Постанова

від 15.02.2024 по справі 815/1105/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1093/24

Справа № 815/1105/18

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 815/1105/18

Номер провадження: 22-ц/813/1093/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Ступник А.О.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

-відповідач Головне управління Держгеокадастру в Одеській області,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Фермерське господарства «Обрій»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Фермерське господарства «Обрій», про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 175 від 19 травня 2017 року про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 18.09.2014 року № 77 про виставлення на торги земельної ділянки з кадастровим номером 5123383200:01:003:0239, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Вужиловського О.В. 12 грудня 2022 року, повний текст рішення складений 14 грудня 2022 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконними змін до наказу ГУ Держкомзему в Одеській області та скасування їх, зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області розглянути повторно заяви громадян та видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі - 2 га. у власність ОСОБА_1 ..

Постановою Верхового Суду від 01.09.2022 року провадження в даній справі закрито та роз`яснено позивачу можливість розгляду даних вимог в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року адміністративна справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконними змін до наказу ГУ Держкомзему в Одеській області та скасування їх, зобов`язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області розглянути повторно заяви громадян та видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі - 2 га. у власність ОСОБА_1 направлена до Любашівського районного суду Одеської області для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2022 року позовна заява була залишена без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків. Позивач усунув зазначені судом недоліки на надіслав до суду позовну заяву до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа - фермерське господарства «Обрій», про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 175 від 19 травня 2017 року про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 18.09.2014 року № 77 про виставлення на торги земельної ділянки з кадастровим номером 5123383200:01:003:0239.

ОСОБА_1 обгрунтовує позовні вимоги тим, що він виявив бажання отримати у власність земельну ділянку, площею 2,0 га., на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області, за межами населеного пункту. У зв`язку із цим протягом 2016-2017 років він неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею - 2,0 га., для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області та надавав всі необхідні документи.

Відповідач незаконно та безпідставно відмовляв у задоволенні клопотань позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею - 2,0 га., для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області. У подальшому наказом №175 від 19.05.2017 року, протиправно вніс земельну ділянку, яку бажав отримати позивач, до переліку земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами.

Посилаючись на вищевикладене позивач просив визнати незаконними зміни від 19.05.2017 року № 175 до наказу Головного управління Держземагенства в Одеській області від 18.09.2014 року № 77 про виставлення на торги земельної ділянки з кадастровим номером 512338200:01:003:0239 та скасувати їх.

Позиція сторін в суді першої інстанції

Відповідач та третя особа під час розгляду справи судом першої інстанції відзиву, пояснень на позов до суду не надали.

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області при розгляді справи Одеським окружним адімінстративним судом надало відзив на адміністративний позов, згідно якого позовні вимоги ОСОБА_1 не визнало. Вказує на те, що на момент розгляду клопотання позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, спірна земельна ділянка вже була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних аукціонах. Головне управління, реалізуючи державну політику в сфері земельних відносин, діяло на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією, Законами України та на виконання доручення Віце-прем`єр-міністра України Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 правомірно наказом №175 від 19.05.2017 року включило спірну земельну ділянку до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами (Т. 1, а. с. 127 - 134).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 ..

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довів, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області неправомірно включило земельну ділянку з кадастровим номером5123383200:01:003:0239 та неправомірно видало відповідний наказ № 175 від 19.05.2017 року «Про доповнення переліку земельних ділянок»до переліку ділянок, що виставляються на торги, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України (Т. 3, а. с. 113 115).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2022 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) суд помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, не врахував усі приписи ст. 274 ЦПК України, а також, що розгляд справи з 2018 року для позивача має велике значення; 2) судом не враховано право громадян на отримання земельної ділянки у власність та те, що останній неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання йому земельної ділянки; 3) судом не враховано, що станом на 19.05.2017 року згідно ст. 134 ЗК України земельні торги не проводяться при наданні земельної ділянки чи передані їх громадянам, у випадках передбачених ст. ст. 34, 36, 121 ЗК України; 4) спірний наказ №175 від 19.05.2017 року є незаконним, оскільки до переліку було включено земельну ділянку, яка не була сформована та не присвоєно кадастровий номер; 5) спірна земельна ділянка була включена до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані в користування тільки на торгах, у той час коли остання знаходилась у користуванні іншої особи; 6) спірна земельна ділянка перебувала у землях запасу, оскільки знаходилась у користуванні його діда, який отримав її для ведення фермерського господарства (Т. 3, а. с. 141-157, 169-177).

Позиція відповідача в апеляційному суді

ГУ Держгеокадастру в Одеській області у відзиві на апеляційну скаргу просить її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує на те, що Державний кадастровий реєстратор Головного управління діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, тому правомірно відмовив апелянту у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею - 2,0 га., для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (Т. 3, а. с. 151 153).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.02.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2022 року (Т. 3, а. с. 142 143).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.02.2023 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду з повідомленням учасників справи (Т. 3, а. с. 150).

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 30.05.2023 року № 567/0/15-23 суддя Приходько Л.А. достроково закінчила відрядження в Одеському апеляційному суді.

На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.07.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів. Справу призначено до розгляду (Т. 4, а. с. 5 5 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.11.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Сорочан А.В., діючої від імені ОСОБА_1 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т. 4, а. с. 17 17 зворотна сторона).

У судовому засіданні адвокат Сорочан А.В., діюча від імені ОСОБА_1 , підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь в судовому засіданні щодо можливості розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

ОСОБА_1 30 вересня 2016 року разом із іншими громадянами звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, орієнтованою площею - 2,0 га., для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області.

За результатами розгляду зазначеного клопотання ГУ Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача направило лист №Д-14647/0-5906/6-16 від 20.10.2016 року, в якому зазначило про відмову позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки за інформацією Відділу Держгеокадастру у Любашівському районі Одеської області земельна ділянка, яка пропонується до відведення, знаходиться у користуванні третіх осіб (Т.1 а. с. 75).

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 21 березня 2017 року у справі №507/1808/16-ц припинено право постійного користування земельною ділянкою, площею - 51,55 га., для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області. Рішення Новокарбівської сільської ради від 18.10.1992 року визнано таким, що втратило чинність. Державний акт на право постійного користування землею, виданий померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що був зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №55 визнано недійсним. Зобов`язано Новокарбівську сільську раду Любашівського району Одеської області, Любашівську районну державну адміністрацію Одеської області, ГУ Держгеокадастру в Одеській області перевести земельну ділянку, загальною площею - 51,55 га., до земель запасу державної власності (Т.1, а. с. 75 - 78).

Позивач 31 березня 2017 року знову звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, орієнтованою площею - 2,0 га., для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області.

За результатами розгляду зазначеного клопотання ГУ Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача направило лист №Д-6292/0-3970/6-17 від 12.05.2017 року, в якому зазначило про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки стосовно вказаної ділянки існує судовий спір та на даний час справа перебуває на розгляді (Т. 1 а. с. 79).

Позивач 13 травня 2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, орієнтованою площею - 2,0 га., для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області.

За результатами розгляду зазначеного клопотання ГУ Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача направило лист №Д-9083/0-4676/6-17 від 08.06.2017 року, в якому зазначило про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки з огляду графічної частини, долученої до клопотання позивача, неможливо визначити місце розташування земельної ділянки відповідно до навколишнього середовища з урахуванням комплексного розвитку території (Т. 1 а. с. 83).

З листа Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області № 172/02-12 від 17.05.2017 року вбачається, що сільський голова звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про виставлення на торги земельної ділянки, площею 51,55 га., яка розташована на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (Т. 1, а. с. 87).

Згідно наказу № 175 від 19.05.2017 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області доповнено перелік земельних ділянок, права оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами (Т. 1, а. с. 90).

Листом № 18-15-0.10-6833/2-17 від 16.06.2017 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повідомило Новокарбівську сільську раду Любашівського району Одеської області, що згідно клопотання сільської ради земельна ділянка, орієнтовної площею - 40 га., включена в перелік земель сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах (Т. 1, а. с. 89).

Позивач 14.06.2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, орієнтованою площею - 2,0 га., для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (Т. 1, а. с. 70).

За результатами розгляду зазначеного клопотання ГУ Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача направило лист №Д-12080/0-6744/6-17 від 14.07.2017 року, в якому зазначило про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та запропоновано придбати право на бажану земельну ділянку на земельних торгах (Т. 1, а. с. 71).

Відмова обґрунтована тим, що відповідно до доручення Віце-прем`єр-міністра України Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 року №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», Головним управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014 року №77, із змінами від 19.05.2017 року №175, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, до якого вже включена земельна ділянка, що вказана позивачем у клопотанні,. Тому, у відповідності до ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України така земельна ділянка не може відчужуватися, надаватися у користування до завершення торгів.

Відповідно до наказу № 15-6749-13-17 сг від 06 липня 2017 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір - 40 га., із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Т. 2, а. с. 8).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 134375180 видно, що право оренди земельної ділянки, площею - 40 га., кадастровий номер 5123383200:01:003:0239, зареєстровано за фермерським господарством «Обрій» на підставі договору оренди землі номер 90 від 14.08.2018 року (Т. 2, а. с. 19).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про необхідність відмови в задоволенні позову, разом з тим дійшов помилкових висновків про можливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційних скаргах та прийняття аргументів викладених у відзиві на апеляційну скаргу

Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першоюстатті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У частині шостійстатті 19 ЦПК Українив редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, визначено, що для цілей цьогоКодексумалозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положеннястатті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень процесуального закону, суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому за змістом пункту 1 частини шостої цієї статті справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області №175 від 19 травня 2017 року про внесення змін до наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 18.09.2014 року №77 та зобов`язати ГУ Держгеокадастру в Одеській області розглянути повторно заяви громадян та видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у розмірі - 2 га., у власність ОСОБА_1 ..

Тобто у цій справі позивач заявив вимоги немайнового характеру, у зв`язку з чим у ній неможливо визначити ціну позову, а тому справа не належить до категорії малозначних на підставі пункту 1 частини шостоїстатті 19 ЦПК України, та не визнана судом малозначною відповідно до пункту 2 частини шостоїстатті 19 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції помилково розглянув цю справу у порядку спрощеного позовного провадження, не врахувавши категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у ній.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З огляду на те, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду з цих підстав.

Щодо суті спору колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із п. 1, 7 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, тощо.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області діє на підставі Положення, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року №308.

Відповідно до положень ст. 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із положеннями ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначають цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри з доданням графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, тощо.

При цьому, у відповідності до ст. 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

З метою забезпечення децентралізації влади, збільшення повноважень органів місцевого самоврядування з управління територіями, подолання корупції та збільшення надходжень до місцевих бюджетів, підвищення ефективності територіального планування та якості управлінських рішень органів місцевого самоврядування, Віце-прем`єр-міністром Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсманом В.Б. видане Доручення від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 з проханням забезпечити: обов`язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою; надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (крім тих, що знаходяться у користуванні) для ведення фермерського господарства та особистого селянського господарства на конкурсній основі за результатами відкритих публічних земельних аукціонів; затвердження на регулярній основі та оприлюднення на офіційному сайті Держземагентства переліків земельних ділянок, що виставляються на земельні торги, за результатами аналізу матеріалів інвентаризації, іншої землевпорядної документації, звернень фізичних та юридичних осіб щодо таких земельних ділянок.

Згідно із частиною п`ятою ст. 136 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Верховний Суд неодноразово розглядав справи, де поставало таке ж питання і сформував висновок, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги, є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Ця правова позиція є усталеною адже була підтримана в постановах Верховного Суду, зокрема від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17, від 23.01.2020 у справі № 620/1058/19, від 28.10.2020 у справі № 819/1976/17, від 22.10.2020 у справі № 815/7279/16, від 30.03.2021 у справі № 2040/6485/18, від 13.04.2021 у справі № 818/1470/18 та від 29.07.2021 у справі № 120/1317/19.

При цьому Верховний Суд зазначав, що приписи ст. 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що включення до переліку і виставлення земельної ділянки на торги не є тотожним, проте прийняття Радою рішення про віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах, вже є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Отже, у разі включення земельних ділянок до числа тих, право оренди на які може бути реалізоване на конкурсних умовах (земельних торгах), такі земельні ділянки не можуть передаватися у власність, що виключає законні підстави для надання зацікавленій особі дозволу на розроблення документації із землеустрою, адже надання відповідного дозволу є першим із етапів переходу ділянки у приватну власність.

Відділом у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 17.05.2017 року на адресу ГУ Держгеокадастру в Одеській області надісланий лист №22-15-0.340-27/111-17, яким на виконання Доручення Віце-прем`єр-міністра Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 та п. 2.2 Протоколу №2 засідання колегії Держземагенства України від 14 жовтня 2014 року, введеного в дію на підставі наказу Держземагенства України від 15.10.2014 року №328, за результатами аналізу матеріалів інвентаризації, іншої землевпорядної документації, звернення фізичних та юридичних осіб, зокрема, щодо надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства та ведення товарного сільськогосподарського виробництва, було надано перелік земель сільськогосподарського призначення державної власності для формування земельних ділянок, як об`єктів цивільних прав, що не надані у власність чи у користування та підлягають продажу на земельних торгах, які розташовані на території Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів) (Т. 1, а. с. 174 - 176).

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області наказом №175 від 19.05.2017 року доповнило перелік земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно Додатку №1, затвердженого Наказом Головного управління Держземагентства в Одеській області №77 від 18.09.2014 року, земельними ділянками, які розташовані в Одеській області, Новокарбівсбкої сільської ради Любашівського району (за межами населеного пункту): лот №1571, кадастровий номер 5123383200:01:003:0239, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовна площа земельної ділянки (га) 40,00 га. (Т. 1, а. с. 135 - 138).

Відповідно до ст. 136 Земельного кодексу України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Таким чином, реалізуючи державну політику у сфері земельних відносин, на виконання Доручення Віце-прем`єр-міністра Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 та враховуючи лист Відділу у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №22-15-0.340-27/111-17 від 17.05.2017 року, при прийнятті оскаржуваного наказу, відповідач діяв у межах своїх повноважень та правомірно включив спірну земельну ділянку до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, а тому підстав для визнання дій ГУ Держгеокадастру в Одеській області на момент виникнення спірних правовідносин про включення спірної земельної ділянки до переліку ділянок, що виставляються на торги та скасування наказу про включення земельної ділянки до переліку ділянок, що виставляються на торги, не має.

При цьому, враховуючи включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, права на які виставлені на земельні торги, у відповідності до ст. 136 Земельного кодексу України, така земельна ділянка не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, а тому відповідачем правомірно відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання від 14.06.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність, орієнтованою площею - 2,0 га., для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області. (Така позиція відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в рішенні від 3 квітня 2018 року у справі №815/3059/17, в рішенні від 2 жовтня 2018 року у справі №806/3708/15).

На підставі вищевказаного, позивачем не було спростовано, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області неправомірно включило земельну ділянку з кадастровим номером5123383200:01:003:0239 та неправомірно видало відповідний наказ № 175 від 19.05.2017 року «Про доповнення переліку земельних ділянок»до переліку ділянок, що виставляються на торги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2022 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Фермерське господарства «Обрій», про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 175 від 19 травня 2017 року про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 18.09.2014 року № 77 про виставлення на торги земельної ділянки з кадастровим номером 5123383200:01:003:0239 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 20 березня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе