Рішення

від 19.03.2024 по справі 320/5710/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 року Київ № 320/5710/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,

за участю секретаря судового засідання Короташ О.Б.,

за участю:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука О.В. від 08.01.2024 ВП № 71734351 у розмірі 5 100 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду, оскільки витрати коштів на виконання рішення стягувачем поставлено в залежність від отримання бюджетних коштів від Мінсоцполітики, у зв`язку з чим непроведення такої виплати, у строки, встановлені Законом № 1404-VIII, для виконання рішення суду, у разі ненадходження бюджетних коштів, на думку позивача, вказує про наявність поважних причин не виконання управлінням рішення суду в межах виконавчого провадження № 71734351, адже такі дії (виплата коштів) не залежать від власного волевиєвиявлення управління.

Ухвалою суду від 05.02.2024 позовну заяву Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 12.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 14.03.2024.

Відповідач правом надання відзиву не скористався.

У судове засідання сторони не прибули, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача, у судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2022 у справі № 320/4391/21 визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту"; зобов`язано Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни за 2020 рік відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

В межах адміністративної справи № 320/4391/21 судом видано виконавчий лист.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 08.05.2023 відкрито виконавче провадження ВП № 71734351 з примусового виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду № 320/4391/21 та роз`яснено боржнику (УСЗН Білоцерківської міської ради) про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Надалі старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Боярчуком О.В. винесено постанову про накладення штрафу від 08.01.2024 ВП № 71734351, у відповідності до якої, керуючись статтями 63 Закону України "Про виконавче провадження" постановлено за невиконання рішення суду накласти на Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн (далі оскаржуване та/або спірне рішення, постанова).

Позивач категорично не погоджується із спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на таке

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У частині 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону № 1404-VIII регламентовано, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За правилами частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

При цьому виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Разом з цим статтею 75 Закону № 1404-VIII регламентовано, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що не виконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішенням про накладення штрафу має бути встановлено факт не виконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 № 554/13475/15-ц.

Як свідчать матеріали справи, спірна постанова винесена відповідачем при примусовому виконанні виконавчого листа № 320/4391/21 про зобов`язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни за 2020 рік відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому з матеріалів виконавчого провадження ВП № 71734351 випливає, що 15.05.2023 за вх. № 3388 до державного виконавця надійшли письмові пояснення боржника - Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, у яких повідомлено, що на виконання рішення суду у справі № 320/4391/21 проведено перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня та з урахуванням 3 640,00 грн виплаченої грошової допомоги до 5 травня, донарахована сума допомоги громадянину склала 10 512,00 грн.

Відповідно до ч.7 ст.20 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.08.2021 № 902 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду" (далі - Порядок № 902).

Порядок № 902 визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Забезпечення виконання рішень суду", для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п.3 Порядку № 902 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Згідно з пп.2 п.5 Порядку № 902 бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів, зокрема, забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат.

Відповідно до п.7 Порядку № 902 черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку.

Згідно з п.8 Порядку № 902 боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку.

Відповідно до п.9 Порядку № 902 розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою.

Як свідчать матеріали справи, позивачем подано до Департаменту соціального захисту населення Київської міської обласної державної адміністрації інформацію щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов`язань (в тому числі для позивача), які виникли на підставі рішень на користь стягувача за бюджетною програмою КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду", станом на 01 травня 2023 року, 1 червня 2023року, 1 липня 2023 року, 1 серпня 2023 року, 1 вересня 2023 року, 1 жовтня 2023 року, 1 листопада 2023 року, 1 грудня 2023 року, 1 січня 2024 року згідно запропонованої форми.

Позивачем наголошено на тому, що виплата коштів на виконання рішення стягувачем поставлена в залежність від отримання бюджетних коштів від Мінсоцполітики, у зв`язку з чим не проведення такої виплати, у строки, встановлені Законом № 1404-VIII для виконання рішення суду, у разі надходження бюджетних коштів вказує про наявність поважних причин невиконання рішення суду в межах виконавчого провадження № 67509100, адже такі дії (виплата коштів) не залежать від власного волевиявлення управління.

Приписами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція висловлена верховним Судом у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 360/940/20.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що судове рішення було виконане позивачем у межах покладених на нього повноважень з прийняттям необхідних мір для його виконання.

Аналізуючи вище наведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

З урахуванням встановлених у справі обставин та наведених доводів кожної сторони, а також досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення у повному обсязі, зокрема, в частині виплати боргу нарахованої одноразової грошової допомоги, оскільки кошти з Державного бюджету не виділялись, що свідчить про те, що позивачем добровільно виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, оскільки згідно з судовим рішенням боржник здійснив перерахунок суми, яка підлягає сплаті за рішенням суду, тоді як у зв`язку із відсутністю коштів такі суми виплачені стягувачу у виконавчому проваджені не були. Отже, у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Правова позиція у подібних справах була висловлена Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 21 лютого 2018 року у справі № 814/2655/14, від 21 серпня 2019 року у справі № 754/3105/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 серпня 2020 у справі справа № 140/784/19.

Окрім того, необхідно зазначити, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу взагалі не надано вмотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради надало докази на підтвердження факту вчинення дій необхідних для виконання судового рішення, наданні докази у справі підтверджують неможливість боржника вчинити більш широкий обсяг дій направлених на виконання судового рішення з незалежних від нього причин, тому підстави для накладення штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим постанова про накладення штрафу від 08.01.2024 ВП № 71734351 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ураховуючи, що позивачем є суб`єкт владних повноважень, позов задоволено повністю і Управлінням не надано доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу старого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука Олександра Владиславовича від 08.01.2024 ВП № 71734351 у розмірі 5 100,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяБасай О.В.