2. нотаріально посвідченого договору оренди нежитлового приміщення № 1274 від 22.11.2019, яку б міг сплачувати відповідач у випадку правомірного користування майном, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, без врахування ПДВ, із застосування сукупного індексу інфляції за період з 01.03.2023 по 10.08.2023 у розмірі 1,2006522, із застосування наступних індексів інфляції: березень 2023 1,007; квітень 2023 1,015; травень 2023 1,002; червень 2023 1,005; липень 2023 1,008; серпень 2023 0,994.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку, сума неустойки за період з 01.03.2023 по 10.08.2023 становить 39761,85 грн.

Отже, з відповідача підлягає стягненню неустойка за період з 01.03.2023 по 10.08.2023 у розмірі 39761,85 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення неустойки заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ЕМ ДЖІ КОНТЕНТ" (65023, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 60; код ЄДРПОУ 36044629) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд.1, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати у розмірі 21482,75 грн, неустойку у розмірі 39761,85 грн, пеню у розмірі 5325,40 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2397,56 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 20 березня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.