Ухвала

від 19.03.2024 по справі 84зп-24/160

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

19 березня 2024 р.Справа №84зп-24/160

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 в порядку письмового провадження у м. Дніпрі про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви, -

УСТАНОВИВ:

18.03.2024 ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, зазначивши відповідачем - Комунальне підприємство "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради, Інспекцію з питань благоустрою Дніпровської міської ради, Дніпровську міську раду, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, третьою особою - Гаражний кооператив Автолюбитель-1, в якій заявник просить:

- заборонити Дніпровській міській раді, Виконавчому комітету Дніпровської міської ради, Комунальному підприємству "Управління контролю за благоустроєм міста", Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради та будь-яким іншим особам, що можуть бути залучені переліченими особами, здійснювати будь-які дії (в тому числі щодо демонтажу) відносно гаража 14 , який належить ОСОБА_1 , та знаходиться на території гаражного кооперативу "Автолюбитель-1" по вул. Трамвайна, до прийняття судом рішення у справі.

В обґрунтування зазначеної заяви заявник зазначив, що 13 березня 2024 року на гаражі позивача було розміщено припис від Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" №ГР-4925 від 13.03.2024 року в якому повідомлено, що, відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 13.02.2024 №25-13/2 Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпра, гараж необхідно демонтувати протягом п`яти днів та привести земельну ділянку на місці демонтованого об`єкту до первісного стану. У рішенні виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 13.02.2024 №25-13/2 гараж, який належить заявнику, згадується у додатку до цього рішення під №92, та відображено як об`єкт №3 у графічному матеріалі №25, який знаходиться у районі буд. АДРЕСА_1 . Заявник не погоджуюся з діями Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста", так як вважає їх протиправними, та такими, що наносять шкоду його правам та інтересам. Оскільки рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 169 від 23.03.2017 року надано повноваження Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради та департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради вжити заходів щодо звільнення об`єктів благоустрою території міста Дніпра від розташованих без дозвільних документів споруд на підставі складених актів обстеження, в тому числі шляхом їх демонтажу - тому дана особа, як і Дніпровська міська рада та Виконком Дніпровської міської ради в подальшому мають бути залучені в якості відповідачів по справі і даним особам слід заборонити вчиняти дії щодо демонтажу гаража, що належить йому. Як зазначає, заявник наразі існує невідкладна та негайна необхідність в забезпеченні позову до подання позовної заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неправомірного демонтажу металевого гаражу.

Положенням ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 154 КАС України суд розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

За приписами п. 1 ч.1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову може бути подана до подання позовної заяви та подається, в такому випадку, до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Згідно з абзацом другим пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим вимогам та обставинам справи.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Так, в заяві про забезпечення позову заявник просить заборонити Дніпровській міській раді, Виконавчому комітету Дніпровської міської ради, Комунальному підприємству "Управління контролю за благоустроєм міста", Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради та будь-яким іншим особам, що можуть бути залучені переліченими особами, здійснювати будь-які дії (в тому числі щодо демонтажу) відносно гаража 14, який належить ОСОБА_1 , та знаходиться на території гаражного кооперативу "Автолюбитель-1" по вул. Трамвайна, до прийняття судом рішення у справі.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано існуванням очевидної небезпеки заподіяння до ухвалення рішення у цій справі шкоди правам та інтересам позивача.

У той же час, у підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення його прав без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, з огляду на те, що приписом №ГР-4925 від 13.03.2024 не вказано будь-яким комунальним установам міста здійснювати демонтаж зазначеного заявником гаражу.

За таких обставин, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Крім того, така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення», може бути встановлена судом тільки під час з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Вжиття заходів забезпечення позову на стадії розгляду заяви про забезпечення позову без дослідження обставин та доказів у справі є фактично вирішенням цього спору по суті, що у свою чергу не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Слід також відмітити, що очевидна протиправність рішень суб`єкта владних повноважень, це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Суд відмічає, що інститут забезпечення адміністративного позову є запобіжною мірою і може застосовуватись виключно у випадках, встановлених ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, що позивачем доведено не було.

Таким чином, задоволення заяви про забезпечення позову не відповідає критеріям обґрунтованості, збалансованості інтересів учасників справи та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

Враховуючи вищевикладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 в порядку письмового провадження у м. Дніпрі про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець