Ухвала

від 20.03.2024 по справі 160/4422/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 березня 2024 року Справа №160/4422/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Марганецької міської ради про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врони О.В. у справі №160/4422/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» до Марганецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними та нечинними рішень,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/4422/24 (суддя Врона О.В.) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» до Марганецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними та нечинними рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 розгляд справи №160/4422/24 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. Підготовче засідання призначене на 02.04.2024 о 10:30.

18.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Марганецької міської ради надійшла заява про відвід судді.

В обґрунтування заяви про відвід зазначено, що існують підстави, передбачені п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, які свідчать про необхідність відводу судді Врони О.В. від розгляду справи, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до відомостей веб-сайту судової влади, протягом незначного періоду часу, а саме - з 09.02.2024 по 16.02.2024, позивачем по справі - ТОВ «Мегапромекологія», було подано відразу 3 (три) ідентичних позовних заяви з позовними вимогами про визнання протиправними та нечинними рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 по справі №160/3783/24 (суддя Савченко А.В.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» було повернуто, оскільки від позивача надійшла заява про відкликання позовної заяви, в якій останній просив повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, склад учасників за вказаними позовними заявами, а також предмет та підстави позову є ідентичними. Наведене свідчить, що позивачем по справі було вчинені незаконні дії з метою штучним чином втрутитися у систему автоматизованого розподілу справ між суддями, аби домогтися розгляду справи конкретною суддею, а саме - суддею Вроною О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 року по справі №160/4384/24 (суддя Неклеса О.М.), перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що її cлід повернути з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву до того самого відповідача, з тим самим предметом та з однакових підстав що і у справі №160/4422/24.

Водночас, в межах адміністративної справи №160/4422/24, суддею Вроною О.В. ухвалою від 21.02.2024 позовну заяву ТОВ «Мегапромекологія» залишено без руху, при цьому суддею не було зазначено про жодні допущені Позивачем порушення вимог ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України, та не вжито жодних із передбачених Кодексом адміністративного судочинства України заходів, спрямованих на припинення зловживання процесуальними правами з боку ТОВ «Мегапромекологія».

Відповідач також не погоджується з призначенням справи ухвалою суду від 04.03.2024 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), тоді як відповідно до ч. 8 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 визнано заяву Марганецької міської ради про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врони О.В. - необґрунтованою.

Передано заяву про відвід разом з адміністративною справою №160/4422/24 для визначення складу суду в порядку ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання про відвід судді.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 для розгляду заяви про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врони О.В., визначено суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду - Голобутовського Р.З.

Розглядаючи заяву Марганецької міської ради про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врони О.В., суд зазначає, що за правилами ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу.

Приписами ч. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

За умовами ч. 2 цієї статті встановлено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Згідно із ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Тобто, приписами процесуального законодавства передбачено виключний перелік підстав для відводу судді, а також визначено необхідні умови для звернення з такою заявою, зокрема: дотримання строків звернення та її (заяви про відвід) обов`язкова вмотивованість.

Надаючи оцінку доводам Марганецької міської ради з приводу заявленого відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врони О.В., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється. Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі Мироненко і Мартенко проти України, Олександр Волков проти України).

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09.11.2006 у справі Білуга проти України та Рішенні від 28.10.1998 у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява №57067/00)). Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ ІІ показник: Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).

Таким чином, із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Аналізуючи зміст заяви та обставини, на які посилається відповідач, суд робить висновок, що визначені Марганецькою міською радою підстави для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врони О.В. не є вмотивованими, не підтверджуються доказами та не вказують на упередженість судді, а лише свідчать про незгоду відповідача із процесуальними діями та рішенням судді.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді у результаті розгляду справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді справи з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не видно.

При цьому, судом не встановлено наявність у судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врони О.В. конфлікту інтересу при розгляді справи.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що викладені відповідачем доводи для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врони О.В. не є обґрунтованими та не викликають сумнів у її (судді) неупередженості при розгляді справи, у зв`язку з чим, така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 36, 39-41, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Марганецької міської ради про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врони О.В. у справі №160/4422/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» до Марганецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними та нечинними рішень - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Р.З. Голобутовський