Рішення

від 20.03.2024 по справі 380/12379/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 рокусправа № 380/12379/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та серпні 2017 року без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у липні 2016 року та серпні 2017 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 07.06.2023 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу та наказом Голови ДПС України від 03.03.2023 № 288-ОС звільнений зі служби у зв`язку із припиненням контракту. Наказом від 07.04.2023 № 138-ОС позивач виключений зі списків особового складу Західного регіонального управління ДПС України. Позивач зазначає, що відповідач протиправно не враховував щомісячну додаткову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 при виплаті допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки. Стверджує, що щомісячна додаткова грошова винагорода на підставі Постанови № 889 у розумінні положень ст. 9 Закону № 2011-ХІІ є одним із підвидів щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, оскільки вона виплачувалась щомісяця, мала фіксований розмір у відсотковому відношенні до місячного грошового забезпечення, складала істотну частину фактичного заробітку військовослужбовця. Тому не врахування цього виду виплати при нарахуванні допомоги на оздоровлення порушує право позивача на належний рівень оплати праці.

Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

20.06.2023 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з вимогами позивача, з огляду на таке.

ОСОБА_1 у спірний період (липень 2016, серпень 2017) проходив військову службу в Північному регіональному управлінні ДПС України. Повний розрахунок з позивачем на день його звільнення здійснювало Західне регіональне управління ДПС України, а тому в діях відповідача відсутні ознаки протиправності щодо невиплати позивачу при звільненні оспорюваних сум.

Також відповідач зазначив, що за приписами п. 3.7.1., п. 3.7.4. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації ДПС України від 20.05.2008 № 425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Разом з цим, пунктом 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністра Внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 щомісячна додаткова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

З урахуванням викладеного, відповідач зауважує про відсутність правових підстав для урахування щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою 889, при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та серпні 2017 року.

Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо позиції відповідача про відсутність у діях Адміністрації Державної прикордонної служби ознак протиправності щодо невиплати позивачу при звільненні оспорюваних сум, суд встанови наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 № 43 "Про ліквідацію територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби" постановлено:

1. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Адміністрації Державної прикордонної служби за переліком згідно з додатком.

2. Адміністрації Державної прикордонної служби забезпечити здійснення функцій і повноважень територіальних органів, що ліквідуються.

Згідно із Додатком до Постанови від 05.02.2020 № 43 "Перелік територіальних органів Адміністрації Державної прикордонної служби, що ліквідуються" постановлено ліквідувати, зокрема, Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України.

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.05.2021 до ЄДР внесений запис про припинення юридичної особи - Північного регіонального управління ДПС України (код ЄДРПОУ 23311352) в результаті ліквідації. Засновником Північного регіонального управління ДПС України є Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Таким чином, зважаючи на пункт 2 Постанови від 05.02.2020 № 43 функції і повноваження ліквідованого Північного регіонального управління ДПС України передані Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Відтак, до функцій Адміністрації Державної прикордонної служби України належить виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходили службу у Північному регіональному управління ДПС України, у разі, якщо виник спір щодо неналежного розрахунку при звільненні.

Наказом Голови ДПС України від 03.03.2023 № 288-ОС полковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби за п.п. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (припинення контракту через сімейні обставини).

Наказом начальника Західного регіонального управління ДПС України від 07.04.2023 №138-ОС полковник ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Західного регіонального управління ДПС України та всіх видів забезпечення з 07.04.2023.

Згідно із особистими картками грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2017 роки, позивачу протягом 2016-2017 років щомісяця була нарахована та виплачена додаткова грошова винагорода. Також у липні 2016 року нарахована та виплачена одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі 9015,00 грн та у серпні 2017 року у розмірі 9150,00 грн.

Вважаючи, що відповідач протиправно нарахував та виплатив ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення без врахування щомісячної додаткової винагороди, встановленої Постановою № 889, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Суд відмічає, що пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Натомість, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Спір у цій справі виник з приводу не врахування відповідачем щомісячної додаткової грошової винагороди під час обрахунку позивачу розміру грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2016 та 2017 роки.

Як передбачено пунктом 1 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 03.04.2003 № 661-IV (далі - Закон № 661-IV) визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Згідно із ч. 3 ст. 25 Закону № 661-IV військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228 (далі - Інструкція №425).

Підпунктом 3.7.1 п. 3.7 Інструкції № 425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Як встановив суд, ОСОБА_1 у липні 2016 року нарахована та виплачена одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі 9015,00 грн та у серпні 2017 року у розмірі 9150,00 грн, тобто без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у складі грошового забезпечення, як якого здійснений розрахунок допомоги на оздоровлення, у той час, як вказана грошова винагорода була нарахована позивачу у спірний період щомісяця.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" від 22.09.2010 № 889 (далі - Постанова № 889) граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої п. 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 889 (чинної до 28.02.2018) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісяця до втрати чинності Постановою № 889, тобто мала постійний характер.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2021 у справі № 620/3346/19 зазначив, що оскільки останні 15 місяців перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, то підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Як на підставу для не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги на оздоровлення, відповідач у відзиві покликається на висновки Верховного Суду та Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 02.02.2016 № 73 (далі - Інструкція № 73), відповідно до яких додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Так, пунктом 8 Інструкції № 73 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Суд зауважує, що застосовуючи Інструкцію № 73, як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами.

Як зазначено судом вище, ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою № 889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Таким чином, суд вважає, що при визначенні розміру грошового забезпечення військовослужбовця застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечить вимогам указаного Закону.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.04.2021 у справі №620/561/20.

Варто відмітити, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17.

У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: "…згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця".

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19, від 24.10.2019 у справі № 820/3211/17, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, від 24.03.2020 у справі № 810/2734/17, від 14.07.2020 у справі № 820/1784/17, від 16.10.2020 у справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 у справі 240/1095/20, які стосуються правил обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вказана правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17.

Беручи до уваги викладене вище, суд вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки без урахування у складі грошового забезпечення, з якого здійснювалося обчислення допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що у спірний період відповідач включив суми щомісячної додаткової грошової винагороди позивача до складу грошового забезпечення, з якого обчислював грошову допомогу на оздоровлення.

За наведених обставин, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, із урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої допомоги, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, з урахуванням виплачених сум.

Питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 8-10, 13, 14, 72-78, 139, 241-246, 250, 262, 291 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки без урахування у складі грошового забезпечення, з якого здійснювалося обчислення допомоги на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039)) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої допомоги, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням виплачених сум.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна