Ухвала

від 19.03.2024 по справі 320/1104/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1104/23

УХВАЛА

19 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Файдюка В.В., суддів Губської Л.В., Мєзєнцева Є.І., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ТОВ "АКТІО" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року адміністративний позов ТОВ "АКТІО" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправними та скасування рішень - задоволено.

На вказане рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не може бути прийнята до провадження та підлягає поверненню апелянту з наступних підстав.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та надано апелянту строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання ухвали.

На виконання даної ухвали апелянт 04 березня 2024 року подав до суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків. Крім того, апелянт просить відстрочити сплату судового збору.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що у апелянта кошти для сплати судового збору відсутні, а виконання ухвали суду апеляційної інстанції потребує додаткового часу.

Розглянувши вищевказане клопотання, колегія суддів вважає його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Тобто, Законом України «Про судовий збір» встановлено вичерпний перелік випадків, коли можливим є відстрочення сплати судового збору. Однак, апелянтом в клопотанні не наведеного жодних із таких випадків.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.

Пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України, визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У зв`язку з цим, обставини пов`язані, з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини щодо фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, не можуть вважатися достатніми для звільнення або відстрочення такої сплати.

Згідно пункту 11 Рекомендацій щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, що прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи, прийняття до судочинства не повинно обумовлюватися сплатою стороною державі будь-якої грошової суми, розміри якої нерозумні стосовно до даної справи; у тій мірі, в якій судові витрати є явною перешкодою для доступу до правосуддя, їх слід, по можливості, скоротити або анулювати.

Водночас, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Тобто, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Крім того, відповідно до статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданого до закінчення цього строку чи з ініціативи суду.

При цьому, згідно ч.1 статті 118 КАС України процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такий строк не визначений встановлюється судом.

За статтею 169 КАС України такий строк визначений законом та не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на не затягуванні процесу та розумності строку розгляду справи.

Окремо слід зазначити, що строк для усунення недоліків скарги відповідачу був встановлений до 04 березня 2024 року, повертаючи скаргу лише 19 березня 2024 року, суд без винесення ухвали, але фактично надав скаржнику подовжений строк виконання вимог ухвали, яким він не скористався.

Отже, до вказаного в судовому рішенні строку апелянт недоліків своєї апеляційної скарги не усунув.

Відповідно до ч. 2 статті 298 КАС України - до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 статті 169 КАС України - позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки, вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту.

Керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 325, 329 КАС України,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ТОВ "АКТІО" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправними та скасування рішень - повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В.В. Файдюк

Судді: Л.В. Губська

Є.І. Мєзєнцев