Рішення

від 19.03.2024 по справі 280/5484/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2024 року Справа № 280/5484/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29-А)

до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12)

про визнання протиправною та скасування картки відмови, стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (далі позивач) до Запорізької митниці (далі відповідач), в якій позивач (з урахуванням уточнень від 19.07.2023) просить суд визнати протиправною і скасувати картку відмови № UА112080/2023/000044 (без дати), стягнути з Держаного бюджету України завдану Запорізькою митницею шкоду 2493,53 грн. втрат від інфляції, 2352,00 грн. за перебування вантажного транспортного засобу в зоні митного контролю, диспетчеризацію вантажного транспортного засобу в зоні митного контролю, зважування транспортного засобу в зоні митного контролю, 9394,00 грн. вартість професійної правничої допомоги.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» зазначає, що 11.02.2023 ним до митного оформлення товару «POLYALUMINIUN CHLORIDE APPEARANCE: POWDER; TYPE: MJ-02 /Поліалюміній хлорид» надіслано засобами електронного зв`язку митну декларацію (далі - МД), якій присвоєно № 23UA112080001365U9. У графі 43 МД позивачем зазначено метод визначення митної вартості за основним (першим) методом, передбаченим статтею 58 Митного кодексу України. Однак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2023 № UА112000/2023/000002/2, на підставі якого карткою відмови № UА112080/2023/000044 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за МД № 23UA112080001365U9. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у справі № 280/797/23 визнано протиправним і скасовано рішення Запорізької митниці №UA112000/2023/000002/2 від 11.02.2023 про коригування митної вартості товарів. Наслідком прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що позивач був вимушений сплатити зайві 103255,68 грн. За час з моменту сплати (11.02.2023) до моменту повернення (10.07.2023) втрати від інфляції склали 2493,53 грн. Також, позивач поніс додаткові витрати на оплату перебування вантажного транспортного засобу в зоні митного контролю за той час, поки відповідач приймав рішення і виносив картку відмови. Крім того, зазначає про понесення витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням викладеного просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 24.07.2023 відкрито провадження у справі № 280/5484/23; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

04.08.2023 від ОСОБА_1 до суду надійшла позовна заява, подана засобами системи «Електронний суд» в межах справи №280/5484/23, до відповідача, інша особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент», в якій ОСОБА_1 просить стягнути з Державного бюджету України завдану відповідачем моральну шкоду в розмірі 41607,96 грн.

Ухвалою суду від 09.08.2023 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 280/5484/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12), інша особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29-А) про стягнення моральної шкоди.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому зазначив, що рішенням суду визнано протиправним і скасовано рішення Запорізької митниці №UA112000/2023/000002/2 від 11.02.2023 про коригування митної вартості товарів. Отже, оскаржувана картка відмови не може породжувати жодних правових наслідків для позивача, тобто не змінює стану суб`єктивних прав та не створює жодних додаткових обов`язків для нього. Решту позовних вимог також вважає необґурнтованими та не доведеними. Просить відмовити у задоволенні позову.

14.08.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти доводів митниці.

Ухвалою суду від 16.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків строком 5 днів від дня одержання ухвали суду. У встановлений строк позивачем недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 26.09.2023 продовжено розгляд справи №280/5484/23.

18.08.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 36053).

10.10.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 44510).

11.10.2023 від представника відповідача надійщла заява (вх. № 44910, в якій він заперечує проти доводів позивача.

13.10.2023 від представника позивача надійшла заява (вх. № 45121), в якій він зазначає свої доводи щодо відшкодування інфляційних втрат.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (ідентифікаційний код 34155997) за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване в якості юридичної особи. Основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами (код КВЕД 46.75).

11.02.2023 позивачем до митного оформлення товару «POLYALUMINIUN CHLORIDE APPEARANCE: POWDER; TYPE: MJ-02 /Поліалюміній хлорид» надіслано засобами електронного зв`язку митну декларацію (далі - МД), якій присвоєно №23UA112080001365U9. У графі 43 МД позивачем зазначено метод визначення митної вартості за основним (першим) методом, передбаченим статтею 58 Митного кодексу України.

При проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, Запорізькою митницею виявлено розбіжності. Декларанту надіслано електронне повідомлення та запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення.

11.02.2023 TOB «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» засобами електронного зв`язку надіслано повідомлення, де зазначено: «... за відсутності витребуваних додаткових документів, у строк протягом 10 календарних днів, від їх надання - відмовляюсь. Прошу завершити митне оформлення декларації № 23UA112080001365U9 від 11/02/2023 року.».

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою відділу контролю митної вартості УМПКМВ та МТР митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2023 № UА112000/2023/000002/2 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості № 2г (резервного) у відповідності з вимогами ст. 64 МКУ.

Того ж дня відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2023/000044.

Оформлення вищезазначеного товару декларантом здійснено та випущено у вільний обіг за ЕМД від 11.02.2023 № 23UА112080001368U6 з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Випуск товарів у вільний обіг здійснено шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у справі № 280/797/23, яке набрало законної сили 13.06.2023, крім іншого, визнано протиправним і скасовано рішення Запорізької митниці №UA112000/2023/000002/2 від 11.02.2023 про коригування митної вартості товарів.

Вважаючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2023/000044 підлягає визнанню протиправною та скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду, заявляючи також вимоги про стягнення з митниці завданої йому шкоди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як свідчать встановлені обставини справи, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у справі №280/797/23, яке набрало законної сили 13.06.2023, крім іншого, визнано протиправним і скасовано рішення Запорізької митниці №UA112000/2023/000002/2 від 11.02.2023 про коригування митної вартості товарів.

Відтак, оскільки єдиною підставою винесення оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2023/000044 слугувало попередньо винесене рішення про коригування митної вартості товару № UA112000/2023/000002/2 від 11.02.2023, а за результатами розгляду справи № 280/797/23 суд дійшов висновку про його протиправність, суд доходить висновку, що прийнята на його підставі картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Що стосується правомірності стягнення шкоди за перебування вантажного транспортного засобу в зоні митного контролю, диспетчеризацію вантажного транспортного засобу в зоні митного контролю, зважування транспортного засобу в зоні митного контролю, то суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини другої статті 325 Митного кодексу України У встановлених цим Кодексом випадках митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Як вже зазначалося, за правилами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною п`ятою статті 338 Митного кодексу України, крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Отримана від правоохоронних органів офіційна інформація опрацьовується митними органами самостійно із застосуванням системи управління ризиками. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи митних органів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду) в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Враховуючи імперативні приписи частини другої статті 325, частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України у разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведено вказані операції, що мало наслідком затримання вантажу та спричинило збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема додаткові витрати на послуги перевізника, пов`язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов`язаних з проведенням митних операцій.

Згідно з пунктами 21, 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

За змістом приписів статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, заподіяної органом державної влади, необхідною є наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками; наявність вини необхідним елементом не є, оскільки відповідальність у такому разі настає незалежно від вини особи, що заподіяла шкоду.

Суд виходить з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та має прояв в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Як видно з матеріалів справи, розмір понесеної шкоди позивач обґрунтовує посиланням на рахунок оплату від 28.02.2023 № 000251.

Відповідно до наведеного рахунку, ПРАТ «ЗАЗ МЛК» надано на користь позивача наступні послуги: перебування вантажн. ТЗ в ЗМК 10-13.02.23, 1240 грн. (без ПДВ); диспетчерезація ТЗ в ЗМК 10.02.23, 600,00 грн. (без ПДВ), зважування ТЗ (за 1 зважування) 10.02.23, 120 грн. (без ПДВ),

З наданих позивачем до суду документів (рахунок від 28.02.2023 № 000251, Акт виконаних робіт (послуг) від 28.02.2023 № 000548, платіжне доручення від 16.03.2023 № 38) слідує, що зазначені виконані роботи стосуються договірних зобов`язань між ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» та ПрАТ «ЗАЗ» на підставі договору від 01.01.2016 № 41/75/16, а отже відповідач не має відношення до справляння плати за перебування, диспетчеризацію, зважування транспортного засобу в зоні митного контролю та не встановлював перелік надання платних послуг в зоні митного контролю. Таким чином, зазначене питання належить до господарських відносин між власником території, на якій розташовані місця доставки, та суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, й відповідно не належить до компетенції митниці.

Крім того, позивачем нормативно не обґрунтовано та не надано належних доказів, що транспортний засіб в зоні митного контролю повинен перебувати не більше 20 хвилин і в цьому випадку перебування транспортного засобу в зоні митного контролю буде безкоштовним, отже між діями митного органу (прийняття оскаржуваної картки відмови) та матеріальною шкодою, пов`язаною з перебуванням, диспетчеризацією, зважуванням транспортного засобу в зоні митного контролю відсутній причинно-наслідковий зв`язок, а відповідно відсутня і наявність шкоди.

Звідси, позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Відносно стягнення з відповідача 2493,53 грн. втрат від інфляції суд зазначає наступне.

Положеннями частини другої статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1192, частини другої статті 22 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди, натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку. Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу). При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Суд зазначає, що в силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається з позовної заяви, позивач обґрунтовує розмір втрат від інфляції посиланням на протиправність сплати зайвих 103255,68 грн. на виконання рішення Запорізької митниці №UA112000/2023/000002/2 від 11.02.2023 та повернення наведеної суми лише 10.07.2023.

Відповідно до ч.ч. 7-9 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Як видно з матеріалів справи, заява про повернення надмірно сплачених коштів подана позивачем до відповідача 06.07.2023.

В свою чергу, відповідно до пояснень позивача, відображених в позовній заяві, наведені кошти повернуті 10.07.2023.

Отже, з зазначених обставин справи слідує, що в даному випадку відповідачем не порушено строки повернення коштів; позивачем наведене не спростовано.

Звідси, позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9394,00 грн. слід зазначити, що відповідно до Договору про надання професійної правничої допомоги від 11.02.2023 та акту виконаних робіт від 18.04.2023 професійна правнича допомога адвокатом Биковим С.А. надавалася щодо оскарження рішення Запорізької митниці №UA112000/2023/000002/2 від 11.02.2023 про коригування митної вартості товарів. При цьому, дане рішення оскаржувалося в межах адміністративної справи № 280/797/23. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, дані судові витрати можуть бути заявлені до розподілу в межах адміністративної справи № 280/797/23, а не як окремі позовні вимоги в межах справи № 280/5484/23.

Звідси, в даній частині позовних вимог слід відмовити.

Водночас, разом із відповіддю на відзив (вх. від 14.08.2023 № 35014) позивачем подано докази понесення витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката у розмірі 10065,00 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Матеріали справи свідчать про те, що з метою отримання професійної правничої допомоги, ТОВ «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» укладено з адвокатом Биковим Сергієм Анатолійовичем Договір про надання професійної правничої допомоги від 01.07.2023.

За умовами даного Договору Замовник доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання щодо надання професійної правничої допомоги Замовнику щодо картки відмови № UA112080/2023/000044 і відшкодування завданої шкоди. У перелік послуг, що надаються адвокатом, входить: консультації з правових питань, складання та оформлення документів правового характеру: позовних заяв, відзивів, відповідей на відзив, клопотань, апеляційних та касаційних скарг, мирових угод і інших процесуальних документів в інтересах Замовник; представництво інтересів Замовника в судах всіх інстанцій в якості представника позивача, відповідача, третьої особи; захист інтересів Замовника в адміністративних судах, в т.р. стягнення з винної сторони витрат на професійну правничу допомогу; подання до суду процесуальних документів.

Розділом «Вартість послуг і порядок розрахунків» Договору встановлено, що вартість послуг за надання правничої допомоги складає: за 1 год. роботи в розмірі 1342,00 грн., що складає 50% прожиткового мінімуму, визначеного Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік». Оплата послуг проводиться Замовником по факту стягнення з винної сторони витрат на професійну правничу допомогу протягом 7 (семи) днів.

Позивачем до суду надано рахунок від 13.08.2023 № 193 та акт виконаних робіт по договору про надання професійної правничої допомоги від 13.08.2023, відповідно до якого:

адвокат склав позовну заяву про визнання протиправними та скасування картки відмови № UA112080/2023/000044 і відшкодування завданої шкоди - 5 год. х 1342,00 = 6710,00 грн.;

ознайомився з відзивом на позовну заяву на 13 стр. - 1,5 год. х 1342,00 = 2013,00 грн.;

складання відповіді на відзив - 3 год. х 1342,00 грн = 4026,00 грн.

Вартість робіт складає 10 065,00 грн.

Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Оцінюючи характер правової допомоги (послуг) у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченого адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, суд зазначає, що вказана справа не відноситься до складних справ, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в матеріалах справи документами, підготовка документів в цій справі не потребує великої кількості часу, зважаючи на те, що позовну заяву задоволено частково, а тому, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 684,00 грн. (1342,00 грн. х 2 год.).

Крім того, в силу ч. 1 ст. 139 КАС України присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.02.2023 № UА112080/2023/000044, прийняту Запорізькою митницею.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29-А; код ЄДРПОУ 34155997) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12; код ЄДРПОУ 44005647).

Судові витрати зі сплати витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29-А; код ЄДРПОУ 34155997) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12; код ЄДРПОУ 44005647).

У стягненні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» з Запорізької митниці судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 7381,00 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 19.03.2024.

Суддя Ю.П. Бойченко