Постанова

від 20.03.2024 по справі 380/22293/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22293/23 пров. № А/857/465/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року про повернення позовної заяви в справі №380/22293/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Курмана Богдана Григоровича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення шкоди,-

суддя в 1-й інстанції Мричко Н.І.,

час ухвалення рішення 18.12.2023 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Курмана Богдана Григоровича, в якому просила:

1) "визнати протиправними дії державного виконавця Курмана Богдана Григоровича порушення присяги і порушення прав позивачки учасника війни інваліда 1 групи по зору людини поважного віку 88р.";

2) "зобов`язати державного виконавця Курмана Богдана Григоровича вчинити виконавчі дії, виконати ухвалу суду від 27.02.2023р. у справі 380/8031/21, стягнути з відповідача суб`єкта владних повноважень Управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради штраф на користь учасника війни інваліда 1 групи по зору, людини поважного віку 88р. ОСОБА_1 26840 грн та стягнути до Державного Бюджету України 26840 грн і надати підтверджуючі документи про стягнення сум штрафу".

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденнийстрок для усунення недоліків позовної заявиз дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

25.10.2023 на виконання вимог вказаної ухвали позивач подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучила виправлену позовну заяву.

Однак позивачка не надала докази отримання повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 24.05.2023, тобто не виконала вимог ухвали від 26.09.2023 в частині подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Відтак, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 26.09.2023, на 10 днів з дня отримання копії ухвали про продовження процесуального строку для усунення недоліків.

Однак, позивачкою не виконано вимог ухвали суду першої інстанції.

Як наслідок, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Курмана Богдана Григоровича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення шкоди повернуто позивачу.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачкою було виконано всі вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, водночас, на переконання скаржника, обов`язок доведення факту вручення позивачу повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 24.05.2023 лежить на відповідачеві.

Інші учасники своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.2 ст. 312, п.3 ч.1 ст. 294 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Приписами частини першої статті 169 КАС Українивизначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертоїстатті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

Ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не може бути оскаржена окремо в апеляційному порядку, оскільки не включена до переліку ухвал, визначеного частиною другоюстатті 294 КАС України.

Разом з тим, суд першої інстанції не повинен тлумачити положення цієї статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статей169 КАС України, формально підходити до цієї норми, у зв`язку з чим позовні заяви безпідставно залишати без руху та повертати їх.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правомірність застосування до позовної заяви судом першої інстанції положення статті169 КАС України та залишення її без руху перевіряється судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали, зокрема, про повернення позовної заяви.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на відповідне рішення суду.

Ураховуючи, що оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви постановлена судом першої інстанції за наслідками оцінки усунення позивачем недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі судді Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без руху та від 30 жовтня 2023 року, які не може бути оскаржена окремо, то правова оцінка їм надається судом під час апеляційного перегляду справи на ухвалу про повернення позовної заяви.

Так, ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без руху визначено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- позовної заяви у новій редакції у відповідності до статей 160, 168 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів про підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору;

- доказів отримання повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 24.05.2023 та у разі пропуску строку звернення до суду заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно з п.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відтак, саме на позивача покладено обов`язок подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з наведенням поважних підстави для поновлення строку та доказів на підтвердження таких.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою вказаної статті, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частин першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

У частині першій статті 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що ОСОБА_2 оскаржує дії державного виконавця щодо невиконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі №380/8031/21, а тому строк звернення до суду із таким позовом передбачений статтею 287 КАС України та становить 10 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

До позовної заяви долучено повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 24.05.2023, водночас ОСОБА_2 не надала доказів отримання такого повідомлення, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання ОСОБА_2 строку звернення до суду із цим позовом.

Таким чином, позивач не виконала вимог ухвали від 26.09.2023 в частині подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, відтак судом продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 26.09.2023, на 10 днів з дня отримання копії ухвали про продовження процесуального строку для усунення недоліків.

Копію вищезазначеної ухвали отримано позивачем 25 листопада 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.28).

Однак, матеріали справи не містять відповідної заяви на виконання вимог цієї ухвали.

Колегія суддів наголошує, що за змістом норм процесуального закону, повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення такої заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.

Оскільки, станом на 18 грудня 2023 року (дата постановлення ухвали про повернення позовної заяви) до суду першої інстанції заява про усунення недоліків позовної заяви від сторони позивача не надходила, що на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України слугувало підставою для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у цій справі.

Колегія суддів звертає увагу, що останній день на усунення недоліків позовної заяви, з врахування ухвали про продовження строку на усунення недоліків, сплив 06 грудня 2023 року, однак повернення позовної заяви відбулось 18 грудня 2023 року, тобто через 12 днів, після спливу встановленого судом десятиденного строку з моменту отримання ухвали.

Таким чином, судом першої інстанції було надано достатньо часу, як для ознайомлення із матеріалами справи у разі, якщо б у сторони позивача виникали запитання про тривале вирішення його заяви і питання щодо прийнятності позовної заяви після усунення її недоліків, так і для повторного направлення на адресу суду відповідної заяви, якщо б позивачу було відомо про ненадходження до суду його заяви про усунення недоліків позову.

З огляду на викладене можна вважати, що позивач, отримавши копію ухвали, ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) ним до суду першої інстанції не направлено відповідну заяву про усунення недоліків з відповідними доказами на підтвердження дати отримання повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року у справі № 17-рп/2011 також визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою".

Слід звернути увагу на відсутність у матеріалах справи відповідної заяви на усунення недоліків позовної заяви.

В контексті встановлених обставин у цій справі, судом першої інстанції не допущено передчасного вирішення питання про усунення недоліків позовної заяви. Більше того, проміжок часу між отриманням позивачем ухвали про залишення без руху його позовної заяви та поверненням позову є значно більшим, ніж був встановлений цим судом строк, а до матеріалів справи відповідної заяви на виконання ухвали так і не надходило.

Не долучено відповідної заяви також і до апеляційної скарги позивача.

Суд апеляційної інстанції не встановив безпідставного повернення позовної заяви чи формального підходу до вирішення питання щодо встановлення відповідних процесуальних строків на усунення недоліків та повернення позовної заяви судом першої інстанції.

Схожий підхід до правозастосування наведений в постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року в справі № 400/8861/21.

Колегія суддів наголошує, що позивачка оскаржує рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 24 травня 2023 року.

Скаржник до апеляційної скарги долучає копію конверта з відміткою В-5 /14772/24.05.2023, що відповідає номеру повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 24 травня 2023 року, зі штриховим ідентифікатором 0600033847804. Однак відтиск календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті є нечітким, що унеможливлює встановлення дати поштового відправлення. Водночас при перевірці вручення поштового відправлення за трек-номером 0600033847804 на офіційному веб-сайті Укрпошти https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html встановлено, що дані про відправлення за трек-номером 0600033847804 на даний час відсутні, тому щоне зареєстрованівсистемі.

Так, колегія суддів зазначає, що відсутність на офіційному веб-сайті "Укрпошти" відомостей за номером "0600033847804" не підтверджує порушення порядку повідомлення скаржника, адже згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюється та зберігається в системі лише протягом 6 місяців з моменту реєстрації (у цій справі позов щодо оскарження рішення державного виконавця від 24 травня 2023 подана скаржником лише 21 вересня 2023 року).

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 876/21/21.

При цьому колегія суддів наголошує, що відповідного доказу отримання повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання від 25 травня 2023 року, позивач не пред`явила до суду першої інстанції, що й слугувало поверненню позовної заяви.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Законом передбачено встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами, з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченихКАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Позивач в заяві від 25.10.2023 року визнає факт пропуску строку звернення до суду з цим позовом, відтак вказує, що не могла прочитати повідомлення про повернення виконавчого документа від 24.05.2023 №14772 через сліпоту.

Натомість, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено такі посилання позивача, оскільки як позовна заява, так і заява про усунення недоліків підписана саме позивачем.

Більше того, у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №715833 зазначено, що позивач потребує лише часткового стороннього догляду.

Відтак, доводи позивача про необхідність поновлення строку звернення до суду, не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду та взаємозв`язку таких причин, а тому вказана обставина не є підставою для поновлення строку звернення до суду за такий тривалий проміжок часу (у порівнянні із встановленим законом строком звернення до суду).

Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що враховуючи тривалість пропуску строку звернення до суду та відсутність поважних причин такого, поновлення пропущеного строку в цьому правовому спорі не буде виправданим та порушуватиме принцип правової визначеності.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року про повернення позовної заяви в справі №380/22293/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 20 березня 2024 року.