Рішення

від 20.03.2024 по справі 922/103/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/103/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК", місто Київ, доТовариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ТА АДМІНІСТРУВАННЮ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША КУПЕЦЬКА ГІЛЬДІЯ», місто Харків, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК", звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ТА АДМІНІСТРУВАННЮ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША КУПЕЦЬКА ГІЛЬДІЯ", про стягнення заборгованості за договором про обслуговування рахунка в цінних паперах № 40005050/16 від 08.08.2016 у загальному розмірі 44 167,38 грн., з них: заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи строкова 500,00 грн., заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи прострочена за період 01.06.2019 по 19.12.2023 25 500,00 грн., заборгованість по пені за період з 19.12.2022 по 19.12.2023 10 138,63 грн., 3% річних за період 01.06.2019 по 19.12.2023 1 734,25 грн., інфляційні втрати за період 01.06.2019 по 19.12.2023 6 294,50 грн.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12 січня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Публічного акціонерного товариства АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК" без руху. 19 січня 2024 року позивачем скеровано до суду заяву про усунення недоліків (вх. № 2008 від 23.01.2024). 24 січня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/103/24. Розгляд справи № 922/103/24 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з трекінгу відправлення за трек номером 0600245855289. ухвала суду від 24 січня 2024 року є повернутою за датою 01.02.2024 з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, а саме до 16.02.2024 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ

Як зазначено у позовній заяві, 08 серпня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір про обслуговування рахунку в цінних паперах № 40005050/16 (надалі «Договір»), за умовами якого позивач зобов`язався у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами та цим Договором, надавати послуги щодо обслуговування рахунку у цінних паперах Депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах Депонента на підставі розпоряджень Депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності. За умовами пункту 6.2. Договору, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не пізніше ніж за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього Договору Сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати. Відповідно до пункту 4.1. Договору Депонент оплачує послуги Депозитарної установи згідно з цим Договором та відповідно до Тарифів (Додаток № 1 до Договору), виставлених Депозитарною установою. Депонент погоджується з Тарифами, виставленими Депозитарною установою на дату укладення Договору. Пунктом 4.2. Договору погоджено, що Депозитарна установа має право змінювати Тарифом протягом дії цього Договору. Зміна Тарифів не потребує згоди Депонента. Тарифи, які були змінені Депозитарною установою після підписання цього Договору, та строк їх введення в дію доводяться до відома Депонента не пізніше ніж як за п`ять банківських днів до їх введення у дію шляхом розміщення повідомлення про зміну Тарифів Депозитарної установи у мережі Інтернет (п. 4.3. Договору). За змістом п. 4.4. Договору депонент не звільняється від оплати послуг Депозитарної установи за новими Тарифами у разі, якщо він не ознайомився або не мав змоги ознайомитися з новими Тарифами, які були змінені Депозитарною установою під час дії цього Договору, при умові належного виконання Депозитарною установою п. 4.3. цього Договору. У відповідності до п. 4.7. Договору оплата послуг Депозитарної установи здійснюється Депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем у якому надавалися послуги, згідно Акту-рахунку (Додаток № 2 до Договору), який надсилається Депозитарною установою Депоненту засобами поштового зв`язку не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавалися послуги. Так, на виконання пунктів 1.1., 2.1.1. Договору банком відкрито відповідачу рахунок у цінних паперах та надано послуги щодо його обслуговування в системі депозитарного обліку. Як зазначає позивач, станом на дату подання позовної заяви Договір про обслуговування рахунку в цінних паперах не є розірваним, рахунок у цінних паперах не закритий, а його обслуговування зі сторони позивача продовжує здійснюватись. Як вказано у позові, позивач направляв на адресу відповідача Акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з Договором. Позивач вказує про те, що позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання передбачені умовами Договору, в свою чергу відповідача зобов`язань за умовами Договору не виконав, оплати за надані послуги не здійснено внаслідок чого станом на 19.12.2023 року заборгованість відповідача становить 44 167,38 грн., з яких: заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи строкова 500,00 грн., заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи прострочена за період 01.06.2019 по 19.12.2023 25 500,00 грн., заборгованість по пені за період з 19.12.2022 по 19.12.2023 10 138,63 грн., 3% річних за період 01.06.2019 по 19.12.2023 1 734,25 грн., інфляційні втрати за період 01.06.2019 по 19.12.2023 6 294,50 грн.

3. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ОСНОВНОЇ СУМИ БОРГУ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 08 серпня 2016 року між Публічним акціонерним товариством АКЦІОНЕРНИМ БАНКОМ "УКРГАЗБАНК" (Позивач, Депозитарна установа за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ТА АДМІНІСТРУВАННЮ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША КУПЕЦЬКА ГІЛЬДІЯ», що діє за рахунок та в інтересах Пайового венчурного інвестиційного фонду «ПОЛАРІНВЕСТ» НЕДИВЕРСИФІКОВАНОГО ВИДУ ЗАКРИТОГО ТИПУ (Відповідач, Депонент за Договором) укладено договір про обслуговування рахунка в цінних паперах № 40005050/16.

Відповідно до п. 1.1. Договору Депозитарна установа зобов`язується у порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами та цим Договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах Депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах Депонента на підставі розпоряджень Депонента та в іншій спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності. Згідно із пп. 3.1.4. Договору Депонент зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги Депозитарної установи згідно із умовами та строками, передбаченими Договором, та Тарифами, Встановленими Депозитарною установою. У відповідності до п. 4.1. Договору Депонент оплачує послуги Депозитарної установи згідно з цим Договором та відповідно до Тарифів (додаток № 1 до Договору), встановлених Депозитарною установою. Депозитарна установа має право змінювати Тарифи протягом дії цього Договору. Зміна Тарифів не потребує згоди Депонента (п. 4.2. Договору). Згідно із п. 4.3. Договору тарифи, які були змінені Депозитарною установою після підписання цього Договору, та строк їх введення в дію доводяться до відома Депонента не пізніше як за п`ять банківських днів до їх введення у дію шляхом розміщення повідомлення про зміну Тарифів Депозитарної установи у мережі Інтернет www.ukrgasbank.com. Тарифи Депозитарної установи є обов`язковими для Депонента (п. 4.5. Договору). У відповідності до п. 4.7. Договору оплата послуг Депозитарної установи здійснюється депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавалися послуги, згідно Акту-рахунку (додаток № 2 до Договору), який надсилається Депозитарною установою Депоненту засобами поштового зв`язку не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавалися послуги.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із додатків до позову та встановлено судом, позивачем представлено до суду акти-рахунки за Договором за спірний період на загальну суму 26 000,00 грн. У встановлений п. 4.7. Договору строку заборгованість не була оплачена.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Договором по сплаті комісії в загальному розмірі 26 000,00 грн. (500 грн. заборгованість та 25 500 грн. прострочена заборгованість) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

4. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ З ВІДПОВІДАЧА ПЕНІ

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.4. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, які передбачені цим Договором, Депонент зобов`язаний сплатити Депозитарній установі пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов`язання, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 10 138,63 грн. за період з 19.12.2022 по 19.12.2023 року.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі №910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Здійснивши перевірку суми нарахованої позивачем пені, суд прийшов до висновку, що вона здійснена арифметично вірно, а отже підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме у сумі 10 138,63 грн. При цьому, відповідач не скористався своїм правом на подання контррозрахунку заборгованості з пені.

5. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ ТА 3% РІЧНИХ

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період 01.06.2019 по 19.12.2023 1 734,25 грн., інфляційні втрати за період 01.06.2019 по 19.12.2023 6 294,50 грн.

Здійснивши перевірку суми нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року у справі № 910/18557/20, суд прийшов до висновку, що вони здійснено арифметично вірно, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 3% річних у сумі 1 734,25 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 294,50 грн. При цьому, відповідач не скористався своїм правом на подання контррозрахунку заборгованості з 3% річних та інфляційних втрат.

6. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ТА АДМІНІСТРУВАННЮ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША КУПЕЦЬКА ГІЛЬДІЯ» (61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 36, офіс 15; код ЄДРПОУ: 38003123) на користь Публічного акціонерного товариства АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК" (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1; код ЄДРПОУ: 23697280) заборгованість за договором про обслуговування рахунка в цінних паперах № 40005050/16 від 08.08.2016 року, а саме: заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи строкова у розмірі 500,00 грн., заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи прострочена за період 01.06.2019 по 19.12.2023 у розмірі 25 500,00 грн., заборгованість по пені за період з 19.12.2022 по 19.12.2023 у розмірі 10 138,63 грн., 3% річних за період 01.06.2019 по 19.12.2023 у розмірі 1 734,25 грн., інфляційні втрати за період 01.06.2019 по 19.12.2023 у розмірі 6 294,50 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" березня 2024 р.

СуддяН.В. Калініченко