Рішення

від 20.03.2024 по справі 200/135/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року Справа№200/135/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Аляб`єва І.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

08.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №056550005610 від 27.10.2023 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням положень п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 17.10.2023 з зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 наступних періодів: з 27.03.1989 по 31.10.1994 на калібрувальному виробництві дроту та калібрувального металу за професією волочильник; 01.11.1994 по 31.05.1999 в енергетичному цеху за професією слюсар ремонтник; з 01.06.1999 по 09.11.1999 в енергетичному цеху за професією апаратник очистки газу; з 15.04.2004 по 03.05.2005 на калібрувальному виробництві дроту та калібрувального металу за професією волочильник; з 04.05.2005 по 29.07.2005 та з 05.12.2005 по 30.12.2013 в калібрувальному цеху волочильно-калібрувальної дільниці за професією волочильник; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 грн.60 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування періодів роботи з 27.03.1989 по 31.10.1994, з 01.11.1994 по 31.05.1999, з 01.06.1999 по 09.11.1999, з 15.04.2004 по 03.05.2005, з 04.05.2005 по 29.07.2005 та з 05.12.2005 по 30.12.2013 протиправними та такими, що порушують його конституційні права, оскільки в трудовій книжці позивача наявні всі необхідні записи для призначення пільгової пенсії.

Ухвалою суду 22.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позовні вимоги не визнає, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, 23.10.2023 ОСОБА_1 звертався засобами вебпорталу електронних послуг до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі Закон №1058).

Головним управлінням ПФУ у Волинській області, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах (далі Рішення) області від № 056550005610 від 27.10.2023.

За результатами розгляду заяви від 23.10.2023 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV страховий стаж становить 33 роки 22 місяці 21 день, пільговий стаж за Списком №2 не підтверджений в установленому порядку.

До пільгового стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи:

- з 27.03.1989 по 31.10.1994, з 01.11.1994 по 31.05.1999 згідно довідок пільгового характеру від 15.03.2010 №07/53, №07/54, виданими ВАТ «Костянтинівський металургійний завод», ЕДРПОУ 00191141, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вищезазначене підприємство ліквідоване з 12.12.2007.

Документи для підтвердження факту пільгової роботи за вищезазначений період роботи не були надані на Комісію.

-з 04.05.2005 по 29.07.2005, з 05.12.2005 по 30.12.2013 періоди роботи на ПАТ «Костянтинівський металургійний завод», ЕДРПОУ 33467279, згідно довідки пільгового характеру від 03.12.2013 №1//9-159, оскільки відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вищезазначене підприємство ліквідоване з 05.03.2016.

Документи для підтвердження факту пільгової роботи за вищезазначений період роботи не були надані на Комісію.

Отже, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.10.2023 відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 27.10.2023 № 056550005610 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю пільгового стажу за Списком № 2, підтвердженого в установленому порядку.

Відтак, вважає, що заявлені Позивачем вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

При цьому суд також врахував, що згідно з частиною шостою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (даліКАС України) та пунктом 10 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Абзацом сьомим пункту 2 параграфу 2 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» встановлено, що окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

У газеті «Голос України» від 04.09.2021 №168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку.

Таким чином, вищезазначені підсистеми (модулі) почали офіційно функціонувати з 05.10.2021.

Відтак з 05.10.2021 усі державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки зобов`язані бути зареєстрованими у підсистемі (модулі) «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Аналізуючи обов`язок органів публічної влади бути зареєстрованими у вищезазначеній підсистемі (модулі), суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, зокрема, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (пункт 71 рішення Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ) у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (заява №29979/04), пункт 74 рішення ЄСПЛ у справі «Лелас проти Хорватії» («Lelas v. Croatia») від 20.05.2010 (заява № 55555/08).

Тому суд прийшов до висновку, що внесені з 05.10.2021 в Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему судові рішення, документи у справі тощо вважаються такими, що отримані належним чином відповідними державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання державного та комунального секторів економіки не залежно від факту їх реєстрації у підсистемі (модулі) «Електронний кабінет».

Відповідно до довідки з підсистеми «Електронний Суд» відповідачем отримано копію ухвали 23.01.2024.

З огляду на вищезазначене, керуючись частиною шостою статті 162 КАС України суд вирішив справу за наявними матеріалами.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 .

На момент розгляду заяви про призначення пенсії позивачу виповнилося 55 років.

23.10.2023 ОСОБА_1 звертався засобами вебпорталу електронних послуг до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головним управлінням ПФУ у Волинській області, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах (далі Рішення) області від № 056550005610 від 27.10.2023. За результатами розгляду заяви від 23.10.2023 ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV страховий стаж становить 33 роки 22 місяці 21 день, пільговий стаж за Списком №2 не підтверджений в установленому порядку.

Відповідно до записів у трудовій книжці від 28.07.1986 року НОМЕР_2 позивач працював на Костянтинівському металургійному заводі ім. Фрунзе (з 1994 року - ВАТ «Костянтинівський металургійний завод», а з 29.04.2011 року ПАТ «Костянтинівський металургійний завод»

-з 27.03.1989 по 31.10.1994 працював волочильником 2 розряду волочильно- калібрувальної дільниці алма-атинських станів калібрувального цеху (запис 5).

-з 01.11.1994 по 31.05.1999 працював в енергетичному цеху слюсарем-ремонтником металургійного устаткування печей (запис 6-7);

-з 01.06.1999 по 31.10.1999 працював в енергетичному цеху за професією апаратник очистки газу (запис 8-9);

-з 15.04.2004 по 03.05.2005 працював волочильником З розряду волочильно-калібрувальної дільниці калібрувального цеху (запис 17-18);

-з 04.05.2005 по 29.07.2005 працював волочильником З розряду волочильно- калібрувальної дільниці калібрувального цеху (запис 19-20);

з 05.12.2005 по 30.12.2013 працював волочильником калібрувальної дільниці (запис 25-28).

Відповідно до довідки від 15.03.2010 №07/53, підтверджує, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на ВАТ «Костянтинівський металургійний завод» з 27.03.1989 по 31.10.1994 та виконував роботи на калібрувальному виробництві дроту та калібрувального металу за професією волочильник, зайнятий на волочінні каліброваного металу, що передбачено постановою КМУ від 11.03.1994 №162 (Списком 2 розділ VI, підрозділ 1, код професії: 2070100а- 11482); у з 01.11.1994 по 31.05.1999 працював в енергетичному цеху за професією слюсар-ремонтник в якості слюсаря-рсмонтника, що передбачено постановою КМУ від 11.03.1994 №162 (Списком 2, розділ III, підрозділ 1, код професії:2040100а-18559).

Згідно з довідкою від 15.03.2010 №07/54, підтверджує, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на ВАТ «Костянтинівський металургійний завод» в період з 01.06.1999 по 09.11.1999 працював в енергетичному цеху за професією апаратник очистки газу, що передбачено постановою КМУ від 11.03.1994 №162 (Списком 2 розділ VII, код професії: 2080000а-10486); у період з 15.04.2004 по 03.05.2005 виконував на калібрувальному виробництві дроту та калібрувального металу за професією волочильник, зайнятий на волочінні каліброваного металу, що передбачено постановою КМУ від 16.01.2003 №36 (Списком 2 розділ VI, підрозділ 1, код професії; позиція 6.1а).

Відповідно до довідки №1/9-159 від 03.12.2013, підтверджує, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на ЧАО «Костянтинівський металургійний завод» в період з 04.05.2005 по 29.07.2005 та з 05.12.2005 по 30.12.2013 виконував в професією волочильник, зайнятий волочінням каліброваного металу, передбачена постановою КМУ від 16.01.2003 №36 (Списком №2 розділ VI підрозділ 6.1а).

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30.09.1965.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Комплексний аналіз норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Вирішуючи питання щодо спірних періодів роботи позивача, суд виходить з такого.

Як встановлено судом, з 27.03.1989 по 31.10.1994, з 01.11.1994 по 31.05.1999, з 01.06.1999 по 09.11.1999, з 15.04.2004 по 03.05.2005, з 04.05.2005 по 29.07.2005 та з 05.12.2005 по 30.12.2013 працював в ПАТ «Костянтинівський металургійний завод» на посаді волочильщика, апаратчик очистки газу, слюсаря-ремонтника.

Вказана посада відносяться до шкідливих відповідно до Списку № 2 передбаченого постановою КМУ від 11.03.1994 №162, постановою КМУ від 16.01.2003 №36.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, за змістом вказаної норми, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, лише якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Проте, встановлені у цій справі обставини свідчать, що спеціальний трудовий стаж позивача у спірні періоди, підтверджується записами в трудовій книжці, де вказано, що у спірні періоди позивач працював повний робочий день на посадах волочильщика, апаратчик очистки газу, слюсаря-ремонтника.

Тобто Трудова книжка позивача має усі кваліфікуючи ознаки, які відносять таку роботу до пільгової.

Це означає, що уточнююча довідка підприємств за відповідні періоду стажу не є обов`язковою для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 25.09.2019 №227/516/17.

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України за №01-3/406-02-2 від 10.05.1994 року, під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383(далі - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Відтак, факт роботи позивача у спірний період на ПАТ «Костянтинівський металургійний завод» підтверджений належним чином та сторонами не оспорюється, спірним є питання щодо зарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача.

З матеріалів справи вбачається що атестація робочих місць на ПАТ «Костянтинівський металургійний завод» проводилась тричі, що підтверджується наказами про проведення атестації робочих місць на ПАТ «Костянтинівський металургійний завод» від 31.07.2000 №155, від 19.08.2005 №141 та від 19.08.2010 №865 (зазначені в трудовій книжці позивача), однак відповідач не приймає це до уваги.

Питання атестації робочих місць врегульовано Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженимПостановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок №442).

Згідно п.п. 1, 2, 4 Порядку №442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (461-2016-п), Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (1290-97-п), Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (163-2001-п), Переліків робіт із особливо шкідливими і особливо важкими та шкідливими і важкими умовами праці, на яких встановлюється підвищена оплата праці, та інших нормативно-правових актів, відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із шкідливими умовами праці, покладається на Держпраці.

Згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому вбачається, що працівник, який працює на посаді, віднесеній до відповідного Списку, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділений будь-якими повноваженнями або обов`язками, які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Тому, суд дійшов висновку, що відмовляючи працівнику в зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу, відповідач фактично покладає відповідальність за не проведення атестації робочих місць на підприємстві на позивача.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої палати Верховного суду, викладеною постанові від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а.

В означений постанові Верховний суд наголосив, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено протиправність дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 27.03.1989 по 31.10.1994, з 01.11.1994 по 31.05.1999, з 01.06.1999 по 09.11.1999, з 15.04.2004 по 03.05.2005, з 04.05.2005 по 29.07.2005 та з 05.12.2005 по 30.12.2013 на ПАТ «Костянтинівський металургійний завод».

Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 №18-1, визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (п. 2 Порядку № 18-1).

Згідно п. 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Приписами пункту 4 Порядку визначено, що комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

Пунктом 6 Порядку № 18-1 передбачено, що основними завданнями Комісії є: розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

Згідно п. 10 Порядку 18-1 рішення про результати розгляду заяви (додаток 2) приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником. Рішення про результати розгляду заяви набуває чинності з моменту прийняття рішення.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що у разі ліквідації (припинення) підприємства без правонаступника пільговий стаж зараховуються на підставі рішення комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років про підтвердження стажу роботи.

Як вбачається з матеріалів справи комісією з питань підтвердження стажу роботи при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області рішення про підтвердження стажу роботи не приймалось.

Враховуючи відсутність рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області про підтвердження стажу, суд вважає, що відповідач перебрав на себе повноваження комісії при вирішенні питання про зарахування періодів роботи з 27.03.1989 по 31.10.1994, з 01.11.1994 по 31.05.1999, з 01.06.1999 по 09.11.1999, з 15.04.2004 по 03.05.2005, з 04.05.2005 по 29.07.2005 та з 05.12.2005 по 30.12.2013 до пільгового стажу.

Суд вважає, що відповідач зобов`язаний був повідомити позивача про необхідність звернення із заявою про підтвердження стажу до комісії з питань підтвердження стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області, однак відповідач до прийняття рішення не повідомив позивача про необхідність підтвердження стажу та не зазначив про таку необхідність у рішенні про відмову в призначенні пенсії від 27.10.2023.

Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов`язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з`ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

У відповідності до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що цей позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. відповідно до квитанції від 15.12.2023.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №056550005610 від 27.10.2023 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, 43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 23.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням положень п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 наступних періодів: з 27.03.1989 по 31.10.1994; з 01.11.1994 по 31.05.1999, з 01.06.1999 по 09.11.1999, з 15.04.2004 по 03.05.2005, з 04.05.2005 по 29.07.2005 та з 05.12.2005 по 30.12.2013.

Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (код ЄДРПОУ 13358826, 43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Кравчука, 22В) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено і підписано 20 березня 2024 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв