Рішення

від 19.03.2024 по справі 400/14871/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 р. № 400/14871/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська ЕРА", вул. Івана Франка, 14,м. Миколаїв,54037, до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,м. Миколаїв,54001, провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2023 року № 8512142290703, Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська ЕРА" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2023р. №8512142290703 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2023 ррку на суму 545739,70 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки про порушення товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

22.01.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечував проти позову, просив у задоволенні заявлених вимог відмовити зазначивши, що при складанні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведеної перевірки.

Ухвалою суду від 08.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Розглянувши подані документи, вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення, виданого Головним управлінням ДПС у Миколаївській області від 11.07.2023 №1203/14-29-07-10 та Наказу ГУ ДПС у Миколаївській області №788-п від 10.07.2023 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Миколаївська ЕРА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.06.2023 №9146088314, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 12.07.2023 №9168855368 від`ємного значення з податку на додану вартість.

Після проведення перевірки, був складений Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Миколаївська ЕРА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2023 року» від 27.07.2023 року №6254/14-29-07-03/39397396».

Відповідно до складеного Акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Миколаївська ЕРА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2023 року» від 27.07.2023 року №6254/14-29-07-03/39397396», встановлено порушення формування від`ємного значення за травень 2023 на суму ПДВ 11733 грн. по господарській операції з ТОВ «ТУРОН-ІФ» та на суму 545 739,70 грн. по господарським операціям з ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «АБСОЛЮТ».

Враховуючи вищенаведене, платником податку на порушення п.198.1, п.198.3,п.198.6 ст.198, абз. 22 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 557473 гривень.

Не погодившись з висновками акту перевірки в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступального звітного періоду на суму 545739,70 грн., позивач надав заперечення з додатками.

Щодо завищення сум податкового кредиту за травень 2023, який був сформований на підставі взаємовідносин з ТОВ «ТУРОН-ІФ» на суму ПДВ 11 733 грн., позивач зазначив, що ним самостійно усунуто дане порушення.

На підставі даного акту було складено податкове повідомлення рішення від 26.09.2023 №8512142290703.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до підпунктів а та б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №814/328/15.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Щодо, формування податкового кредиту на суму 545 739,70 грн., яка була сформована на підставі господарської операції між ТОВ «Миколаївська ЕРА» та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «АБСОЛЮТ» (код ЄДРПОУ 44719757), суд зазначає наступне.

Між даними суб`єктами господарювання був укладений усний договір поставки ТМЦ.

ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «АБСОЛЮТ» на адресу ТОВ «Миколаївська ЕРА» були виставлені наступні рахунки на оплату: №25 від 16.05.2023 року на суму 544 877,64 грн.; №27 від 19.05.2023 року на суму 462 100,66 грн.; №28 від 23.05.2023 року на суму 466 914,26 грн.; №43 від 26.05.2023 року на суму 123 876,00 грн.; №42 від 26.05.2023 року на суму 675 996,77 грн.; №44 від 25.05.2023 року на суму 500 425,14 грн.; №45 від 26.05.2023 року на суму 500 247,82 грн.

Дані рахунки були сплачені частково ТОВ «Миколаївська ЕРА» відповідно до платіжної інструкції №2701 від 06.06.2023р. на суму 544 877,64 грн. та у відповідності до журналу-ордеру і відомостям по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними виробниками» станом на 31.05.2023 року по взаєморозрахункам з ТОВ «ТД «АБСОЛЮТ» кредиторська заборгованість складає 3 274 438,19 грн.

На підтвердження поставки між Сторонами були складені наступні видаткові накладні: №239 від 16.05.2023р. на суму 544 877,64 грн; №240 від 19.05.2023р. на суму 462 100,66 грн.; №242 від 23.05.2023р. на суму 466 914,26 грн.; №254 від 26.05.2023р. на суму 675 996,77 грн.; №255 від 26.05.2023р. на суму 123 876,00 грн.; №256 від 25.05.2023р. на суму 500 425,14 грн.; №257 від 26.05.2023р. на суму 500 247,82 грн.

Перевезення товарів підтверджується Товарно транспортними накладними: №Р239 від 16.05.2023р.; №Р240 від 19.05.2023р.; №Р242 від 23.05.2023р.; №Р256 від 25.05.2023р.; №Р254 від 26.05.2023р.; №Р255 від 26.05.2023р.; №Р257 від 26.05.2023р.

За послуги перевезення був виставлений рахунок-фактура №СФ-0000016 від 31.05.2023 року та складений акт №ОУ-0000012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2023р.

Послуги перевезення були здійснені на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №27/04/23 від 27.04.2023. Даним договором було обумовлено, що в вартість договору входить лише послуги перевезення, без вартості палива. Паливо оплачується самостійно Замовником.

Слід зазначити, що до перевірки та заперечення на акт перевірки позивачем були надані всі наявні у нього документи по спірній господарський операції з ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «АБСОЛЮТ».

Щодо тверджень відповідача про ненадання до перевірки і до заперечення на акт перевірки: сертифікатів якості, накладних на оприбуткування товару на склад, довіреностей, актів прийому-передачі, первинних бухгалтерських та інших документів щодо переміщення ТМЦ зазначених у видаткових накладних, складених на адресу позивача, у зв`язку з чим неможливо встановити що даний товар отриманий від ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «АБСОЛЮТ», суд не погоджується з такими твердженнями та зазначає наступне.

Наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16, від 24.05.2019 №826/7423/16, від 08.06.2022 року №560/4131/19.

Сертифікати/паспота якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. Такі документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, тому відсутність у платника податків сертифікатів відповідності (якості) на товар не є свідченням безтоварності операцій і не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок.

Стосовно доводів контролюючого органу про недоліки у наданих позивачем ТТН , що на думку контролюючого органу ставить під сумнів реальність операцій з поставки товарів позивачу, суд зазначає наступне.

Товарно-транспортна накладна відображає відомості про господарську операцію з перевезення вантажів. Наявність транспортних документів на перевезення ТМЦ є обов`язковою умовою формування бази оподаткування податком на додану вартість при оподаткуванні операцій за договором перевезення, але не при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки; сама по собі відсутність ТТН не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій з поставки товарів.

Стосовно посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/16272/13-а, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 05.01.2021 у справі №820/1124/17.

Врешті, слід звернути увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а.

Судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів того, що позивач діяв без належної обачності, або його дії вказують на порушення податкового законодавства за проведеними операціями.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що податкове повідомлення-рішення від 26.09.2023 року №8512142290703 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 545739,70 гривень є протиправним та підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська ЕРА" (вул. Івана Франка, 14, м. Миколаїв, 54037, ідентифікаційний код 39397396) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв,54001, ідентифікаційний код 44104027) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 26.09.2023 року №8512142290703 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2023 ррку на суму 545739,70 гривень.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв,54001, ідентифікаційний код 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська ЕРА" (вул. Івана Франка, 14, м. Миколаїв, 54037, ідентифікаційний код 39397396) судовий збір у сумі 8362,10 гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя В. С. Брагар