Рішення

від 18.03.2024 по справі 163/2793/23

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/2793/23

Провадження № 2/163/65/24

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е )

18 березня 2024 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Павлуся О.С.,

з участю секретаря Семенюк К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Любомльський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції),

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ліпкевич І.В. просить ухвалити рішення про визнання таким, що не підлягає виконанню, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. виконавчий напис № 10042 від 25 жовтня 2017 року про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором №VON0GA0000000620 від 29 вересня 2008 року в загальній сумі 2583675,19 гривень.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» кредитний договір № VON0GA0000000620 був забезпечений іпотекою, а саме належною на праві власності майновому поручителю квартирою. Через невиконання грошового зобов`язання рішенням суду від 12 серпня 2013 року задоволено позов банку, на предмет іпотеки звернуто стягнення в рахунок погашення кредитної заборгованості в сумі 36197,35 доларів США, з іпотечної квартири виселено зареєстровану у ній особу. Тобто, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису вже існувало рішення суду, яке набрало законної сили, а тому нотаріус не вправі був вчиняти виконавчий напис на суму 99987,43 доларів США, оскільки це призвело до подвійного стягнення заборгованості за кредитним договором по спірній сумі заборгованості, яка була зафіксована судом. Крім цього, після набрання рішенням суду законної сили банк не вправі був нараховувати боржнику відсотки за кредитним договором, а також звертати стягнення заборгованості після спливу трирічного строку позовної давності, адже банк звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису після п`яти років з дня закінчення строку дії кредитного договору. Також банк не мав права нараховувати пеню та штраф, звертати стягнення за пенею та штрафом після спливу річного строку позовної давності для таких штрафних санкцій. У зв`язку із цим, зазначена у виконавчому написі сума є спірною та такою, що відрізняється від тієї, яка зазначена у рішенні суду про звернення стягнення на іпотечне майно. Зазначене свідчить, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином як у безспірності розміру заборгованості, так і у самому розмірі такої заборгованості. Крім того, кредитний договір № VON0GA0000000620 нотаріально не посвідчувався, тому, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, якою визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про підтримання позову та проведення розгляду справи за його та позивача відсутності, висловив згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач АТ КБ "Приватбанк" про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак свого представника для участі в судовому засіданні не направив, відзиву на позов не подав, заяв чи клопотань щодо неможливості розгляду справи за його відсутності не надіслав.

Третя особа Любомльський відділ ДВС про причини неявки в судове засідання свого представника не повідомила, пояснень на позов не подала. На виконання ухвали суду від 14 грудня 2023 року відділ ДВС надав копію матеріалів виконавчого провадження № 55692596.

Третя особа приватний нотаріус Завалієв А.А. надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. Крім цього повідомив, що надати витребувані судом копії матеріалів оспорюваного виконавчого напису немає можливості у зв`язку з їх знищенням за закінченням трирічного строку зберігання.

З огляду на викладене суд провів заочний розгляд позову без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ст.ст.280, 281, ч.2 ст.247 ЦПК України.

Аналізом доказів по справі, у тому числі наявних у справі № 163/1394/13-ц доказів, суд встановив наступні фактичні обставини.

29 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № VON0GA0000000620, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі цілі в сумі 25222,83 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 1,25% на місяць (15 % річних) на суму залишку заборгованості за кредитом та терміном повернення до 29 серпня 2028 року.

02жовтня 2008року між ОСОБА_1 якборжником та ОСОБА_2 якіпотекодавець таПриватбанком якіпотекодержателем укладенодоговір іпотеки серії ВКТ № 848379, посвідчений приватним нотаріусом Любомльського районного нотаріального округу Каганюком О.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 2219.

За умовами договору іпотеки ОСОБА_2 надала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № VONOGA0000000620 від 29 вересня 2008 року.

Через невиконання позичальником ОСОБА_1 кредитного зобов`язання ПАТ КБ «Приватбанк» 24 травня 2013 року звернулось до Любомльського районного суду Волинської області із позовом до ОСОБА_2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення осіб із заставленого житла.

Відповідно до змісту цього позову та приєднаного до нього розрахунку заборгованість позичальника ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 26 квітня 2013 року становить 36197,35 доларів США, яку становлять: заборгованість за кредитом 26931,33 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом 2104,89 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом 1285,68 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 4121,97 доларів США; штраф (фіксована частина) 31,29 доларів США; штраф (процентна складова) 1722,19 доларів США.

Рішенням Любомльського районного суду від 12 серпня 2013 року у справі № 163/1394/13-ц, яке набрало законної сили 28 серпня 2013 року, позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено повністю. Звернуто стягненнянапредмет іпотеки за договором серії ВКТ № 848379 від 02.10.2008 року, а саме на 2-х кімнатну квартиру загальною площею 42,30 м2, житлова площа 25 м2, котра розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VONOGA0000000620 від 29.09.2008 в розмірі 36197 (тридцять шість тисяч сто дев`яносто сім) доларів США 35 центів, шляхом продажу предмета іпотеки за початковою ціноюпродажу не нижче за 145833 гривні ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Цим же рішенням суду ОСОБА_2 виселено із житлового приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

19 вересня 2013 року судом видано виконавчий лист в частині виселення ОСОБА_2 з житла із зняттям із реєстраційного обліку.

25 жовтня 2017 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. вчинив виконавчий напис № 10042 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору № VON0GA0000000620 від 29 вересня 2008 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 07 серпня 2017 року грошових коштів в сумі 99987,43 доларів США, що складає 2583675,19 гривень, з урахуванням заборгованості:

- за тілом кредиту 26991,09 доларів США;

- за відсотками в розмірі 20473,98 доларів США;

- з комісії 6505,69 доларів США;

- з пені 41246,15 доларів США;

- по штрафам (фіксована частина) 9,67 доларів США;

- по штрафам (відсоток від суми заборгованості) 4760,85 доларів США,

стягнення здійснюється за період з 29 вересня 2008 року по 7 серпня 2017 року.

Цей виконавчий напис перебував на примусовому виконанні у Любомльському районному відділі ДВС в рамках виконавчого провадження № 55692596, яке завершене із винесенням старшим державним виконавцем 23 березня 2020 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Повторно цей виконавчий документ до примусового виконання не пред`являвся.

Предметом цього позову є виконавчий напис нотаріуса № 10042 від 25 жовтня 2017 року.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Правове регулюванняпроцедури вчиненнянотаріусами виконавчихнаписів міститьсяу главі14Закону України«Про нотаріат»та главі16розділу ІІПорядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок № 296/5).

Згідно із ст.87 Закону України «Про нотаріат» (тут і надалі в редакції на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису 25 жовтня 2017 року) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 88 цього Закону передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

У підпунктах 1.1. та 1.3 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 (тут і надалі в редакції на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису 25 жовтня 2017 року) визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.

У пункті 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Із досліджених доказів встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № VON0GA0000000620 про надання позичальнику кредиту на споживчі цілі в сумі 25222,83 доларів США на строк до 29 серпня 2028 року зі сплатою відсотків в розмірі 1,25% на місяць (15 % річних) на суму залишку заборгованості за кредитом.

За позовом ПАТ КБ «Приватбанк» Любомльський районний суд 12 серпня 2013 року ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VONOGA0000000620 від 29.09.2008 року в розмірі 36197,35 доларів США.

Тобто, ПАТ КБ «Приватбанк» як кредитор скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитом та його реалізував, що підтверджується вищевказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, та взятим за ним виконавчим листом.

Оспорюваним виконавчим написом з позичальника ОСОБА_1 визначено стягнути кредитну заборгованість за цим же кредитним договором № VONоGA0000000620 від 29.09.2008 року, однак уже у значно більшій сумі від тієї, що зазначена у рішенні суду, і становить 99987,43 доларів США, яка нарахована за період з 29.09.2008 року по 08.08.2017 року.

Тобто оспорюваний виконавчий напис охоплює період заборгованості як до, так і після ухвалення Любомльським районним судом рішення від 12 серпня 2013 року у справі № 163/1394/13-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, яка по цей час є актуальною, зроблено правовий висновок про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Зі змісту рішення Любомльського районного суду від 12 серпня 2013 року встановлено, що станом на 26 квітня 2013 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № VONOGA0000000620 становила 36197,35 доларів США. Стягнення на предмет іпотеки звернуто з метою погашення усією цієї суми заборгованості.

Отже, звернувшись у 2013 році з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення усієї заборгованості за кредитним договором № VONOGA0000000620, АТ КБ «Приватбанк» змінив строк виконання зобов`язання на 2013 рік, а тому відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України банк втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку до дня повернення позики.

Однак, як вбачається із оспорюваного виконавчого напису нотаріусом визначено до стягнення заборгованість за період з 29.09.2008 по 07.08.2017 в загальній сумі 99987,43 доларів США, у яку, окрім тіла, включені відсотки, комісія, пеня та штрафи, що вочевидь нараховані після ухвалення Любомльським районним судом рішення від 12 серпня 2013 року, а заборгованість по тілу кредиту в сумі 26991,09 доларів США із незрозумілих причин перевищує суму фактично наданого кредиту в сумі 25222,83 доларів США.

Крім цього, строк кредитування за встановлених обставин змінився з 29 серпня 2028 року на 28 серпня 2013 року (дата набрання рішенням Любомльського районного суду від 12 серпня 2013 року законної сили).

Зазначене, у свою чергу, свідчить про недотримання нотаріусам вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат», оскільки з дня виникнення права вимоги по дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису минуло більше чотирьох років.

Разом з тим, суд позбавлений можливості перевірити перелік документів, наданих ПАТ КБ «Приватбанк» приватному нотаріусу Завалієву А.А. для вчинення оспорюваного виконавчого напису, зокрема, чи була серед цих документів копія рішення Любомльського районного суду від 12 серпня 2013 року у справі № 163/1394/13-ц, оскільки як повідомив приватний нотаріус ці матеріали знищенні за закінченням строків зберігання.

Крім цього, з оспорюваного виконавчого напису вбачається, що при його видачі приватний нотаріус, окрім норм Закону України «Про нотаріат», керувався пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (далі Перелік № 1172).

Пунктом 2 Переліку N 1172 визначено стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Цей пункт (фактично розділ) Переліку був доповнений Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 26 листопада 2014 року.

За змістом цього пункту до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року в частині доповнення Переліку документів від 29.06.1999 N 1172 після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова суду набрала законної сили з моменту її проголошення.

Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 висловила правовий висновок про те, що судовими рішеннями визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», тому договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, Перелік документів від 29.06.1999 N 1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису (25 жовтня 2017 року) стосувався лише нотаріально посвідчених договорів відповідно до пункту 1 цього Переліку.

Проте, з укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору № VON0GA0000000620 вбачається, що він нотаріально не посвідчувався, а отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відтак, нотаріус не мав законних підстав для вчинення оспорюваного виконавчого напису, оскільки кредитний договір не був нотаріально посвідчений.

Отже, встановлені у справі фактичні обставини та чинні на час виникнення спірних правовідносин норми законодавства України достатньо свідчить, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не дотримав вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат», а саме не переконався належним чином у безспірності заборгованості та її розміру, а також керувався нечинним уже на момент вчинення цієї нотаріальної дії пунктом 2 Переліку документів від 29.06.1999 N 1172, що є неприпустимим.

Відповідач АТ КБ «Приватбанк» відзиву на позов не подав, як і не надав доказів, які б вказували на беззаперечну законність вчиненого приватним нотаріусом Завалієвим А.А. виконавчого напису на підставі наданих йому документів.

Таким чином, доводи представника позивача знайшли своє належне підтвердження дослідженими по справі доказами, у тому числі витребуваною з архіву суду судовою справою № 163/1394/13-ц, є правильними та такими, що відповідають нормам законодавства та правовим позиціям Верховного Суду, а тому заявлені позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем виконавчий напис № 10042 від 25 жовтня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору № VON0GA0000000620 від 29 вересня 2008 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 07 серпня 2017 року грошових коштів в сумі 99987,43 доларів США, що за курсом 25,84 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.08.2017 складає 2583675,19 гривень.

Стягнути з АТ КБ "Приватбанк" в користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - АТ КБ "Приватбанк"; місце знаходження - вулиця Грушевського, буд.1Д, місто Київ; ЄДРПОУ 14360570;

третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович; місце знаходження проспект Миру, 55, місто Чернігів;

третя особа - Любомльський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; місце знаходження вулиця Незалежності, буд.33, місто Любомль Ковельського району Волинської області; ЄДРПОУ 35078662.

Головуючий : суддя О.С.Павлусь