Рішення

від 19.03.2024 по справі 480/248/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 року Справа № 480/248/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/248/24 за позовом ОСОБА_1 до Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: АТ КБ "ПриватБанк" про визнання протиправним та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Нежевело А.В. про арешт коштів боржника від 19.02.2019 року ВП № 58366787.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.02.2019р. державним виконавцем Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Нежевело А.В. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 58366787 із примусового виконання виконавчого листа № 585/4323/18 виданого 08.01.2019 року Роменським міськрайонним судом Сумської області.

19.02.2019року державним виконавцем Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Нежевело А.В. прийнято постанову про арешт коштів боржника.

26.09.2019року державним виконавцем Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Нежевело А.В. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувану - АТ КБ «Приватбанк» з підстав передбачених п.2 ч.І ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Як стверджує позивач, наразі у неї відсутня заборгованість перед банком у зв`язку із повного сплатою коштів 26.09.2023 року, проте в результаті винесеної державним виконавцем постанови від 19.02.2019 року продовжує діяти арешт на кошти, які містяться на всіх відкритих рахунках позивача, а також на рахунках, що були відкрито після винесення постанови про арешт коштів боржника. Позивач звертає увагу суду на те, що окрім інших рахунків відкритих у банківських установах було також арештовано рахунок на ім`я позивачки, який відкритий в АТ КБ «Приватбанк», на який надходять соціальні виплати у вигляді допомоги у зв`язку із народженням дитини від УПСЗН у Фастівському районі Київської області, в результаті чого позивачка не може отримувати належні їй соціальні виплати - допомогу від держави при народженні дитини.

На переконання позивачки, наразі арешт її коштів застосовується неправомірно та без належних підстав.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2024р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому зазначає про безпідставність позовних вимог та просив суд відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому справа розглядається в письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

На виконанні у Роменському відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №58366787 з примусового виконання виконавчого листа 2/585/1363/18 від 26.12.2018 року виданого Роменським міськрайонним судом Сумської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.09.2010 року в розмірі 112 341 грн. 47 коп. та судового збору у розмірі 1762,00 грн.

З урахуванням боргу по виконавчому документу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, загальна сума боргу по виконавчому провадженню № 58366787 склала 125763 грн. 81 коп.

З метою забезпечення реального виконання рішення керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» 19.02.2019 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника та направлена для виконання до наступних банків: АТ КБ «ПриватБанк», АБ «Укргазбанк», АТ КБ «Індустріалбанк», АТ «Ощадбанк», АТ «Райффайзен банк», АТ «Укрсиббанк», АТ «Акцент», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «Правекс Банк», АТ «Креді Агріколь», АТ «Мегабанк», АТ «Банк Січ», АТ «Промінвестбанк».

26.09.2019 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повторно виконавчий документ на виконання не надходив.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404).

Згідно з статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 1 частини 1статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 1 статті 48 Закону №1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону №1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

За приписами статті 56 Закону 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбаченихЗаконом1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

При цьому, частиною 2 статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 та від 20.04.2022 у справі №756/8815/20.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).

За змістом положень частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.

Ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Указаний механізм запроваджено законодавцем із метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, повернення виконавчого документа стягувачу у відповідності до п. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", не передбачає зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника та інших вжитих виконавцем заходів щодо виконання виконавчого документа.

Крім цього, суд вважає обґрунтованим посилання відповідача на вимоги п. 16 розділу VШ Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

-після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено.

Як свідчить з наданих відповідачем доказів, на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №66306067 з примусового виконання виконавчого напису №4097 від від 10.09.2018 року виданий Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Є.М. про стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова Компанія Управління активами» заборгованості в розмірі 16127 грн. 82 коп.

Залишок заборгованості по виконавчому провадженню №66306067 станом на 14.03.2024 року складає 11727 грн. 29 коп. ( із них: сума боргу у розмірі 10 708 грн. 77 коп. на користь ТОВ «Фінансова Компанія Управління активами» та несплаченого виконавчого збору у розмірі 1 018 грн. 52 коп.). Починаючи із березня 2022 року і по сьогоднішній день жодних коштів на погашення заборгованості по виконавчому провадженню №66306067 на депозитний рахунок відділу не надходило.

А також у відділі перебувало виконавче провадження №58366787 з примусового виконання виконавчого листа 2/585/1363/18 від 26.12.2018 року виданого Роменським міськрайонним судом Сумської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.09.2010 року в розмірі 112341 грн. 47 коп. та судового збору у розмірі 1762,00 грн. Загальна сума боргу за вищезазначеним виконавчим провадженням складає 125763 грн. 81 коп. (із них: сума боргу у розмірі 114 103 грн. 47 коп. на користь АТ КБ «ПриватБанк», 11 410 грн. 34 коп. несплаченого виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих у розмірі 250,00 грн.).

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для зняття арешту із коштів ОСОБА_1 та відсутні правові підстави для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Нежевело А.В. про арешт коштів боржника від 19.02.2019 року ВП № 58366787.

Щодо посилання позивачки на те, що окрім інших рахунків відкритих у банківських установах було також арештовано рахунок на ім`я ОСОБА_1 , який відкритий в АТ КБ «Приватбанк», на який надходять соціальні виплати у вигляді допомоги у зв`язку із народженням дитини, від УПСЗН у Фастівському районі Київської області. В результаті чого, як стверджує позивачка, вона не можу отримувати належні їй соціальні виплати - допомогу від держави при народженні дитини.

Дані обставини спростовуються матеріалами справи, оскільки в листі від 26.12.2023р. (а.с.17) відповідач повідомляє позивачку про те, що 17.07.2023р. державним виконавцем було винесено постанову про зняття арешту коштів на відповідному рахунку в частині надходження соціальних виплат, які направлено для виконання до банківської установи.

Слід зазначити, що статтею 59 Закону №1404-VIIIврегульовано порядок зняття арешту з майна, накладеного виконавцем.

Зокрема, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3статті 52 Закону № 1404-VIIIповинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05. 2020 у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

При цьому, передбачене абзацом 2 частини 2статті 59 Закону №1404-VIIIзобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини 4статті 59 цього Законупідставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі №520/4794/20 про оскарження дій державного виконавця з арешту грошових коштів боржника - фізичної особи у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису нотаріуса, дійшов висновку про те, що банк повинен повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунках боржника та повернути постанову про накладення арешту на грошові кошти, накладення арешту на які заборонено законом. Одночасно боржник, звертаючись до виконавця з заявою про неможливість накладення арешту на кошти на рахунку та/або про зняття арешту, повинен надати підтверджуючі документи.

17.07.2023р. державним виконавцем було винесено постанову про зняття арешту коштів на відповідному рахунку в частині надходження соціальних виплат. Отже, державним виконавцем вчинено належні заходи для надання можливості позивачці отримувати відповідні соціальні виплати.

Згідно із частиною 1статті 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, установлених частиною 2статті 19 Конституції Українита частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: АТ КБ "ПриватБанк" про визнання протиправним та скасування постанови відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець