Окрема думка

від 14.03.2024 по справі 904/1553/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

14 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/1553/23

суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Бенедисюка I.М., Малашенкової Т.М. щодо ухвали об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2024 про прийняття до розгляду справи

Повністю не погоджуємося з зазначеною ухвалою та з мотивами її прийняття, керуючись частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), викладаємо окрему думку, суть якої полягає в такому.

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (далі - ТОВ "Твій Газзбут") 28.03.2023 звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" (далі - ТОВ "Світанок"), в якому просило стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 9 270 050,08 грн, 3% річних у розмірі 55 770,27 грн, пеню в розмірі 929 504,42 грн, інфляційні втрати в розмірі 71 618,13 грн та штраф в розмірі 947 322,61 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 №41АР200-87670-22 (далі - Договір).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 04.07.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023, позов задовольнив частково; стягнув з ТОВ "Світанок" на користь ТОВ "Твій Газзбут" суму основного боргу в розмірі 9 270 050,08 грн, 3% річних у розмірі 55 770,27 грн, інфляційні втрати у розмірі 71 618,13 грн, пеню у розмірі 464 752,21 грн та штраф у розмірі 473 661,31 грн; в решті позову відмовив.

4. Суд першої інстанції, ухвалюючи вказане рішення, виходив з того, що факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором №41АР200-87670-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 20.06.2022 року доводиться матеріалами справи, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 9270050,08 грн, 3% річних у розмірі 55770,27 грн, інфляційних втрат в розмірі 71618,13 грн.

5. При цьому суд дійшов висновку про наявність обставин, які мають істотне значення у справі та наявність підстав для зменшення пені та штрафу на 50%, у зв`язку з чим суд присудив до стягнення 464752,21 грн пені та 473661,31грн штрафу.

Короткий зміст касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Агрофірма Світанок" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення штрафу в розмірі 473 661,31 грн та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в цій частині; постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю.

Мотиви касаційної скарги

7. Скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №911/1893/22.

8. Скаржник посилається на положення частини четвертої, пункту 6 частини п`ятої статті 12 Закону "Про ринок природного газу", частини другої статті 224, статті 225 Господарського кодексу України, підпункти 1, 2 пункту 1 розділу VII, пункт 5 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила №2496).

9.Скаржник, зокрема, зазначає:

- сторони у договорі визначили порядок нарахування збитків (в розумінні Правил постачання природного газу та Закону "Про ринок природного газу"), а не штрафу; визначена сторонами у пункті 6.2.2 договору відповідальність не відноситься до штрафу, оскільки погоджена сторонами у договорі санкція, яка нараховується за певною формулою, за своєю правовою природою відноситься до збитків, відшкодування яких передбачено розд. VII Правил №2496;

10. ТОВ "Світанок" як скаржник вважає, що передбачена у пунктах 6.2.2, 6.2.3 відповідальність за правовою природою є збитками, а не штрафом. Отже, Скаржник стверджує, що Позивач, заявляючи до стягнення санкції за п 6.2.2 договору, які за своєю суттю є збитками, всупереч приписів ст. 74 ГПК України жодним чином не обґрунтував підстав заявлення таких вимог, не надав доказів понесених збитків (шкоди), не довів вини заподіювача шкоди та причинного зв`язку між діями заподіювача та настанням збитків;

11. Скаржник вказав, що: "...наведена правова позиція щодо стягнення передбачених Правилами №2496 і договором збитків викладена у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №911/1893/22 .

Зокрема, Верховний Суд, розглядаючи аналогічний по суті спір, в Постанові від 01.11.2023 у справі №911/1893/22 зазначив:

"Згідно з частинами третьою та четвертою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

У частині п`ятій статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Правил (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VIІ цих Правил.

Розділом VIІ Правил постачання природного газу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначений порядок відшкодування збитків та вирішення спорів.

Пунктом 1 розділу VII Правил встановлено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу"), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об`єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1.

5.12. Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов`язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України "Про ринок природного газу", в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків шляхом складання та направлення акта-претензії, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення / зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.

Близький по змісту висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 904/6994/20.

Таким чином судами встановлено, що пункт 6.2.2 договору відповідає підпункту 2 пункту 1 розділу VII Правил, а пункт 6.2.3 договору відповідає підпункту 1 пункту 1 розділу VII Правил, але у договорі сторони вказали, що це є штрафом, а не збитками.

З огляду на викладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що визначена сторонами договору у підпунктах 6.2.2, 6.2.3 відповідальність за своєю правовою природою відноситься до збитків, відшкодування яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу та які нараховуються за формулою та в порядку, встановленими зазначеними Правилами".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. Від ТОВ "Твій Газзбут" 22.12.2023 надійшов відзив, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

13. У відзиві ТОВ "Твій Газзбут", зокрема, зазначає:

14. Правилами №2496 передбачено, що при розрахунку збитків коефіцієнт не може перевищувати 0,5, у Договорі при розрахунку штрафу передбачений чіткий розмір коефіцієнту - 0,1; тобто Правилами №2496 і Договором передбачені різні види санкцій, які постачальник може застосувати до споживача;

відшкодування збитків та штрафні санкції є окремими видами господарських санкцій;

посилання скаржника на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі №904/6994/20 є помилковим, оскільки зазначена справа не є подібною до справи № 904/1553/23;

у Договорі, який є предметом розгляду у цій справі, сторони чітко погодили, що у випадку споживання природного газу обсягом більшим ніж запланований, споживач сплачує постачальнику штраф; жодні процедури доведення такого штрафу та його стягнення Договором не передбачені;

відповідно до діючого законодавства та умов Договору, позивач має право стягнути із споживача штрафні санкції, а також вимагати відшкодування збитків, оскільки умовами Договору не передбачено, що стягнення неустойки у вигляді штрафу позбавляє постачальника в подальшому звернутися до споживача з вимогами про відшкодування збитків або навпаки;

сторони у пункті 6.2.2. Договору чітко передбачили, що за порушення господарського зобов`язання на споживача покладається обов`язок зі сплати штрафу, а не передбачене право постачальника на звернення до споживача з вимогою про відшкодування збитків із певними засобами доказування їх отримання.

Передача справи на розгляд об`єднаної палати

15. Ухвалою від 07.02.2024 Верховний Суд передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №904/1553/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023.

16. Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2024 прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №904/1553/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2023.

Мотиви для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

17. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 07.02.2024 передав справу №904/1553/23на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права (п.1 розд.VIІ Правил №2496 (аналогічна норма права у п.1 розд. VI в редакції, чинній до 01.07.2020)), викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі:

(1) колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20;

(2) колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 21.09.2021 у справі №904/6992/20 та від 01.11.2023 у справі №911/1893/22;

(3) об`єднаної палати від 17.06.2022 у справі №904/6994/20.

18. Верховний Суд за наслідками розгляду касаційних скарг у вказаних справах дійшов висновку, що право на стягнення збитків із споживача, передбачене пп.1 п.1 розд.VI Правил №2496 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин - до 01.07.2020), не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, встановленому ГПК.

19. Колегія суддів в ухвалі від 07.02.2024 не погодилася із таким висновком, вказавши, що санкція, встановлена в підпунктах 1, 2 п.1 розд.VIІ Правил №2496 (норма п.1 розд.VIІ в редакції, чинній з 01.07.2020, є аналогічною п.1 розд.VI, що діяла до 01.07.2020) за своєю правовою природою є штрафом за порушення споживачем зобов`язання за Договором, адже зміст умов, встановлених п.6.2.2 Договору, та норм підпунктів 1, 2 п.1 розд.VIІ Правил №2496 не підпадає під визначення та склад збитків, що встановлені в ст.22 Цивільного кодексу України, ст.224, ч.1 ст.225 Господарського кодексу України.

20. Колегія суддів в ухвалі від 07.02.2024 також зазначила, що сформований висновок Верховного Суду щодо обов`язку постачальника (позивача) довести факт понесення ним збитків та їх розміру не відповідає нормам Правил №2496 та покладає на постачальника (позивача) додатковий тягар доведення обставин, доказування яких норми Правил №2496 не потребують. Отже, така вимога з боку суду свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

20.1. На підтвердження такого рівня стандарту доказування в цій категорії спорів колегія суддів вказала, що після прийняття Об`єднаною палатою постанови від 17.06.2022 у справі №904/6994/20 постачальники у жодній зі справ, в яких останні є позивачами (постанови Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №911/51/21, 09.08.2022 у справі №914/616/21, від 01.11.2023 у справі №911/1893/22, від 11.01.2024 у справі №924/423/23, не спроміглися довести обґрунтованості позовної вимоги про стягнення зі споживачів збитків, передбачених п.1 розд.VI Правил №2496 (розд.VIІ в редакції, чинній з 01.07.2020).

Вважаємо помилковими висновки об`єднаної палати щодо прийняття цієї справи на розгляд об`єднаної палати з огляду на таке

21. Частиною другою статті 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

22. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).

23. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

24. Практика об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стосовно, зокрема, прийняття цієї справи: є непослідовною, вибірковою та непередбачуваною з точки зору розумного спостерігача; навряд чи послідовною з позиції тлумачення умов, закріплених частиною другою статті 302 ГПК України.

25. Аналіз частини другої статті 302 ГПК України дає підстави виснувати, що відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах можна лише за умови, якщо:

(1) у справі, яка розглядається, викладено правовий висновок щодо застосування цієї норми права;

(2) за умови подібності правовідносин у цих справах;

(3) висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

26. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

26.1. Компетенційна складова цього поняття пов`язана із правильним використанням судами функціональних повноважень за результатами розгляду справи.

26.2. ЄСПЛ вважає, що вислів «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Правильно мають застосовуватися і функціональні повноваження суду. Зокрема, порушення було визнане у справах проти України, коли при перегляді постанов Вищого господарського суду України Верховний Суд України, який міг або скасувати постанову Вищого господарського суду України та повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі, залишив у силі постанову апеляційного суду, перевищивши свої повноваження» (FIRMA VERITAS, TOV v. UKRAINE, ЄСПЛ, № 2217/07, § 26-30, від 15 травня 2012 року).

26.3. З урахуванням наведеного вважаємо, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку відсутністю предмета (об`єкта) для перегляду, з огляду на функціональні повноваження цього суду (об`єднаної палати), оскільки не є функціональним повноваженням цього суду (об`єднаної палати) розгляд питання про відступлення від висновку Верховного Суду України, Великої палати Верховного Суду, колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, яке належить до функціональних і виключних повноважень Великої Палати Верховного Суду або коли Верховний Суд у складі колегії суддів з однієї палати хоче відступити від висновків колегії суддів ціє ж палати, або Верховний Суд у складі палати має намір відступити від висновків цієж палати.

26.4. Вважаємо, що справа такаж підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з відсутністю правового висновку щодо застосування цієї норми права та /або за умови не подібності правовідносин у цих справах.

26.5. У таких випадках суд (об`єднана палата) не буде вважатись судом, встановленим законом.

27. На наше переконання, об`єднана палата під час прийняття до свого провадження справу з огляду на функціональні повноваження цього суду (об`єднаної палати) повинна перевіряти (1) подібність/неподібність правовідносин; (2) наявність/відсутність правового висновку щодо застосування цієї норми права; (3)наявність/відсутністю предмета (об`єкта) для перегляду саме об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на функціональні повноваження цього суду (об`єднаної палати).

28. Колегія суддів в ухвалі від 07.02.2024 зазначила, що сформований Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20 висновок щодо обов`язку постачальника (позивача) довести факт понесення ним збитків та їх розміру не відповідає нормам Правил №2496 та покладає на постачальника (позивача) додатковий тягар доведення обставин, доказування яких норми Правил №2496 не потребують. Отже, така вимога з боку суду свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

29. Виходимо з того, що згідно зі змістом судових рішень та зазначеним в ухвалах Верховного Суду:

- предметом спору в цій справі є стягнення з ТОВ "Світанок" на користь ТОВ "Твій Газзбут" суми основного боргу в розмірі 9 270 050,08 грн, 3% річних у розмірі 55 770,27 грн, пені в розмірі 929 504,42 грн, інфляційних втрат 71618,13 грн, штрафу в розмірі 947322,61 грн та судового збору та витрати пов`язані з розглядом справи;

- позивач звернувся до суду саме з вимогою про стягнення штрафу у розмірі 947322,61 грн на підставі п.6.2.2. Договору;

- судами попередніх інстанцій досліджено умови договору і встановлено, що пунктом 6.2.2. Договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач сплачує Постачальнику штраф за перевищення обсягу постання газу, що розраховується за формулою: В = (Уф - Vn) х Ц х К, де: Уф - обсяг фактично поставленого газу протягом розрахункового періоду; Уп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період; Ц - вартість газу за Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1;

- судом констатовано, що у спірних правовідносинах умовами п.6.2.2. Договору сторони передбачили можливість за порушення господарського зобов`язання, а саме: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), обов`язок Споживача сплатити Постачальнику саме штрафу за перевищення обсягу постання газу, що розраховується за формулою: В = (Уф - Vn) х Ц х К, а не відшкодування заподіяних збитків.

29.1. Водночас, у постановах Верховного Суду, від яких колегія пропонує відступити, зазначено, що спір виник у зв`язку зі стягненням саме збитків, та умовами договору передбачалось стягнення саме збитків, які обраховувались за умовами договору, а не штафу і правовими підставами було стягнення збитків.

30. Отже, на з`ясування подібності / неподібності спірних правовідносин та їх очевидності / неочевидності звертаємось до пункту 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, де Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо суть цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

31. Відзначаємо, що конкретизація Великої Палати Верховного Суду запровадженого раніше тлумачення категорії "подібності правовідносин" полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

32. Звертаємось також до висновку, викладеному у пункті 39 ухвали від 11.01.01.24 в справі №910/3646/22, в якому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке: "Тобто, має значення саме та обставина, чи може зміст судового рішення, від висновку в якому пропонується відступити, чи результат процесуальної дії за таким рішенням спричинити неможливість досягнення колегією бажаного нею результату у цій справі чи прийняття рішення, яке спричинить правову невизначеність".

33. Виходимо також з того, що предметом доказування під час судового розгляду в господарському суді є обставини та факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають дослідженню та оцінці у порядку статті 210 та 86 ШРК України при ухваленні судового рішення.

34. Зазначене у пунктах 1-5, 7-11,14, 29 цієї окремої думки очевидно свідчить про неподібність справ за предметом та підставою спору, правовою підставою спору, фактично-доказовою базою, аргументацією сторін щодо предмета і підстави позову, правовим регулюванням, що є підставою для поверення справи відповідній колегії.

35. Наголошуємо, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

35.1. Отже, Велика Палата Верховного Суду вказала, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. А також визначила, що суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків з огляду саме на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі.

36. Колегія суддів в ухвалі від 07.02.2024 зазначила, що сформований Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №910/4608/20 висновок щодо обов`язку постачальника (позивача) довести факт понесення ним збитків та їх розміру не відповідає нормам Правил №2496 та покладає на постачальника (позивача) додатковий тягар доведення обставин, доказування яких норми Правил №2496 не потребують. Отже, така вимога з боку суду свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

37. Окремо відзначаємо, що колегія суддів у вказаній постанові (постанова від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20) не робила правового висновку щодо певного стандарту доказування у справах про стягнення збитків з споживача на підставі Правил №2496, а лише з огляду на предмет та підставу позову, аргументи сторін вказала на загальні принципи цивільного законодавства при застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, за яких потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника, що відповідно покладає обов`язок на позивача доводити, у тому числі, наявність таких збитків та їх розмір.

38. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у Постанові від 17.06.2022 у справі №904/6994/20 також не робила такого висновку. Такі ж висновки відсутні і в інших наведених постановах.

39. Так, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20, від якої прагне відступити колегія суддів і яку не застосували суди під час розгляду справи з наведенням відповідних мотивів, викладено, зокрема, таке:

" 4.12. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях щодо застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 230 зазначеного Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 (провадження № 12-117гс19) зазначено, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і в порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

У пунктах 6.14 - 6.16 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду вказано також, що нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності.

Водночас за змістом статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Так, за пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Отже, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

4.13. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) зазначено, що приписами частин 2 та 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Отже, цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи частини 2 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

4.14. Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Статтею 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачені правила постачання природного газу та встановлено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (абзаци перший та другий зазначеної норми).

За змістом частин 3, 4 статті 12 вказаного Закону права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

У частині 5 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

4.15. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, сторони, керуючись, у тому числі Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу, у договорі передбачили зобов`язання споживача відшкодувати постачальнику збитки (пункт 3.13) в порядку, передбаченому пунктом 5.7, у разі, зокрема, якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу за формулою, визначеною у підпункті 3.13.2 пункту 3.13 договору, що відповідає положенням розділу VI Правил постачання природного газу.

До взятих споживачем зобов`язань відповідно до пункту 6.2 договору за договором належить, серед іншого, відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до пункту 3.13 договору (підпункт 8 пункту 6.2 договору).

Згідно з абзацом 2 пункту 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

4.16. Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов`язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України "Про ринок природного газу", в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному договором та Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків шляхом складання та направлення акта-претензії, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення / зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20 та від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, що свідчить про відсутність підстав для відступу від таких правових висновків."

40. Наведений зміст постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правовий висновок, про який стверджує колегія суддів (про те, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496) не звільняє постачальника від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України).

41. Водночас в ухвалі про передачу справи на розгляд об`єднаній палаті колегія суддів не навела жодних мотивів та підстав, з яких вона не погоджується з висновком об`єднаної палати про застосування положень статей 216, 217, 230 Господарського кодексу України, статей 6, 627 Цивільного кодексу України та Закону України "Про ринок природного газу" в частині того, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами, у зв`язку з чим здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному договором та Правилами постачання природного газу є обов`язковим, а також не зазначила, в чому полягає помилковість такого підходу, що зумовило б відступ від попередньої правової позиції.

42. З огляду на викладене та за наведених обставин вказані в ухвалі про передачу справи на розгляд об`єднаної палати мотиви не є підставою для прийняття справи об`єднаною палатою до розгляду, адже є очевидно необґрунтованими, оскільки відсутній той висновк від якого хоче відступити колегія суддів.

43. На наше переконання, колегія суддів, яка передала справу на розгляд об`єднаної палати, пропонує ввести нове поняття стандарту доказування у справах поза межами доводів та аргментів сторін, предмета та підстав позову, поза межами обсягу, предмета та меж касаційного оскарження конкретної справи.

44. Наголошуємо, що зазначене в цій окремій думці узгоджується з підходами об`єднаної палати Касаційного господарського суду щодо перевірки наявності/відсутності передбачених частиною другою статті 302 ГПК України підстав для прийняття / повернення справи, висловлених в ухвалах об`єднаної палати Касаційного господарського суду, зокрема, у справах №910/3646/22, №911/2498/18, №926/701-б (926/8448/22) і №917/1610/23.

45. Зважаючи на викладене вище, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на нашу думку, не мала підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду, натомість мала б повернути її на розгляд відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з урахуванням мотивів, викладених у цій окремій думці.

суддя І. Бенедисюк

суддя Т. Малашенкова