Ухвала

від 18.03.2024 по справі 380/5508/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 березня 2024 рокусправа № 380/5508/24Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак Уляна Володимирівна, перевіривши матеріали позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку «Калинка» до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и л а :

Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку «Калинка» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 15.01.2024, винесену державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зелінським Я.С. у виконавчому провадженні №73814793.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Положеннями ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено форму та зміст позовної заяви, а також документи, що додаються до такої.

За змістом ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Як встановлено судом, позивачем заявлено вимогу про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 15.01.2024 №73814793 в розмірі 28400,00 грн., а отже дана вимога є вимогою майнового характеру.

Таким чином, позивачу слід було сплатити судовий збір в сумі 3028,00 грн. за подання позовної заяви майнового характеру (не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

До позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового збору від 01.03.2024 у розмірі 1211,20 грн. Таким чином, позивачу необхідно доплатити ще 1816,80 грн. судового збору за подання даної позовної заяви.

Окрім цього, згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду:1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Так, у своєму звернення до начальника Сихівського відділу ДВС у м. Львові, позивач стверджував, що оскаржувану постанову від 15.01.2023 отримав 24.01.2024, тобто останнім днем звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права було 05.02.2024 (з урахуванням вихідних днів суботи та неділі), натомість до суду позивач з цим позовом звернувся засобами поштового зв`язку лише 01.03.2024 (згідно з відміткою поштового відділення).

Таким чином, суд зазначає, що позивачем пропущено десятиденний строк для оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 15.01.2024 №73814793.

У позовній заяві, позивач вказує, що до звернення до суду з цим позовом «реалізовував своє право на оскарження дій державного виконавця шляхом скерування відповідної скарги керівнику Сихівського відділу ДВС у м. Львові», за результатами розгляду якої позивачу 20.02.2024 стало відомо, що його законні права та інтереси є порушеними, відтак вважає, що саме з 21.02.2024 необхідно відраховувати строк на звернення до суду з цим позовом.

З огляду на наведене, необхідно зазначити наступне.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021) досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.

Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а.

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що виконання процесуальних обов`язків для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Водночас невиконання позивачем своїх процесуальних обов`язків щодо усунення недоліків позовної заяви не може бути поважною причиною пропуску, визначеного законодавством строку звернення до суду.

Згідно з частиною другою та третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Особливості судового провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби визначені статтею 287 КАС України.

Так, частиною третьою статті 287 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Таким чином, статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 287 КАС України передбачено право вибору особи порядку оскарження рішень державного виконавця. При цьому, такі оскарження є альтернативним способом захисту своїх прав.

Водночас, звертаючись до адміністративного суду з позовною заявою, де відповідачем є відповідний орган ДВС, особа повинна керуватися статтею 287 КАС України, якою встановлено десятиденний строк для звернення, від дати отримання таких рішень, який обчислюється календарними днями.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 440/1290/19.

Разом з тим, суд звертає увагу, що боржник як учасник виконавчого провадження, в силу вимог частин 2, 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», має можливість оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби лише в судовому порядку. Тобто, для боржника фактично відсутня вищевказана альтернатива.

Необхідно також зауважити, що розділом ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (надалі Інструкція № 512/5), що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5), врегульовано порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження.

Абзацом 8 пункту 1 цього розділу Інструкції визначено, що перевірити законність виконавчого провадження має право зокрема й начальник відділу державної виконавчої служби стосовно виконавчого провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

У відповідності до пункту 2 згаданого розділу Інструкції посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому, сьомому та восьмому, пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника).

Отже, як Законом України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією № 512/5 не передбачено можливості проведення перевірки законності виконавчого провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні відділу, начальником цього відділу за скаргою боржника.

Суд зауважує, що листом відповідача №16770 від 20.02.2024 позивачу надано відповідь на його звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян», а не за результатами розгляду скарги.

Таким чином, зважаючи на приведені положення законодавства, суд зазначає, що позивач (як боржник у виконавчому провадженні №73814793) не «реалізовував своє право на оскарження дій державного виконавця шляхом скерування відповідної скарги керівнику Сихівського відділу ДВС у м. Львові», оскільки за обставин що склалися, у позивача такого права не було взагалі. Відтак, останній не міг претендувати на позитивний розгляд його звернення в порядку застосування адміністративної процедури, встановленої частиною третьою статті 74 Закону України №1404-VІІІ, оскільки на це не було правового підґрунтя.

Наведене вище спростовує доводи позивача про застосування ним досудового порядку вирішення спору, а також необхідність обчислення строку з дня отримання ним відповіді за результатами розгляду скарги.

Зважаючи на це, наведені позивачем у позовній заяві аргументи щодо відсутності порушення строку звернення до суду з цим позовом не знайшли свого підтвердження.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, позивачу слід надати суду заяву (клопотання) щодо поновлення строку звернення з цим позовом до суду із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та надати суду підтверджуючі відповідні обставини докази.

Наведене вище свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.169 вищевказаного Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, враховуючи виявлені недоліки, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу встановити спосіб і строк їх усунення. Роз`яснити позивачу, що у випадку усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

п о с т а н о в и л а :

позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартиного будинку «Калинка» до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови залишити без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (м.Львів, вул.Чоловського,2, 79018) в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали:

- оригіналу документа про сплату судового збору за подання адміністративного позову (1816,80 грн.);

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна