Рішення

від 18.03.2024 по справі 922/30/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024м. ХарківСправа № 922/30/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

прокурора: Комісар О.О., службове посвідчення № 072864 від 01.03.2023 р.

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області, місто Харків, в інтересах держави в особі Відділу освіти Люботинської міської ради Харківської області, Харківська область, місто Люботин,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА СТРОЙ ГРУП", місто Київ,

про зобов`язання належним чином виконати умови договору, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Люботинської міської ради Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада Строй Груп», про зобов`язання ТОВ «Лада Строй Груп» виконати п. 3.1. розділу 2 «Обов`язки підрядника» договору № 63 від 02.07.2021, укладеного між Відділом освіти Люботинської міської ради Харківської області та ТОВ «Лада Строй Груп» шляхом приведення обсягу фактично виконаних ремонтних робіт на об`єкті «Капітальний ремонт покрівлі Караванської гімназії за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Заводська, 16» у відповідність до обсягів, визначених у актах приймання-передачі виконаних робіт до договору № 63 від 02.07.2021, а саме: № 1 за серпень 2021 року на суму 1 204 826,78 грн., № 2 за вересень 2021 року на суму 731 044,96 грн., № 3 за листопад 2021 року на суму 314 628,26 грн.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05 січня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області без руху. 12 січня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/30/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/30/24 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. 26 лютого 2024 року, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з трекінгу відправлення за трек номером 0600243445920, ухвала суду від 12 січня 2024 року є повернутою за датою 21.01.2024 з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, починається обрахунок визначеного судом процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 12 січня 2024 року, а саме до 05.02.2024 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Суд констатує про те, що ним дотримано строки розгляду справи.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ

Як зазначено у позовній заяві, Харківською окружною прокуратурою під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023221320000069 від 07.02.2023 року за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України щодо привласнення бюджетних коштів при проведенні закупівель товарів та послуг, встановлено наступне. 25.05.2021 року Відділом освіти Люботинської міської ради на офіційному веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено повідомлення про проведення відкритих торгів № UA-2021-05-25-002266-c за предметом: «Капітальний ремонт покрівлі Караванської гімназії за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Заводська, 16». За результатами проведеної процедури закупівлі, переможцем визначено ТОВ «Лада Строй Груп». У подальшому, 02.07.2021 року між Відділом освіти Люботинської міської ради та ТОВ «Лада Строй Груп» укладено договір № 63 щодо проведення капітального ремонту покрівлі Караванської гімназії за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Заводська, 16 (надалі «Договір»). На виконання вказаного Договору між сторонами підписано у двосторонньому порядку договірну ціну, кошторисну документацію та за результатами проведення робіт - у двосторонньому порядку підписано акти приймання-передачі виконаних робіт, а саме, акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2021 року на суму 1 204 826,78 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за вересень 2021 року на суму 731 044,96 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за листопад 2021 року на суму 314 628,26 грн. Після прийняття виконаних робіт замовником на розрахунковий рахунок підрядника перераховано грошові кошти в сумі 2 250 000,000 грн. В ході проведення досудового розслідування, органом досудового розслідування 01.11.2022 року винесено постанову про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Відповідно до висновку експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/121-22/14673-БТ від 16.01.2023 року, вартість фактично виконаних будівельних робіт з капітального ремонту покрівлі Караванської гімназії за Договором складає 2 181 244,00 грн. Обсяги на вартість фактично виконаних робіт з капітального ремонту покрівлі Караванської гімназії не відповідають обсягами та вартості, зазначеним в актах приймання виконаних будівельних робіт № 1-3 за Договором. У зв`язку із вищевикладеним, прокурор вважає, що належним способом захисту порушених інтересів держави є зобов`язання відповідача виконати належним чином умови Договору, а саме: виконати обсяг ремонтних робіт, який визначено у актах прийняття виконаних робіт.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО ПІДСТАВНОСТІ (ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ) ПРОКУРОРА НА ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ З ДАНИМ ПОЗОВОМ

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом. Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України). У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті цього Закону). Крім того, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України надають прокурору право звертатися до суду з позов про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

На переконання суду, прокурор, звертаючись з даним позовом, обґрунтував порушення інтересів держави, а саме вказав, що неналежне виконання умов Договору щодо проведення ремонтних робіт у Караванській гімназії створює загрозу для належної експлуатації будівлі при проведенні у майбутньому навчальних заходів та суперечить інтересам держави щодо ефективного використання бюджетних коштів. Тобто, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо ефективного використання бюджетних коштів та належного виконання ремонтних робіт у закладах дитячої освіти.

Прокурором також представлено документи, що підтверджують дотримання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме 17.08.2023 року складено повідомлення за вих. № 62-3557вих23 до Відділу освіти Люботинської міської ради із пропозицією щодо вжиття реальних, вичерпних та дієвих заходів, спрямованих на захист інтересів держави. 29 вересня 2023 року Відділом освіти Любитнської міської ради викладено прохання до прокурора про вжиття заходів представницького характеру за означеним Договором.

Таким чином, прокурором дотримані процедури, передбачені законодавством України для звернення до суду в інтересах держави, так само як і обґрунтовано в чому може полягати порушення інтересів держави. Тобто, вбачаються обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави прокуратурою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

4. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, Відділом освіти Люботинської міської ради на офіційному веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено повідомлення про проведення відкритих торгів № UA-2021-05-25-002266-c за предметом: «Капітальний ремонт покрівлі Караванської гімназії за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Заводська, 16». За результатами проведеної процедури закупівлі, переможцем визначено ТОВ «Лада Строй Груп» (відповідач).

02 липня 2021 року між Відділом освіти Люботинської міської ради (позивач, замовник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАДА СТРОЙ ГРУП» (відповідач, підрядник за Договором) укладено договір № 63. Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з урахуванням ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» згідно ДК 021:2015-45450000-6 інші завершальні будівельні роботи (Капітальний ремонт покрівлі Караванської гімназії, за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Заводська, 16), які наведені у локальному кошторисі та договірній ціні, які є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно із п. 3.1. Договору підрядник власними силами та засобами виконує роботи в обсягах та у терміни, передбачені даним договором і здає роботи замовнику за актом виконаних робіт. У відповідності до п. 5.3. Договору вартість робіт за даним Договором складає 2 250 500,00 грн в т.ч. ПДВ 20% - 375 083,33 грн. Сторони домовились, що гарантійний термін на предмет даного Договору складає 10 (десять) років з моменту підписання акту здачі-приймання. Гарантійний термін поширюється як на виконані роботи, так і на матеріали, вироби і конструкції, які підрядник застосував при виконанні робіт (п. 9.1. Договору). До договору сторонами підписано договірну ціну та кошторисну документацію.

На виконання п. 3.1. Договору між сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за серпень 2021 року на суму 1 204 826,78 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за вересень 2021 року на суму 731 044,96 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за листопад 2021 року на суму 314 628,26 грн.

Тобто, виконано робіт на загальну суму 2 250 500,00 грн., які перераховані позивачем на користь відповідача в повному обсязі.

Водночас, висновком експерта № СЕ-19/121-22/14673-БТ від 16.01.2023 року встановлено, що обсяги та вартість фактично виконаних робіт з капітального ремонту покрівлі Караванської гімназії, розташованої за адресою: Харківська область, м. Люботпн, вул. Заводська, 16 по Договору № 63 від 02.07.2021 року, який укладений між Відділом освіти Люботинської міської ради та ТОВ «Лада Строй груп», не відповідають обсягам та вартості зазначеним в актах приймання виконаних будівельних робіт №№ 1-3 по договору №63 від 02.07.2021 року (п. 2.3.). Означений висновок зроблений на підставі, зокрема, проведення аналізу відповідності фактично виконаних обсягів робіт з обсягами робіт зазначеними в актах №№ 1-3 приймання виконаних будівельних робіт до Договору. Означений аналіз викладений вигляді таблиці №1, яка міститься на 11 сторінці висновку.

Так, виявлені наступні відхилення, зокрема: 1) розділ № 1, вид робіт: «Улаштування підшиви бокової частини та фронтонів» - за актом № 3 вказано 1,45, однак фактичний обсяг виконаних робіт дорівнює 0,45, тобто різниця складає 1,00; 2) розділ № 2, вид робіт: «Розбирання лат [решетування] з дошок з прозорами» - з актом № 2 вказано 0,05, однак фактичний обсяг виконаних робіт дорівнює 0 (нуль); 3) розділ № 2, вид робіт: «Улаштування лат [решетування] з прозорами із дошок і брусків під покрівлю 5 листової сталі»; 4) розділ № 3, вид робіт: «Улаштування підшивки профільним листом з полімерним покриттям карнизного звису по дереву» - за актом № 2 вказано 0,196, однак фактичний обсяг виконаних робіт дорівнює 0 (нуль); 5) розділ № 3, вид робіт: «Улаштування підшивки карнизів» - за актом № 3 вказано 0,3058, однак фактичний обсяг виконаних робіт дорівнює 0 (нуль); розділ № 4, вид робіт: «Улаштування покриття з листової сталі тільки скатів» - за актом № 2 вказано 0,236, однак фактичний обсяг виконаних робіт дорівнює 0,156, тобто різниця складає 0,08; 6) розділ № 5, вид робіт: «Улаштування з листової сталі снігоутримувачів» - за актом № 3 вказано 0,12, однак фактичний обсяг виконаних робіт дорівнює 0 (нуль); розділ № 7, вид робіт: «Улаштування підшиви карнизів» - за актом № 3 вказано 0,085, однак фактичний обсяг виконаних робіт дорівнює 0 (нуль).

Із вищезазначеного вбачається, що всупереч умовам Договору, відповідачем проведено фактично менший обсяг робіт, ніж той, що зазначено в актах приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із ч. 1 ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

Прокурором обраний спосіб захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача виконати п. 3.1. розділу 2 «Обов`язки Підрядника» Договору шляхом приведення обсягу фактично виконаних ремонтних робіт на об`єкті у відповідність до обсягів, визначених у актах приймання-передачі виконаних робіт до договору № 63 від 02.07.2021 року, а саме, № 1 за серпень 2021 року на суму 1 204 826,78 грн., № 2 за вересень 2021 року на суму 731 044,96 грн, № 3 за листопад 2021 року на суму 314 628,26 грн.

Обґрунтування цього способу захисту полягає у тому, що по-перше, він передбачений ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 852 ЦК України, по-друге, Договір був укладений за результатами проведення відкритих торгів. У випадку стягнення коштів, що є різницею між вартістю робіт, зазначеною в Договорі, та вартістю фактично виконаних робіт, це не призведе до швидкого та ефективного відновлення порушеного становища, адже враховуючи чинне законодавство, позивач має оголосити про проведення нової закупівлі на усунення недоліків робіт. Очевидно, що проведення нової закупівлі вимагає значно більше часу, аніж усунення недоліків відповідачем.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що прокурором обрано ефективний спосіб захисту, що спрямований на швидке відновлення порушеного становища позивача, що є вкрай важливим, адже об`єктом проведення ремонтних робіт є будівля ліцею, де здійснюється освітня діяльність. За таких обставин, наявні підстави для задоволення позову.

Окремо суд звертає увагу, що 18 березня 2024 року під час судового засідання прокурором надані пояснення, що у висновку експерта № СЕ-19/121-22/14673-БТ від 16.01.2023 року та висновку експерта № СЕ-19/121-23/2686-ЕК від 23.02.2023 року грошовий еквівалент різниці у проведенні робіт вказаний для кваліфікації кримінального правопорушення, а не для захисту свого права шляхом стягнення коштів в порядку господарського судочинства.

5. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені прокурором, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Люботинської міської ради Харківської області задовольнити повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАДА СТРОЙ ГРУП" (44073, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 20-Б; код ЄДРПОУ: 40741181) виконати п. 3.1. розділу 2 «Обов`язки Підрядника» Договору № 63 від 02.07.2021 року, укладеного між Відділом освіти Люботинської міської ради (62433, Харківська область, місто Люботин, вулиця Шевченка, будинок 132; код ЄДРПОУ: 21174187) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАДА СТРОЙ ГРУП" (44073, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 20-Б; код ЄДРПОУ: 40741181) шляхом приведення обсягу фактично виконаних ремонтних робіт на об`єкті «Капітальний ремонт покрівлі Караванської гімназії за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Заводська, 16» по договору № 63 від 02.07.2021 року, укладеному між Відділом освіти Люботинської міської ради та ТОВ «ЛАДА СТРОЙ ГРУП» у відповідність до обсягів, визначених у актах приймання-передачі виконаних робіт до договору № 63 від 02.07.2021 року, а саме, № 1 за серпень 2021 року на суму 1204826,78 грн., № 2 за вересень 2021 року на суму 731044,96 грн., № 3 за листопад 2021 року на суму 314628,26 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА СТРОЙ ГРУП" (44073, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 20-Б; код ЄДРПОУ: 40741181) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ: 02910108; банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" березня 2024 р.

СуддяН.В. Калініченко