Рішення

від 20.03.2024 по справі 369/13864/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13864/23

Провадження № 2/369/1993/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20.03.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

при секретарі Соловюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом. Свій позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день своєї смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , після якого 18.12.2020 року Вишневою міською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа за № 283/2020.

Померлим ОСОБА_2 був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Цебровою Л.М. 21.02.2013 року за № 128, згідно з яким все своє майно померлий заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - частку, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - частку.

ОСОБА_3 помер раніше ОСОБА_2 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також, спадкоємцем за законом після померлого ОСОБА_2 був би син померлого - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За свого життя ОСОБА_2 не встиг оформити своїх спадкових прав, після померлого сина ОСОБА_4 .

В передбачений законодавством строк ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з відповідною заявою щодо прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_2 .

Однак, постановою державного нотаріуса Вишневої державної нотаріальної контори Білінець О.П. від 10.11.2022 року № 1420/02-14/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, оскільки з поданих документів неможливо встановити склад спадкового майна.

У зв`язку з цим позивачка вважає за можливе просити суд відновити її порушені права та визнати за нею право власності в порядку спадкування на житловий будинок під номером АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки, площею 0,0204 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222410300:01:041:0036, і площею 0,0600 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222410300:01:041:0037.

04.09.2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області позовну заяву ОСОБА_1 до Боярської міської ради про визнання права власності на спадкове майно залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

15.09.2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради про визнання права власності на спадкове майно та призначено підготовче провадження.

23.10.2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області витребувано у Боярської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи № 296/2015 щодо майна померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7, та копію спадкової справи № 283/2020 щодо майна померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із супровідним листом № 1670/01-16 від 20.12.2023 Боярською державною нотаріальною конторою, було надано належним чином засвідчені копії спадкових справ № 296/2015 щодо майна померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7, та № 283/2020 щодо майна померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

22.02.2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради про визнання права власності на спадкове майно та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні представник позивачки надав усні пояснення, якими підтвердив обставини зазначені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

У судове засідання Боярська міська рада свого представника не направила, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 19.06.2015 року спеціалізованим відділом по державній реєстрації смерті служби записів актів цивільного стану Астраханської області російської федерації.

Після померлого ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 76/2015, нотаріусом Наріманського районного нотаріального округу Астраханської області Російської Федерації Челмаковим В.П. 25.06.2015 року, за заявою дружини померлого - ОСОБА_5 , яка спадщину прийняла. До вказаної спадкової справи були подані заяви про відмову від спадщини від імені дітей померлого: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які відмовились на користь дружини померлого - ОСОБА_5 .

Також, після померлого, ІНФОРМАЦІЯ_6 гр. Російської Федерації - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7, який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , Вишневою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа 19.11.2015 року за № 296/2015.

Згідно запису акту про народження №198 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщину ОСОБА_2 , після померлого сина ОСОБА_4 , прийняв, що підтверджується його заявою до Вишневої державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за №735 від 19.11.2015, яка міститься у спадковій справі № 296/2015.

Водночас, до компетентного органу (Вишневої державної нотаріальної контори), уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна в Україні, ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини на нерухоме майно, що знаходиться на території України, після померлого, ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_4 не зверталась.

Отже, судом встановлено, що відповідно до матеріалів спадкової справи №296/2015 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є єдиним спадкоємцем після смерті його сина ОСОБА_4 .

Однак, за свого життя ОСОБА_2 не встиг оформити своїх спадкових прав, після померлого сина ОСОБА_4 , на нерухоме майно, що знаходиться на території України.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 30.03.2018 року виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис №196.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 08.12.2020 року виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис №627. Після смерті ОСОБА_2 18.12.2020 року Вишневою міською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа за № 283/2020.

Відповідно до заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Цебровою Л.М. 21.02.2013 року за № 128, померлий ОСОБА_2 все своє майно заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - частку, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - частку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_5 , та онукою померлого ОСОБА_2 .

Тобто, спадкоємцем за законом після померлого ОСОБА_2 був би син померлого - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . За правом представлення, згідно зі ст. 1266 ЦКУ в редакції 2004 року, ОСОБА_1 , яка є донькою померлого ОСОБА_3 , має право спадкувати за законом після померлого дідуся ОСОБА_2 .

Також, за правом представлення спадкоємицею майна померлого ОСОБА_2 за законом є його онучка та донька ОСОБА_3 - ОСОБА_9 , яка відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 заявою, поданою до Вишневої державної нотаріальної контори 18.12.2022 року за № 850.

Також, спадкоємцем за законом після померлого ОСОБА_2 був би син померлого - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . За правом представлення, згідно зі ст. 1266 ЦКУ, після померлого ОСОБА_2 мали б право на спадкування його онуки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були дітьми ОСОБА_4 . Проте, спадщину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , після померлого дідуся, в установлений законом строк не прийняли, оскільки постійно не проживали разом із дідусем на час відкриття спадщини та протягом шести місяців з дня смерті дідуся не подали заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори, що підтверджується матеріалами спадкової справи №283/2020.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті її діда ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщину ОСОБА_1 , після померлого дідуся ОСОБА_2 , прийняла, що підтверджується її заявою до Вишневої державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за №849 від 18.12.2020, яка міститься у спадковій справі № 283/2020.

10.11.2022 ОСОБА_1 подала заяву до Вишневої державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою державного нотаріуса Вишневої державної нотаріальної контори Білінець О.П. від 10.11.2022 року № 1420/02-14/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, оскільки з поданих документів неможливо встановити склад спадкового майна.

Належність померлому ОСОБА_4 19/25 частини житлового будинку (домоволодіння) з відповідними господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 139,1 кв.м., житловою площею 85,0 кв.м., підтверджується договором дарування 19/25 частини житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В.М. 20.11.2004 року за реєстровим № 2-1226; Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №365272546 від 09.02.2024.

Належність померлому ОСОБА_2 6/25 частини житлового будинку (домоволодіння) з відповідними господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 139,1 кв.м., житловою площею 85,0 кв.м., підтверджується договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з числом кімнат від однієї до п`яти включно, посвідченого 23.02.1960 року, нотаріусом Боярської державної нотаріальної контори за реєстровим № 492, зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 24.06.1966 року під реєстровим № 2621 в книзі 9; Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №365272546 від 09.02.2024.

Належність померлому ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 0,0204 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222410300:01:041:0036, підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-КВ №028582, виданого Боярською міською радою 23.03.2001 року № 421/5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3728; Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09.02.2024; Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №365267827 від 09.02.2024.

Належність померлому ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 0,0600 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222410300:01:041:0037, підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-КВ №028582, виданого Боярською міською радою 23.03.2001 року № 421/5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3728; Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09.02.2024; Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №365268992 від 09.02.2024.

На державному акті на право приватної власності на землю серії І-КВ №028582, виданого Боярською міською радою 23.03.2001 року № 421/5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3728 проставлена відмітка про посвідчення договору дарування частини земельної ділянки від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_4 . Договір дарування частини земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В.М. 20.11.2004 року за реєстровим № 2-1229, від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_4 .

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1220, 1221ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ст. ст. 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Крім норм Закону України «Про міжнародне приватне право», спадкування з іноземним елементом може регулюватись нормами міжнародних договорів. Таким міжнародним договором є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписана від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (далі - Конвенція), що була чинна на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

01 грудня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

У п. 2 ст. 45 Конвенції визначено, що право спадкування нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно. У ст. 48 Конвенції передбачено, що провадження в справах про спадкування рухомого майна компетентні вести установи Договірних Сторін, на території яких спадкодавець мав останнє місце проживання на час своєї смерті. Провадження в справах про спадкування нерухомого майна компетентні вести установи Договірних Сторін, на території яких знаходиться нерухоме майно.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні;

подання заяви про прийняття спадщини за законодавством російської федерації не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» та ст. 1269 ЦК України;

якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця.

Отже у випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна в Україні. Якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна в Україні заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Прийняття спадщини за межами України не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для спадкування права на нерухоме майно, розташованого на території України (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, справа № 398/1796/20 від 13.03.2023 р).

За змістом ст. ст. 1296, 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Згідно зі ст.182 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про задоволення позову та визнання за позивачкою права власності на житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1220-1223, 1225, 1261, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Боярської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 152,2 кв.м., житловою 85,9 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, а саме: сараю, гаража, навісу, огорожі;

- земельну ділянку, загальною площею 0,0204 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222410300:01:041:0036, (державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ №028582, виданий Боярською міською радою 23.03.2001 року № 421/5, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3728);

- земельну ділянку загальною площею 0,0600 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222410300:01:041:0037, (державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ №028582, виданий Боярською міською радою 23.03.2001 року № 421/5, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3728).

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , тел. НОМЕР_7 , email: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Інформація про відповідача: Боярська міська рада, місцезнаходження: 08150, Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. Михайла Грушевського, 39, Код ЄДРПОУ 04054636, тел.: (067)204-09-95, email: boyarka-rada@ukr.net.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 20 березня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ