Рішення

від 07.03.2024 по справі 280/9831/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року Справа № 280/9831/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мінаєвої К.В.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої К.В.,

представника позивача Зеленої Р.В.,

представника відповідача Жовтоножка Д.Ф,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕТГРУП»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

23.11.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕТГРУП» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі також відповідач), у якій позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 362708010701 від 21.08.2023, № 364008010701 від 21.08.2023, № 362208010701 від 21.08.2023, № 364608010701 від 21.08.2023, № 360308012408 від 21.08.2023, № 360408012408 від 21.08.2023, прийняті відповідачем.

Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що основним видом діяльності ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП» є будівництво доріг та автострад. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку за період діяльності з 03.01.2019 по 30.06.2021. Представник зазначає, що відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на проведення документальних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця, в якому завершується дія карантин, встановлено мораторій. Зауважує, що карантин діяв як на момент винесення наказу про проведення перевірки (18.08.2021), так і на момент проведення самої перевірки діяльності підприємства та складення акту. Посилаючись на судову практику, зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строків дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України» у частині мораторію на проведення деяких видів перевірок суперечить Конституції України та нормам ПК України. Вказує, що незаконність проведення перевірки є достатньою самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Надалі представник позивача стверджує, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю за взаємовідносинами контрагентів позивача як з ним, так і з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення зроблено висновок про нереальність господарських операцій ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП» із його контрагентами.

Також вказує, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Сільвер Енерджі», ТОВ «Мотор Універс», ТОВ «Енерджер» відбулися у часі раніше, ніж стосовно них були прийняті відповідні рішення та анульовані свідоцтва платників ПДВ, а отже на момент вчинення спірних операцій таких обставин не існувало.

Щодо недостатності матеріально-технічної бази та трудових ресурсів у контрагентів позивача як підстави нереальності господарських операцій зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та / чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Водночас в разі залучення трудових ресурсів за договорами аутсорсингу чи аутстаффінгу звіти з ЄСВ формуються та подаються тими суб`єктами, які надають трудові ресурси, а не контрагентами позивача.

Стосовно доводів відповідачів про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Еталон Буд» зазначає, що наявність вироку, яким визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України (внесення завідомо неправдивих відомостей у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Еталон Буд») не дає підстав для автоматичного висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування позивача заходів відповідальності.

Щодо обґрунтування нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Транслойд», ТОВ «Інтерсен» через фігурування у кримінальних провадженнях та фігурування контрагентів ТОВ «Сільвер Енерджі» у кримінальних провадженнях вказує, що такі обставини не можуть підтверджувати правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки наявність зареєстрованого кримінального провадження не є беззапереченим фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами, натомість до винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Представник позивача підсумовує, що висновки акту перевірки та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки надані до перевірки первинні документи, складені між позивачем та його контрагентами відповідають чинного законодавства; вони відображають зміст вчинених господарських операцій та внаслідок вчинення цих операцій у позивача відбувся рух активів та зміна майнового стану; позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства третіми особами; достатньою підставою для формування позивачем податкового кредиту є зареєстровані у ЄРПН податкові накладні, зауважень до складення яких контролюючим органом не висловлено.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

08.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 54700), у якому відповідач зазначає, що право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано Законом України, прийнятим Верховною Радою України, як органом законодавчої влади. Постановою Кабінету Міністрів України №89, яка на момент прийняття оскаржуваних наказів та проведення перевірки була чинною, контролюючому органу надано право на проведення документальних перевірок під час дії мораторію виключно за умови дотриманням ним вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України. Зазначає, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням. Вказує, що фактично здійснення послуг та постачання товару не відбувалось, а оформлювались лише документи, з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що приводить до ухилення від сплати податку до бюджету. Наявність необхідних документів, які були надані ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП» до перевірки, не є достатніми доказами здійснення господарських операцій, за відсутності інших документів, які відображають реальність таких операцій, з врахуванням технічних та трудових ресурсів, наявності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, первинних документів підтверджуючих транспортування товару тощо. Згідно з виписаними контрагентами (постачальниками) на адресу ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП» та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з вказаною (наведеною в описовій частині у розрізі кожного СГД постачальника) номенклатурою встановлено, що СГД - постачальниками документально оформлювали реалізацію на адресу ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП» товарів відмінну від тих, що були придбані ними по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників. Відтак, номенклатура та обсяг реалізованих товарів св

Також представник відповідача стверджує, що позивач безпідставно декларував податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Транслойд», ТОВ «ЕКСПОРТ ЮЕЙ», ТОВ «ІНТЕРСЕН», ТОВ «ПІВНІЧ ОЙЛ ГРУП», ТОВ «ЕНЕРДЖЕР», ТОВ «ТОПЛИВО ЮА», ТОВ «МІНТЕКС», але фактично не мав на це підстав, оскільки первинні бухгалтерські документи складені з порушенням вимог статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не мають юридичної сили, через що не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ.

Підсумовує, що перевіркою ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП» не підтверджується проведення господарських операцій між платником податків ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП» та постачальниками, документування зазначених операцій та відображення їх в бухгалтерському обліку здійснювалося без мети отримання результатів таких операцій в дійсності. Водночас первинні документи, надані до перевірки, є формально складеними, а господарські операції між ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП» та постачальниками не є реальними.

Відповідач вважає свою правову позицію обґрунтованою, такою що відповідає законодавству України, а винесенні контролюючим органом податкові повідомлення-рішення № 362708010701 від 21.08.2023, № 364008010701 від 21.08.2023, № 362208010701 від 21.08.2023, № 364608010701 від 21.08.2023, № 360308012408 від 24.08.2023, № 360408012408 від 21.08.2023 правомірними та законними, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

12.12.2023 надійшло клопотання представника відповідача (вх.№55110) про долучення у якості доказів по справі вирок Печерського районного суду міста Києва від 03.08.2021 по справі № 757/47258/20-к відносно контрагента позивача ТОВ «Еталон буд».

12.12.2023 також надійшла відповідь на відзив (вх.№55220), у якій представник позивача зазначає, що у відзиві не доведено правомірності проведення планової виїзної документальної перевірки діяльності позивача під час дії мораторію на проведення такого виду перевірок. Відповідачем також не спростовано доводів позивача, викладених у позовній заяві та не наведено нормативного обґрунтування правомірності проведеної перевірки. Звертає увагу, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень, що відповідає правовій позиції Верховного Суду. Вказує, що доводи відповідача про те, що на момент проведення перевірки постанова № 89 була чинною, а на даний момент відповідною ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі колегії суддів Верховного Суду від 23.12.2022 у справі №640/18314/21 за позовом ТОВ «Промметсплав» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №640/18314/21 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку, жодним чином не обґрунтовують законність проведення перевірки. На думку представника позивача, очевидним є висновок про те, що сам факт проведення перевірки є протиправним, а, отже, і її результати у вигляді оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправними та підлягають скасуванню.

14.12.2023 надійшла заява представника позивача (вх.№ 55779) про доповнення підстав позову. У позовній заяві описано обставини укладення та виконання договорів купівлі-продажу палива за талонами / картками позивачем з його контрагентами. На підтвердження придбаних позивачем талонів / карток, які передано ТОВ «Ремшляхбуд» та філії «Запорізька ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ ДАКМ «Автомобільні дороги України» для виготовлення асфальтобетонної суміші, надає Договір № 03/06/20-ПСТ про виготовлення продукції з давальницької сировини та Договір № 26/03-21П надання послуг по виготовленню асфальтобетону. Зазначає, що позивач дійсно не мав жодних господарських операцій з контрагентом ПАТ «Солді і Ко», тому що у декларації з ПДВ помилково зазначено індивідуальний податковий номер контрагента ПАТ «Солді і Ко» замість ТОВ «Інтерсен». Оскільки перевіркою встановлено, що операції поставки ТМЦ від ТОВ «Інтерсен» позивачем не включено до складу податкового кредиту, а за операціями з ПАТ «Солді і Ко» завищено податковий кредит, а суми ПДВ та період декларування однаковий, то очевидним є висновок, що має місце технічна помилка щодо зазначення позивачем у декларації індивідуального податкового номеру контрагента.

12.01.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача (вх.№ 1965) про долучення доказів, а саме: форми 20-ООП (ТОВ «ЕКСПОРТ ЮЕЙ», ТОВ «ІНТЕРСЕН», ТОВ «Транслойд», ТОВ «ТОПЛИВО ЮА», ТОВ «СІЛЬВЕР ЕНЕРДЖІ», ТОВ «МОТОР УНІВЕРС», ТОВ «ПІВНІЧ ОЙЛ ГРУП», ТОВ «ЕНЕРДЖЕР», ТОВ «МІНТЕКС», запити контролюючого органу про надання пояснень та їх документальних підтверджень, рішення про визнання ризиковими підприємств щодо контрагентів.

15.01.2024 надійшло клопотання представника позивача (вх.№2186) про доповнення підстав позову, зокрема надані докази та пояснення щодо господарських операції між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Бізнесальянс-Груп», ТОВ «Еталон Буд», ТОВ «Сільвер Енерджі» та ТОВ «Мотор Універс», у яких позивачем придбано товари/послуги для подальшої реалізації.

16.01.2024 судом отримано клопотання представника позивача (вх.№2313) про намір стягнення витрат на правничу допомогу у справі. Вказує, що докази на підтвердження наданої правничої допомоги у цій справі будуть надані протягом п`яти днів з моменту винесення судового рішення.

18.01.2024 надійшли додаткові пояснення представника позивача (вх.№2784) щодо рішень про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критерієм ризиковості щодо контрагентів позивача. Зазначає, що спірні господарські операції позивача з ТОВ «НВО Таурус», ТОВ «Еталон Буд», ТОВ «Сільвер Енерджі», ТОВ «Мотор Універс», ТОВ «Транслойд», ТОВ «Експорт Юей», ТОВ «Інтерсен», ТОВ «Північ Ойл Груп», ТОВ «Топливо ЮА», ТОВ «Енерджер», ТОВ «Мінтекс» відбувались у ті періоди, коли рішення про визнання осіб-контрагентів критеріям ризиковості платника податку на той момент не існувало, та їх фактично скасовано прийняттям рішень про невідповідність платника податку критеріям ризиковості. Крім того, на такі рішення податковий орган в акті перевірки не посилається. Додатково зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі № 420/455/23 (яке залишено без змін П`ятим апеляційним адміністративним судом постановою від 22.08.2023) скасовано рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 244074 від 22.12.2022 та зобов`язано податковий орган виключити ТОВ «Транслойд» з переліку платників податків, що відповідають критеріям ризиковості. Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі № 540/1363/22 (яке залишено без змін П`ятим апеляційним адміністративним судом постановою від 09.12.2022) визнано протиправним та скасовано рішення № 14472 від 14.02.2022 та зобов`язано податковий орган виключити ТОВ «Топливо ЮА» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 28.11.2023 суд відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче засідання на 15.12.2023; витребував від Головного управління ДПС у Запорізькій докази по справі, а саме всі документи та матеріали, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Протокольною ухвалою від 15.12.2023 суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 18.01.2024.

Ухвалою від 16.01.2024 суд задовольнив клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 18.01.2024 суд задовольнив клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про відкладення підготовчого судового засідання; продовжив строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів відповідно до частини четвертої статті 173 КАС України; відклав підготовче судове засідання на 08.02.2024.

Протокольною ухвалою від 08.02.2024 суд закрив підготовче провадження по справі та призначив судовий розгляд справи по суті на 22.02.2024.

Ухвалою від 22.02.2024 суд задовольнив клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про відкладення судового засідання та відклав судове засідання на 07.03.2024 о 15:00.

07.03.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕТГРУП» з 03.01.2019 зареєстрована як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 42733984. Види діяльності за КВЕД: 42.11 Будівництво доріг і автострад (основний); 42.91 Будівництво водних споруд; 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.12 Будівництво залізниць і метрополітену; 42.13 Будівництво мостів і тунелів; 42.21 Будівництво трубопроводів (а.с.203, т.1).

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, пункту 2 частини першої статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до затвердженого плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» та наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 18.08.2021 № 2508-п проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП» за період діяльності з 03.01.2019 по 30.06.2021 з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 03.01.2019 по 30.06.2021 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами проведення якої складено акт перевірки від 23.02.2022 № 2171/08-01-07-02/42733984 (а.с.44-176, т.1).

Зазначеним актом перевірки встановлено наступні порушення:

1. пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3, частини першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, пунктів 5, 6, 7, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1 498 522 грн, у тому числі по періодам: 2019 рік 105 728 грн; півріччя 2020 року 36 975 грн; 3 квартали 2020 року 36 975 грн; 2020 рік 1 247 909 грн; півріччя 2021 року 144 885 грн.

2. підпункту «б» пункту 185.1 статті 185, пунктів 187.1, 187.7 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за період з 03.01.2017 по 30.06.2021, в результаті чого ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП»:

занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (р.18) на загальну суму 2 107 690 грн, у тому числі по періодах: травень 2019 52 528 грн; червень 2019 491 200 грн; жовтень 2019 76 467 грн; травень 2020 41 083 грн; червень 2020 871 939 грн; серпень 2020 186 711 грн; вересень 2020 168 219 грн; жовтень 2020 19 509 грн; листопад 2020 40 000 грн; грудень 2020 50 006 грн; травень 2021 67 760 грн; червень 2021 42 268 грн;

завищено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (р.18) на загальну суму 86 978 грн за вересень 2019 року.

3. пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не складено та не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.06.2019 на загальну суму 2 704 649,00 грн, у тому числі ПДВ 450 774,83 грн та від 27.06.2019 на загальну суму 1 757 169,86 грн, у тому числі ПДВ 292 861,64 грн.

4. підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету під час виплати доходу (заробітної плати) за період з 03.01.2019 по 30.06.2021 у загальній сумі 4974,83 грн;

5. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено несвоєчасне перерахування військового збору до бюджету під час виплати доходу (заробітної плати) за період з 03.01.2019 по 30.06.2021 у загальній сумі 424,56 грн.

6. підпунктів 16.1.3, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, пунктів 8.1, 8.4, 8.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2011 № 1588, ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП» по 3 об`єктам не надано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків протягом 10 робочих днів.

На підставі акту перевірки від 23.02.2022 № 2171/08-01-07-02/42733984 відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 21.08.2023 № 360408012408, яким до позивача за порушення пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, статті 58, пункту 125-1.2 статті 125-1 та пункту 109.1 статті 109 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору на загальну суму 106,38 грн, у тому числі штрафні санкції 106,14 грн та пеня 0,24 грн (а.с.20-21, т.1);

- податкове повідомлення-рішення форми «Д» від 21.08.2023 № 360308012408, яким до позивача за порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абзацу «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України на підставі підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, статті 58, пункту 125-1.2 статті 125-1 та пункту 109.1 статті 109 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1246,43 грн, у тому числі штрафні санкції 1243,71 грн та пеня 2,72 грн (а.с.22-23, т.1);

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 21.08.2023 № 364608010701, яким до позивача за неподання у строки, передбачені ПК України, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, по 3 об`єктах оподаткування на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, та пункту 117.1 статті 117 розділу ІІ та пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 3060 грн за платежем «Адмін. штрафи та інші санкції (надх.коштів, контроль за справлянням яких закріп. за ГУ ДФС)» (а.с.24-26, т.1);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.08.2023 № 362208010701, яким до позивача за порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 3, частини першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, пунктів 5, 6, 7, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306 на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, статті 58 та вимог пункту 123.2 статті 123 розділу ІІ, пункту 11, пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 1 524 954,00 грн, у тому числі податкове зобов`язання 1 498 522 грн, штрафні санкції 26 432 грн (а.с.27-29, т.1);

- податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 21.08.2023 № 364008010701, яким до позивача за відсутність складених та зареєстрованих протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України, податкових накладних / розрахунків коригування, складених на операції, що оподатковуються за основною ставкою, на загальну суму податку на додану вартість 743 636,47 грн на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України застосовано штраф у сумі 371 818,24 грн за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» (а.с.30-31, т.1);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.08.2023 № 362708010701, яким до позивача за порушення підпункту «б» пункту 185.1 статті 185, пунктів 187.1, 187.7 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункті 58.1 статті 58 ПК України, вимог пункту 123.2 статті123, розділу ІІ, пункту 11, пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 2 525 890,00 грн, у тому числі податкове зобов`язання 2 020 712 грн, штрафні санкції 505 178 грн (а.с.32-34, т.1).

Не погодившись із винесенням зазначених вище податкових повідомлень-рішень, позивач направив до Державної податкової служби України скаргу, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 09.11.2023 № 33602/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу ТОВ «Інтерметгруп» залишено без задоволення, а ППР ГУ ДПС у Запорізькій області від 21.08.2023 №№ 360308012408, 360408012408, 364008010701, 362208010701, 362708010701, 364608010701 без змін (а.с.35-43, т.1).

Позивач, вважаючи протиправним податкові повідомлення-рішення № 362708010701 від 21.08.2023, № 364008010701 від 21.08.2023, № 362208010701 від 21.08.2023, № 364608010701 від 21.08.2023, № 360308012408 від 21.08.2023, № 360408012408 від 21.08.2023, звернувся до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Приписами підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Щодо порядку проведення перевірки.

Основним аргументом позивача у справі є те, що документальну планову виїзну перевірку діяльності ТОВ «Інтерметгруп» проведено під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та вона є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону, а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Податковий орган, заперечуючи проти позиції позивача, посилається на те, що з метою реалізації вимог пункту 4 розділу II Прикінцеві положення Закону № 909-ІХ, 03.02.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» (далі - Постанова № 89), якою визначено скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, зокрема дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Постановою №89 контролюючому органу надано право на проведення документальних перевірок під час дії мораторію виключно за умови дотриманням ним вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України.

Головне управління ДПС у Запорізькій області звертає увагу суду, що Постанова №89 на момент прийняття оскаржуваних наказів та проведення перевірки була чинною.

Крім того, ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 23.12.2022 у справі № 640/18314/21 задоволено клопотання Кабінету Міністрів України та зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі № 640/18314/21 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку. Підставою для зупинення виконання стало прийняття Верховним Судом доводу Кабінету Міністрів, який полягає в тому що несплата податків суб`єктами господарювання за відсутності законодавчої можливості контролюючого органу реагувати на порушення унеможливлює надходження до Державного бюджету та, як наслідок, держава не може належним чином забезпечувати видатки на нагальні потреби.

Положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, пункт 4 розділу II Прикінцеві положення Закону № 909-ІХ в першу чергу регулює саме застосування карантинних обмежень в період дії карантину. Процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами документальної перевірки. Вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення зазначеної перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема, щодо надання відомостей контролюючому органу задля правильного установлення обставин та обґрунтованості висновків, та чи призвели установлені процедурні порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу.

Отже, Кабінетом Міністрів України постановою від 03.02.2021 № 89 скасовано дію мораторій на проведення документальних планових виїзних перевірок, тому проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП» (код ЄДРПОУ 42733984) та складання акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП» від 23.02.2022 № 2171/08-01-07-01/42733984 є правомірним.

При розгляді справи встановлено, що фахівцями Головного управління ДПС у Запорізькій області відповідно до вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п.2 ч.1 ст.13 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (зі змінами та доповненнями) та відповідно до затвердженого плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік, з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» та наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 18.08.2021 №2508-п проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕТГРУП» (скорочено ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП») за період діяльності з 03.01.2019 по 30.06.2021 з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 03.01.2019 по 30.06.2021 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки ТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП» складено акт від 23.02.2022 №2171/08- 01-07-01/42733984, який отримано посадовими особами 04.06.2022.

Суд зазначає, що предметом дослідження у справі є питання, чи належить проведення документальної планової виїзної перевірки на підставі пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та постанови Кабінету Міністрів України № 89 до тих процедурних порушень, які об`єктивно можуть вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки і, відповідно, чи слугують такі порушення самостійною підставою для скасування податкових повідомлень рішень, прийнятих згідно із такими висновками.

При розгляді вказаного питання суд враховує сталу сформовану практику Верховного суду, викладену, зокрема і в постанові від 06.03.2024 у справі № 280/5564/22.

Так, відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1-52-5.

Зокрема, пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.

29.05.2020 набрав чинності Закон України від 13.05.2020 № 591-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами «2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 909-ІХ), пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - постанова № 89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Таким чином, виникла суперечність між нормами ПК України та Постановою № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Надаючи правову оцінку такій суперечності, Верховний Суд виходив з такого.

Спірні у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

При цьому за змістом статті 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до цього Кодексу (постанова об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2021 року у справі № 0940/2301/18), відповідно зміна строків дії мораторію щодо проведення податкових перевірок може бути здійснено виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Крім того, статтею 5 врегульовано питання співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Так, згідно з пунктом 5.2 зазначеної статті у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно з приписами статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Подібні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі частина перша статті 2 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794-VII), де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; організовує та забезпечує здійснення митної справи.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Разом з тим, відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Саме до повноважень Верховної Ради України, згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 85 Конституції України належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.

Виключно законами України встановлюється Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

Частиною першою статті 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Як вже зазначалось, постанова № 89 прийнята Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 909-IX.

Так, відповідно до частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 640/18646/21.

Законом № 909-IX, пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» якого було надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, стосувався саме Державного бюджету України на 2020 рік.

Постанова ж Кабінету Міністрів України № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» прийнята 3 лютого 2021 року.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово роз`яснював, що:

- "право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)" (Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 №15-рп/2000);

- "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено" (Рішення Конституційного Суду України від 9.10.2008 №22-рп/2008).

Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (Рішення Конституційного Суду України від 23.06.2009 № 15-рп/2009).

У Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 зазначений Суд звертав увагу, що предмет регулювання Бюджетного кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.05.2008 № 10-рп/2008 наголошував на тому, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

У даному ж випадку Законом № 909-IX не вносились зміни безпосередньо до ПК України, яким встановлено мораторій, а делеговано таке право Кабінету Міністрів України. При цьому, темпоральні і галузеві межі такого делегування не визначені.

Разом з тим, сам Закон України «Про Державний бюджет України» як тимчасовий акт законодавства вичерпує свою дію закінченням календарного періоду на який його прийнято. За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає, що постанова Кабінету Міністрів України № 89 не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 19.12.2020 до 31.12.2021 на території України карантин. Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття наказу не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових/позапланових перевірок платників податків.

Таким чином, податковий орган, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової/позапланової перевірки з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду послідовно викладеною у численних судових рішеннях. Зокрема, у постановах від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, від 17.05.2022 у справі № 520/592/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21, від 06.07.2022 у справі № 360/1182/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 21.12.2022 у справі № 160/14976/21, від 05.09.2023 у справі № 440/6926/21, від 21.09.2023 у справі № 420/5325/22, від 13.09.2023 у справі № 300/629/22, від 27.09.2023 у справі № 280/958/22.

З урахуванням наведеного вище нормативно-правового обґрунтування, а також враховуючи єдність та послідовність практики Верховного Суду з цього питання, суд дійшов висновку, що податковий орган призначив і провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за відсутності визначеного законом права під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Щодо питання впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом. У постановах від 28.12.2022 у справах № 420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови КМУ № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень. Під час ухвалення постанов від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Отже, позиція Верховного Суду щодо наслідків неправомірного проведення документальних перевірок на підставі підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України вже є сформованою, усталеною і суд не вбачає підстав для відступу від неї.

Посилання ж податкового органу на позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 в аспекті того, що підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення, за наведеного у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України правового регулювання, не приймаються судом, оскільки у даній справі розглядаються не процедурні порушення при перевірці, а з огляду на дію мораторію перевірка не повинна була відбутися в силу норм ПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що незаконність проведення перевірки є достатньою самостійною підставою для визнання протиправними та скасування винесених за наслідками такої перевірки податкових повідомлень - рішень № 362708010701 від 21.08.2023, № 364008010701 від 21.08.2023, № 362208010701 від 21.08.2023, № 364608010701 від 21.08.2023, № 360308012408 від 21.08.2023, № 360408012408 від 21.08.2023.

Щодо аргументів позивача про необґрунтованість висновків акту перевірки про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, суд зазначає наступне.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено, що:

ТОВ "НВО ТАУРУС" (код за ЄДРПОУ 41070671) безпідставно оформлено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, у зв`язку з тим, що дата виписки податкових накладних не відповідає даті виникнення податкових зобов`язань; ТОВ "ІНТЕРМЕТГРУП" не мало взаємовідносин з ПАТ "СОЛДІ І КО" (код ЄДРПОУ 23162981), за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено реєстрацію підприємством ПАТ "СОЛДІ І КО" (код ЄДРПОУ 23162981) на адресу ТОВ "ІНТЕРМЕТГРУП" податкових накладних; ТОВ "ІНТЕРМЕТГРУП" (код за ЄДРПОУ 42733984) безпідставно декларувало податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "БІЗНЕСАЛЬЯНС-ГРУП" (код ЄДРПОУ 42868631), ТОВ "ЕТАЛОН БУД" (код ЄДРПОУ 41577985), ТОВ "СІЛЬВЕР ЕНЕРДЖІ" (код ЄДРПОУ 42847957), ТОВ "МОТОР УНІВЕРС" (код ЄДРПОУ 42861898), але фактично не мало на це підстав згідно чинного законодавства, так як первинні бухгалтерські документи складені з порушенням вимог ст.3 Закон №996, вимог Положення, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ.

Відповідач вказує, що вищевказані суб`єкти господарювання виписували (оформлювали) первинні документи щодо реалізації товару на адресу позивача, без реального їх здійснення (постачання). Фактично здійснення послуг та постачання товару не відбувалось, а оформлювались лише документи, з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що приводить до ухилення від сплати податку до бюджету. Господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків. Зазначені контрагенти відсутні за місцезнаходженням, крім того у них відсутнє майно, основні фонди та трудові ресурси, об`єктивно необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед покупцем.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди.

Кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, може свідчити про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Згідно положень податкового законодавства підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість та витрат, для визначення фінансового результату до оподаткування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Разом з тим, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наявність лише зазначених вище документів, наданихТОВ «ІНТЕРМЕТГРУП" до перевірки, не є достатніми доказами здійснення господарських операцій, за відсутності інших документів, які відображають реальність таких операцій, з врахуванням технічних та трудових ресурсів, наявності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, первинних документів підтверджуючих транспортування товару тощо.

Згідно виписаних СГД - постачальниками на адресу ТОВ "ІНТЕРМЕТГРУП" та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з вказаною (наведеною в описовій частині у розрізі кожного СГД постачальника) номенклатурою встановлено, що СГД - постачальниками документально оформлювали реалізацію на адресу ТОВ "ІНТЕРМЕТГРУП" товарів відмінну від тих, що були придбані ними по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників. Податкові розрахунки, що свідчать про наявність транспортних чи виробничих ресурсів, земельних ділянок, складських приміщень тощо до податкового органу за місцем реєстрації СГД - постачальниками не подавались.

Таким чином, номенклатура та обсяг реалізованих товарів свідчить про фізичну неможливість здійснення такого обсягу господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування або організацій перевезень вантажів.

Отже, враховуючи наведені вище обставини та встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між ТОВ "ІНТЕРМЕТГРУП" та СГД постачальниками. Тим самим встановлено придбання ТОВ "ІНТЕРМЕТГРУП" товарів з невідомого джерела походження.

За звичаями ділового обороту при здійсненні вибору постачальника таких товарів суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але й ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, перевіркою ТОВ "ІНТЕРМЕТГРУП" не підтверджується проведення господарських операцій між платником податків ТОВ "ІНТЕРМЕТГРУП" та вищенаведеними контрагентами - постачальниками, документування зазначених операцій та відображення їх в бухгалтерському обліку здійснювалося без мети отримання результатів таких операцій в дійсності.

Судом досліджено надані до матеріалів справи первинні документи.

Щодо взаємовідносин позивача ТОВ "НВО ТАУРУС" (код за ЄДРПОУ 41070671), судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "НВО ТАУРУС" був укладений Договір постачання матеріалів будівельного призначення № 1706/19/01, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця матеріали будівельного призначення, а саме матеріали, асортимент, кількість, ціна яких визначена в додатках до Договору, що є невід`ємною частиною цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами: договором поставки, видатковими накладними, платіжними дорученнями. Перевезення товару здійснено ТОВ «Паралель-Бізнес-Груп» на підставі укладеного з Позивачем Договору перевезення вантажу № 27-03/01 від 27 березня 2019 року, що підтверджується підписаними актами надання послуг № 61 від 27 червня 20 19 року та № 72 від 12 липня 2019 року з товарно-транспортними накладними до них. Послуги з перевезення оплачено позивачем, шо підтверджується платіжним дорученням № 285 від 05 серпня 2019 року. Надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «НВО Таурус».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "БІЗНЕСАЛЬЯНС-ГРУП" (код ЄДРПОУ 42868631), судом встановлено, що між позивачем вказаним контрагентом укладено Договір поставки № 01-04/20. За умовами договору, за результатом поставки партії товару сторонами підписується видаткова накладна. На виконання договору підписано видаткову накладну № 12 від 12 травня 2020 року на суму 246 500 грн. 000 коп. з ПДВ.

Перевезення товару здійснено ТОВ «Паралель-Бізнес-Груп» на підставі Договору перевезення ня вантажу № 2801/02 від 28 січня 2020 року, за результатами чого з позивачем підписано акт № 35 від 12 травня 2020 року на суму 24 156 грн. 00 коп. з ПДВ та товарнотранспортні накладні № 1205201/1, № l20520/2 та № 120520/3 від 12 травня 2020 року. Оплата підтверджена платіжними дорученнями .ТОВ «Бізнесальянс-груп » зареєстровано у ЄРПН податкову накладну № 1 від 12 травня 2020 року на суму 246 500 грн. ТОВ «Інтерметгруп» здійснено повний розрахунок з ТОВ «Бізнесальянс-груп » за придбаний товар, шо підтверджується платіжними дорученнями № 84 від 12 травня 2020 року. Надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Еталон Буд» (код ЄДРПОУ 41577985) судом встановлено, що 26 квітня 2019 року між ТОВ «lнтерметгруп» як замовником та ТОВ «Еталон Буд» як Виконавцем укладено Договір № 2604/1, предметом якого є надання послуг фрези дорожньої та автогрейдеру.

Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами: договором, актами надання послуг, платіжними дорученнями, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631. ТОВ «Еталон Буд» складено та зареєстровано у ЄРПН на адресу позивача податкові накладні: № 14 від 16 травня 2019 року, № 17 від 17 травня 2019 року, № 21 від 20 травня 2019 року, № 27 від 30 травня 2019 року, № 28 від 31 травня 2019 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Сільвер Енерджі» (код ЄДРПОУ 42847957) судом встановлено, що укладено Договори № 0908/1 та № 0908/2 від 09 серпня 2019 року надання послуги транспортної (дорожньо-будівельної) чи іншої техніки.

Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами, а саме: договорами, актами наданих послуг, платіжними дорученнями. ТОВ «Сільвер Енерджі» складено та зареєстровано у ЄРПН на адресу позивача податкові накладні.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Мотор Універс» (код ЄДРПОУ 42861898) судом встановлено, що господарські відносини з поставки товару відбулися у спрощений спосіб без укладення договору шляхом підписання видаткових накладних: № 149 від 29 серпня 2019 року на а № 150 від 30 серпня 2019 року.

Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами: видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями. ТОВ «Мотор Універс» складено та зареєстровано у ЄРПН на адресу позивача податкові накладні. Надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Транслойд» (код ЄДРПОУ 37238384), судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Транслойд» був укладений Договір купівлі-продажу № 010920-21 від 01 вересня 2020 року.

Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами, а саме: договором, видатковими накладними, платіжними дорученнями. ТОВ «Транслойд» складено та зареєстровано у ЄРПН на адресу позивача податкові накладні. Надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Експорт Юей» (код ЄДРПОУ 382671124), судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Експорт Юей» був укладений Договір купівлі-продажу № 040520-129 від 04 травня 2020 року.

Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами: договором, видатковими накладними, платіжними дорученнями. ТОВ «Експорт Юей» складено та зареєстровано у ЄРПН на адресу позивача податкові накладні. Надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтерсен (код ЄДРПОУ 40059243), судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Інтерсен» був укладений Договір № 53 від 30 червня 2020 року.

Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами: договором, видатковими накладними, платіжними дорученнями. ТОВ «Інтерсен» складено та зареєстровано у ЄРПН на адресу позивача податкові накладні. Надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Перевіркою встановлено, що операції поставки ТМЦ від вказаного контрагента не включено до складу податкового кредиту

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Північ Ойл Груп» (код ЄДРПОУ 41813644), судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Північ Ойл Груп» укладені договори поставки нафтопродуктів № Т31/10 від 10 жовтня 2019 року та від 01 січня 2019 року.

Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами: договором, видатковими накладними, платіжними дорученнями. ТОВ «Північ Ойл Груп» складено та зареєстровано у ЄРПН на адресу позивача податкові накладні. Надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Енерджер» (код ЄДРПОУ 42738144), судом встановлено, що між ТОВ «Інтерметгруп» як Покупцем та ТОВ «Енерджер» як Постачальником укладено Договір поставки № 294 від 02 червня 2020 року.

Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами: договором, специфікацією, видатковою накладною, платіжним дорученнями, договором про переведення боргу. ТОВ «Енерджер» складено та зареєстровано у ЄРПН на адресу позивача податкову накладну. Надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Топливо ЮА» (код ЄДРПОУ 43065401), судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Топливо ЮА укладено Договір № 01042021-168 від 01 квітня 2021 року.

Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами: договором, видатковими накладними, часткова оплата підтверджена платіжними дорученнями. ТОВ «Топливо ЮА» складено та зареєстровано у ЄРПН на адресу позивача податкові накладні. Надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Мінтекс» (код ЄДРПОУ 43170696), судом встановлено, що між сторонами укладено Договір № 0111ПММ від 01 листопада 2020 року.

Реальність господарської операції підтверджується наступними первинними документами: договором, видатковою накладною, платіжним дорученням. ТОВ «Мінтекс» складено та зареєстровано у ЄРПН на адресу позивача податкову накладну. Надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Також, позивачем до матеріалів справи 15.01.2024 надано докази на підтвердження того, що придбані у ТОВ «Бізнесальянс-Груп», ТОВ «Еталон Буд», ТОВ «Сільвер Енерджі» та ТОВ «Мотор Універс» товари/послуги, які в подальшому використано у своїй господарській діяльності, тобто, здійснено їхню подальшу реалізацію.

Суд зазначає, що згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій, без чого неможливо довести або спростувати реальність вчинення господарських операцій.

Твердження відповідача, що відповідно до податкової інформації від інших ДПІ відносно контрагентів, в частині відсутності руху активів, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей у попередніх ланках ланцюга не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Крім того, умови виникнення права на податковий кредит, а саме: реальне здійснення операцій з придбання послуг з метою їх використання оподаткованих операціях та оформлення операцій відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, були підтверджені належним та допустимими доказами під час розгляду справи по суті.

Верховним Судом у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 520/41 50119, постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19 висловлено правову позицію, що податкова інформація не створює для платника податків самостійного юридичного наслідку. А тому посилатись на таку інформацію, як на доказ нереальності операцій є неправомірним. Формуючи таку інформацію, контролюючий орган не проводить безпосереднього аналізу первинної документації.

Щодо посилань податкового органу на:

анулювання у ТОВ «Сільвер Енерджі у листопаді 2020 року свідоцтва платника ПДВ, у березні 2021 року анулювання ТОВ «Мотор Універс» свідоцтва платника ПДВ через неподання декларацій протягом року, у червні 2021 року анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Енерджер»,

рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 25489 від 05 лютого 2020 року, рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості № 8522 від 15 січня 2021 року щодо ТОВ "НВО Таурус";

рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 22589 від 04 лютого 2020 року, рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості № 11785 від 19 січня 2021 року щодо ТОВ "Еталон Буд";

рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 6114 від 04 лютого 2020 року, рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості № 28246 від 13 листопада 2020 року щодо ТОВ "Сільвер Енерджі";

рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 12406 від 16 березня 2020 року щодо ТОВ "Мотор Універс";

рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 122959 від 28 вересня 2022 року, рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 244074 від 22 грудня 2022 року щодо ТОВ "Транслойд";

рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 68006 від 22 вересня 2020 року, рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості № 123236 від 27 листопада 2020 року відносно ТОВ "Експорт Юей";

рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 43347 від 05 лютого 2020 року, рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості № 194437 від 16 червня 2020 року щодо ТОВ "Інтерсен";

рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 12833 від 02 лютого 2022 року; рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості № 139631 від 16 червня 2022 року. ТОВ "Північ Ойл Груп";

рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 50352 від 26 червня 2020 року щодо ТОВ "Енерджер";

рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 17856 від 24 червня 2022 року, рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості № 13426 від 16 травня 2023 року відносно ТОВ "Мінтекс",

- суд вважає обґрунтованими аргументи позивача про відсутність їх доказового значення через те, що господарські операції позивача з вказаними контрагентами відбулися в інший період, отже, рішення про визнання суб`єктів господарювання такими, що відповідають критеріям ризиковості платника податку, рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, не існували на момент вчинення господарських операцій, а рішення про відповідність критеріям визиковості фактично скасовано прийняттям рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості.

Щодо рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 244074 від 22 грудня 2022 року щодо ТОВ "Транслойд", то рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року у справі № 420/455/23 (яке залишено без змін П`ятим апеляційним адміністративним судом постановою від 22 серпня 2023 року) скасовано рішення та зобов`язано податковий орган виключити ТОВ "Транслойд" з переліку платників податків, що відповідають критеріям ризиковості.

Щодо рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості № 716 від 31 січня 2022 року, № 14472 від 14 лютого 2022 року, № 28113 від 03 червня 2022 року, № 2279 від 29 березня 2023 року, № 9651 від 06 жовтня 2023 року, то позивач обґрунтовано зазначає, що спірні господарські операції позивача з ТОВ "Топливо ЮА" відбулися у період з квітня по червень 2021 року, тобто рішення про визнання ТОВ "Топливо ЮА" критеріям ризиковості платника податку на той момент не існувало. Три з вищевказаних рішень прийнято після проведення перевірки позивача. Рішення № 14472 від 14 лютого 2022 року оскаржено у судовому порядку. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 540/1363/22 від 09 грудня 2022 року залишено без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року без змін. Рішенням суду першої інстанції визнано протиправним та скасовано рішення № 14472 від 14 лютого 2022 року та зобов`язано податковий орган виключити ТОВ "Топливо ЮА" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Щодо посилання відповідача в обґрунтування нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Еталон Буд» на вирок Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/47258/20-к від 03 серпня 2021 року, яким визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, то зі змісту вироку судом встановлено, що він ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості у вчиненні проступку за ч. 1 ст. 205-1 КК України та не стосується господарської діяльності підприємства позивача.

Верховним Судом у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 808/3833/15 зазначено, що суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлена у вироку обставина не має значення для спору, що має місце у справі, тобто не стосується предмету доказування даної адміністративної справи. Аналогічну правову позицію зазначено у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 808/2459/17, від 12 квітня 2018 року у справі № 826/1571/16 та від 16 травня 201 8 року у справі № 2а-0870/12052/11.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи відповідають вимогам правових норм, зокрема норм статті 9 Закону № 996-XIV, до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність господарських операцій позивача із переліченими вище контрагентами, видаткові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV, а недотримання контрагентами податкового законодавства не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз (пункти 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України).

За приписами частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина п`ята цієї статті).

16.01.2024 судом отримано клопотання представника позивача про намір стягнення витрат на правничу допомогу у справі протягом п`яти днів з моменту винесення судового рішення. Клопотання обґрунтоване тим, що пунктами 2.2, 2.3 Договору про надання правничої допомоги від 20.11.2023 № С344-ЗП передбачено, що оплата гонорару за повний супровід справи в суді першої інстанції здійснюється за фактом надання правничої допомоги, а саме: після прийняття рішення судом першої інстанції за результатом розгляду справи, на підставі рахунку, виставленого за фактом надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням Клієнту. Водночас за фактом надання правничої допомоги Адвокатське об`єднання надає Клієнту акт приймання-передачі наданих послуг, а Клієнт зобов`язується у триденний строк з моменту отримання вищезазначених документів підписати акт приймання-передачі та повернути один примірник Адвокатському об`єднанню.

Суд визнає поважними зазначені представником позивача причини неможливості подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, у зв`язку з чим питання щодо стягнення таких витрат у цьому рішенні судом не розглядається.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір 26840,00 грн, що підтверджується квитанцією № 406 від 20.11.2023 (а.с.17, т.1).

Таким чином, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 26840,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕТГРУП» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 21.08.2023 № 362708010701, від 21.08.2023 №364008010701, від 21.08.2023 № 362208010701, від 21.08.2023 № 364608010701, від 21.08.2023 № 360308012408, від 21.08.2023 № 360408012408.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕТГРУП» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМЕТГРУП», місцезнаходження: вул.Незалежної України, буд.39-А, м.Запоріжжя, 69001; код ЄДРПОУ 42733984.

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області; місцезнаходження: пр.Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.03.2024.

Суддя К.В.Мінаєва