Ухвала

від 20.03.2024 по справі 912/961/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/961/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Ємця А.А., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Кот Вікторії Володимирівни,

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2023 та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024

за позовом Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі:

Благовіщенської міської ради;

Східного офісу Держаудитслужби

до: Благовіщенського академічного ліцею "Лідер";

фізичної особи-підприємця Кот Вікторії Володимирівни

про: стягнення коштів у сумі 258 730 грн;

витребування майна вартістю 258 730 грн,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Кіндерленд",

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Кот Вікторія Володимирівна (далі - ФОП Кот В.В., відповідач-2, скаржник) звернулася 23.02.2024 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила: скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024 (повний текст постанови виготовлено 16.02.2024) зі справи № 912/961/23; ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, відповідач-2 звернувся із заявою про зупинення виконання спірних судових актів до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Кот В.В. на спірні судові акти зі справи № 912/961/23.

Судовий акт касаційної інстанції мотивований тим, що скаржником, в порушення пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), подано касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. В той же час, колегія суддів звернула увагу відповідача-2 на те, що сума позовних вимог у вказаному спорі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в силу вимог пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак ФОП Кот В.В. не наведено жодного випадку та не обгрунтовано його відповідними доводами, визначеними приписами зазначеної процесуальної норми, які могли б стати обґрунтованою підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 912/961/23.

ФОП Кот В.В. вдруге звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою 11.03.2024 через підсистему "Електронний суд" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024 зі справи № 912/961/23, з вимогами про їх скасування та ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому скаржник звернувся з: клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження спірних судових актів; заявою про зупинення виконання спірних судових актів до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Дослідивши матеріали касаційної скарги відповідача-2, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

ФОП Кот В.В. 23.02.2024 вже оскаржувала до Верховного Суду рішення місцевого господарського суду від 25.09.2023, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду від 01.02.2024 зі справи № 912/961/23.

Колегією суддів Верховного Суду під час первинного звернення відповідача-2 вже встановлено, що предметом позову є вимоги про: 1) стягнення з ФОП Кот В.В. 258 730 грн, одержаних за нікчемним договором поставки від 01.11.2021 №552/10; 2) витребування з Благовіщенського академічного ліцею "Лідер" в дохід держави, в особі Благовіщенської міської ради, майданчик для дітей з особливими освітніми потребами на реалізацію програми "Спроможна школа для кращих результатів", вартістю 258 730 грн, одержаний за нікчемним договором поставки від 01.11.2021 № 552/10. Отже, сума позовних вимог не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому колегія суддів звертала увагу скаржника, що в силу вимог пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики. В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідачем-2 не обґрунтовано жодними доводами в розумінні вимог пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а тому ухвалою Верховного Суду від 04.03.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

Вдруге звернувшись з касаційною скаргою 11.03.2024 на спірні судові акти, ФОП Кот В.В. обґрунтовує необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та вказує на фундаментальне значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики щодо презумпції невинуватості, як обов'язкової складової справедливого судового розгляду під час здійснення державою обов'язку стосовно доведення вини особи у вчиненні злочину/правопорушення.

Отже, скаржник, повторно звертаючись з касаційною скаргою на зазначені вище спірні судові акти, вперше вказує підставу для звернення, визначену підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Між тим колегія суддів окрему звертає увагу скаржника на неналежне обґрунтування фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики, як підстави для відкриття касаційного провадження у справі № 912/961/23.

Так згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов'язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Оцінивши доводи ФОП Кот В.В., щодо фундаментального значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики щодо презумпції невинуватості, як обов'язкової складової справедливого судового розгляду під час здійснення державою обов'язку стосовно доведення вини особи у вчиненні злочину/правопорушення, Верховний Суд дійшов висновку, що такі не відповідають кількісно-якісним критеріям правового питання, щодо якого можлива проблема невизначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Поряд із цим у силу положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями повторно встановлювати фактичні обставини справи та надавати оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Отже, імперативним змістом пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України визначено процесуальне обмеження щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення, яке є загальним для всіх суб'єктів звернення.

Оскільки конструкцією вказаної норми встановлено імперативне правило щодо наслідків повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на теж саме судове рішення, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, то відмова у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, не є реалізацією дискреції, а є виконанням судом процесуального обов'язку.

Пункт 3 частини першої статті 293 ГПК України не передбачає для суду касаційної інстанції можливості альтернативно обирати варіант дій та вирішувати про застосування чи не застосування цих положень процесуального закону на власний розсуд.

Відповідно, у випадку повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на те ж саме судове рішення, зокрема, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, суд касаційної інстанції зобов`язаний відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.11.2022 у справі № 903/682/21.

З огляду на те, що ФОП Кот В.В. вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024 зі справи № 912/961/23 ухвалою Верховного Суду від 04.03.2024, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.

Зважаючи, що встановлено відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних судових актів та заява про зупинення виконання спірних судових актів до закінчення їх перегляду в касаційному порядку не розглядаються.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається; залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 43 ГПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що подальші звернення з касаційною скаргою на одне і те ж саме судове рішення, за якою вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження, може бути розцінене Верховним Судом як зловживання процесуальними правами.

Керуючись статтею 234, пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Кот Вікторії Володимирівни на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024 зі справи № 912/961/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова