Рішення

від 13.03.2024 по справі 918/1297/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1297/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Борошно"</a>, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача АТ "Українська залізниця" про стягнення пені в розмірі 83 459,09 грн

за участю представників сторін: від прокуратури - Рункевич І.В., від відповідача - Буковський В.М.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Борошно"</a> (далі Відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача АТ «Українська залізниця» в якому просить стягнути до Державного бюджету України пеню внаслідок несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 83 459,09 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що на виконання вимог постанов Уряду України між Рівненською ОВА (Замовник), АТ "Укрзалізниця" (Платник) та ТОВ "Рівне-Борошно" (Постачальник), укладено тристоронній Договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів, який оприлюднений на сайті АТ "Укрзалізниця" в редакції, затвердженій рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 12.03.2022 року за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620. Згідно п. 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари, перелік, кількість, ціни, умови оплати та постачання яких зазначаються замовником у заявках, замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору. ТОВ "Рівне-Борошно", за результатами розгляду заявки Рівненської ОВА від 04.04.2022 року направлено рахунок на оплату від 04.04.2022 року №55 року щодо поставки борошна пшеничного класичного (1 кг) в кількості 200 000 кг. Вартістю 2 833 200,00 грн. без ПДВ (3 399 840 грн. з ПДВ). Відповідно до платіжного доручення № 781 від 06.04.2022 року АТ "Укрзалізниця" здійснено попередню оплату у розмірі 1019 952,00 грн. Проте, всупереч положенням Договору, постачальником поставлено товару частинами по 21 000 кг. борошна пшеничного класичного вартістю 356 983,20 грн., а саме: 07.04.2022 року, 15.04.2022 року, 20.04.2022 року, 22.04.2022 року, 26.04.2022 року та 27.04.2022 року. Відповідно до платіжного доручення № 1395 від 29.04.2022 року здійснено остаточну оплату у розмірі 2 379 888,00 грн.

Прокурор вказує, що так як попередню оплату здійснено 06.04.2022 року, то товар повинен бути поставлений замовнику упродовж двох календарних днів, тобто до 08.04.2022 року включно. Проте, упродовж вказаного часу, всупереч умовам договору, постачання не було здійснено, а остаточно зобов`язання за даною заявкою у повному обсязі виконано лише 27.04.2022 року.

Враховуючи, що відповідач усупереч умовам договору несвоєчасно здійснив поставку товару, позивачем, відповідно до п. 6.1. Договору, нараховано пеню.

12.01.2024 року до господарського суду від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшли пояснення щодо позовної заяви відповідно до яких просить суд позовні вимоги Рівненської окружної прокуратури у справі № 918/1297/23 задовольнити повністю та розгляд справи здійснити за відсутності представника Мінінфраструктури. При цьому, у вказаних поясненнях зазначає про те, що продукція була поставлена Рівненській ОВА партіями 07.04.2022 року 15.04.2022 року, 20.04.2022 року, 22.04.2022 року, 26.04.2022 року та 27.04.2022 року тобто з порушенням строку встановленого умовами договору. ТОВ "Рівне-Борошно" прострочило виконання зобов`язання поставки товару та фактично протиправно користувалось чужими коштами. Внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань за договором з ТОВ "Рівне-Борошно" підлягає стягненню пеня у розмірі 83 459,09 грн.

22.01.2024 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначив, що на виконання Договору Рівненською обласною військовою адміністрацією 04.04.2022 року на адресу Товариства було направлено заявку на закупівлю продовольчих товарів, а саме: борошно фасоване 1 кг у кількості 200 000 кг. Товариство (постачальник) направило на адресу Рівненської обласної військової адміністрації (замовник) рахунок на оплату від 04.04.2022 року N 55, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар, а саме: Рум`янець Борошно пшеничне Класичне 1 кг, на загальну суму 3 399 840,00 грн. Відповідно до платіжного доручення від 06.04.2022 року N 781 Залізниця перерахувала Товариству грошові кошти у розмірі 1 019952,00 грн. із призначенням платежу: «Попередня оплата по договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання згідно рахунку N 55 від 04.04.2022 року за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)». За період з 07.04.2022 року по 27.04.2022 року ТОВ «Рівне-Борошно» здійснено передачу Замовнику товару. Відповідно до платіжного доручення від 29.04.2022 року N 1395 Залізниця перерахувала Товариству суму 2 379 888,00 грн. із призначенням платежу: «Остаточна оплата по договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання згідно рахунку N 55 від 04.04.2022 року за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)».

Поставка товару ТОВ «Рівне-Борошно» здійснювалась Замовнику: поетапно, окремими партіями з визначенням конкретної кількості товару, що в усному порядку в телефонному режимі узгоджувались із відповідальним за отримання представником Замовника, який був визначений в заявці на закупівлю продовольчих товарів від 04.04.2022 року; з урахуванням технічних можливостей місця розвантаження, а також можливості його фасування в продуктові набори разом з іншими продовольчими товарами. ТОВ «Рівне-Борошно» не могло поставити та передати Замовнику Товар в кількості, що попередньо не узгоджена з представником Замовника.

Додатковим доказом, що вказує на неможливість Замовника одночасно прийняти від Товариства всієї кількості товару та зберігати його в місці поставки є те, що 27.04.2022 року Рівненська обласна військова адміністрація передала ТОВ «Рівне-Борошно» на безоплатне зберігання: Рум`янець Борошно пшеничне Класичне 1 кг, на загальну суму 1 614924,00 грн., підтвердженням чого слугує Акт передачі товарів придбаних для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану. Тобто, Рівненська ОВА отримавши від Товариства 27.04.2022 року останню партію Товару, відразу передала її на безоплатне зберігання ТОВ «Рівне-Борошно».

02.02.2024 року до суду від третьої особи - АТ "Українська залізниця" надійшли письмові пояснення в яких просить суд прийняти дані письмові пояснення та врахувати їх при ухваленні рішення по справі № 918/1297/23. У вказаних пояснення зазначено, що ТОВ "Рівне-Борошно" після отримання суми авансу, передбачені пунктами 5.4. - 5.6. Договору, зобов`язання щодо строків поставки не виконала. Поставку товару за договором виконано частинами, а саме, 107.04.2022 року 15.04.2022 року, 20.04.2022 року, 22.04.2022 року, 26.04.2022 року та 27.04.2022 року. АТ "Укрзалізниця" повністю погоджується та підтримує позовні вимоги викладені в позовній заяві керівника Рівненської окружної прокуратури.

06.02.2024 року до суду від Рівненської обласної державної адміністрації надійшло пояснення стосовно позовної заяви відповідно до якого просить суд врахувати ці пояснення та з урахуванням інших обставин і доказів, на які посилаються сторони, винести законне та обґрунтоване рішення. У вказаних пояснення посилається на те, що з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану Рівненською ОВА за трьохсторонніми договорами на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування було здійснено у 2022 році закупівлю борошна в ТОВ «РІВНЕ-БОРОШНО» в кількості 200 000 кг. 04.04.2022 року Рівненською ОВА було сформовано заявку на закупівлю борошна в ТОВ «РІВНЕ-БОРОШНО», в якій відповідно пункту 1.3 Договору було зазначено найменування товару - борошно фасоване, 1 кг в кількості 200 000 кг з зазначенням коду ДК 021:2015 -15612100-2. 04.04.2022 року ТОВ «РІВНЕ-БОРОШНО» було направлено рахунок на борошно фасоване, 1 кг в кількості 200 000 кг з зазначенням коду ДК 021:2015 -15612100-2 (далі - товар) від 04.04.2022 №55 на суму 3399,840 тис грн Рівненській ОВА відповідно додатку 1 до Договору. Оплату товару було здійснено в системі IT-Enterprise за умовами п. 2.2 договору .

Рівненською ОВА здійснювався пошук складського приміщення для безоплатного користування, яке б забезпечувало надійну охорону, потоковість та безперервність складського технологічного процесу, зокрема розвантаження транспортних засобів із продовольчими товарами, приймання, зберігання, фасування товарів, а також навантаження транспортних засобів уже сформованими продуктовими наборами. Було знайдено придатним для здійснення вищезазначених робіт лише одне складське приміщення за адресою місто Рівне, вулиця Біла,16. З метою забезпечення населення в умовах воєнного стану продовольчими товарами, недопущення втрат та псування продукції, враховуючи технічні можливості складського приміщення необхідно було здійснювати поетапну поставку товарів на склад.

Крім того, Рівненською ОВА 31.03.2022 року по 28.04.2022 року було закуплено різних продовольчих товарів у 23 суб`єктів господарювання загальною вагою 225000 кг та приблизно однаковими термінами поставки. Крім того, Рівненською ОВА було погоджено ТОВ «РІВНЕ-БОРОШНО», що остаточну поставку товару буде здійснено окремими партіями до 27.04.2022 року (гарантійний лист ТОВ «РІВНЕ-БОРОШНО» від 07.04.2022 року №125). Поставка борошна до 27.04.2022 року забезпечила безперервність процесу формування продуктових наборів. Остаточну оплату в сумі 2379888 тис грн на ТОВ «РІВНЕ-БОРОШНО» було здійснено Укрзалізницею 29.04.2022 року.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 грудня 2023 року позовну заяву Керівника Рівненської окружної прокуратури залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2024 рокуприйнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.Постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 06.02.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06 лютого 2024 року задоволено клопотання Керівника Рівненської окружної прокуратури про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, замінено засідання з розгляду справи по суті на підготовче засідання та призначено підготовче засідання у справі на 27 лютого 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 березня 2024 року.

Прокурор в судовому засіданні 13.03.2024 року позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві .

Представник відповідача судовому засіданні 13.03.2024 року підтримав позицію викладену у відзиві.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

На виконання постанови Кабінету міністрів України від 02.03.2022 року № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" між Рівненською ОВА (Замовник), AT "Укрзалізниця" (Платник) та ТОВ "Рівне-Борошно" (Постачальник) укладено Договір на постачання продовольчих товарів шляхом приєднання до його умов (далі - Договір) (а.с.19-23).

На офіційному веб-сайті АТ "Українська залізниця" за посиланням: https://us.gov.ua/about/procurement/ опубліковано проект договору на поставку продовольчих товарів, форму та умови договору затверджено рішенням правління AT "Укрзалізниця" від 12.03.2022 року згідно витягу з протоколу № Ц-54/29 Ком.т.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (надалі - товар) перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках (далі - заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору. Укладанням цього договору постачальник підтверджує, що товар належить постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами.

Згідно п. 1.2. та п. 1.3. Договору, обсяги поставки товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреб замовника. У заявці обов`язково зазначається назва предмету закупівлі з зазначенням коду ДК 021:2015 (Єдиний закупівельний словник) згідно з показником четвертої цифри.

Згідно п. 2.1., п.п. 2.2.1. та п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору, загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (Постачальником та Замовником) первинних бухгалтерських документів. Оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 р. №185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (зі всіма чинними змінами), на таких умовах: попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника. Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника. Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому - передачі товару та/або накладної (товаро - транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.

Відповідно до п. 5.4. та п. 5.5. Договору, товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим Договором порядку.

Поставка товару здійснюється постачальником за власний рахунок автомобільним транспортом, який має санітарний паспорт, водій якого повинен мати санітарну книжку відповідно до вимог законодавства України, або залізничним транспортом відповідно до вимог законодавства України (п.5.6 Договору).

Пунктами 5.7 та 5.8. Договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару. Доказом прийняття партії товару є акт прийому - передачі та/або накладна (товаро - транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього Договору) та підписані уповноваженими особами. Ризик випадкового знищення або псування товару, що поставляється, переходить до замовника одночасно з виникненням у нього права власності.

Відповідно до п. 6.1., п. 6.2. Договору, у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки. У разі порушення постачальником зобов`язань по якості, в тому числі поставки товару нижчого ґатунку, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника штраф у розмірі 10 (десять) % від вартості такого товару. Заміна товару неналежної якості здійснюється постачальником за власний рахунок.

Замовник несе відповідальність за перевірку відповідності асортименту, кількості та якості прийнятого Товару, а також за строки його прийняття. Платник несе відповідальність за своєчасне здійснення платежів за умовами цього Договору (п. 6.5. та п. 6.6. Договору).

Згідно п. 6.7, п. 6.8. Договору, у разі не одержання платником відповідних рахунків (на попередню оплату та на остаточний розрахунок) у порядку відповідно до умов пункту 2.2. цього Договору, платник не несе жодної відповідальності за не оплату чи несвоєчасну оплату поставленого товару. Постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього Договору авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1. Договору).

Відповідно до п. 11.1. Договору, сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 .

Відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей Договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов Договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1. цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1. цього договору (п. 11.2. Договору).

Згідно п. 11.3., п. 11.4. Договору, постачальник не має права змінювати умови договору, а лише може до них приєднатися. Замовник має право вносити зміни у цей договір за погодженням з платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua. Платник має право вносити зміни до цього Договору за погодженням із замовником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для Сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua. Зміни до цього Договору поширюються на всіх постачальників та замовників, які приєдналися до Договору після набрання чинності відповідними змінами (доповненнями, уточненнями) до цього Договору. Факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1. цього Договору, засвідчує повну та беззаперечну згоду замовника з усіма умовами цього Договору та змінами до нього. Факт направлення постачальником повідомлення про прийняття заявки (рахунку на попередню оплату) та/або поставка товару постачальником за цим Договором засвідчують повну та беззаперечну згоду постачальника з усіма умовами цього Договору та змінами до нього. Внесення змін (доповнень, уточнень) до цього Договору не повинно суперечити законодавству України про публічні закупівлі (у разі застосування) та нормативно-правовим актам України, відповідно до яких укладається цей Договір.

На виконання вказаного Договору, Рівненською обласною військовою адміністрацією (Замовником) направлено ТОВ "Рівне-Борошно" (Постачальнику) Заявку на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови КМУ від 20.03.2022 року № 328), дата складання заявки - 04.04.2022 року, найменування товару: борошно фасоване 1 кг (кількість 200 000,00 кг.) (а.с.24).

ТОВ "Рівне-Борошно" (Постачальник) направлено Рівненській обласній військовій адміністрації (Замовнику) рахунок на оплату № 55 від 04.04.2022 року на загальну суму з ПДВ 339 9840,00 грн, на товар: Рум`янець борошно пшеничне класичне 1 кг (кількість 200 000,00 кг.) на суму 2833200,00 без ПДВ. Аванс 30 % - 1019952,00 грн.(а.с.25).

Відповідно до платіжного доручення № 781 від 06.04.2022 року АТ "Укрзалізниця" перераховано ТОВ "Рівне-Борошно" 1019952,00 грн., призначення платежу - передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган. з-но рахунку № 55 від 04.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620) (а.с.26).

ТОВ "Рівне-Борошно" здійснено поставку товару Рівненській ОВА відповідно до видаткових накладних: № 1 від 07.04.2022 року на суму 356 983,20 грн; № 2 від 15.04.2022 року на суму 356 983,20 грн; № 3 від 20.04.2022 року на суму 356 983,20 грн; № 4 від 22.04.2022 року на суму 356 983,20 грн; № 5 від 26.04.2022 року на суму 356 983,20 грн; № 6 від 27.04.2022 року на суму 1 614 924,00 грн. (а.с.28-33).

Між ТОВ "Рівне-Борошно" та Рівненською ОВА підписано та скріплено печатками постачальника та замовника Акти приймання - передачі: від 07.04.2022 року на суму 356 983,20 грн; від 15.04.2022 року на суму 356 983,20 грн; від 20.04.2022 року на суму 356 983,20 грн; від 22.04.2022 року на суму 356 983,20 грн.; від 26.04.2022 на суму 356 983,20 грн. та від 27.04.2022 року на суму 1 614 924,00 грн. У вказаних актах зазначено, що сторони претензій щодо кількості та якості продукції один до одного не мають (а.с.34-39).

Відповідно до платіжного доручення № 1395 від 29.04.2022 року АТ "Укрзалізниця" перераховано ТОВ "Рівне-Борошно" 2379888,00 грн, призначення платежу - остаточна оплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган. з-но рахунку № 55 від 04.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620).

Як вбачається з листа Рівненської обласної військової адміністрації (№ вих 9579/0/01-72/23 від 18.10.2023 року), який був направлений Рівненській окружній прокуратурі, для виконання вимог постанови 328 формування продуктових наборів для Чернігівської та Харківської ОВА, Рівненською ОВА з дотриманням вимог договору на постачання продовольчих товарів було узгоджено шляхом переговорів з постачальниками, зокрема і з ТОВ "Рівне-Борошно", терміни поставки товарів на склад, що відповідає умовам договору. Відтак, Рівненською ОВА було узгоджено з постачальниками терміни поставки продукції, що задокументовано з гарантійними листами підприємств. Постачальники за узгодженням з Рівненською ОВА здійснювали поетапне постачання продукції на склад, що дало можливість в повному обсязі забезпечити відправку продовольчих товарів для потреб жителям постраждалих регіонів в Чернігівській, Харківській областях та не допустити втрат або псування продукції. Постачальники забезпечили поставку товарів у терміни обумовлені в гарантійних листах в повному обсязі. Поставка здійснювалася протягом квітня 2022 року, окремих видів продукції в першій половині травня минулого року (а.с.46-47).

Доказів, які б підтверджували зміни Рівненською ОВА (Замовником), щодо строків і умов поставки товару, як це передбачено п. 11.4. Договору, за погодженням з АТ "Українська залізниця" (Платником), суду не подано.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року зі справи № 806/1000/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Частинами 1 та 2 статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Згідно Указу Президента України "Про утворення військових адміністрацій" № 68/2022 від 24.02.2022 року, на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, утворено Рівненську обласну військову адміністрацію. В умовах воєнного стану у зв`язку з утворенням Рівненської ОВА, до останньої перейшли повноваження обласної державної адміністрації.

Відповідно до абз. 1 та абз. 3 п.п. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 02.03.2022 року "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану", установлено, що в умовах воєнного стану: акціонерне товариство "Українська залізниця" уповноважується виступати: платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих товарів і пакувальних товарів для їх фасування, санітарно-гігієнічних товарів, пального, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, будівельних матеріалів для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій).

За змістом п.1.1. та п. 6.5. Договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, Рівненська ОВА є замовником у договорі, до прав та повноважень якої належить: прийняти товар, несе відповідальність за перевірку відповідності асортименту, кількості та якості прийнятого товару, а також за строки його прийняття.

Рівненська окружна прокуратура листом № 50-56-8117ВИХ-23 від 29.09.2023 року звернулася до Рівненської обласної військової адміністрації в якому просила повідомити Рівненську окружну прокуратуру про вжиті та заплановані Рівненською ОВА заходи щодо стягнення із вказаних постачальників пені та інших штрафних санкцій, у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих зобов`язань з поставки товарів (а.с.40-42).

Рівненська окружна прокуратура листом № 50-56-8118ВИХ-23 від 29.09.2023 року звернулася до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України в якому просила повідомити про вжиті та заплановані Міністерством інфраструктури України заходи щодо стягнення з вказаних постачальників штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань щодо поставки товарів за Договорами (а.с.43-45).

У відповідь на вказаний лист № 50-56-8117ВИХ-23 від 29.09.2023 року прокуратури, Рівненська обласна військова адміністрація листом № вих 9579/0/01-72/23 від 18.10.2023 року повідомила, що Рівненська ОВА не вбачає підстав для вжиття заходів щодо стягнення, зокрема, із ТОВ "Рівне-Борошно" пені та інших штрафних санкцій, у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих зобов`язань з поставки товарів (а.с.46-49).

У відповідь на вказаний лист № 50-56-8118ВИХ-23 від 29.09.2023 року прокуратури, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України повідомило, що оскільки міністерство не є стороною за укладеними Догорами, відсутні правові підстави для вжиття заходів щодо стягнення, зокрема, з ТОВ "Рівне-Борошно" пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день затримки (а.с.48-49).

Рівненська окружна прокуратура листом № 50-56-10312ВИХ-23 від 13.12.2023 року повідомила Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України про прийняття рішення про звернення до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Рівне-Борошно" про стягнення пені у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих на себе зобов`язань з поставки товару в розмірі 83 459,09 грн. (а.с.50).

Рівненська окружна прокуратура листом № 50-56-10297ВИХ-23 від 13.12.2023 року повідомила Рівненську обласну військову адміністрацію про прийняття рішення про звернення до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Рівне-Борошно" про стягнення пені у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих на себе зобов`язань з поставки товару в розмірі 83 459,09 грн. (а.с.51).

Враховуючи вищезазначене, оскільки товар в порушення умов Договору поставки не було вчасно поставлено замовнику, відтак, Рівненська ОВА є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що на виконання ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України і ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Рівненською обласною військовою адміністрацією, яка протягом розумного строку не вживала заходів щодо звернення до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Рівне-Борошно" пені у зв`язку із несвоєчасним виконанням взятих на себе зобов`язань з поставки товару, тобто навів підставу для представництва інтересів держави та для звернення з позовом до суду.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі органу - Рівненської обласної військової адміністрації.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі -ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Згідно ч. 2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 6.1. Договору сторони передбачили, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця (ст. 618 ЦК України).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд визнає доведеним факт порушення відповідачем строків поставки продукції, обумовлених Договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, що є підставою для застосування до останнього господарських санкцій, визначених п. 6.1 даної угоди. При цьому судом не береться до уваги твердження відповідача з посиланням на гарантійний лист та лист Рівненської військової обласної адміністрації про домовленість з замовником за Договором про поетапне постачання товару, оскільки вказані домовленості не було оформлено сторонами належним чином - шляхом внесення змін до цієї угоди в порядку визначеному п. 11.4 Договору.

Разом тим, перевіривши поданий прокурором розрахунок пені, суд визнає його таким, що здійснений з порушенням порядку та періодів нарахування такого виду неустойки.

Згідно положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Терміном, є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.(ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.(ст.253, ч.1 ст.255 ЦК України).

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені. (Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі №927/1091/17).

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно умов п. 6.1 Договору, "У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки".

В даному випадку, при нарахуванні пені прокурором здійснено розрахунок з включенням дат фактичної поставки товару, а розрахункова сума в кожному періоді зазначена без урахування вартості вже здійснених поставок.

Суд, здійснивши перерахунок пені, визнає обгрунтованим її розмір:

за період з 09.04.2022 року до 14.04.2022 року (виходячи з вартості непоставленого товару 3 042 856,80 грн) розмір пені становить 10 003, 91 грн;

за період з 15.04.2022 року до 20.04.2022 року (виходячи з вартості непоставленого товару 2 685 873, 60 грн) розмір пені становить 8 830, 27 грн;

за період з 21.04.2022 року до 22.04.2022 року (виходячи з вартості непоставленого товару 2 328 890, 40 грн) розмір пені становить 2 552, 21 грн;

за період з 23.04.2022 року до 26.04.2022 року (виходячи з вартості непоставленого товару 1 971907,20 грн) розмір пені становить 4321, 99 грн;

за період з 26.04.2022 року до 26.04.2022 року (виходячи з вартості непоставленого товару 1614 924,00 грн) розмір пені становить 884,89 грн;

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 26593, 27 грн.

Разом з тим, статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 ЦК України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду викладеної у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 правової позиції:

"Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.03.2023 року у справі № 902/317/22:

"Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності. Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. При цьому слід враховувати, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18, від 22.10.2019 року у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі №902/855/18, від 29.09.2020 року у справі №909/1240/19 (909/1076/19), тощо.

Поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19)."

Верховний Суд в постанові від 23.02.2023 року у справі № 905/1677/16 констатував, що застосоване у ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

При цьому, суд звертає увагу, що господарський суд вправі і без заяви сторони застосувати своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. Тому, розглядаючи можливість зменшення розміру пені суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а саме: замовник отримав товар без будь-яких зауважень, що підтверджується Актами приймання - передачі та видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін; незначна тривалість прострочення виконання зобов`язання за договором, яка могла бути викликана неможливістю прийняти товар самим замовником, що підтверджується залученим до матеріалів справи гарантійним листом з зазначенням більш тривалих строків поставки та письмовими поясненнями замовника; поведінку боржника та поведінку кредитора; повне виконання зобов`язання, а також відсутність негативних наслідків порушення зобов`язання.

З огляду на зазначене, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність поданих доказів окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги виконання взятих відповідачем за Договором зобов`язань та виключність обставин даної справи, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50 % , а саме 13 296,64 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом частково, а розмір пені зменшено за рішенням суду, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 855,23 грн покладаються на відповідача у справі, а решта - на прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 .Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Борошно"</a> (33001, м. Рівне, вул. Біла, 35 , код ЄДРПОУ 31435947) на користь Рівненської обласної військової адміністрації (33013, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 13986712) 13 296,64 грн - пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Борошно"</a> (33001, м. Рівне, вул. Біла, 35 , код ЄДРПОУ 31435947) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077; р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 855,23 грн витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2024 року .

Суддя Н. Церковна