Постанова

від 20.03.2024 по справі 520/21414/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 р. Справа № 520/21414/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/21414/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісконт-Контакт»

до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дісконт-Контакт» (далі по тексту позивач, ТОВ «Дісконт-Контакт») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач-1, ГУ ДПС у Харківській області), Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач-2, ДПС України), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.06.2023 №9066443/45083259 про відмову в реєстрації податкової накладної від 25.05.2023 №9 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 290 677,50 грн, у Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих ТОВ «Дісконт-Контакт»;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.06.2023 №9066442/45083259 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.05.2023 №15 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 272 364,12 грн, у Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих ТОВ «Дісконт-Контакт»;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену та подану ТОВ «Дісконт-Контакт» податкову накладну від 25.05.2023 №9 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 290 677,50 грн. датою її фактичного подання на реєстрацію;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену та подану ТОВ «Дісконт-Контакт» податкову накладну від 31.05.2023 №15 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 272 364,12 грн. датою її фактичного подання на реєстрацію.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 13 листопада 2023 року адміністративний позов ТОВ «Дісконт-Контакт» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.06.2023 №9066443/45083259 про відмову в реєстрації податкової накладної від 25.05.2023 №9 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 290 677,50 грн, у Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих ТОВ «Дісконт-Контакт».

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Харківській області від 27.06.2023 №9066442/45083259 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.05.2023 №15 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 272 364,12 грн, у Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих ТОВ «Дісконт-Контакт».

Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену та подану ТОВ «Дісконт-Контакт» податкову накладну від 25.05.2023 №9 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 290 677,50 грн датою її фактичного подання на реєстрацію.

Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену та подану ТОВ «Дісконт-Контакт» податкову накладну від 31.05.2023 №15 на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 272 364,12 грн датою її фактичного подання на реєстрацію.

Стягнено з ГУ ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Дісконт-Контакт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Стягнено з ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Дісконт-Контакт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції рішення ГУ ДПС у Харківській області, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що ТОВ "Дисконт-Контакт" були подані документи, що складені з порушенням вимог законодавства. Підставою відмови у реєстрації спірних податкових накладних стало: надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, а саме - платіжна інструкція не завірена печаткою банку та не містить підпису відповідальної особи, що унеможливлює встановити дійсність такої операції; в ТТН відсутній підпис та печатка відповідальної особи вантажоодержувача.

В обґрунтування твердження про невідповідність платіжних інструкцій покликається на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення №88), Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України затверджений Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція №22), ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX.

Вказує, що позивачем до податкового органу не надавався договір перевезення вантажу №0303/202303 який був укладений 03.03.2023, а надавався договір №2006/2023 від 20.06.2023, що укладений уже після складання товарно-транспортних накладних №8 від 25.05.2023 та № 19 від 31.05.2023, що суперечить доводам, які викладені ТОВ «Дісконт-Контакт» у позовній заяві.

Також стверджує, суд першої інстанції взагалі проігнорував дані доводи ГУ ДПС та не здійснив дослідження всіх доказів щодо надання ТОВ «Дісконт-Контакт» копій документів, складених із порушенням законодавства, а саме для реалізації ТМЦ за твердженням ТОВ «Дісконт-Контакт» було придбано тушки курчат охолоджені, філе курчат охолоджене, тушки індичі охолоджені були придбані у наступних контрагентів: у ТОВ «АГРО-ОВЕН», у ТОВ «УПГ-ІНВЕСТ», у ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПРОСЯНЕ», що підтверджується відповідними договорами та первинними документами. Однак, поданий до Комісії договір купівлі-продажу №2023/05/11-46 від 11.05.2023 було укладено між ТОВ «УПГ-ІНВЕСТ» та ТОВ «МотивКонтакт», замість ТОВ «Дісконт-Контакт». Відповідно, в контролюючого органу на стадії судового розгляду справи виникло питання з приводу того, яким чином ТОВ «Дісконт Контакт» отримало дану продукцію і потім продало її ТОВ «АЛЬФАПРОДУКТ», якщо у договорі купівлі-продажу №2023/05/11-46 від 11.05.2023 покупцем вказана взагалі третя особа. Надання ТОВ «Дісконт Контакт» документів на розгляд Комісії, які не стосуються змісту господарських операцій є причиною для відмови в реєстрації ПН, оскільки вони не можуть підтвердити реальність господарської діяльності підприємства.

Також покликався на те, що Харківський окружний адміністративний суд при ухваленні оскаржуваного рішення керувався та посилався на редакцію від 12.12.2019 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерств фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі Порядок № 520) та не врахував зміни, які були внесені Наказом Міністерства фінансів № 19 від 12.01.2023.

Вважає, що суд першої інстанції, зобов`язавши ДПС України зареєструвати податкові накладні втрутився у дискреційні повноваження податкового органу.

Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на неї, у якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вказав на необґрунтованість та безпідставність доводів податкового органу. Зазначив, що податковим органом безпідставно розширено предмет доказування та дослідження судом обставин по даній справі та зазначені твердження та обставини, які не були підставою для прийняття спірного рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ТОВ «Дісконт-Контакт» є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Харківській області.

Позивач, за наслідками власних господарських операцій, склав податкові накладні від 25.05.2023 №9 та від 31.05.2023 №15 та подав їх на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Вказані податкові накладні прийняті податковим органом, однак їх реєстрація була зупинена, про що отримано квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної.

В отриманих квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної, у якості виявлених помилок зазначається: «Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) реєстрація ПН/РК від 25.05.2023 №9 та від 31.05.2023 №15 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 0207 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Додатково повідомлені показники D та P. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Позивач надіслав пояснення разом із відповідним документальним підтвердженням стосовно податкових накладних від 25.05.2023 № 9 та від 31.05.2023 № 15, що підтверджується повідомленнями про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрація якої зупинено та надано документи первинного бухгалтерського обліку.

За результатами розгляду наданих позивачем пояснень та документів Комісією ГУ ДПС у Харківській області прийняті рішення від 27.06.2023 №9066443/45083259 та від 27.06.2023 №9066442/45083259 про відмову в реєстрації податкових накладних від 25.05.2023 №9 та від 31.05.2023 №15.

Підставою для відмови у рішеннях зазначено: ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних реєстрація яких зупинено в ЄРПН, при отримання повідомлення про необхідність подання додаткових пояснень або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної. Надання платником податків копій документів, складених із порушенням законодавства.

Додаткова інформація: платіжна інструкція не завірена печаткою банку та не містить підпису відповідальної особи, що унеможливлює встановити дійсність такої операції; в ТТН відсутній підпис та печатка відповідальної особи вантажоодержувача.

Не погодившись з рішеннями ГУ ДПС у Харківській області, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у контролюючого органу не було жодних законних та обґрунтованих підстав для відмови у проведенні реєстрації податкових накладних від 25.05.2023 №9 та від 31.05.2023 №15, а належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати відповідні податкові накладні в ЄРПН.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165, в редакції, чинній на час вчинення сторонами по справі відповідних дій та ухвалення відповідачами відповідних рішень).

Пунктом 2 Порядку №1165 передбачено, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Пунктом 7 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктами 10 та 11 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Додатком 3 до Порядку №1165 визначено Критерії ризиковості здійснення операцій.

До критеріїв ризиковості здійснення операцій пунктом 1 віднесено обставини того, що обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, регламентований Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі-Порядок №520, у редакції, чинній на момент вчинення сторонами по справі дій або ухвалення відповідачами відповідних рішень).

Пунктами 2-4 Порядку №520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган має зазначити конкретний критерій ризиковості із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку або операція, та визначити чіткий перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

За змістом пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування /пункт 6 Порядку № 520/.

Відповідно до пунктів 9 - 11 Порядку № 520, у редакції, чинній з 08.03.2023 на момент розгляду документів позивача, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.

З тексту квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних від 25.05.2023 №9 та від 31.05.2023 №15 слідує, що підставою для зупинення реєстрації цих податкових накладних стала їх відповідність вимогам пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій проте жодних доказів на підтвердження інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, відповідачі до суду не надали.

Надаючи оцінку підставі відмови у реєстрації податкової накладної щодо надання платником податків копій документів, складених із порушенням законодавства, а саме: «платіжна інструкція не завірена печаткою банку та не містить підпису відповідальної особи, що унеможливлює встановити дійсність такої операції», колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закону 996) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Натомість, відповідно до п. 54 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Отже, платіжна інструкція у розумінні Закону № 996 не може визнаватися первинним документом, оскільки не містить відомостей про господарську операцію а є лише розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

З цих підстав колегія суддів визнає хибним покликання апелянта на невідповідність платіжної інструкції, яка не є первинним документом вимогам, які висуваються саме до первинних документів згідно з приписами Закону № 996 та Положення №88.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на нормативно-правові акти, які втратили чинність до проведення позивачем господарських операцій, що є предметом певного дослідження у рамках цієї справи, а саме:

- Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011 № 2346 втрати чинність на підставі Закону України № 1591-IX від 30.06.2021 з 01.08.2022;

- Інструкції №22 втратила чинність з 01.08.2022.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на безпідставне посилання апелянта на Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України затверджений Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, оскільки відповідно до п. 2 розділу І цього положення - це Положення встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України. Тобто, положення стосується лише організації бухгалтерського обліку в банках, у той час як позивач не є банком, відповідно до позивача вказане положення не має жодного стосунку.

Посилання апелянта на невідповідність платіжних інструкцій в частині того, що «платіжна інструкція не завірена печаткою банку та не містить підпису відповідальної особи, що унеможливлює встановити дійсність такої операції» вимогам ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», визначає вимоги до платіжної інструкції колегія суддів визнає помилковими з таких підстав.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством. Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції. Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Зміст наведеної норми та усього Закону України «Про платіжні послуги» не містить взагалі згадок у будь-якому відмінку таких слів та фраз як «завірення» документів, «печатки банку», «підписів відповідальних осіб», у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що відмова в реєстрації податкових накладних у частині незавірення позивачем платіжних інструкцій не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Покликання апелянта на те, що позивач був зобов`язаний також надати виписку з банку колегія суддів вважає такими, що прямо суперечить приписам п. 5 Порядку № 520, оскільки конструкція речення «розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків» із застосуванням сполучників «та/або» свідчить лише про те, що саме позивач має право обрати: надавати йому обидва документи або один із запропонованих Порядком № 520.

Стосовно причини відмови у реєстрації податкових накладних з підстав відсутності в ТТН підпису та печатки відповідальної особи вантажоодержувача, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга та відзив на позов не містить жодних посилань в обґрунтування такої підстави для відмови у реєстрації податкових накладних.

Надані позивачем до матеріалів справи ТТН містять згадані податковим органом реквізити, натомість податковий орган не надав жодної ТТН позивача, яка нібито не містила підпису та печатки відповідальної особи вантажоодержувача.

Також суд акцентує увагу на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18.

При цьому колегія суддів зазначає, що реальність або нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами може бути перевірена контролюючим органом виключно під час проведення документальної перевірки позивача та його контрагентів, а відтак до предмету доказування у цій справі не належать обставини дійсного (реального) здійснення позивачем господарських операцій.

Питання реальності/нереальності господарських операцій повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 по справі № 500/2237/20.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність, протиправність та, як наслідок, наявність підстав для скасування рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області від 27.06.2023 №9066443/45083259 та від 27.06.2023 №9066442/45083259 про відмову в реєстрації податкових накладних від 25.05.2023 №9 та від 31.05.2023 №15.

Як встановлено пунктами 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (надалі - Порядок № 1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, умови, за наявності яких контролюючий орган зобов`язаний був зареєструвати спірні податкові накладні, були виконані позивачем, а тому у першого відповідача був лише один вид правомірної поведінки зареєструвати такі накладні. За законом у контролюючого органу не було вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації податкових накладних контролюючим органом обрано їх відповідність критеріям ризиковості господарської операції, що не знайшло свого підтвердження у ході судового розгляду справи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні від 25.05.2023 №9 та від 31.05.2023 №15, складені позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх подання.

Покликання апелянта на те, що суд має врахувати дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронні довірчі послуги, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в силу п. 12 Порядку № 1246 ГУ ДПС у Харківській області була зобов`язана перевірити вказані вище обставини до зупинення реєстрації податкової накладної. Натомість доказів невідповідності податкової накладної наведеним вище умовам апелянтом не надано.

Доводи апелянта в частині застосування судом першої інстанції приписів Порядку № 520 у редакції, яка не була чинною на момент розгляду справи, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що застосування приписів Порядку № 520 у нечинній редакції не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Враховуючи те, що судом першої інстанції було застосовано підзаконний нормативний акт в редакції, яка не була чинною на час виникнення спірних правовідносин і це не призвело до неправильного вирішення справи, то підстави для скасування рішення суду першої інстанції з урахуванням положень п.4 ч.1 ст. 317 КАС України, відсутні.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року по справі №520/21414/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін