Рішення

від 20.03.2024 по справі 200/52/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року Справа№200/52/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О.., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м.Покровськ, вул.Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі», 148, код ЄДРПОУ 25707002) до управління культури, молоді, спорту, туризму та інформаційної діяльності Курахівської міської ради Покровського району Донецької області (місцезнаходження: 85612, Донецька область, Покровський район, м.Курахове, вул.Миру, буд.4, код ЄДРПОУ 44031090), третя особа управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації (місцезнаходження: 84301, Донецька область, Краматорський район, м.Краматорськ, вул.Двірцева, 37, код ЄДРПОУ 33966850) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання вимог розділу ІІІ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (зі змінами) та пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у вигляді невжиття заходів щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення Свято-Петропавлівського храму, розташованого за адресою: вул.Подгорна, буд.1а, с.Сонцівка, Покровський район, Донецька область, та неподання пропозицій до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації про занесення даного об`єкту культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; зобов`язання виконати вимоги розділу ІІІ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (зі змінами) та пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» шляхом вжиття заходів щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини - Свято-Петропавлівського храму, розташованого за адресою: вул.Подгорна, буд.1а, с.Сонцівка, Покровський район, Донецька область та подання пропозицій до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації про занесення даного об`єкту культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України,-

ВСТАНОВИВ:

Покровська окружна прокуратура Донецької області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Покровської окружною прокуратурою під час виконання повноважень, передбачених статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", за результатами вивчення стану додержання вимог законодавства України у сфері обліку, державної реєстрації та охорони об`єктів культурної спадщини встановлено порушення вимог Закону України Про охорону культурної спадщини в частині не занесення об`єкта культурної спадщини місцевого значення, розташованого у межах Курахівської міської територіальної громади Покровського району, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Вказали, що відповідачем протягом 2021-2023 протиправно не вжито вичерпних заходів щодо усунення порушень у сфері належного обліку та державної реєстрації Свято-Петропавлівського храму, як пам`ятки культурної спадщини, у зв`язку з чим такий об`єкт тривалий час позбавлений належного рівня охорони та захисту з боку держави, що створює загрозу його фактичному існуванню, збереженню його історико-культурної цінності, автентичності та цілісності.

Від відповідача до суду надійшли пояснення на позовну заяву, в якому зазначено, що 30 січня 2024 року між Управлінням культури, молоді, спорту, туризму та інформаційної діяльності Курахівської міської ради та ТОВ Науково-дослідний проектний центр «Історико-архітектурна спадщина» укладено договір про надання послуг № 2/ОП. В порядку та на умовах, передбачених даним договором, Виконавець зобов`язаний надати послуги згідно ДК 021:2015: 73110000-6 Дослідницькі послуги Послуги з виготовлення облікової документації та розробка проєкту зон охорони на пам`ятку архітектури місцевого значення «Свято-Петропавлівська церква», вул. Підгірна, 1а, с.Сонцівка, Покровський район Донецької області) в термін до 01.07.2024 року. Зазначили, що дані послуги вже виконуються, і до кінця квітня 2024 Замовником буде отримана вся належна документація за вищевказаним договором. Після отримання облікової документації на об`єкт культурної спадщини, Управлінням культури, молоді, спорту, туризму та інформаційної діяльності Курахівської міської ради буде подано в установленому чинним законодавством порядку до Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації пропозиції щодо занесення об`єкту культурної спадщини - «Свято-Петропавлівський храм» до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Третя особа - Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації правом на подання пояснень по справі не скористалась.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав культова будівля церкви, місцезнаходження: вул.Подгорна, буд.1а, с.Сонцівка, Покровський район, Донецька область, належить релігійній громаді Св.-Петро-Павлівської парафії Донецької єпархії Української Православної Церкви с.Красне Красноармійського району Донецької області, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.02.2009 року.

Як вбачається з листа Курахівської міської ради від 09.12.2021 проєктом Програми соціально-економічного розвитку Курахівської міської територіальної громади на 2022 заплановані заходи з охорони культурної спадщини (інвентаризація та виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини) на суму 150000 грн., а також заходів з моніторингу об`єктів.

Листом Курахівської міської ради від 22.12.2021 повідомлено позивача про те, що культова споруда рішенням виконавчого комітету Красненської (Сонцівської) сільської ради у 2009 році передана у власність релігійної громади Свято-Петропавлівської парафії Донецької єпархії Української Православної Церкви с.Красне Красноармійського району Донецької області, і на даний час знаходиться у приватній власності.

На запит позивача відповідачем надано відповідь від 21.02.2022, в якій зазначили, що відповідно до плану обліку об`єктів культурної спадщини Курахівської міської територіальної громади на 2022 рік моніторінг об`єкта культурної спадщини Свято-Петропавлівська церква (храм) була запланована на лютий місяць. Моніторинг проведено 02.02.2022 і складено інформаційну довідку. Вказали, що проводиться перевірка необхідної інформації для оформлення та укладання охоронного договору.

До листа додано інформаційну довідку.

Листом відповідача від 13.07.2022 повідомлено, що у зв`язку з військовою агресією росії проти України подальша робота по підготовці необхідного пакету документів щодо занесення об`єкту культурної спадщини Свято-Покровська церква (храм) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та укладанню охоронного договору призупинена.

У листі відповідача від 14.11.2023 на запит позивача повідомлено, що у 2021 році від Покровської райдержадміністрації прийнято облікову документацію на пам`ятку культурної спадщини Свято-Петропавлівську церкву (храм). Щодо укладання охоронного договору вказали, що його не укладено з об`єктивних причин, оскільки власник пам`ятки відмовлявся укладати договір протягом 2021 року, на сьогодні зв`язок з власником відсутній будь-який зв`язок та існує велика вірогідність його знаходження на окупованій території.

До листа додано документацію на пам`ятку.

Управлінням культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації позивачу листами від 05.01.2022, 21.11.2022, надано інформацію, що станом на 05.01.2022 до управління не надходило пропозицій від Курахівської територіальної громади щодо занесення до реєстру об`єктів культурної спадщини місцевого значення Свято-Петропавлівського храм.

Відповідачем до суду надано договір від 30 січня 2024 року №2/ОП, укладений між відповідачем та ТОВ Науково-дослідним проектним центром «Історико-архітектурна спадщина» відповідно п.1.1 ч.1, п.3.1 ч.3 якого Виконавець зобов`язаний надати послуги згідно ДК 021:2015: 73110000-6 Дослідницькі послуги Послуги з виготовлення облікової документації та розробка проєкту зон охорони на пам`ятку архітектури місцевого значення «Свято-Петропавлівська церква», вул. Підгірна, 1а, с.Сонцівка, Покровський район Донецької області) в термін до 01.07.2024 року.

Предметом розгляду у цій справі є бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства України, а саме щодо виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Вирішуючи питання про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді, суд зазначає, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З урахуванням того, що поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах у справі від 13.03.2018 року № 911/620/17 та від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. 3 зазначеного судового рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відтак, інтереси держави (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів). Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиного цілого - інтересів держави, про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру. Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 05 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18).

Звернення прокурора до суду у контексті спірних правовідносин спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні відновлення законності у сфері майнових правовідносин. Вказане свідчить про наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру підстав для представництва інтересів держави в суді.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Згідно з частиною четвертою статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

На думку суду, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Так прокурор в адміністративному позові, обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави шляхом звернення із цим позовом зазначив, що бездіяльність відповідачів, яка виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на нерухоме майно, створює загрозу для зловживань під час розпорядження такими об`єктами, може сприяти їх можливому незаконному вибуттю з комунальної власності.

Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 140/2916/22 щодо належного обґрунтування прокурором необхідності захисту інтересів держави в судовому порядку у подібних правовідносинах.

Верховний Суд зазначив, що позови прокурора до органу місцевого самоврядування за загальним правилом подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави. При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як благоустрій населених пунктів, розпорядження землями (майном) державної та комунальної власності.

Отже, за змістом позовної заяви у цій справі наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону:

культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно із пунктами 1, 2 частини другої статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.

Частиною першою статті 13 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.

Згідно із статтею 14 Закону України Про охорону культурної спадщини занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини надає органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, відповідним виконавчим органам сільської, селищної, міської ради витяги з Реєстру щодо пам`яток, які розташовані на їхніх територіях.

Статтею 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно із частинами першою, третьою статті 51 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Згідно підпункту 5 пункту б частини першої статті 31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.

Підпунктом 10 пункту б частини першої статті 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Отже, до компетенції виконавчого органу сільської, селищної, міської ради належить обов`язок подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Судом встановлено, що відповідач не звертався до Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації з пропозицією про занесення будинку Свято-Петропавлівського храму розташованого за адресою: вул.Подгорна, буд.1а, с.Сонцівка, Покровський район, Донецька область до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Не звернення відповідача до Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації з пропозицією про занесення цього об`єкту до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, є свідченням його протиправної бездіяльності.

Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим Наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158, врегульовано систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів. Зокрема, розділами II, III визначено порядок взяття на облік об`єкта культурної спадщини та оформлення облікової документації.

Статтею 14 Закону України Про охорону культурної спадщини визначено порядок занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що невиконання відповідачем обов`язку по виготовленню облікової документації на зазначені об`єкти культурної спадщини та відповідно неподання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня Управлінню культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації про занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам`яток України свідчить про бездіяльність відповідача, яку слід визнати протиправною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 260/437/21 (адміністративне провадження К/9901/33209/21).

Суд зазначає, що об`єкти культурної спадщини є надбанням українського народу загалом та відповідної територіальної громади зокрема, оскільки несуть собою велику цінність для розвитку історичної, етнічної, культурної самобутності держави і саме на органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України №1805-III покладено обов`язок щодо їх охорони та забезпечення їх належного догляду та збереження.

3 урахуванням наведених вище норм, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог розділу III Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (із змінами), та пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини у вигляді не вжиття заходів щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення Свято-Петропавлівський храму, розташованого за адресою: вул.Подгорна, буд.1а, с.Сонцівка, Покровський район, Донецька область, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, та не подання пропозицій до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації про занесення даного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та зобов`язати відповідача виконати вимоги розділу III Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (із змінами), пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини шляхом вжиття заходів щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - Свято-Петропавлівський храму, розташованого за адресою: вул.Подгорна, буд.1а, с.Сонцівка, Покровський район, Донецька область, та подання пропозицій до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації про занесення даного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі Руїс Торіха проти Іспанії (від 9 грудня 1994 року № 18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

В рішенні Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Заявником доведено правомірність звернення до суду з позовом та наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання вимог законодавства України щодо виготовлення облікової документації на визначені об`єкти культурної спадщини місцевого значення та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень ч. 2 ст. 139 КАС України, згідно яких при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м.Покровськ, вул.Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі», 148, код ЄДРПОУ 25707002) до управління культури, молоді, спорту, туризму та інформаційної діяльності Курахівської міської ради Покровського району Донецької області (місцезнаходження: 85612, Донецька область, Покровський район, м.Курахове, вул.Миру, буд.4, код ЄДРПОУ 44031090), третя особа управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації (місцезнаходження: 84301, Донецька область, Краматорський район, м.Краматорськ, вул.Двірцева, 37, код ЄДРПОУ 33966850) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання вимог розділу ІІІ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (зі змінами) та пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у вигляді невжиття заходів щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення Свято-Петропавлівського храму, розташованого за адресою: вул.Подгорна, буд.1а, с.Сонцівка, Покровський район, Донецька область, та неподання пропозицій до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації про занесення даного об`єкту культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; зобов`язання виконати вимоги розділу ІІІ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (зі змінами) та пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» шляхом вжиття заходів щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини - Свято-Петропавлівського храму, розташованого за адресою: вул.Подгорна, буд.1а, с.Сонцівка, Покровський район, Донецька область та подання пропозицій до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації про занесення даного об`єкту культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління культури, молоді, спорту, туризму та інформаційної діяльності Курахівської міської ради Покровського району Донецької області (місцезнаходження: 85612, Донецька область, Покровський район, м.Курахове, вул.Миру, буд.4, код ЄДРПОУ 44031090) щодо невиконання вимог розділу III Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (із змінами), та пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини у вигляді не вжиття заходів щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення Свято-Петропавлівського храму, розташованого за адресою: вул.Подгорна, буд.1а, с.Сонцівка, Покровський район, Донецька область, та не подання пропозицій до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації про занесення даного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Зобов`язати управління культури, молоді, спорту, туризму та інформаційної діяльності Курахівської міської ради Покровського району Донецької області (місцезнаходження: 85612, Донецька область, Покровський район, м.Курахове, вул.Миру, буд.4, код ЄДРПОУ 44031090) виконати вимоги розділу III Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (із змінами), пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини шляхом вжиття заходів щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - Свято-Петропавлівського храму, розташованого за адресою: вул.Подгорна, буд.1а, с.Сонцівка, Покровський район, Донецька область, та подання пропозицій до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрації про занесення даного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Аканов