Рішення

від 20.03.2024 по справі 520/38271/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20 березня 2024 р. справа № 520/38271/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ" (вул. Клочківська, буд. 111-А, оф. 8-9,м. Харків,61145, код ЄДРПОУ42500431) до Черкаської митниці (вул. Остафія Дашковича,буд. 76, м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н, 18001, код ЄДРПОУ 44005652) про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA902020/2023/100030/2 від 09.11.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA902020/2023/100031/2 від 21.11.2023.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позову та у відповіді на відзив позивач вказав, що позивач в повній мірі виконав вимоги законодавства щодо підтвердження розміру заявленої у митній декларації митної вартості. Вимога митного органу щодо надання додаткових документів є необґрунтованою та неконкретизованою, при цьому митний орган неправомірно визнав обраний позивачем метод визначення митної вартості імпортованого товару невідповідним. Позивач вважає, що митний орган, приймаючи оспорювані рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень. Заявлена позивачем митна вартість товарів повністю підтверджувалася поданими документами. Митним органом в рішенні про коригування не наведено жодних пояснень з приводу того, як виявлені нібито розбіжності чи нібито відсутність документів впливають на митну вартість товарів. Прийняте рішення про коригування митної вартості товарів є незаконними і необґрунтованими.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що декларантом не заявлено митниці відомості про вартість витрат на навантаження/вивантаження, обробку в порту Гданськ (Польща), тим самим зазначені витрати не були додані декларантом до ціни товару, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до ч.10 ст. 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару (якщо не були до неї включені). Зважаючи на вищевикладене, у митниці наявні обґрунтовані підстави вважати, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме заявлені митниці відомості про витрати транспортування партії оцінюваних товарів до ввезення на митну територію України не підтверджені документально у повному обсязі, а надані документи не містять всіх відомостей про числові значення всіх витрат про транспортування, навантаження/вивантаження, обробку та які пов`язані з транспортуванням партії оцінюваних товарів до ввезення на митну територію України, тим самим декларантом не додано до ціни товару витрати, які є обов`язковими складовими митної вартості та відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України повинні додаватись до ціни товару (якщо не були до неї включені). Здійснюючи державну митну справу та забезпечуючи контроль за додержанням законодавства України з питань державної митної справи, митниця діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений положеннями законодавства України, здійснюючи коригування митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Щодо вимоги відповідача розглядати справу з викликом сторін, суд зазначає, що така вимога міститься в прохальній частині відзиву на позовну заяву та не носить характеру процесуального документу, оскільки чинний КАС України визначає, що є заявою, клопотанням та запереченням.

Так, статті 166 та 167 КАС України містять чіткі вимоги до форми та змісту заяви, клопотання і заперечення. Проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що вимога, яка міститься у відзиві за правовою природою не є ані клопотанням, ані заявою, ані запереченням.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Суд наголошує, що оскільки зазначена вимога, заявлена представником відповідача у відзиві на позов, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 167 КАС України, то вона залишається без розгляду.

Повернення в даному випадку виконати фактично неможливо, оскільки зазначена вимога міститься в процесуальному документі відзиві на позов

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що між ТОВ «Авеню Сім» (Покупець) та Wenzhou SEINECA INTERNATIONAL CORPORATION (Продавець 1) укладено контракт №SNK0519AV-UA від 22.05.2019, відповідно до якого позивач придбав товар в кількості і за цінами, вказаними в Додатках, що додаються до контракту і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.1 контракту ціни на товар встановлюються на умовах FOB м. Нінбо, Китай згідно «Інкотермс 2010», якщо інше не обумовлено у додатках на поставку конкретної партії товару, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з п. 4.2 контракту умови оплати вказуються у Додатках на поставку конкретної партії товару, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п.1. Додатку №8 від 27.06.2023 р. до контракту, сторони узгодили наступну номенклатуру Товару, його кількість та ціни на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010.

09.11.2023 до підрозділу митного оформлення Черкаської митниці позивачем подано митну декларацію типу ІМ-40 ДЕ (далі - МД) №23UA902020208445U5, за якою в режимі імпорт задекларовано товари: товар № 1 «Обладнання для фільтрування мастил у двигунах внутрішнього згорання до легкових автомобілів», задекларована позивачем митна вартість за одиницю товару - 2,4953 дол. США/кг.

Разом з митною декларацією було подано: Аркуш пакування №FH23195/PL від 28.08.2023 р, Інвойс №FH23195 від 28.08.2023 р., Коносамент № EGLV143371795002DE, Автотранспортну накладну №8889 від 03.11.2023, Декларацію про походження товару №FH23195 від 28.08.2023 р., Квитанцію про переказ грошових коштів від 07.07.2023 р., Квитанцію про переказ грошових коштів від 31.08.2023 р., Довідку про транспортні витрати №412251-1 від 03.11.2023, рахунок-фактуру № 4517557 від 02.11.2023 р. (автоперевезення), рахунок-фактуру № 4516890 від 30.10.2023 р. (морське перевезення), Прайс-лист виробника товару №б/н від 27.06.2023, Контракт №SNK0519AV-UA від 22.05.2019 р., Додаток №8 від 27.06.2023, Додаткову угоду №1 від 24.12.2020, Договір про надання послуг митного брокера

№177 від 01.03.2023, Договір (контракт) про перевезення №ТР12 від 01.11.2021, Договір (контракт) про перевезення №01/11/2023 від 01.11.2023, Договір (контракт) про перевезення №1808 від 18.08.2023. Митну вартість було заявлено за основним методом (ціна договору).

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених за митною декларацією від 09.11.2023 №23UA902020208445U5 (відмовлена) митним органом встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо складових митної вартості та щодо фактично сплаченої ціни товару, а саме:

- надані до митного оформлення свіфти б/н від 31.08.2023 та б/н від 07.07.2023 не завірені у встановленому порядку уповноваженим банком. У зв`язку з зазначеним наданий до митного оформлення банківський документ не можливо ідентифікувати як документ що стосується оплати оцінюваного товару. Відповідно ч. 2 статті 53 МК України якщо рахунок сплачено, встановлює обов`язок декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- відповідно п. 5.2 контракту від 22.05.2019 №SNK0519AV-UA якість товару повинна відповідати технічним специфікаціям заводу виробника. Декларантом не надано відповідні технічні специфікації заводу виробника щодо партії оцінюваного товару, у зв`язку з чим у митниці відсутнє відповідне документально підтвердження виробника товару, його якісних характеристик, що значною мірою впливає на вартість товару;

- відповідно до умов контракту від 22.05.2019 №SNK0519AV-UA, та додаткової угоди №8 від 27.06.2023, інвойсу від 28.08.2023 №FH23195 зазначено, що товар постачається на умовах поставки FOB Ningbo. Відповідно до Тлумачень Інкотермс FOB «Франко-борт» означає, що зобов`язання щодо поставки вважається виконаним після того, як товар передано через поручні судна в погодженому порту відвантаження (в даному випадку порт NINGBO). Це означає, що покупець повинен нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару від цього моменту. Відповідно до п. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни що фактично сплачена або підлягає сплаті додаються складові митної вартості, серед таких складових є витрати на страхування цих товарів понесені покупцем. Згідно п. 2 статті 53 МК України серед обов`язкових документів які декларант зобов`язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів є страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування (якщо таке здійснювалось), однак до митниці не надано документів щодо страхування вантажу та не надано інформації імпортера щодо відсутності такого. На даний момент декларантом не надано інформацію щодо усіх складових митної вартості, а саме витрат на страхування, які відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України є обов`язковими складовими митної вартості та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені;

- митниці не надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування між фірмою, яка безпосередньо здійснювала морське перевезення фірмою World Jaguar Logistics Inc (згідно коносаменту від 13.09.2023 №EGLV143371795002DE) та експедитором ТОВ «Транслогістик - ЮА», у зв`язку з чим декларантом не надано митниці у повному обсязі документально підтверджені відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до ч.10 статті 58 МК України, а документи є обов`язковими для надання митниці відповідно до статті 53 МК України;

- для підтвердження заявлених витрат на транспортування партії оцінюваних товарів до ввезення на митну територію України декларантом надано: договір на перевезення вантажів від 01.11.2023 № 01/11/2023, договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 18.08.2023 №1808, договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 01.11.2021 № ТР12, довідку про витрати на транспортування від 03.11.2023№ 412251-1, рахунки вартості витрат на транспортування від 30.10.2023 № 4516890 та від 02.11.2023 4517557.

За результатом співставлення заявлених митниці відомостей з відомостями, які містяться в зазначених вище документах митним органом встановлено:

- відповідно п. 1.2 договору транспортного експедирування від 01.11.2023 № 01/11/2023 передбачено Додаток 1, який є невід`ємною частиною даного договору та містить відомості про завдання замовника з погодженням пунктів відправки до погоджених пунктів призначення відповідно до маршрутів визначених цим додатком, однак зазначений Додаток до митного оформлення не надавався;

- митницею встановлено відсутність в графі 21 ДМВ до митної декларації, а також в МД відомостей про вартість витрат на «навантаження, вивантаження, обробку», тим самим декларант не заявив митниці про вищезазначені витрати, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до ч.10 ст. 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені. Митниці також не надано відповідні рахунки, які б містили відомості про вартість витрат «навантаження, вивантаження, обробку».

У зв`язку з вищевикладеним декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення.

09.11.2023 о 13 год. 08 хв. декларантом проінформовано митницю, що надати додаткові документи не має можливості.

Враховуючи наявні у митниці відомості, станом на 09.11.2023 в наданих декларантом документах на підтвердження заявленої митної вартості наявні розбіжності, які не було усунуто, що унеможливлює визначення митної вартості за основним методом.

Декларанту запропоновано визначити митну вартість товару №1 за митною вартістю

9,24 дол. США/кг, визначеною за резервним методом визначення митної вартості відповідно до положень ст. 64 МК України; Джерело інформації: МД від 28.07.2023 №23UA400040025307U5.

Також декларанту було повідомлено, що відповідно до п.2 ч. 3 статті 52 МК України декларант має право письмово звернутись до митниці щодо випуску товару у вільний обіг під надання гарантій у порядку встановленому законодавством України.

За наслідками спірних правовідносин відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA902020/2023/100030/2 від 09.11.2023 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902020/2023/000144.

Товари випущені у вільний обіг за митною декларацією від 13.11.2023 №23UA902020208509U0 шляхом надання гарантій на підставі частини 7 статті 55 МК України та відповідно до розділу Х МК України. Різниця між платежами, які заявлялись декларантом та які повинні бути сплачені, у зв`язку із винесенням рішення про коригування митної вартості від від 09.11.2023 №UA902020/2023/100030/2, становить - 188 730,43 гривень.

Між ТОВ «Авеню Сім» (Покупець) та Zhejiang Huaxin Automobile Fittings Co., Ltd. (Продавець 2) укладено контракт №VSR0419AV-UA від 09.04.2019, відповідно до якого позивач придбав товар в кількості і за цінами, вказаними в Додатках, що додаються до контракту і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п.2.1 контракту 2 ціни на товар встановлюються на умовах FOB м. Нінбо, Китай згідно «Інкотермс 2010», якщо інше не обумовлено у додатках на поставку конкретної партії товару, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з п.4.2 контракту 42 умови оплати вказуються у Додатках на поставку конкретної партії товару, що є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п.1.1. Додатку №11 від 16.05.2023 р. сторони узгодили наступну номенклатуру Товару, його кількість та ціни на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010.

21.11.2023 до підрозділу митного оформлення Черкаської митниці позивачем подано митну декларацію типу ІМ-40 ДЕ № 23UA902020208761U0, за якою в режимі імпорт задекларовано товари: товар № 1 «Зчеплення у складенні та їх частини до легкових транспортних засобів», задекларована позивачем митна вартість за одиницю товару - 5,5398 дол. США/кг.

Разом з митною декларацією було подано: Аркуш пакування №HXKNR2301-PL від 02.08.2023 р., Інвойс №HXKNR2301-PI від 02.08.2023 р., Коносамент № NBGDA230900015, Автотранспортну накладну №8887 від 03.11.2023, Декларацію про походження товару №HXKNR2301-PI від 02.08.2023 р., Квитанцію про переказ грошових коштів від 18.05.2023 р., Квитанцію про переказ грошових коштів від 05.09.2023 р., Довідку про транспортні витрати №412251-4 від 03.11.2023, рахунок-фактуру № 4517569 від 02.11.2023 р. (автоперевезення), рахунок-фактуру №4516894 від 30.10.2023 р. (морське перевезення), прайс-лист виробника товару №б/н від 16.05.2023, Контракт №VSR0419AV-UA від 09.04.2019 р., Додаток №11 від 16.05.2023, Додаткову угоду №1 від 17.12.2020, Договір про надання послуг митного брокера №177 від 01.03.2023, Договір (контракт) про перевезення №ТР12 від 01.11.2021, Договір (контракт) про перевезення №01/11/2023 від 01.11.2023, Договір (контракт) про перевезення №1808 від 18.08.2023. Митну вартість було заявлено за основним методом (ціна договору).

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених за митною декларацією від 21.11.2023 №23UA902020208761U0 митним органом встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо складових митної вартості та щодо фактично сплаченої ціни товару, а саме:

- подані до митного оформлення банківські платіжні документи містять посилання лише на контракт та доповнення до контракту, що не дає змоги ідентифікувати платіжні документи з даною поставкою, банківські платіжні документи від 05.09.2023 swift №б/н та від 18.05.2023 swift №б/н не завірені належним чином уповноваженим банком. Відповідно ч. 2 статті 53 МК України якщо рахунок сплачено, встановлює обов`язок декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- відповідно п. 5.2 контракту від 12.04.2019 №VSR0419AV-UA якість товару повинна відповідати технічним специфікаціям заводу-виробника. Декларантом не надано відповідні технічні специфікації заводу виробника щодо партії оцінюваного товару, у зв`язку з чим у митниці відсутнє відповідне документально підтвердження виробника товару, його якісних характеристик, що значною мірою впливає на вартість товару;

- в п.1.1. Додатку №11 від 16.05.2023 до Контракту від 12.04.2019 №VSR0419AV-UA зазначено, що відповідно до п.1.1 Контракту № VSR0419AV-UA від 09.04.2019р. , Сторони узгодили номенклатуру Товару, його кількість та ціни на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010. В Додатку №11 від 16.05.2023 наявна ссилка на Контракт від 09.04.2019р. № VSR0419AV-UA, який до митного оформлення не було подано;

- відповідно умов зовнішньоекономічного договору від 12.04.2019 №VSR0419AV-UA ціни включають в себе маркування, експортну упаковку, вартість витрати та транспортування до пункту призначення. В той же час витрати на транспортування до пункту призначення не були включені до ціни товару та додавались до неї окремо на підставі відомостей рахунків вартості витрат на транспортування від 30.10.2023 №4516894 та від 02.11.2023 №4517569. В наданих митниці інвойсі від 02.08.2023 №HXKNR2301-PI, додатку від 16.05.2023 №11 до з/е договору відсутні відомості про числові значення вищезазначених витрат, окремі рахунки щодо вартості зазначених витрат декларантом митниці не надавались, тим самим не відомо чи були вони враховані у вартості партії оцінюваного товару, зазначеній в інвойсі від 02.08.2023 № HXKNR2301-PI, додатку від 16.05.2023 №11, на підставі відомостей яких декларантом визначено та заявлено митниці митну вартість за основним методом за ціною угоди. Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України вартість упаковки, пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням, є обов`язковими складовими митної вартості та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені;

- відповідно до умов контракту від 12.04.2019 №VSR0419AV-UA , Додатку №11 від 16.05.2023, інвойсу від 02.08.2023 № HXKNR2301-PI зазначено, що товар постачається на умовах поставки FOB Ningbo. Відповідно до Тлумачень Інкотермс FOB «Франко-борт» означає, що зобов`язання щодо поставки вважається виконаним після того, як товар передано через поручні судна в погодженому порту відвантаження (в даному випадку порт NINGBO). Це означає, що покупець повинен нести всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару від цього моменту;

- митниці не надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування між фірмою, яка безпосередньо здійснювала морське перевезення фірмою World Jaguar Logistics Inc (згідно коносаменту від 13.09.2023 № NBGDA230900015) та експедитором ТОВ «Транслогістик - ЮА», у зв`язку з чим декларантом не надано митниці у повному обсязі документально підтверджені відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до ч.10 ст. 58 МК України;

- для підтвердження заявлених витрат на транспортування партії оцінюваних товарів до ввезення на митну територію України декларантом надано: договір на перевезення вантажів від 01.11.2023 № 01/11/2023, договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 18.08.2023 №1808, договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 01.11.2021 № ТР12, довідку про витрати на транспортування від 03.11.2023 № 412251-4, рахунки вартості витрат на транспортування від 30.10.2023 № 4516894 та від 02.11.2023 № 4517569.

За результатом співставлення заявлених митниці відомостей з відомостями, які містяться в зазначених вище документах митницею встановлено:

- відповідно п. 1.2 договору транспортного експедирування від 01.11.2023 № 01/11/2023 передбачено Додаток 1, який є невід`ємною частиною даного договору та містить відомості про завдання замовника з погодженням пунктів відправки до погоджених пунктів призначення відповідно до маршрутів визначених цим додатком, однак зазначений Додаток до митного оформлення не надавався;

- митницею встановлено відсутність в графі 21 ДМВ до митної декларації, а також в МД відомостей про вартість витрат на «навантаження, вивантаження, обробку», тим самим декларант не заявив митниці про вищезазначені витрати, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до ч.10 ст. 58 МК України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені;

Митниці також не надано відповідні рахунки, які б містили відомості про вартість витрат «навантаження, вивантаження, обробку».

21.11.2023 о 16 год. 45 хв. декларантом проінформовано митницю, що надати додаткові документи не має можливості.

Декларанту запропоновано визначити митну вартість товару за митною вартістю 6,31 дол. США/кг, за другорядним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних товарів, відповідно до положень ст.ст. 60, 61 МК України, джерело інформації: МД від 19.10.2023 №UA100390/2023/715686.

Також декларанту було повідомлено, що відповідно до п.2 ч. 3 статті 52 МК України декларант має право письмово звернутись до митниці щодо випуску товару у вільний обіг під надання гарантій у порядку встановленому законодавством України.

За наслідками спірних правовідносин відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA902020/2023/100031/2 від 21.11.2023 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902020/2023/000147, якою повідомив про відмову позивачеві у митному оформленні (випуску) товарів.

Товари випущені у вільний обіг за митною декларацією від 22.11.2023 №23UA902020208783U7 шляхом надання гарантій на підставі частини 7 статті 55 МК України та відповідно до розділу Х МК України. Різниця між платежами, які заявлялись декларантом та які повинні бути сплачені, у зв`язку із винесенням рішення про коригування митної вартості від від 21.11.2023 №UA902020/2023/100031/2, становить - 18 574,18 гривень.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО «Інспектор»).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані положення МКУ кореспондуються з положеннями частини 2 статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року про те, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару, вартості.

Згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.

При цьому статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару, під якою слід розуміти ціну за якою такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції.

Згідно із статтею 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ. Загальні положення щодо митної вартості товарів та методів її визначення встановлені в розділі III МКУ.

Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ЕАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками. Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) при проведенні митного контролю з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.

Відповідно до частини 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

У частині контролю за митною вартістю товарів такими митними формальностями є різні форми перевірки документів та матеріалів.

Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ;порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор».

При цьому, згідно глави 5 Методичних рекомендацій № 476 спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та інформація, отримана з мережі Інтернет, можуть використовуватися як джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.

Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про неприйнятність аргументів позивача стосовно безпідставності витребування у нього митним органом додаткових документів при здійснення митного оформлення товару за наявності виявлених митним органом розбіжностей у документах.

Відтак, процедура митних консультацій розпочата відповідачем правомірно.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1)упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 1)у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

2)у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МКУ містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, декларанта було зобов`язано надати додаткові документи на виконання частини 3 та 4 статті 53 МКУ, а саме: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6)виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 7)довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 8)розрахунок ціни (калькуляцію).

Додаткових документів в процесі митних консультацій позивачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з вимогами положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

-невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

-неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

-невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Як вже встановлено судом, в результаті опрацювання документів митницею виявлено розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості та ознаки відсутності окремих складових митної вартості товару.

Щодо аргументів митниці про те, що надані свіфт не завірені у встановленому порядку уповноваженим банком, суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Пунктом 1.3. Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, що затверджено постановою Правління НБУ № 216 від 28.07.2008, зазначено, що вимоги цього Положення не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до п. 3.10 вищезазначеного Положення, Банк після здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів надає платникові інформацію в письмовій або електронній формі про первісну суму переказу в іноземній валюті або масу банківських металів у тройських унціях, суму всіх витрат, яку сплатив платник за проведення цієї операції, тощо. На такому повідомленні проставлення штампів або підписів не передбачено.

Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування здійснюються у відповідності до глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі Інструкція № 22).

Згідно з п. 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.

Пунктом 10.5 Інструкції № 22 визначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».

Як зазначив позивач, сплату за товар ним здійснено через банківський сервіс «Інтернет-банкінг», а тому роздрукована електронна квитанція, яка містить обов`язкові реквізити електронного розрахункового документа, визначені п. 10.5 Інструкції № 22, є підтвердним документом, що посвідчує здійснену Позивачем на рахунок Продавця оплату за товар, що поставляється, і печаткою банку вона не завіряється, а тому така позиція митного органу є необгрунтованою.

Для транспортування товару, поставленого за Контрактом на умовах постави FOB Інкотермс (франко-борт) Нінгбо, позивачем було використано послуги експедитора ТОВ «Консольлайн» згідно укладеного генерального договору транспортно- експедиторського обслуговування №TEO42500431 від 26.08.2020.

Відповідно до умов договорів транспортно-експедиторського обслуговування, експедитор має право укладати договори, угоди та представляти інтереси Позивача під час роботи з перевізниками, портами, складами, судноплавними (авіа) з/д компаніями/їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за Договором та додатками до нього; залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші підприємства, установи, організації та осіб.

Згідно умов договорів транспортно-експедиторського обслуговування, за організацію ТЕО, згідно цього Договору, Клієнт оплачує наступні платежі, у такому порядку: а) погоджені платежі, що підлягають сплаті за організацію ТЕО з перевезення вантажу морським транспортом (фрахт) і супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентський збір і т.д.), протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати виставлення рахунку Експедитором, якщо інше не узгоджено Сторонами у відповідній заявці, за наявності вантажу в порту призначення і документів, що підтверджують доставку вантажу, але до виходу контейнерів з порту; б) погоджені платежі, що підлягають сплаті за організацію ТЕО з перевезення вантажу авіаційним/автомобільним та/або залізничним транспортом (при наземній доставці вантажу); в) платежі за внутрішньо портове зберігання вантажу, зберігання на складі розформування вантажів, використання інфраструктури порту, відповідно до тарифів, офіційно встановлених морським торговим портом та/або контейнерними операторами, що офіційно здійснюють свою діяльність на території зазначених портів; г) платежі, які належать як плата Експедитору; д) платежі, належні Експедитору в якості компенсації за оплату здійснених ним додаткових витрат (в т.ч. послуг третіх осіб), які були фактично здійснені Експедитором з метою виконання доручення Клієнта.

Відповідно до п4.3 Договору Клієнт оплачує за користування контейнерним та іншим обладнанням (демередж/demurrage), відповідно до умов, що встановлені судноплавною лінією, власністю якої таке обладнання являється, збір за зважування на вагах загального зважування, збір за організацію догляду у спеціально обладнаній санітарно-доглядовій зоні, за вантажні операції при митному огляді, сплачує штрафні санкції за рішеннями контролюючих, наглядових та правоохоронних органів.

Відповідно до умов п. 4.10 зазначеного договору, Експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб на користь, з коштів, за рахунок і за дорученням Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, що надходять на рахунок Експедитора від Клієнта, не переходять у його власність і не є виручкою, а вважаються транзитними для подальшої оплати перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, брокерів, експедиторських організацій тощо). У власності Експедитора залишається виключно експедиторська винагорода, розмір якої підлягає оподаткуванню у порядку, визначеному законодавством. Дана умова договору не вимагає додаткового підтвердження документами Перевізника або інших осіб.

Стаття 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», передбачає, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до частин 8, 9, 10 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки,накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Вартість морського фрахту (доставки поза митною територією України) імпортованого товару у спірних правовідносинах підтверджується Договором транспортно-експедиторського обслуговування, Довідкою про транспортні, рахунком- фактурою. Дані документи були надані позивачем до митного органу.

Суд вважає обґрунтованими аргументи позивача про те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку експедитора зазначати у договорі транспортного експедирування вартість фрахту, останній має право вчиняти усі необхідні дії щодо забезпечення перевезення товару з пункту відправки до пункту призначення від імені клієнта, укладає з перевізниками відповідні договори, після складання яких має встановлену ціну щодо наданих послуг з перевезення, яка обговорюється та узгоджується з клієнтом, що відповідно виключає на момент укладання договору експедирування зазначення в ньому ціни фрахту.

Відповідно п.1.2 договору транспортного експедирування від 01.11.2023 №01/11/2023 передбачено Додаток 1, який є невід`ємною частиною даного договору та містить відомості про завдання замовника з погодженням пунктів відправки до погоджених пунктів призначення відповідно до маршрутів визначених цим додатком, при цьому митниця стверджує, що зазначений Додаток до митного оформлення не надавався.

Позивач зазначає, що вказаний документ не містить інформації про числові значення митної вартості, а тому до митного оформлення не надавався.

Як вже встановлено судом, ТОВ «АВЕНЮ СІМ» в процесі митного оформлення надано копію договорів транспортного експедирування, Довідку про транспортні витрати, де вказано номер транспортного засобу, який здійснює перевезення, та вказано суму транспортних витрат до митного кордону України, що і у довідці експедитора.

Згідно з п.6 ч.2 ст.53 МКУ документами, що підтверджують митну вартість, є зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з п.5 ч.19 ст.58 МКУ, При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Щодо зазначення у пункті 1.1 Додатку «Відповідно до п. 1.1. Контракту №VSR0419AVUA від 09.04.2019 р., Сторони узгодили наступну номенклатуру Товару, його кількість та ціни на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010» позивач вказав, що це є механічною опискою в даті, адже всюди по змісту Додатку вказано вірну дату, і ця описка жодним чином не впливає на митну вартість товару.

Відповідач зазначає, що відповідно до контрактів якість товару повинна відповідати технічним специфікаціям заводу виробника, при цьому Декларантом не надано відповідні технічні специфікації заводу виробника щодо партії оцінюваного товару, у зв`язку з чим у митниці відсутнє відповідне документально підтвердження виробника товару, якісних характеристик, що значною мірою впливає на вартість товару.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до п.6 ч.3 с.53 МКУ за наявності підстав Митний орган може вимагати подання специфікації виробника товару, утім, неподання такого документа саме по собі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Суд вважає такі аргументи неприйнятними з огляду на те, що Декларантом не надано відповідні технічні специфікації заводу виробника щодо партії оцінюваного товару, у зв`язку з чим у митниці відсутнє відповідне документально підтвердження виробника товару, його якісних характеристик, що впливає на вартість товару, водночас, саме по собі ненадання такого документа не може впливати на рішення про коригування митної вартості товару, оскільки в сукупності з іншими обставинами свідчить про надмірний формалізм з боку митного органу.

Відповідач зазначає, що ним встановлено відсутність в графі 21 ДМВ до митної декларації, а також в МД відомостей про вартість витрат на «навантаження, вивантаження, обробку», тим самим декларант не заявив митниці про вищезазначені витрати, які є обов`язковою складовою митної вартості відповідно до ч.10 статті 58 Митного кодексу України та повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені.

Як вже встановлено судом, відповідно до контрактів, поставка товару здійснювалась на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010.

Відповідно до Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), за умовами постачання FOB: товар, за рахунок продавця, що пройшов експортне митне оформлення, перевозиться в порт відвантаження та завантажується на борт судна, зафрахтованого покупцем. Продавець зобов`язаний: виконати експортне митне оформлення та розмістити товар у порту відвантаження та завантажити на борт судна зазначеного покупцем. Обов`язки покупця: оплата вартості продукції за договором; укладання договору перевезення з транспортною компанією; оплата страховки (необов`язково); оплата вартості перевезення; проходження митних процедур на імпорт чи транзит, оплата мит; організація відвантаження та трансферу до місця вивантаження.

Ризики переходять у порту з моменту повного навантаження на борт судна.

Як зазначає позивач, поставка товару на умовах FOB зобов`язує нести витрати на навантаження та обробку Товару, а тому додаткові витрати на навантаження та обробку Товару ТОВ "АВЕНЮ СІМ" не понесло.

Утім, такі аргументи позивача суд вважає неприйнятними, адже зазначені умови поставки товару передбачають оплату позивачем у тому числі і вивантаження товару у порту призначення, відтак, висновки митниці у цій частині є правомірними.

Водночас відповідно до наданих Довідок про транспортні витрати, навантажувально-розвантажувальні роботи включені в ціну вартості перевезення.

Умовами наданих до митного оформлення договорів передбачено, що витрати на маркування, експортну упаковку, вартість витрат та транспортування до пункту призначення включені в інвойсну вартість Товарів, а тому такі аргументи митного органу про невключення цих витрат до складових митної вартості є необґрунтованими.

Щодо витрат на страхування товару, суд зазначає, що відповідно до умов контрактів, поставка товару здійснювалась на умовах FOB Нінбо, Китай, Інкотермс 2010, відповідно до яких ризики переходять у порту з моменту повного навантаження на борт судна, утім, умови поставки FOB не покладають обов`язку страхування на сторін договору, умовами контрактів обов`язок щодо страхування вантажу у сторін угоди також не передбачений.

Позивач зазначає, що страхування товару ним не здійснювалось.

Відповідно до п. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на страхування цих товарів.

При цьому так як страхування вантажу позивач не здійснював, подавати документи про страхування товару він не зобов`язаний.

Суд зазначає, що митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Так, якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

При цьому висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Сумніви митного органу у числових складових митної вартості товарів є обґрунтованими для початку процедури митних консультацій, водночас, процедуру застосування резервного методу відповідачем не дотримано, що свідчить про необґрунтованість спірних рішень про коригування митної вартості, що має наслідком їх скасування.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо посилань учасників справи на правові позиції Верховного Суду суд зазначає, що учасниками справи не наведено обґрунтувань стосовно тотожності правовідносин у цьому спорі та у вказаних постановах, самостійно судом такої тотожності не встановлено, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин за умови врегулювання цього спору нормами права, що не допускають множинності тлумачення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявністьпідстав для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ" (вул. Клочківська, буд. 111-А, оф. 8-9,м. Харків,61145, код ЄДРПОУ 42500431) до Черкаської митниці (вул. Остафія Дашковича,буд. 76, м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н, 18001, код ЄДРПОУ 44005652) про визнання протиправними та скасування рішень.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості UA902020/2023/100030/2 від 09.11.2023 та UA902020/2023/100031/2 від 21.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджених асигнувань Черкаської митниці (вул. Остафія Дашковича,буд. 76, м. Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н, 18001, код ЄДРПОУ 44005652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ СІМ" (вул. Клочківська, буд. 111-А, оф. 8-9,м. Харків,61145, код ЄДРПОУ 42500431) судовий збір у сумі 2487 (дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн 65 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 20 березня 2024 року.

СуддяОлексій КОТЕНЬОВ