Рішення

від 20.03.2024 по справі 380/10379/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 рокусправа № 380/10379/23 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ПОЛІМЕР» до Головного управління ДПС України у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ПОЛІМЕР» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 2732/13-01-04-07/37986336 від 13.02.2023.

В обґрунтування звернення до суду із цим позовом зазначено протиправність, на думку позивача, податкового повідомлення-рішення, яке прийняте відповідачем, за наслідками проведеної камеральної перевірки поза межами максимального строку її проведення, через більше ніж три з половиною роки після завершення граничного строку.

Також, обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач звернув увагу суду на те, що податковим органом не взято до уваги ту обставину, що показники, вказані позивачем у податковій декларації за вересень 2020 року враховано в податковій декларації за жовтень 2020 року, а позивач має право не подавати уточнюючий розрахунок відповідно до п. 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Також вказав, що відповідачем не дотримано термінів проведення камеральної перевірки, визначених п. 76.3 статті 76 та підпункту 69.9 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України.

Ухвалою від 15.05.2023 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 23.05.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 50402 від 05.07.2023), у якому проти позову заперечила. Зазначила, що в ході камеральної перевірки, за наслідками якої складено акт № 561/13-01-04-07/37986336 від 10.01.2023, встановлено, що за даними системи АІС «Податковий блок» платником ТОВ «УКР-ПОЛІМЕР» 18.11.2020 подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2020 року № 9304647071 за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Перевіркою поданої позивачем податкової декларації з ПДВ та додатків до неї за жовтень 2020 року встановлено розбіжності в розмірі 291650 грн по ввезених на митну територію України товарах, необоротних активах, з основною ставкою.

До податкового кредиту за період діяльності жовтень 2020 року позивач відніс операції по ввезенню на митну територію України товарів, необоротних активів в розмірі 291650 грн. Однак, згідно з інформаційною базою даних ДПС України та реєстру операцій СЕА ПДВ ТОВ «УКР-ПОЛІМЕР» за жовтень 2020 року митні декларації (імпорт) не обліковуються. Різниця складає 291650 грн.

З урахуванням викладеного, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п. 298.2, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.2 статті 200, п. 201.12 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит в розмірі 291650 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 рядок 17 декларації) (позитивне значення, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 291650 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2023 № 2732/13-01-04-07/37986336 про донарахування податкового зобов`язання 291650 грн з ПДВ та застосування 145825 грн штрафних санкцій.

Просила відмовити у задоволенні позову.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «УКР-ПОЛІМЕР», за звітний податковий період жовтень 2020 року, про що складено акт перевірки № 17171/13-0-04-07/20819222 від 08.12.2022.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит в розмірі 291650 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податково) періоду (рядок 9 рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету в розмірі 291650 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки Головним управлінням ДПС У Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2023 № 2732/13-01-04-07/37986336, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 440475 грн, з якої 291650 грн податкового зобов`язання та 145825 грн штрафної санкції.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасування, тому звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Статтею 76 Податкового кодексу України визначено порядок здійснення контролючими органами камеральних перевірок .

Так, відповідно до п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Вказаній нормі кореспондують положення п. 200.10 ст. 200 розділу V «Податок на додану вартість» ПК України, відповідно до яких у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Відповідно до положень пп. 49.18.1 пп. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановлено судом податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2020 року подана позивачем 20 травня 2019 року та була належним чином прийнята відповідачем. Граничним строком подання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2020 року є 20 листопада 2020 року (включно), 30-денний строк на проведення перевірки даних вказаної декларації сплив 20 грудня 2020 року.

Перевірка відповідачем даних податкової декларації з ПДВ за жовтень 2020 року проведена 10.01.2023 року, тобто зі спливом більше ніж три роки після завершення граничного строку проведення такої.

З цього приводу суд зазначає таке.

Так, пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України перебачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

З урахуванням вищенаведеного та з аналізу матеріалів даної справи слідує те, що відповідач, провівши 8 грудня 2022 року камеральну перевірку даних податкової декларації з ПДВ за квітень 2019 року, порушив тридцятиденний строк (з дня граничного строку для подання декларації з ПДВ) проведення камеральної перевірки, що свідчить про протиправність проведення вказаної перевірки.

Суд наголошує на тому, що положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

З аналізу вищевикладеного випливає те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що проведення відповідачем перевірки з порушенням строків її проведення зумовлює те, що акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не може бути визнане правомірним.

Щодо доводів позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення в частині встановлення порушення позивачем податкового законодавства суд зазначає таке.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем до податкового кредиту за період діяльності жовтень 2020 року віднесено операції з ввезення на митну територію України товарів, необоротних активів в розмірі 291650 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість від 19.10.2020 за вересень 2020 року (рядок 11) платником податків ТОВ «УКР-ПОЛІМЕР» до податкового кредиту включено ввезення на митну територію України товарів, необоротних активів з основною ставкою на суму 1601109 грн (дозволений податковий кредит 28572 грн) та сплачено ПДВ до державного бюджету в сумі 157945 грн, про що свідчить платіжне доручення № 130 від 29.10.2020 (а.с. 103).

Згідно з даними, зазначеними в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року від 18.11.2020 позивачем сплачено ПДВ в сумі 84075 грн, про що свідчить платіжне доручення № 177 від 19.11.2020 (а.с. 102).

Позивачем 07.09.2020 ввезено на митну територію України необоротні активи на суму 1432666,50 грн (податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання склав 291650,01 грн), про що свідчить митна декларація UА209170/2020/064522 (а.с. 89-92).

Позивачем 21.09.2020 ввезено на митну територію України необоротні активи на суму 142859 грн (податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання 28571,80 грн) про що свідчить митна декларація UA209170/2020/068840 (а.с. 98-99).

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до вантажно-митної декларації № UA209170/2020/064522 (а.с. 89-92) в графі 12 «відомості про вартість» зазначено вартість товару 1432666,50 грн, в графі 47 «розрахунок податків», зокрема в графі «код виду надходжень» 028 відповідно до Класифікатора надходжень бюджету, що контролюються митними органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012 вказано суму податку на додану вартість 291560,01 грн.

У вантажно-митній декларації № UA209170/2020/068840 (а.с. 98-99) в графі 12 «відомості про вартість» зазначено вартість товару 142859 грн, в графі 47 «розрахунок податків», зокрема в графі «код виду надходжень» 028 відповідно до Класифікатора надходжень бюджету, що контролюються митними органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012 вказано суму податку на додану вартість 28571,80 грн.

Відповідно до абзацу третього пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Як слідує з акта перевірки Головного управління ДПС у Львівській області від 10.01.2023 № 561/13-01-04-07/37986336 відповідач дійшов висновку, що позивач не підтвердив митними деклараціями суму ПДВ, відображену у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020 року, а отже завищив суму податкового кредиту на 291650 грн.

Також, у своєму відзиві відповідач вказав, що позивач не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкових декларацій відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» № 2260-ІХ від 12.05.2022 відповідно до якого платники податку на додану вартість, тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, за звітні (податкові) період до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов`язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Щодо таких доводів відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем відображено уточнені показники сум податку на додану вартість щодо ввезених товарів на митну територію України, які підтверджені вантажно-митними деклараціями, у складі податкової декларації наступного періоду (жовтень 2020). Отже він не мав обов`язку подавати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, суд критично оцінює вищевказані доводи відповідача про не підтвердження сум податкового кредиту, відображених у податковій декларації за жовтень 2020 року вантажно-митними деклараціями.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення № 2732/13-01-04-07/37986336 від 13.02.2023, яким донараховано позивачу грошове зобов`язання з ПДВ в розмірі 291650 грн і штрафної санкції в розмірі 14825 грн, отже таке є протиправним.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що відповідачем у цій справі є Головне управління ДПС у Львівській області судові витрати у вигляді судового збору, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Львівській області у розмірі 6562,12 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Львівській області № 2732/13-01-04-07/37986336 від 13.02.2023.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ПОЛІМЕР» судовий збір у сумі 6562 (шість тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн 12 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ПОЛІМЕР» (79069 Львівська область м. Львів вул. Шевченка, 321, код ЄДРПОУ 37986366).

Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Суддя Р.П. Качур