Рішення

від 15.03.2024 по справі 703/190/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/190/24

2/703/520/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» про зняття арешту з нерухомого майна, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до Приватного акціонерного товариства «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» про зняття арешту з нерухомого майна, згідно якого просить суд зняти арешт із будинку АДРЕСА_1 за реєстраційним номером обтяження: 5020821, накладений 25 травня 2007 року Першою черкаською державною нотаріальною конторою, на підставі повідомлення б/н Смілянського АТП 23111 (архівний номер: 559770CHERKASY1, архівна дата: 15.01.1999, дата виникнення: 13.12.1977, № реєстру: 16268-182, внутр.№F601B63022F03B2C6330) та за реєстраційним номером обтяження: 7449953, накладений державним реєстратором Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області Миколенком Тарасом Олександровичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16716593 від 24.10.2014.

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . У встановлений законом строк вона звернулась до державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведена спадкова справа. Після смерті чоловіка залишилося майно, до складу якого входить, зокрема, домоволодіння АДРЕСА_1 , що належало спадкодавцеві на праві приватної власності.

У зв`язку із неможливістю оформити спадкові права на означений вище об`єкт нерухомості після смерті чоловіка у нотаріальному порядку, за визнанням права власності на цей об`єкт вона звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з відповідним позовом.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2014 року задоволено її позов та визнано за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_1 , після чого вона зареєструвала право власності на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Наприкінці 2023 року у неї виникла необхідність подарувати вказане вище домоволодіння доньці. Зібравши усі необхідні документи вони звернулися до нотаріуса з метою посвідчення договору дарування. Проте вчинити означену нотаріальну дію нотаріус був позбавлений можливості з підстав того, що на оформлене нею спадкове майно накладено арешт на підставі повідомлення б/н Смілянського АТП 23111 від 13.12.1977, відомості про що внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позивач вказує, що надалі це арешт був перенесений державним реєстратором Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області Миколенком Т.О. до Державного реєстру речових прав у розділ «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень», що мало місце під час реєстрації ним права власності за нею на вказаний об`єкт нерухомості на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

З метою отримання доказів та позасудового врегулювання спору вона звернулась до Черкаського обласного державного нотаріального архіву для отримання копії повідомлення б/н Смілянського АТП-23111 від 13.12.1977.

З листа відповіді Черкаського обласного державного нотаріального архіву вбачається, що Перша черкаська державна нотаріальна контора за 1948-1982 р.р., 1983-1987 р.р., 1988-1990 р.р., 1991-1995 р.р. та 1996-2000 р.р. не вела та не передавала до обласного нотаріального архіву документи про обтяження. Додатково їй повідомлено, що розшук повідомлення також проводився по архіву Смілянської державної нотаріальної контори, однак серед документів, які передані на зберігання до Черкаського обласного державного нотаріального архіву вказане повідомлення не передавалось.

Після цього їй стало відомо, що ПрАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» є правонаступником Смілянського АТП-23111, що підтверджується довідкою архівного відділу виконавчого комітету Смілянської міської ради.

08 січня 2024 року вона звернулась із заявою до ПрАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128», в якій просила повідомити чи існує будь-яка заборгованість перед ПрАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128», що є правонаступником Смілянського АТП 23111 у її покійного чоловіка ОСОБА_2 , на підставі якої був накладений арешт на будинок.

15 січня2024 року нею отримано відповідь ПрАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» зі змісту якої вбачається, що згідно даних бухгалтерського обліку станом на 01.01.2024 заборгованості ОСОБА_2 перед ПрАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128». Щодо вчинення дій по скасуванню арешту, то у листі ПрАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» відповіді на означене питання взагалі не містить.

Оскільки у позасудовому порядку вона не може вирішити питання про зняття арешту з належного їй житлового будинку, тому вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 19 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.

В судове засідання позивач не з`явився, однак представник позивача адвокат Петренко В.М. в поданій до суду заяві просив розгляд справи проводити у відсутність позивача та її представника, на задоволенні позовних вимог наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, причини неявки суду не відомі, клопотання від нього про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, відзиву на позовну заяву та заперечень щодо позовних вимог до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

З урахуванням положень ч. 4 ст.223 та ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.

Суд, врахувавши позицію позивача, яка викладена в заяві її представника про розгляд справи без участі сторони позивача, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, приходить до наступного.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявника ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано 09 жовтня 2012 року виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с.6).

Факт того, що ОСОБА_2 є чоловіком заявниці підтверджується відміткою в паспорті заявниці на стор. 10 (а.с.5).

Після смерті чоловіка заявниці залишилося майно, до складу якого входить, зокрема, домоволодіння АДРЕСА_1 , що належало спадкодавцеві на праві приватної власності. У зв`язку із неможливістю оформити спадкові права на означений вище об`єкт нерухомості після смерті чоловіка у нотаріальному порядку, за визнанням права власності на цей об`єкт заявниця звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з відповідним позовом та рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2014 року задоволено позов та визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_1 , після чого вона зареєструвала право власності на вищевказаний об`єкт нерухомості.

Як стверджує заявниця, наприкінці 2023 року у неї виникла необхідність подарувати вказане вище домоволодіння доньці. Зібравши усі необхідні документи вони звернулися до нотаріуса з метою посвідчення договору дарування. Проте вчинити означену нотаріальну дію нотаріус був позбавлений можливості з підстав того, що на оформлене нею спадкове майно накладено арешт на підставі повідомлення б/н Смілянського АТП 23111 від 13.12.1977, відомості про що внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Надалі це арешт був перенесений державним реєстратором Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області Миколенком Т.О. до Державного реєстру речових прав у розділ «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень», що мало місце під час реєстрації ним права власності за нею на вказаний об`єкт нерухомості на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, про що в матеріали справи надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 361078231 від 08.01.2024 (а.с.9-10).

З метою отримання доказів та позасудового врегулювання спору позивач звернулась до Черкаського обласного державного нотаріального архіву для отримання копії повідомлення б/н Смілянського АТП-23111 від 13.12.1977. З листа відповіді Черкаського обласного державного нотаріального архіву № 1489/01-17 від 21 грудня 2023 року вбачається, що Перша черкаська державна нотаріальна контора за 1948-1982 р.р., 1983-1987 р.р., 1988-1990 р.р., 1991-1995 р.р. та 1996-2000 р.р. не вела та не передавала до обласного нотаріального архіву документи про обтяження. Додатково повідомлено, що розшук повідомлення також проводився по архіву Смілянської державної нотаріальної контори, однак серед документів, які передані на зберігання до Черкаського обласного державного нотаріального архіву вказане повідомлення не передавалось (а.с.11).

ПрАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» є правонаступником Смілянського АТП-23111, що підтверджується довідкою архівного відділу виконавчого комітету Смілянської міської ради № 2576/04-12 від 26.12.2023 (а.с.12).

Також, 08 січня 2024 року позивач звернулась із заявою до ПрАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128», в якій просила повідомити чи існує будь-яка заборгованість перед ПрАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128», що є правонаступником Смілянського АТП 23111 у її покійного чоловіка ОСОБА_2 , на підставі якої був накладений арешт на будинок, у разі відсутності заборгованості просила вчинити усі дії щодо скасування означеного арешту або повідомити причини, що унеможливлюють їх вчинення (а.с.13).

15 січня 2024 року позивачем отримано відповідь ПрАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» зі змісту якої вбачається, що згідно даних бухгалтерського обліку станом на 01.01.2024 заборгованості ОСОБА_2 перед ПрАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128». Щодо вчинення дій по скасуванню арешту, то у листі ПрАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» відповіді на означене питання взагалі не містить (а.с.14).

Відтак, внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує права позивача на розпорядження своїм майном.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт/заборону, відповідно до статей 15,16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Пунктом 2 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» (далі - Постанова Пленуму ВССУ №5), позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що будь-які зобов`язання перед Смілянським АТП 23111, правонаступником якого є ПрАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» у ОСОБА_2 відсутні, відсутні будь-які претензії ані до ОСОБА_2 , ані до позивачки, відтак необхідності у збереженні арешту на вказане нерухоме майно відсутня.

Враховуючи наявність накладеної заборони відчуження на майно (арешту), неможливість скасування її в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про скасування арешту, захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом зняття арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову.

Крім того, з врахуванням клопотання позивача про залишення за собою судових витрат, суд вважає, що судові витрати на даний час стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Зняти арешт із будинку АДРЕСА_1 за реєстраційним номером обтяження: 5020821, накладений 25 травня 2007 року Першою черкаською державною нотаріальною конторою, на підставі повідомлення б/н Смілянського АТП 23111 (архівний номер: 559770CHERKASY1, архівна дата: 15.01.1999, дата виникнення: 13.12.1977, № реєстру: 16268-182, внутр.№F601B63022F03B2C6330) та за реєстраційним номером обтяження: 7449953, накладений державним реєстратором Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області Миколенком Тарасом Олександровичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16716593 від 24.10.2014.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду або через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення - протягом тридцяти днів з дня його отримання.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 березня 2024 року.

Головуючий: Ю. В. Крива