Ухвала

від 19.03.2024 по справі 754/373/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 754/373/24

провадження № 2/753/4850/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. cуддя Дарницького районного суду м. Києва Шаповалова К.В., розглянувши позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Лісова Казка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

у січні 2024 року позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року справу було передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

14 березня 2024 року справа надійшла до зазначеного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2024 року, справу було передано до провадження судді Шаповалової К.В. Фактично справу було передано судді 18 березня 2024 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, суддя доходить висновку, що справу необхідно повернути до Деснянського районного суду м. Києва, як помилково надіслані, з огляду на наступні обставини.

Надсилаючи справу до Дарницького районного суду міста Києва, суддя Деснянського районного суду м. Києва керується тим, що відповідно до відомостей Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА, зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , а відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

З положень частини восьмої статті 187 ЦПК України вбачається, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного демографічного реєстру.

Так Дарницьким районним судом м. Києва було сформовано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 .

З тексту позову та долучених до нього доказів вбачається, що РНОКПП відповідачки ОСОБА_1 дійсно зазначено як НОМЕР_1, окрім того, дана інформація присутня також і у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який долучено позивачем до матеріалів позову, де також зазначені серія та номер паспорту ОСОБА_1 - НОМЕР_2 .

При цьому жоден доказ, долучений до позовної заяви як і сама позовна заява не містить інформацію про те, що датою народження ОСОБА_1 є "ІНФОРМАЦІЯ_2" як вказано у витязі, на підставі якого вказана справа була надіслана до Дарницького районного суду м. Києва.

Враховуючи викладене, Деснянським районним судом м. Києва невірно було ідентифіковано особу відповідача, місце її реєстрації та, як наслідок, помилково визначено підсудність цього спору Дарницькому районному суду м. Києва.

Окрім того, як вбачається із позовної заяви, ОСББ "ЖК Лісова Казка" звернулося до Деснянського районного суду м. Києва із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, які виникли за адресою: АДРЕСА_3 , посилаючись на статтю 30 ЦПК України, як на підставу звернення саме до Деснянського районного суду м. Києва, а саме за місцезнаходженням майна.

Тобто, спір у даній справі виник з приводу оплати житлово-комунальних послуг, які надавалися позивачем за місцем знаходження нерухомого майна.

Згідно частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 638/1988/17 правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 провадження № 12-73гс20 висловила наступні правові позиції:

«7.15. Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

7.22. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

7.23. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

7.24. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

7.25. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення».

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудності пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання комунальні послуги має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги щодо квартири АДРЕСА_4 , що відповідно до адміністративно-територіального поділу міста Києва розташована в Деснянському районі міста Києва.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За наведених обставин, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 , яка територіально відноситься до Деснянського району м. Києва, з урахуванням того, що відповідачка ОСОБА_1 не має зареєстрованого місця проживання на території Дарницького району м. Києва, суддя доходить висновку, що вказана справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто за місцезнаходженням нерухомого майна.

Так, Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.

Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, не допускаючи спору про підсудність справ між судами, суддя вважає за необхідне повернути матеріали вказаної справи для розгляду до Деснянського районного суду м. Києва, з огляду на обставини, викладені вище.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30, 31, 258-261 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

цивільну справу № 754/373/24 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Лісова Казка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги повернути до Деснянського районного суду м. Києва (м. Київ, пр-т Червоної Калини, 5-в).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Шаповалова К.В.