Ухвала

від 13.02.2024 по справі 761/446/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/446/24

Провадження № 1-кс/761/1059/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28.11.2023 (справа № 752/22842/23) у кримінальному провадженні № 42023100000000465, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2023,

установив

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід. № 1110) клопотання ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28.11.2023 (справа № 752/22842/23) у кримінальному провадженні № 42023100000000465 від 20.09.2023, якою арештовано, зокрема ноутбук Acermodel№17W6 s/n: NXG?GEU0109 3801E546600 із зарядним пристроєм.

Заявник зазначив, що арештований ноутбук він отримав законним шляхом, що підтверджується товарним чеком та гарантійним талоном, та використовував його в особистих й робочих цілях, він не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та немає жодного відношення до кримінального провадження № 42023100000000465 від 20.09.2023, про що заявник під час обшуку повідомив слідчого та надав паролі доступу до ноутбука та можливість ознайомитися із наявною на ноутбуці інформацією, добровільно надавши дозвіл на її копіювання.

На думку заявника, накладення арешту на ноутбук є необґрунтованим, оскільки відсутня правова підстава для його арешту та відсутня можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 08.01.2024, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 09.01.2024 клопотання разом з додатками було передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , клопотання підтримала та просила його задовольнити, зазначивши, що клопотання про арешт майна було подано до слідчого судді із порушенням строків, передбачених ст. 171 КПК України

Прокурор Київської міської прокуратури у судовому засіданні не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи. При цьому через канцелярію суду надійшла заява слідчого СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 , в якій вона заперечувала проти клопотання про скасування арешту майна.

Заслухавши думку учасника справи, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.

При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28.11.2023 (справа № 752/22842/23) у кримінальному провадженні № 42023100000000465, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2023 накладено арешт на тимчасово вилучене майно - речові докази, що виявлені та вилучені слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві в ході проведення обшуку 10.11.2023, в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_6 , яка являється керівником ТОВ «НВП "Системи Захисту» (ЄДРПОУ 42945066), зокрема на ноутбук Acermodel№17W6 s/n: NXG?GEU0109 3801E546600 із зарядним пристроєм, який поміщено до спеціального пакету PSP3238872.

Як вбачається зі змісту зазначеної ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на майно, послугувала наявність розумних підозр вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та є речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023100000000465 від 20.09.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.

Зазначена процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов`язок доведення зазначених обставин.

Виходячи з вказаної процесуальної норми, на заявника покладається обов`язок довести ті обставини, які можуть стати підставою для скасування арешту.

У той же час, оцінюючи наведені заявником доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки вони не доводять наявність підстав для скасування рішення слідчого судді про накладення арешту.

Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до завершення проведення експертного дослідження, завершення кримінального провадження тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023100000000465 від 20.09.2023 наразі триває.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що не доведено, що потреба у подальшому застосуванні арешту відпала, оскільки кримінальне провадження на теперішній час триває, арешт було накладено з метою забезпечення збереження речового доказу. Під час розгляду клопотання про скасування арешту не встановлено, що майно, на яке ухвалою слідчого судді було накладено арешт, не відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України.

Також не заслуговують на увагу доводи адвоката про те, що прокурором при зверненні до слідчого судді були порушені строки, визначені ст. 171 КПК України, оскільки слідчому судді не надано копії матеріалів справи № 752/22842/23, що позбавляє слідчого судді можливості перевірити дотримання прокурором строків, а оцінка процесуальним діям слідчого судді при накладенні арешту надається виключно судом апеляційної інстанції.

Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28.11.2023 (справа № 752/22842/23) у кримінальному провадженні № 42023100000000465, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2023.

Керуючись частиною другою статті 376, статтями 2, 7, 98, 170, 173-174, 309, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 28.11.2023 (справа № 752/22842/23) у кримінальному провадженні № 42023100000000465, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2023 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1