Ухвала

від 11.03.2024 по справі 755/9681/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/9681/23

Провадження №: 2/755/214/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.

при секретарі судових засідань - Назаровій І.В.,

учасники справи:

представник позивача - адвокат Ільїна Д.В. (в режимі відеоконференції),

третя особа: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження питання про прийняття позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби в м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними електронних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

в с т а н о в и в:

06.07.2023 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби в м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними електронних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, яку в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.

Відповідно до позовних вимог позивачка просить:

« Визнати недійсними електронні торги з примусової реалізації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2076048380000), результати яких були оформлені протоколом №465712;

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво від 30 квітня 2020 року, видане привтаним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В. ОСОБА_3 та зареєстроване за №1078;

Скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Пономарьової Дарї Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52129451 від 04.05.2020 року.»

12.07.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

28.07.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва прийнято до розгляду та відкрите провадження у цивільній справі за ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби в м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними електронних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

20.09.2023 року до Дніпровського районного суду міста Києва від третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_5 надійшла позовна заява про витребування майна. Просить суд: залучити її у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у справі № 755/9681/23; об`єднати розгляд цієї позовної заяви з позовною заявою ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними; витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 квартиру загальною площею 44,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2076048380000).

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_5 була власницею квартири на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.2010 року. Державним виконавцем накладено арешт та виставлено квартиру на примусову реалізацію шляхом проведення електронних торгів, попри те, що в квартирі були зареєстровані малолітні онуки заявниці. Не було отримано дозволу з органів опіки та був проігнорований факт припинення зобов`язань за кредитним договором, за яким відбулось стягнення. Враховуючи викладене, квартира вибула з права власності ОСОБА_5 незаконним шляхом, а ОСОБА_3 заволодів нею без належної правової підстави, через що і подається цей позов про витребування майна.

У судовому засіданні головуючим суддею поставлено питання про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 у цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби в м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними електронних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Представник позивача ОСОБА_8 у судовому засіданні не заперечувала щодо прийняття позовної заяви та вступу третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 та об`єднання його в одно провадження із первісним позовом.

Третя особа ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував щодо прийняття позовної заяви та вступу третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 та об`єднання його в одно провадження із первісним позовом.

Суд, заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Участь третіх осіб у цивільній справі зумовлена тим, що судовий спір між сторонами прямо (для третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги) або опосередковано (для третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги) стосується прав та інтересів інших осіб, тому участь у справі третіх осіб є формою захисту їх прав та інтересів, що пов`язані із спірними правовідносинами.

Окрім того, їх участь у справі дозволяє суду повно та всебічно дослідити обставини справи, з`ясувати дійсні взаємовідносини учасників спору.

Згідно ст.52 ЦПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Натомість за вимогами ч.3 ст.53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно із ст.195 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення ст. ст. 193 і 194 цього Кодексу. Вказані статті регулюють порядок пред`явлення зустрічного позову та встановлюють вимоги до такого позову, який повинен відповідати ст. ст. 175,177 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.2 ст.193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Отже, з аналізу вказаних правових норм вбачається, що ст.195 ЦПК України є відсилочною, яка зобов`язує при вирішенні питань пов`язаних з позовами третіх осіб з самостійними вимогами керуватись вимогами закону, що регламентує порядок подання зустрічних позовів. При цьому неодмінною умовою прийняття позову третьої особи з самостійними вимогами є взаємопов`язаність позовів та доцільність їх спільного розгляду. Визначаючи доцільність спільного розгляду позовів, суд повинен враховувати, необхідність виникнення відповідної категорії справ з одних правовідносин або прийняти до уваги, що задоволення позову третьої особи може виключи та повністю або частково задоволення первісного позову. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

За сформованою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01 серпня 2019 року у справі № 916/1743/18, від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18 та від 14 вересня 2021 року у справі № 909/243/18, ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Таким чином, у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем, третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.

На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи обов`язково має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Позовні вимоги третьої особи, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас, така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Верховний Суд наголосив на відмінностях між цими поняттями "предмет спору" та "предмет позову". Зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсними електронних торгів, які за своєю правовою природою є договором-купівлі-продажу, та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Натомість предметом позову в позовній заяві ОСОБА_5 є витребування майна з чужого незаконного володіння.

З наведеного слідує, що позовна заява ОСОБА_5 безпосередньо не спрямована на предмет спору між сторонами у первісному позові - правочин з реалізації майна на електронних торгах.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_5 не стосуються предмету спору, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити ОСОБА_5 у задоволенні клопотання про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та відмовити їй у прийняття позовної заяви.

З урахуванням застосування до позову третьої особи положення ст.194 ЦПК України, зокрема її частини третьої (зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини другої статті 193 цього Кодексу), така ухвалою суду повертається заявнику, а копія долучається до матеріалів справи.

Суд вважає за потрібне зазначити, що відмова у прийнятті позовної заяви не свідчить про обмеження ОСОБА_5 у здійсненні права на судовий захист, адже позовні вимоги можуть бути заявлені у самостійному позові.

Статтею 129 Конституції України та частиною третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Згідно частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у розгляді справи, у випадках та порядку, встановленому ЦПК України.

Особа не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, зокрема ухвали суду першої інстанції, у випадку, якщо таке право прямо передбачено процесуальним законом.

Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, міститься у частині першій статті 353 ЦПК України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

За приписами частини шостої статті 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржена.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в порядку статті 353 ЦПК України.

Наслідком відмови у прийнятті такої заяви є повернення її суб`єкту звернення.

Водночас, пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (частина дев`ята статті 10 ЦПК України).

У справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

Отже, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.

Зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті позовної заяви про витребування майна є повернення такої позовної заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, суд дійшов висновку, що на ухвалу суду про повернення позову ОСОБА_5 , може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 квітня 2019 року в справі № 369/11526/16-ц (провадження № 61-44511св18), від 01 листопада 2021 року в справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Частиною першою статті 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.53, 193, 194, 197, 198, 258-261,353 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У залученні ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та у прийнятті позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про витребування майна до спільного розгляду з позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби в м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними електронних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію права власності- відмовити.

Повернути ОСОБА_5 подану нею позовну заяву разом з додатками.

Копію позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, долучити до матеріалів справи № 755/9681/23.

Роз`яснити ОСОБА_5 її право звернутися з даними позовними вимогами до суду в загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://dn.ki.court.gov.ua.

Повний текст ухвали виготовлений 15 березня 2024 року.

Суддя І.В.Коваленко