Постанова

від 19.03.2024 по справі 520/18832/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 р. Справа № 520/18832/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕСТ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 25.09.23 по справі № 520/18832/23

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕСТ"

про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі по тексту - ХОВ ФСЗОІ, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтест" (далі по тексту - ТОВ "Промтест", відповідач), в якому просило суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕСТ" (вул. Весніна, буд. 5, оф. 309, м. Харків, Харківська обл., 61023, код 35589427) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 16 офіс, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000, код: 37874947, р/р IBAN: UA658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 75603,69 грн (сімдесят п`ять тисяч шістсот три грн. 69 коп.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем у 2022 році не виконано обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі Закон № 875-ХІІ), що є підставою для сплати ним адміністративно-господарських санкцій, передбачених положеннями ст. 20 вказаного Закону, та розрахованих за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» у розмірі 71976,15 грн. У зв`язку з чим, також вважає, що позивач має сплатити пеню у розмірі 3627,54 грн, розрахунок якої додано до позовної заяви.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 по справі № 520/18832/23 адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., к. 16, м. Харків, 61022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕСТ" (вул. Весніна, буд. 5, оф. 309, м. Харків, Харківська обл., 61023) про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕСТ" (вул. Весніна, буд. 5, оф. 309, м. Харків, Харківська обл., 61023, код 35589427) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 16 офіс, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000, код: 37874947, р/р IBAN: UA658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 75603 (сімдесят п`ять тисяч шістсот три грн.) 69 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 по справі № 520/18832/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з посиланням на положення ст. ст. 19, 20 Закону № 875-ХІІ та Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2017 № 70 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 466) (далі Порядок № 70), зазначив, що виключно на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за наслідками проведення якої, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання вказаного нормативу.

З огляду на ненадання позивачем до суду доказів проведення перевірки відповідача органами Держпраці на предмет дотримання виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2022 році вважав передчасним звернення позивача до суду з позовом про стягнення адміністративного господарських санкцій.

Крім того, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.06.2020 у справі № 440/2008/19 наголосив, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць та своєчасно, достовірно, у повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього, зокрема, через відсутність таких осіб, відмови особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємстві або бездіяльності державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Звернув увагу на те, що на підприємстві відповідача з 28.08.2013 по 04.10.2019 працював ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю, що підтверджується довідками до акту огляду МСЕК, які він надавав для підтвердження встановлення факту інвалідності протягом всього часу дії трудового договору.

Після звільнення вказаної особи 04.10.2019 з посади технічного експерта з промислової безпеки ТОВ «Промтест» відповідачем 07.10.2019 проінформовано центр зайнятості про вакантну посаду шляхом направлення звіту за формою № 3-ПН, який прийнято уповноваженою особою центру зайнятості 07.10.2019. А відтак, у 2019 році ТОВ «Промтест» виконало вимоги Закону №875-ХІІ щодо повідомлення державної служби зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю протягом трьох днів з моменту відкриття вакансії, що, враховуючи відсутність законодавчо встановленої періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН, не вимагає повторного її подання. Обставини не працевлаштування у 2022 році особи з інвалідністю на одне вакантне робоче місце не виникли внаслідок бездіяльності відповідача, а тому в діях ТОВ «Промтест» відсутній склад правопорушення, що унеможливлює настання відповідальності за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі № 807/612/16, від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 11.09.2018 у справі № 812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі № 820/2204/16, від 31.07.2019 у справі № 812/1164/18, від 24.06.2020 у справі № 440/2008/19.

Крім того, у розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач невірно визначив суму «Фонд оплати праці штатних працівників», оскільки сума 1 223 594,54 грн є загальною сумою нарахованого доходу за 2022 рік, яка задекларована підприємством в наданих контролюючому органу «Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску».

Підсумовуючи вищевикладене зазначив, що здійснення нарахування адміністративно-господарських санкцій при помилковому розрахунку розміру таких санкцій, за відсутності обов`язку у відповідача подавати будь-яку звітність до позивача, не проведення перевірки підприємства зі спірного питання саме органами Держпраці та виявлення останнім відповідних порушень з боку ТОВ «Промтест» з питань працевлаштування інвалідів, свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому у їх задоволенні належить відмовити повністю.

Також зауважив, що правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався у зв`язку з тим, що керівник ТОВ «Промтест» його не отримував та про відкриття провадження у справі обізнаний не був.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2022 році у ТОВ «Промтест» середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 17 штатних працівників, а отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, становить 1 особа.

Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб.

Матеріали справи містять лист Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості від 12.07.2023 року №17.03-4616 Щодо надання інформації, зі змісту якого вбачається, що протягом 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтест» не подавало інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН (з позначкою «особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»); за цей період до ТОВ «Промтест» не було працевлаштовано жодної людини з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості; відмов з боку підприємства у працевлаштуванні людей з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості не було; протягом 2022 року на обліку у Харківській філії Харківського обласного центру зайнятості перебувало 1068 осіб з інвалідністю, які звернулись за сприянням у працевлаштуванні, з них в ХМЦЗ перебувало 905 осіб з інвалідністю.

У зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення з відповідача заявлених адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки у 2022 році звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» до центру зайнятості на протязі 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії відповідачем не подавались, а відтак відповідачем не вжито залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, що є правопорушенням ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», за яке правомірно притягнуто до відповідальності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Положеннями частини 2 статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Приписами частин 4 та 5 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Відповідно до частин 6-9 статті 19 Закону № 875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення"» затверджено Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі Порядок № 70).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку № 70 цей Порядок визначає проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

Предметом проведення перевірки є виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.

З огляду на вищенаведені норми права, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги, що саме на Держпрацю законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Однією із підстав для проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання для встановлення виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є інформація відділення Фонду щодо неподання суб`єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів, у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду (пункт 9 Порядку № 70).

Відповідно до пункту 16 Порядку № 70 у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 17 Порядку № 70 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

З огляду на вищенаведені положення законодавства України колегія суддів вважає, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про неподання суб`єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 по справі № 400/3957/21, який згідно з частиною 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Колегією суддів встановлено, що 10.04.2023 ХОВ ФСЗОІ в автоматичному режимі сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням ТОВ «Промтест» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 71976,15 грн, з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності та 17.04.2023 за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Колегія суддів зауважує, що наполягаючи на правомірності вказаного розрахунку, позивач лише посилається на положення частини 11 статті 19 Закону № 875-XII, відповідно до яких Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

При цьому, ХОВ ФСЗОІ не наводить обставин, за яких було б встановлено не забезпечення відповідачем виконання у попередньому році (2022) нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII, та не спростовує твердження апелянта, що повідомлення щодо цього до територіального органу Держпраці не направлялося, та відповідно перевірка щодо виконання нормативу таких робочих місць, визначеного статтею 19 Закону № 875-XII, не проводилася.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що формуванню ХОВ ФСЗОІ розрахунку адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 75603,69 грн передувало отримання від територіального органу Держпраці результатів перевірки, за наслідками якої було встановлено невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Враховуючи, що після внесення змін до положень статті 19 Закону № 875-ХІІ на підставі Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», який набрав чинності 06.11.2022 та затвердження Порядку № 70 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 5 червня 2019 року не містять право Фонду захисту прав інвалідів проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді, подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, а факт дотримання чи недотримання ТОВ «Промтест» визначених нормативів у порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством, органами Держпраці не встановлено, колегія суддів дійшла висновку про недотримання позивачем у спірних правовідносинах частини восьмої статті 19 Закону № 875-ХІІ та пунктів 2, 9, 16, 17 Порядку № 70.

А відтак, звернення ХОВ ФСЗОІ до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Промтест» адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 75603,69 грн з посиланням лише на інформаційно-аналітичні бази даних, за відсутності встановлених актом перевірки органами Держпраці фактів недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, є передчасним.

Колегія суддів наголошує, що згідно із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина 2 ст. 218 ГК України).

Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22, від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення № 5067-VI (далі по тексту - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 07.07.2022).

В свою чергу, наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання" (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН"Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання".

Відповідно до п.1.4 та 1.5 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" 827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Колегія суддів зауважує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначені обов`язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю :

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та належного інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, не звітування або неналежне звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

З досліджених колегією суддів матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу (розпорядження) № 5-К від 28.08.2013, фізичну особу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) прийнято на роботу то ТОВ «Промтест» на посаду фахівця.

Наказом №3/19-К (розпорядження) про припинення трудового договору від 04.10.2019, фізичну особу ОСОБА_1 звільнено 04.10.2019 з посади експерта технічного з промислової безпеки ТОВ «Промтест».

Відповідно довідки до акту огляду МСЕК серії ААБ № 180975 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 01.01.2023.

До цього часу, згідно з довідками до акту огляду МСЕК серії ААВ № 635915, серії 12 ААА № 468232, серії 12ААБ № 277006 ОСОБА_1 з 12.01.2015 мав третю групу інвалідності.

Матеріалами справи підтверджено працевлаштування ТОВ «Промтест» особи з інвалідністю на робоче місце з полегшеними умовами праці з 28.08.2013 по 04.10.2019.

На підтвердження виконання свого обов`язку щодо надання державній службі зайнятості звітності про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році ТОВ «Промтест» до суду апеляційної інстанції надано звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, в якому датою подання вказано 07.10.2019 із відміткою про прийняття такого документа 07.10.2019 відповідальною особою центру зайнятості, яка приймає звітність - ОСОБА_2 .

А відтак, з огляду на відсутність законодавчо встановленої періодичності подання звітів за формою № 3-ПН, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач одноразово подавши 07.10.2019 звітність за формою № 3-ПН, у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу.

Разом з цим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, внаслідок неповного з`ясування обставин у справі дійшов помилкового висновку про необхідність подання відповідачем звітності за формою № 3-ПН ще і у 2022 році.

Слід також зазначити, що матеріали справи не містять доказів відмови ТОВ «Промтест» особам з інвалідністю у прийнятті на роботу після 04.10.2019, що також підтверджується і листом Харківського обласного центру зайнятості № 1703-4616 від 12.07.2023.

З урахуванням внесених змін до статті 19 Закону № 875-ХІІ подання роботодавцями до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про працевлаштування осіб з інвалідністю (форма № 10-ПОІ) за 2022 рік вже не вимагається, оскільки відповідну інформацію щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного фонду України, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку подавати звіт за формою № 10-ПОІ.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій відповідно до положень статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Колегія суддів вважає неприйнятними посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2023 по справі № 480/5056/21, оскільки правовідносини у вказаній справі не є аналогічними до справи № 520/18823/23. Так, як встановлено судом апеляційної інстанції у цій справі ТОВ «Промтест» подавався звіт за формою № 3-ПН протягом трьох днів після відкриття вакансії, а відтак, зазначена правова позиція Верховного Суду не може бути застосована до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1, абзацу 1, 2 частини 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Разом з цим, позивач не надав до суду доказів на підтвердження правомірності застосування адміністративно - господарських санкції та пені по відношенню до ТОВ «Промтест» у загальному розмірі 75603,69 грн.

А відтак, повно і всебічно дослідивши обставини у справі та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та відсутність підстав для їх задоволення.

Доводи відповідача про не отримання ТОВ «Промтест» позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі № 520/18832/23 колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказане спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 15), відповідно до якого зазначені документи отримані під розписку 26.07.2023.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

В силу вимог статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, відповідно до яких обставини щодо невиконання підприємством нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок, не встановив обставини подання позивачем звітності за формою № 3 П-Н за 2019 рік, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2022 по справі № 520/18832/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до наявної в матеріалах справи платіжної інструкції про сплату судового збору від 14.11.2023 № 458 відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 грн 00 коп.

Отже, враховуючи задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги шляхом стягнення на користь відповідача суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань позивача.

Керуючись ст. 139, ч. 4 ст. 229, ч. 44 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕСТ" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 по справі № 520/18832/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтест» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під., к. 16, ЄДРПОУ: 14070760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтест» (61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 5, оф. 309, ЄДРПОУ: 35589427) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій